|
|
|
Джеймс С. М. ВордПутівник вищими ступенями масонстваПередмова Прагнучи дати у цій брошурі опис різних ступенів франкмасонства, я зустрівся з багатьма труднощами, зокрема з проблемою, як зробити цікавим опис тих ступенів, посвяту у які ще не пройшли більшість моїх читачів, і водночас не сказати більше, ніж дозволено. Одна з причин написання цієї книги – моє прагнення заохотити братів до посвяти у «вищі ступені». Багато братів, навіть у наш час, переконані, що Орден не може запропонувати їм нічого цікавого і вартісного, що не входило б у ступені Символічної ложі. Як особа, що пройшла посвяти в усі ступені, про які тут написано, я можу сказати, що за винятком одного-двох, усі ці ступені найвищою мірою гідні вашого інтересу. Звичайно, мої читачі повинні пам’ятати, що кожен бере з масонства рівно стільки, скільки сам привносить у нього. Якщо він вступає в братство з «холодною, раціональною головою», після ретельного вивчення символізму, він, природно, навчиться більшому, ніж той, хто розглядає масонство з погляду побуту і буденности, як людина, що, тільки з’ївши добрий обід, може міркувати про його якість, і якій, по суті, байдужі усі ці церемонії, що проходять у ложі. І нарешті, я хотів би висловити подяку панам «Тойє і До», у яких я запозичив кілька цеглин для своєї будівлі. Дж. С. М. Уорд Розділ 1. Історичний огляд Рання історія так званих «вищих ступенів» вивчена ще гірше, ніж історія ступенів Давньої майстерности, тому і народилася теорія про те, що вони були створені «штучно» у XVIII столітті. На мою думку, цей висновок поспішний, оскільки чимало ступенів цілком виразно несуть у собі сліди дуже давнього походження, а також містять істини, що виразно передавалися з покоління у покоління. Третій ступінь Символічної ложі очевидно передбачає наступний ступінь, у якому знову з’являються втрачені таємниці. Без такого ступеня усі церемонії ступенів Давньої майстерности були б позбавлені сенсу. Окрім того, згодом ми продемонструємо, що у найважливіших з вищих ступенів використовуються знаки, які свідчать про їхню давнину, і які також прийшли до нас з минулого, будучи переданими з покоління у покоління, як і знаки символічних ступенів, про які чимало написано у працях з масонської історії. Існують також документальні підтвердження того, що легенди деяких з цих ступенів були чудово відомі середньовічним попередникам масонства, які згодом включили їх у найдавніші Конституції. Наприклад, легенда про дві колони Єноха, які збереглися після Потопу і були віднайдені масонами. Ця легенда складає основу учення 13-го ступеня ДПШО, що носить назву «Королівська арка Єноха». Найбільш ранні письмові свідчення про вищі ступені, що дійшли до нас, стосуються ступеня Королівської арки і датуються 1741 р., а також Королівського ордена Шотландії 1743 р., який тоді процвітав і навіть заснував Провінційну велику ложу у Лондоні, у підпорядкуванні якої були, щонайменше, дві Капітули. Вищі ступені можна розділити на три основні групи: 1.1. Ті, що продовжують і розвивають історію Давньої майстерности; 2.2. Ті, що присвячені пошуку втрачених таємниць; 3.3. Лицарські ступені. Стосовно першої групи у XVIII ст. були дві протилежні тенденції: виключення, «вирізання» з легенд ступенів різних фрагментів, з одного боку, і поширення деяких епізодів легенди і створення на їхній основі нових ступенів – з иншого боку. Особисто я переконаний, що більшість легенд вищих ступенів виросли із звичаїв і традицій наших середньовічних попередників. Без сумніву, більшість наших ритуалів, включаючи ритуали ступенів Давньої майстерности, піддалися істотним змінам упродовж XVIII ст. У випадку ступенів Давньої майстерности це було наслідком необхідності істотного перегляду ритуалу для обґрунтування походження Братства уже не з християнських, а з давньоюдейських і язичеських коренів. Цей процес видалення з ритуалу усіх християнських елементів завершився, зокрема, в Англії, лише після укладання у 1813 р. Союзного договору. Водночас, у другій половині XVIII ст. Данклі заявив, що Полум’яніюча Зірка є винятково символом Віфлеємської зірки, що вказувала шлях царям до місця народження немовляти Христа. У Шотландії, наприклад, дотепер у ступенях Давньої майстерности збереглися згадування про Христа, а Книга Священного Закону відкривається Майстром церемонії на першому вірші Євангелія від Івана: «На початку було Слово...», закривається ж засідання ложі цитатою з того ж джерела: «І Слово було у Бога...». Це свідчить про споконвічно християнське тлумачення втрачених таємниць, яке, хоча і не включається до символічних ступенів, зберігається у ступенях Троянди і Хреста. Таким чином, ми бачимо походження деяких з вищих ступенів у виключенні християнських елементів з легенд нижчих ступенів. У той же час значно змінився і характер ритуалів Давньої майстерности назагал. Очевидно, що на початку історії Братства кандидат грав досить незначну роль у складеному для нього ритуалі, передусім, у наставляннях, почасти у формі діалогів, почасти у вислуховуванні різних легенд Ордена. Поступово розвинулася тенденція надавати кандидату право на більш активну участь у церемонії, а тому ті епізоди, що не стосувалися основного сюжету головної легенди, почали скорочувати. Ці епізоди, однак, тішилися повагою й інтересом старших братів, які, не бажаючи їхнього повного зникнення з масонської практики, перетворили їх у побічні ступені, хоча не можна з усією певністю стверджувати, що саме ці старші брати «винайшли» таємниці і знаки, що містяться у даних ступенях. У наші дні, скажімо, церемоніал Королівського ордена Шотландії, в основному, полягає в обміні ритуальними фразами між Майстром і Стражами відповідно до катехізису, у певні моменти читання якого вони обмінюються знаками, зміст яких не пояснюється кандидату. Безсумнівно, коли певні, в основному, християнські, частини виключалися з ритуалу, відповідні їм знаки переходили разом з ними в инші ступені, стаючи для кандидата доказами посвяти у ці ступені, що вважалися вже тоді побічними, однак їхня давність не піддавалася сумніву. Яскравим прикладом ступеня, церемоніал і легенда якого були «вирізані» із вже існуючих ступенів Давньої майстерности, є ступінь Майстра мітки (Mark Master), що споконвічно виразно входив у ступінь Підмайстра, хоча потім, ставши окремим ступенем, був значно змінений. З иншого боку, деякі «проміжні» ступені ДПШО, такі як, наприклад, Лицар-обранець дев’яти (Knight Elect of the Nine), є усього лише поширенням епізодів основної легенди масонства Давньої майстерности. У ступені Лицаря-обранця дев’яти докладно розповідається про упіймання одного з убивць Майстра Хірама. Ступені Королівської арки (Royal Arch), Королівського ордена Шотландії (Royal Order of Scotland) і Троянди і Хреста (Rose Croix) відносяться до зовсім инших послухів. При тому кожен з них стверджує, що саме він є завершальним вінцем і саме у ньому містяться втрачені таємниці й істини. Тлумачення цих таємниць у випадку двох останніх ступенів – винятково християнське, у ступені Королівської арки – не християнське, а існування усіх цих ступенів у наш час свідчить про колишнє протистояння і співіснування двох різних традицій посвяти. Християнські ступені пропонують рішення, запропоновані нашими попередниками у Середньовіччі, тоді як ступінь Королівської арки, нехай у наш час і переповнений юдейськими положеннями, перейнятими і переданими нам Орденом Храму у Середні віки, зберігає у собі сліди традиції, що співвідноситься з дохристиянськими віруваннями, почасти давньоєгипетськими, почасти – давньоіндійськими. Третя група стверджує, що продовжує традицію середньовічних лицарських орденів і зберігає їхнє учення, яке у жодному випадку не слід вважати надто ортодоксальним. Яскравим прикладом цих ступенів може служити ступінь Лицаря Храму (Knight Tempar). Щодо цих лицарських ступенів можна, звичайно, засумніватися в існуванні у Середньовіччі зв’язку між гільдією майстрів-простолюдинів і орденами, до яких входили найбільш благородні лицарі свого часу, однак, ті, хто так вважає, відмітають убік і деякі ключові особливості орденської організації тамплієрів. В Ордені Храму існувало, щонайменше, три підрозділи: власне лицарі, орденські капелани і так звані «брати, що служать», серед яких були і мулярі. Після знищення Ордена тисячам лицарів удалося уникнути переслідувань і просто розчинитися в юрбі, зникнути із сторінок історії. Як їм це вдалося і що з ними сталося потім? Найбільш розумне пояснення полягає у тому, що вони змішалися з «братами, що служать» і ленниками Ордена, які не видали їх, а їх самих влада не переслідувала. Я ретельно вивчив це питання у книзі «Франкмасонство і боги давнини», тому тут скажу тільки, що виразно існує зв’язок між масонами і тамплієрами, і цього цілком достатньо для пояснення збереження у масонському Братстві деяких тамплієрських ритуалів. У тамплієрів виразно існувало таємне містичне вчення, багато в чому дуже схоже на вчення масонства, і його риси можна легко знайти у сучасних ритуалах масонських Лицарів Храму, незважаючи на те, що ці ритуали були серйозно перероблені за останні пів століття. Розділ 2. Ступінь Майстра мітки Ті з моїх читачів, хто вже ознайомився з першими трьома брошурами з цієї серії, здогадуються, що справжні таємниці Майстра мітки не будуть зраджені відкрито. Втрачена істина – це розуміння Сутності Бога, і у третьому ступені це чітко пояснюється, незважаючи на відому думку про те, що Бог не буде нами пізнаний аж до миті смерті. Якщо коротко, то ступені Давньої майстерности проводять нас через таїнства народження, життя і смерти, демонструючи нам, Творчу, Захисну і Руйнівну іпостасі Божества. Більшість инших ступенів або наставляють у тому, що відбувається з людиною після фізичної смерті, або ж прагнуть пояснити, заповнити певні пробіли в історичній канві, що служить алегоричною основою ступенів Давньої майстерности. Ступінь Майстра мітки відноситься до другої групи і є насправді поширенням другого символічного ступеня. Безсумнівно, читачу відомо, що після посвяти у другий ступінь брат одержує право на власне клеймо, яким мітить оброблені ним камені, тому даний ступінь наповнений функціональним значенням. Ступенем Майстра мітки керує відповідна Велика ложа, що розташовується у власному Храмі на Грейт-Куін-стріт. Усі шанувальники вищих ступенів заборгували у перед Великою ложею майстрів мітки, що стала чимось на кшталт хресної для багатьох вищих ступенів, які, після укладення Союзного договору 1813 р., залишилися без керівництва. Вона більшою чи меншою мірою узяла їх під своє крило, унаслідок чого, говорячи про вищі ступені, ми знову і знову будемо повторювати, що керівний орган того чи иншого ступеня розташовується у штаб-квартирі у Будинку майстрів мітки (Mark Mason’s Hall). У Майстрів мітки є своє вбрання і своя підвіска, і, напевно, наших молодих братів варто попередити про те, що за винятком ступеня Королівської арки, жодне вбрання вищих ступенів не слід носити у Символічній ложі. Підвіска Майстра мітки зазвичай є наріжним каменем з білого мармуру, на якому написані таємничі літери, зміст яких пояснюється при посвяті у даний ступінь. Підвіска носиться на червоно-синій стрічці. Запони і стрічки також із синьо-червоного шовку. Вчення даного ступеня значною мірою є поширенням легенди другого символічного ступеня, де підкреслюється значення постійного удосконалення і навчання, а також значення винагороди за працю. Також у ній містяться застереження, що у жодному випадку не слід вимагати винагороди, на яку ти наразі не маєш права, і месіанське твердження: «Камінь, відкинутий будівельником, ліг в основу кута». Цей камінь стає, таким чином, наріжним каменем; звідси і вигляд підвіски цього ступеня. Деякі факти свідчать, що спершу ступінь був більш «християнським», ніж зараз. У 1760 р. він був широко поширений у ложах Давніх, які були суто християнськими. Сучасне трактування легенди стосується часу будівництва Храму царя Соломона до Трагедії, хоча існує достатня кількість даних, що свідчать про те, що під час заснування Великої ложі майстрів мітки, тобто у 1856 р., багато лож Майстрів мітки на півночі країни датували легенду періодом будівництва Другого Храму, хоча в иншому вона була схожа на сучасну. Таким чином, цей ступінь є насправді частиною масонства Давньої майстерности, а у Шотландії у цей ступінь мають право посвячувати Символічні ложі, що вони найчастіше і роблять. У цій країні ступінь служить необхідною умовою для посвяти у ступінь Досконалого (Excellent) майстра, що, у свою чергу, дає змогу кандидату претендувати на ступінь Королівської арки. Про ступінь Досконалого майстра ми поговоримо докладніше, розглядаючи ступені Королівської арки на загал, але тут слід зазначити, що Капітули Королівської арки Шотландії також мають право посвячувати у ступінь Майстра мітки, якщо кандидат ще не був посвячений у нього у своїй Символічній ложі. Ступінь Майстра мітки, як ми вже говорили, – це завершення і вінець другого символічного ступеня; однак сам по собі він теж складається з двох «підступенів» – Робітника мітки (Mark Man) і Майстра мітки. Свого часу багато суперечок викликало припущення, що ступінь Майстра мітки дарувався новопосвяченому одразу після одержання ним другого ступеня. Оскільки тепер неможливо напевне визначити, коли саме з’явився ступінь Майстра мітки у його сучасній формі, можна сказати лише, що, наскільки свідчать документи того ж 1760 р., ступені Робітника мітки і Майстра мітки, очевидно, існували завжди, хоча, принаймні, у теорії, ступеня Робітника мітки могли удостоїтися і Підмайстри, тоді як ступінь Майстра мітки був доступним винятково для Майстрів. У наш час посвята в обидва ступені Мітки відбувається одночасно і в усьому ритуалі підкреслюється його нерозривний зв’язок із другим ступенем. Мореплавець Ковчега Ступінь чи ступені Мітки також споріднені з не пов’язаними безпосередньо з ними ложами Королівських мореплавців ковчега (Royal Ark Mariner). Радше, це справжній функціональний ступінь, створений справжніми функціональними масонами-мулярами десь на півночі Англії на початку XVIII ст. для того, щоб якось відокремити свою справжню функціональність від спекуляцій. Можливо, ті ж причини призвели до утворення ступеня Св. Лаврентія мученика, про що докладно розповімо згодом. Легенда ступеня Мореплавця ковчега розповідає про Світовий потоп і прямо запозичена з Біблії. Найбільш цікава його риса – це використання для складання присяги каменю замість Книги Священного Закону. Причини цього пояснені у ритуалі, однак можна припустити, що тут ми спостерігаємо рудименти найдавнішого звичаю принесення клятв на кам’яному вівтарі. Окрім того, досить цікава у цьому ритуалі символіка трикутника, але на загал, слід зазначити, що він не несе в собі особливо глибоких ідей. Це симпатичний невеликий ступінь, і багато хто затято відстоює його право на існування. Його діяльність перебуває у сфері прямого керівництва Великої ложі майстрів мітки. Розділ 3. Священна королівська арка Єрусалимська Ступінь Майстра мітки вінчає другий символічний ступінь, але навіть для найбільш юного Майстра очевидно, що за другим ступенем слідує третій. Справжні таємниці масонства були втрачені, але невже вони так і не були віднайдені знову? І далі, якщо на початку вони були відомі трьом, то невже двоє отих, що залишилися у живих, не могли знайти гідного спадкоємця трагічно загиблого третього і довірити цієї таємниці йому? Ступені Королівської арки беруть на себе обов’язок дати своїм адептам відповідь на хоча б одне з можливих питань: «Які були справжні таємниці Майстра?» Коротко – це було Втрачене слово, але Слово це містить у собі певний символізм і дивовижне Одкровення Сутности Бога. Дійсно, можна сказати, що масонство Давньої майстерности навчає людину її обов’язків щодо ближнього, натомість ступені арки вчать її сплачувати борг перед Богом. Так якою ж є Сутність Бога? Це трійця, але не Трійця християнства, а, радше, індуїстська трійця, що складається з Творця, Захисника і Руйнівника. Вона також виразно уособлює єдність тіла, душі і духу, демонструючи, що за допомогою цієї єдності ми досягаємо також єднання з Богом. Таким чином, ступені Королівської арки споконвічно носять містичний характер і наставляють у баченні Прекрасного. Легенда розповідає про «виявлення» втрачених таємниць і відновлення Храму після повернення народу Ізраїлю з полону. Звідси і «старозавітне» оздоблення Капітули даного ступеня, і на цьому слід наголосити особливо, оскільки деякі инші «вищі» ступені вкладають инше значення у поняття «втраченого Слова», стверджуючи, що Втрачене Слово є Христос – Логос. Але наразі ми не маємо відповіді на основне питання: «Чому ті двоє, які зберігали таємницю і залишилися у живих, не обрали третього?» Повне екзотеричне роз’яснення цього, як і пояснення, чому таємниці були сховані у потайній печері, подається в одному з Таємних ступенів, до яких ми повернемося трохи пізніше. Зауважимо лише коротко, що для передачі цих таємниць непосвяченому були необхідні троє чоловіків, але взагалі ж усе це, звичайно, символічно, і головна алегорія тут у тому, що тіло, душа і дух повинні бути єдині для повноти усвідомлення Божественної Трійці. З одного боку, ніхто з живих і пов’язаних узами плоті не спроможні цілком зрозуміти сутність Божества, як не спроможні зрозуміти її і відразу після смерті, оскільки навіть тоді душа наша ще не досягає необхідного стану досконалости; з иншого ж боку, нам ясно дають зрозуміти, що тіло наше не вмирає зовсім, а радше змінюється, щоб остаточну свою форму знайти у день Страшного Суду, як про це говорить сам Св. Павло. Без сумніву, це дуже глибока і непроста для розуміння істина, але якщо ми усвідомлюємо, що матерія, так само як і дух, первісно є проявами Бога, а тому – частинами Його сутности, ми зрозуміємо, що матерія незнищенна, хоча і підлягає формальним змінам. Цей факт охоче визнається сучасною наукою. У ступенях Королівської арки, у яких працюють і зараз у деяких капітулах у Брістолі, у Шотландії й Америці, кандидат завжди повинен був проходити через чотири покрови, що відповідали чотирьом станам духовного буття, яке очікує нас за порогом могили, і кожен з них ще на крок наближають нас до усвідомлення Божественної Сутности. Ці чотири покрови пофарбовані, відповідно, у синій, пурпуровий, червоний і білий кольори, і перед кожною з них кандидата зустрічає Страж Покрови, що вимагає у нього знак і ключове слово попередньої покрови. У Шотландії ця церемонія складає окремий ступінь Досконалого (Excellent) майстра, підвіскою якого є прикрашена діамантами пентаграма, один з численних змістів якої – людина і п’ять її почуттів. Пізнавальний знак даного ступеня дуже давній, його робить Вішну у своєму лев’ячому втіленні. Вішну спустився тоді з небес, подолав злого велетня, що тиранив світ, і вирвав його нутрощі. Жоден англійський масон Королівської арки не може бути прийнятий у Капітулі Королівської арки, попередньо не пройшовши посвяту у ступінь Досконалого майстра, у якого, у свою чергу, він не може бути посвячений, не будучи визнаний гідним ступенів Мітки. Прохід білої покрови є основною частиною церемонії посвяти у ступінь Королівської арки, а знаки, що відповідають таїнствам инших покровів, добре знайомі англійським масонам Королівської арки. Тільки пройшовши крізь усі покрови, кандидат здобуває право дізнатися справжні таємниці Майстра, і ця церемонія вже практично нічим не відрізняється від прийнятої в англійських капітулах. Иншими словами, тільки пройшовши різні стадії духовного існування, ми нарешті можемо зрозуміти Божественну Сутність. Виключення церемонії проходження покровів в англійському ритуалі позбавило нас, таким чином, можливости подати кандидату ще один важливий урок. У чомусь подібному наставляє нас історія нашого попередника в ритуалах символічних ступенів. Він не міг розкрити свої таємниці, навіть якби хотів, тому що вони були у досвіді, а тому не могли бути передані нікому у світі. Ми не можемо тут заглиблюватися у деталі цієї глибоко містичної церемонії, але, напевно, можна навести пояснення значення підземної печери, що грає в ній головну роль. Як і всі масонські символи, вона має кілька значень, але найважливіші з них – це: А. Підземний світ, чи могила, у яку людина сходить після смерті і звідки її душа врешті возноситься в Обитель світла. Б. Святая Святих, таємне, темне місце в людській душі, де перебуває Божественна Іскра – це містичне пояснення. Підвіска цього ступеня виразно уособлює Божественну Сутність. Подвійний трикутник у колі з крапкою посередині, що позначена Усевидящим Оком, – це споконвічний символ Господа. Трикутник у колі символізує Дух, ув’язнений у коло Нескінченности; ним, зокрема, позначається Господ-Творець. Масони Королівської арки пізнають суть цього символу на прикладі вівтаря. Крапка у колі серед індуїстів означала Параматму, Усеруйнівну Силу, кінець усім і усьому. Трикутник вершиною вниз із крапкою в центрі є символом дощу (води), а тому символізує Господа-Захисника життя (Вішну). А трикутник вершиною нагору символізує вогонь, що тягнеться язиками свого полум’я до неба, тому він і символізує Руйнівне, чи, радше, змінююче Божественне начало (Шива). Цей великий символ був священним для вавілонян, древніх єгиптян і іудеїв, причому, у всіх цих народів мав одне і те ж значення. Він священний також для сучасних індуїстів, таким він був і для жителів давньої Мексики. Узагалі, це один із найбільш шанованих символів у світі. Таким чином, ми бачимо, що у ступенях Королівської арки підвіска даного ступеня – це не просто прикраса, а навпаки, наочне відображення сутності його піднесеного учення, тим більше, що вона містить також потрійний тау-хрест. Що стосується тау-хреста, у попередніх книгах ми вже довели, що первісно він був фалічним символом, що втілював творче начало. Потрібно також пам’ятати, що знак тау-хреста ми робимо щораз, коли нам повідомляються таїнства ступенів Давньої майстерности. Тобто кожен Майстер сам триразово робить знак тау-хреста. Також варто нагадати, що тільки той Майстер, що був обраний Високоповажним Майстром ложі, справно прослужив свій термін і передав молоток иншому, має право носити запон із зображенням трьох тау-хрестів. Як фалічний символ цей знак перетворився у символ Творця, а також, згодом, – наших тваринних пристрастей, які нам варто потоптати ногами, якщо ми дійсно хочемо здобути духовне знання. До того моменту, коли ми досягаємо Арки, ми знаходимо це знання, про що нам символічно повідомляє поєднання трьох тау-хрестів під трикутниками, емблемами духу. Окрім того, хоча це, по суті, і не християнський ступінь, ніяк не можна забувати про три хрести на Лисій горі. Присутність потрійного тау-хреста, після тих церемоній, про які ми довідалися, проходячи присвяту в символічні ступені, демонструє, наскільки плавно один ступінь «випливає» з иншого, а це само по собі – ще один новий урок. Кожен із символічних ступенів навчав розвитку й очищенню тіла, душі і духу. Тепер ці три іпостасі перебувають у гармонійному єднанні під покровом Вищої Істоти, втіленої двома переплетеними трикутниками. Таким чином, присутність потрійного тау-хреста учить нас того, що людина, врешті, упокоїться під покровом присутності Царя Царів. Дійсно, ступені Королівської арки повні якнайцікавішого символізму: кольори одежі – червоний і пурпуровий, форма вівтаря, розташування трьох головних офіцерів, – усе це подає нам важливі уроки, але для такої невеликої брошури ми і так забагато місця присвятили цьому ступеню. Однак, не можна не зазначити, що у символічних ступенях Високоповажний Майстер уособлює Дух, Перший Страж – Душу, а Другий Страж – Тіло; у ступенях Королівської арки усе точно так, але тільки тут троє головних офіцерів не розділені, а стоять поруч і иноді навіть діють як одне ціле. Річ у тім, що ступені Королівської арки служать зразком того піднесеного стану, коли тіло, душа і дух дійсно є одним цілим, що перебуває у мирі і гармонії з Богом, якого тепер розуміє уже достатньою мірою. Наші читачі, таким чином, зрозуміють, що жоден масон-член Символічної ложі не може вважати, що виконав свій масонський обов’язок, поки він не пройшов посвяту у ступені Королівської арки, оскільки він не знайшов втрачених таємниць, розкриття яких він заприсягся домагатися і шукати усіма силами. Одяг складається із запони і стрічки через плече, червоного і пурпурного кольорів. Розділ 4. Таємні (Cryptic) ступені Таємних ступенів (ступенів Крипти) є чотири, і їхній керівним органом є Велика рада, що тісно пов’язана з Великою ложею майстрів мітки, і її штаб-квартира розташована у їхньому будинку. До Таємних належать ступені Дуже досконалого (Most Excellent) майстра, Королівського (Royal) майстра, Обраного (Select) майстра і Надзвичайно досконалого (Super-Excellent) майстра, а їхні легенди «заповнюють історичний пробіл» між будівництвом і руйнуванням Першого Єрусалимського Храму. Ступінь Дуже досконалого майстра не слід змішувати з ступенем Досконалого майстра, у якому працюють у Шотландії і який насправді є додатковим «підступенем», де кандидат проходить покрови, необхідні для знаходження таємниць Королівської арки, хоча він і вважається зовсім самостійним ступенем. Його легенда пов’язана з Другим Храмом, тоді як легенда ступеня Дуже досконалого майстра розповідає про завершення будівництва й освячення Першого Храму. Запон, який, щоправда, рідко носять у Раді, білого кольору, виворіт і облямівка – пурпурні, також до одягу входить пурпурова нагрудна стрічка. Ці кольори символізують горе, яке переживають брати після загибелі третього предстоятеля, місце якого у Раді порожнє. Найдивовижнішим в обстановці залу зборів є зменшена копія Ковчега Завіту. Теоретично для того, щоб одержати ступінь Дуже досконалого майстра, слід бути тільки Майстром мітки, але оскільки за даним ступенем зазвичай слідує ступінь Королівського майстра, для посвяти у який необхідно бути і Майстром мітки, і Майстром королівської арки, на практиці від кандидата звичайно вимагають попереднього проходження обох цих ступенів. Королівський майстер – найбільш цікавий з цих ступенів, оскільки у ньому розповідається про те, яким чином таємниці Королівської арки виявилися захованими саме там, де їх потім знайшли. Хоча місце Хірама Абіфа у ступені Дуже досконалого майстра порожнє, у ступені Королівського майстра він є основною дійовою особою, і його міркування про смерть можна сміливо назвати найцікавішим і найбільш прекрасним зразком масонського ритуалу. Запон у цьому ступені чорний з червоною облямівкою, але його практично не носять. Троє головних офіцерів одягнені у мантії, подібні тим, що носять відповідні офіцери Королівської арки. Ступінь Обраного майстра, на відміну від попередніх, має власну підвіску у формі срібної кельні в трикутнику з того ж металу, що носять на чорній нагрудній стрічці з червоними облямівкою і виворотом. Запон білий з червоною з золотом облямівкою, трикутної форми, однак в Англії ні його, ні стрічку практично ніколи не надягають. У Шотландії підвіска Таємних ступенів поєднує у своєму малюнку трикутник і кельню, тоді як в Англії у всіх чотирьох ступенях використовують підвіску Дуже досконалого майстра. Посвята у ступінь Обраного майстра повинна проводитися у крипті, тобто підземній каплиці, звідси і назва «ступеня Крипти». Це та ж крипта, у якій пізніше будуть виявлені таємниці Королівської арки. Легенда тут та ж, що і в одному із ступенів Давнього і Прийнятого Шотландського обряду. Вона оповідає про те, як один із уже відомих нам масонів на службі у Царя Соломона зненацька вдерся до цієї крипти, коли там були сам Соломон і Хірам, Цар Тірський. Згодом масон був прощений, а замість нього покарали Стражника дверей, що зобов’язаний був перешкодити йому увійти. Це, безсумнівно, дуже древня легенда, що знову «випливає» в одному із «союзних» ступенів, у ступені Великого воротаря царя Соломона. Його символічний зміст у тому, що той, хто переступає у своїх окультних пошуках розумні межі без допомоги і захисту більш досвідчених дослідників, серйозно ризикує. Ступінь Найбільш досконалого майстра короткий і не дуже цікавий, але в ньому історія Першого Храму доводиться до часу появи загрози його руйнування, таким чином, «заповнюючи пробіл» між ступенями Дуже досконалого майстра і Королівською аркою. Головний його урок – непорушна вірність і відданість Єгові. Колір цього ступеня – бузковий, зокрема, обов’язковою є бузкова нагрудна стрічка. Однак, на практиці її одягають лише члени Великої ради. Підвіска даного ступеня – емалевий трикутник вершиною донизу, тобто трикутник Господа-Захисника життя, і зазвичай вона є єдиним елементом, який одягають. Найбільш цікавим у цьому ступені є табель із символами попереднього ступеня. Усередині квадрата зображене коло, а усередині кола – трикутник вершиною до Заходу. Усередині трикутника зображена труна, на якій розташований вівтар, де стоїть Ковчег Завіту. Оскільки у ритуалі не пояснюється зміст зображень на табелі, корисно буде прочитати таке. Трикутник, що вказує вершиною на Захід, символізує Захисника життя, тому цей символ і був прийнятий для підвіски цього ступеня в Англії. Він виразно підкреслює основні символічні принципи даної серії ступенів. 1. Ступінь Дуже досконалого майстра навчає нас того, що, незважаючи на загибель головного архітектора, Господь зберіг і підтримав його роботу, і в підсумку будівництво Храму було завершено. 2. Ступінь Королівського майстра розповідає про те, як були збережені таємниці Королівської арки. 3. У ступені Обраного майстра надмірно ретельний друг царя Соломона уникає жахливої кари, що йому загрожувала. 4. У ступені Найбільш досконалого майстра нас вчать того, як Господь врятував рештки Свого народу, що зберіг віру у Нього. Трикутник у центрі кола символізує сходження Духа в Матерію, тоді, як саме коло символізує Вічність, з якої зглянеться Дух. Крапка зв’язує Нескінченність з емблемою Всезавершености; також вона символізує кожне індивідуальне «еґо». Увесь символ, таким чином, означає, що Господь із Вічності увійшов у Матерію, втілився і став єдиним із Всезавершальною силою. Це найбільш священна з емблем, а те, що Ковчег Завіту стоїть на труні, вказує на те, що Новий Завіт виростає із Старого, а значення слів пророків підкреслюється дерев’яним хрестом, що повинен постійно нагадувати нам про Того, Хто помер на ньому. Звідси месіанське езотеричне значення даного ступеня, що посвячені у нього найчастіше не зауважують. Розділ 5. Союзні (Allied) ступені Під цією назвою зібрані кілька різних ступенів, у яких мало спільного між собою. Теоретично, Велика Рада, що збирається у Будинку майстрів мітки, керує більшою їхньою частиною, включаючи п’ять андрогінних1, але в дійсності його влада поширюється тільки на шість ступенів. Але в Ньюкаслі-на-Тайні тамтешня Рада незапам’ятних часів (Time Immemorial Council) контролює ще два ступені, церемонія одного з яких, а саме ступінь Капелана ордена Храму Єрусалимського Королівської арки (Royal Arch Knight Templar Priest) наповнений високим містичним прекрасним змістом. До ступеня, у якому працюють у Лондоні, прийом не обмежений тільки християнами, а попередні умови зводяться тільки до посвяти у ступені Мітки і Королівської арки. І це незважаючи на те, що ордени Св. Лаврентія Мученика і Лицарів Константинополя – винятково християнські ступені. Більшість цих ступенів другорядні за своїм значенням, але ордени Червоного хреста Вавилонського і Первосвящеників – дуже давні і тому дуже значні. На загал, до Союзного відносяться наступні ступені: 1. Святого Лаврентія Мученика. Його підвіскою є решітка для смаження, і саме тому у профанному світі поширені різноманітні страшні плітки про «жахливі» подробиці церемонії посвяти у масонський Орден. Насправді ж легенда цього ступеня взагалі ніяк не пов’язана з масонством і чудово відома кожному, хто вивчав життя середньовічних святих. Головний урок ступеня – відвага. Цей ступінь виразно є частиною давнього функціонального ритуалу, що прийшов до нас з Ланкашира і був оформлений як окремий ступінь, щоб якось відокремити функціональних, «робітників»-масонів від «усіх цих новопосвячених», тобто спекулятивних масонів. 2. Лицарів Константинополя. Його легенда пов’язана з образом імператора Костянтина, а основний урок – усезагальна світова рівність. Підвіска зображує хрест, увінчаний півмісяцем, що навряд чи можна вважати вдало обраним символом, оскільки він демонструє тріюмф символу ісламу над християнським хрестом. 3. Таємного спостерігача (Secret Monitor). Цей ступінь дуже нагадує роботи в ступені тієї ж назви під юрисдикцією Великого конклаву; його легенда сфальцьована на образах Давида і Йонафана. Його присутність серед Союзних ступенів нагадує нам про сумний розкол, що трапився у час його заснування у Великому конклаві Таємних спостерігачів. Це єдиний ступінь в англійському масонстві, роботи в якому контролюються двома зовсім різними організаціями. Його підвіска – кирка, підвішена на стрічці до корони, над якою зображена цибуля. 4. Великого воротаря царя Соломона, у якому розповідається про те, як підмайстер раптово вдерся до таємної крипти, де проходила зустріч царя Соломона, царя Хірама і Хірама Абіфа. Ця легенда дуже схожа на ту, що викладається в ступені Обраного майстра, хоча і з деякими відхиленнями. Зокрема, події в ній стосуються більш раннього історичного періоду. Його підвіска зображує трикутник Бога-Захисника вершиною униз, з чорної емалі, на якій золотом вигравірувані кілька давньоєврейських літер. Усі ці ступені досить цікаві, однак навряд чи їх можна назвати по-справжньому важливими, на відміну від двох нижченаведених, які виділяють в окрему групу. 5. Ступінь Червоного хреста Вавилона, безсумнівно, дуже давній і присвячений тій же темі, що і шістнадцятий ступінь ДПШО, і ступінь Королівського ордена Шотландії. За легендарним часом, цей ступінь слідує за ступенями Королівської арки і тісно пов’язаний з ними легендою про спорудження Другого Храму; у Шотландії його роботи проходять під егідою Верховної Капітули Королівської арки. У ньому багато цікавих ритуальних деталей, але найбільш значним є ритуал наведення моста. Цей міст, що перестав бути матеріальним і перетворився у винятково духовне поняття, виразно символізує щось зовсім инше. Тут ми починаємо займатися есхатологією, міркуючи про те, що відбувається з людиною після смерті. В усіх великих релігіях світу існує легенда про те, що після смерті тіла душа повинна пройти через міст. Міст у даному випадку виразно означає перехід душі з одного стану в инший, з навколишнього світу до зовсім инших понять, піднесених і наближених до Бога. Про цей міст говориться в мітології японців, китайців, парсів, магометан і середньовічних християн. Наприклад, парси радять друзям небіжчика на світанку третього дня після його смерті багато молитися за нього, оскільки саме у той час його душа переходить міст, що відокремлює її від раю. Міст пролягає над пекельним вогнем, а посередині шляху на мосту душа померлого зустрічається з жінкою. Якщо він провадив праведне життя, то жінка ця буде молодою і красивою; вона і доведе душу до раю. Але якщо життя небіжчика було несправедливим, йому зустрінеться огидна баба, що скине його з моста у бездонну прірву. В Англії цей міст називався «Мостом жаху». Він зображений на фресці XII в. у церкві в Калдоні, графство Серрей, як проста, перекинута через прірву, дошка. Серед тих, що намагаються перетнути цей міст – масон зі своїми робочими інструментами в руці. Також про цей міст розповідається у давній ланкаширській баладі про душу і те, що відбувається з нею відразу після смерті тіла: «Коли залишиш цей світ/ Ти у цю місячну ніч,/ Прийдеш ти в обитель вітрів,/ Христа побачиш своїми очима./ Потім відтіля ти підеш,/ Порядку не порушивши,/ І Бог на Мості жаху/ Твою там прийме душу». Екзотеричний урок даного ступеня – «Істина понад усе!». Однак, найбільш вражаюча його риса – це Міст випробувань, по якому повинна пройти душа, щоб досягти раю. Підвіска ступеня – два схрещених мечі на темно-зеленому емалевому тлі. 6. Первосвященика. На відміну від всіх инших ступенів, у нього можуть бути посвячені тільки ті масони, хто побував на посаді Третього принципу у Капітулі Королівської арки. Його легенда пов’язана з інститутом Первосвящеників «Ордена Мелхіседека». Підвіска – трикутник вершиною нагору, увінчаний митрою. Отож, підведемо підсумки. Союзні ступені у своїх легендах пов’язують Старий Заповіт з Новим. Найважливішими з них є ступені Червоного хреста Вавилона і Первосвященика, хоча не позбавлені інтересу й инші чотири. Розділ 6. Давній і Прийнятий обряд Ступінь Троянди і Хреста Ередома тепер вважається також вісімнадцятим ступенем ДПШО, у якому усього 33 ступеня – за кількістю років життя Спасителя. На практиці, однак, у повному обсязі в Англії працюють тільки у 18-му, 30-му, 31-му, 32-му і 33-му ступенях, причому, останні три надаються доволі рідко. В Америці працюють у всіх ступенях, тобто з 4-го по 32-й, включно, але в Англії ступені з 4-го по 17-й надаються шляхом комунікації. У 18-му ступені роботи ведуться у повному обсязі, а ступені з 19-го по 29-й знову надаються тільки шляхом комунікації. Право на посвяту у 18-й ступінь дає ступінь Майстра символічної ложі, а на посвяту у 30-й – виконання обов’язків на посаді Прелата (Prelate) чи Дуже мудрого майстра (головного офіцера Капітули Троянди і Хреста). 18-й ступінь глибоко містичний за своєю суттю і цим дуже цікавий, однак в Англії до нього приймають тільки християн. У США й Европі він не обмежується прийомом тільки представників християнських конфесій. Одна із шкіл масонських учених пропонує версію, що первісно ступінь Троянди і Хреста був сформований якобітами і був винятково католицьким. Я не зміг знайти документів, що підтвердили б цю версію, і ніколи не чув про католиків, що брали участь у церемоніях цього ступеня. Більш ймовірно, що даний ступінь виник під впливом Ордена розенкройцерів, а найбільш ранні історичні документи свідчать, що його члени були лютеранами, однак можливо, вони були спадкоємцями більш давньої традиції. До вчення розенкройцерів звертається у своїх творах Данте, а майстри-комації над входом до приміщення своїх зборів в Асізі на початку XV ст. вирізували троянду і хрест. Окрім того, у давніх ацтеків, що також вшановували хрест, існував дуже схожий ритуал з передачею практично тих же таємниць і пізнавальних знаків. І врешті, не слід забувати, що Генрі Адамсон у своїй праці «Дні муз», опублікованій у 1636 р., пише: «Оскільки ми брати Рожевого Хреста, ми володіємо Словом Майстра і Наступними Таїнствами...». Тобто він установлює прямий зв’язок між Словом Майстра і рухом Рожевого Хреста. Гадаю, що це стосується не стільки сучасного 18-го ступеня ДПШО, а, радше, ступеня Рожевого Хреста Королівського ордена Шотландії. Однак, передусім, це доводить вплив розенкройцерства на масонство ще задовго до початку руху якобітів, про що говориться й у поемі «Шлях протестанта». Повертаючись до 18-го ступеня в його сучасній формі, ми бачимо, що посвята у нього складається з чотирьох чітко розділених частин. Перша складається з присвоєння шляхом комунікації проміжних ступенів, а инші три – власне посвята у ступінь Троянди і Хреста. Це чудесний ритуал, сповнений глибоко містичного символізму, присвячений опису подорожі людини Долиною пітьми і смерти у супроводі масонських чеснот – віри, надії і милосердя. Завершується він прийняттям кандидата до обителі Світла, Життя і Безсмертя і знаходженням ним Утраченого Слова. Фартух цього ступеня двобічний: з одного боку він чорний з червоним Страсним Хрестом у центрі, а з иншого боку – білий з рожевою облямівкою. На самому фартусі зображений пелікан, що годує пташенят своєю кров’ю, а на клапані – трикутник з написаними в його центрі давньоєврейськими літерами. Нагрудна стрічка теж двобічна: з одного боку – чорна з вишитими на грудях трьома червоними хрестами, а з иншого боку – рожева і багато розшита. Серед символів, зображених на ній, – терновий вінець і змія, що кусає свій хвіст, символ вічности. На підвісці, що звисає зі стрічки, – золотий циркуль, розведений на кут у 60о і увінчаний короною з зірок. З одного боку, усередині циркуля, зображений червоний хрест, а під ним – пелікан, що годує пташенят. На зворотному боці – срібний хрест і срібний орел, що злітає до неба. На обох боках підвіски у місці, де сходяться стержні циркуля, зображена троянда. Незважаючи на загалом християнський антураж, церемонія цього ступеня виглядає доволі давньою. Усі її основні риси можна знайти в церемонії «бора» австралійських аборигенів, одного із найбільш примітивних племен на Землі. В Індії і Китаї таїнства даного ступеня асоціюються з Господом-Захисником. У давньоєгипетській «Книзі мертвих» міститься виклад тих же таїнств і опис тих же церемоній. У давніх ацтеків також існувала практично точно така ж церемонія, і деякі її риси дотепер збереглися у ритуалах сучасних індіанців. У середньовічній Европі ми постійно зустрічаємо зображення двох основних символів даного ступеня, наприклад, на стінах Куарського собору з XII і XV ст.ст., на фресці у Баслі початку XVI ст. і на стінній панелі XVII ст. у Енгадинському музеї у Сент-Моріц. Окрім того, деякі знаки, що означають горе і розпач і зустрічаються у 9-у ступені ДПШО, також розташовані поблизу знаків Рожевого Хреста на всіх перерахованих вище европейських будинках. Такими фактами неможливо нехтувати і відмовитися визнати ймовірність появи ступеня Троянди і Хреста до XVIII ст. Справді, давні мексиканські кодекси, у яких практично цілісно відтворена ця церемонія, принаймні, на два з половиною століття старші загальноприйнятої дати появи цього ступеня. Великий обраний лицар Кадош Инша назва даного ступеня, 30-го ступеня ДПШО, – Лицар Чорного і Білого орла. У країнах Латинської Америки він носить винятково тамплієрський характер і иноді йому надають лиховісного значення, оскільки у ньому наочно і драматично викладається ідея помсти за загибель Де Моле й инших страчених тамплієрів. Оскільки головними винними у загибелі Де Моле були Філіп, король Франції, і папа Клемент, то кандидатів учать тому, що головними гнобителями народу є тирани і церква. Ймовірно, так розуміють цей ступінь далеко не усі посвячені, особливо в Европі, у що не хочуть вірити антимасонські автори, однак, без сумніву, англійський ритуал був очищений від такого розуміння, навіть якщо таке колись і було. Це досить складний ступінь: якщо дотримуватися усіх правили посвяти у нього, для церемонії буде потрібно три окремих приміщення і сіни, а саму посвяту може проводити тільки Верховна рада. Вбрання, у якому можна з’являтися у Капітулах Троянди і Хреста, складається з широкої стрічки з лівого плеча на праве стегно, зі срібною оторочкою і вишитими на ній символами ступеня. Це орел, що злітає до сонця, і тримає у пазурах якір Надії. Унизу зображений прапор Англії й Уельсу – три золотих леви у червоному полі, – схрещений з прапором Верховної ради, а під ними – червоний хрест, що складається з чотирьох тау-хрестів, що зазвичай називають Єрусалимським хрестом. Підвіскою ступеня є червоний емалевий хрест із цифрою «30» на синій емалевій пластинці у центрі. На вузькій чорній стрічці зі срібною облямівкою на шиї носиться зображення чорного двоголового орла з розпростертими крилами, увінчаного короною і з оголеним мечем у пазурах. Слово «кадош» давньоєврейською означає «обраний» чи «священний». Инші три ступені присвоюються вкрай рідко, і посвята у них відбувається у ложах раніше описаних ступенів. Тільки через багато років молодий масон може досягти цих, майже позахмарних, висот, тому навряд чи тут, у брошурі такого роду, варто приводити детальний опис ритуалів і навіть регалій тих ступенів. Однак, одразу після посвяти у ступінь Троянди і Хреста масон здобуває можливість час від часу бачити братів цих високих ступенів і дізнаватися від них те, що його цікавить і знання чого він гідний, перш, ніж він сам буде посвячений у вищі таїнства. Давній і Прийнятий обряд у його сучасній формі має владу, даровану йому Хартією Верховної ради Південної юрисдикції для США 1845 р., однак, судячи з історичних документів, ступені Троянди і Хреста, Кадоша, 28-й і кілька проміжних існували у повному обсязі в Англії вже у XVIII ст., хоча точне датування їхньої появи суперечливе. Що стосується ступенів, названих «проміжними», не слід припускати, що вони позбавлені цінності чи інтересу. Вони мають різне значення, але такі ступені, як Королівська арка Єноха, скажімо, наочно демонструють вплив на масонство Ордена розенкройцерів і розповідають про стародавні Колони Закону і Учення (про які згадується й у Давніх хартіях), заслуговуючи, таким чином, на ретельне вивчення. Те ж можна сказати і про деякі инші ступені. Тому я дуже рекомендую усім масонам Троянди і Хреста відвідувати щорічні фестивалі Короля Едуарда VII, тобто збори Капітулу Удосконалення Троянди і Хреста, які щовесни проводяться у Будинку Майстрів мітки, де у повному обсязі працюють два так званих «проміжних» ступені. От таким є Давній і Прийнятий обряд, дійсно і безсумнівно великий, сповнений містичної привабливості Статут, який демонструє своїм адептам, що пошуки Втраченого Слова ведуть не стільки до Єрусалимського Храму, скільки до Лисої гори. Розділ 7. Королівський орден Шотландії Цей орден містить у собі два ступені: Хародіма і Рожевого Хреста. Посвята у ступінь Хародіма відбувається у капітулі, що є нижчою організаційною одиницею, ніж ложа, хоча на практиці вони рівнозначні. Королівський орден має безліч цікавих рис, тому навряд чи можливо віддати йому належне повною мірою в одній главі нашої невеликої брошури. По-перше, слід зазначити, що це єдина англійська масонська організація, що має єдиний керівний орган, тобто є централізованою. Велика ложа завжди збирається у Шотландії. Єдиною умовою прийому до Ордену, судячи з документів шотландської Великої ложі, є п’ятилітній стаж кандидата у ступені Майстра, однак на практиці Провінційна Велика ложа Метрополії приймає тільки удостоєних 30-го ступеня ДПШО. Тому лондонські масони, що не удостоєні даного ступеня, проходять посвячення у Провінційній великій ложі графств Півдня, штаб-квартира якої розташована у Віндзорі. Це дуже давні ступені, і я вважаю їх найбільшими з усіх масонських ступенів. Вони, звичайно, не мають таких яскравих ритуалів, як деякі инші ступені, скажімо, Орден лицарів Храму, але у них єдина мета і глибокі містичні вчення, закладені у давньому ритуалі. Вони викладені у дивному давньому «Прикордонному» манускрипті і деяких инших внутрішніх документах, які свідчать про те, що ці ступені існували набагато раніше, ніж ступені Давньої майстерности і певною мірою передбачили їхню появу. Історичні документи свідчать, що у цих ступенях працювали у Лондоні ще у 1743 р., коли при Провінційній великій Ложі існували дві капітули для роботи у «шотландських» ступенях. Поширення Ордену за межами Шотландії й існування у Лондоні двох капітул «хародімів» свідчить про те, що він утворився до 1736 року – року створення Символічної Великої ложі Шотландії. Давністю заснування Королівський орден може посперечатися з кожним з вищих ступенів. Однак, не слід забувати і про свідчення Генрі Адамсона в його описі Перта у виданій у 1638 р., фактично за століття до вищеописаних подій, книзі «Дні муз». У ній автор пише: «Тому що ми брати Рожевого Хреста, ми володіємо Словом Майстра... і т.д.». Зазначимо, що він використовує словосполучення «Рожевий Хрест», тобто точну назву другого ступеня Королівського ордена, а також те, що він згадує про «Слово Майстра». Королівський орден наполягає на тому, що обдаровує своїх адептів справжнім утраченим «Словом Майстра». Таким чином, якщо вірити їхнім словам, брати Рожевого Хреста володіли істинним утраченим Словом Майстра, водночас, те ж стверджували і брати Рожевого Хреста Королівського ордена. Таким чином, я глибоко переконаний, що Адамсон, Майстер-Архітектор і священик, був адептом Королівського ордена Шотландії; а оскільки стиль ритуалу чудово вписується в ту епоху, чи навіть у більш ранній період історії, гадаю, що Королівський орден з’явився саме тоді чи навіть раніше. У зв’язку з цим варто згадати і те, що запис про першу посвяту не-муляра у масонський ступінь в Англії стосується 20-х чисел травня 1641 р., тобто саме того часу, коли Роберт Морей, «Генеральний Квартирмейстер Армії Шотландії» у Ньюкаслі був посвячений членами Ложі Единбурга, які були тоді у складі шотландської армії, що увійшла на територію Англії з метою посадити на трон Чарльза II Стюарта. Окрім того, Морей був «протектором» Вогана, знаменитого розенкройцера XVII ст. Таким чином, якщо за Королівським Мистецтвом стоїть масонський Розенкройцерский орден, до якого могли вступити тільки ті, кого спершу прийняли в масони, стає очевидним, чому Морей, найвищою мірою зацікавлений містицизмом на загал і розенкройцерством зокрема, вирішив пройти нелегку процедуру прийняття до масонської ложі, хоча армія, у якій це відбувалося й у якій він був квартирмейстером, брала участь у війні. Ці факти суперечать теорії багатьох учених про те, що Королівський орден був породженням якобітів. Насправді ж, чим детальніше вивчаєш Орден, тим менше доказів залишається на користь цієї точки зору. У такому випадку звичайно шукаєш прямих згадувань чи натяків на долю Короля-Мученика. Слід зазначити, що це не складно, оскільки в офіційному молитовнику англіканської церкви XVIII ст. розміщена особлива служба пам’яті Чарльза, короля і мученика. Таким чином, згадки про Білу Троянду чи Чарльза Мученика могли бути безболісно і легко включені до ритуалу, однак цього не відбулося. По-друге, давайте розглянемо детальніше вчення даного ступеня. І Старий, і Молодий Претенденти були католиками; тому очевидно, що у ритуалі варто шукати якщо не прямі посилання на догми католицької віри, то хоча б відсутність агресивних нападок на релігію героя якобітів. Однак, заглянувши у ритуал, ми знаходимо там ряд важливих і знаменних пропусків, зокрема, там немає згадувань про «Святу Римську Католицьку» Церкву і про вознесіння святих, тоді як обидва ці релікти колишніх часів залишилися недоторканими у символах віри Єпископальної й англіканської церков. Окрім того, ритуал усіма способами підкреслює вірність догмату порятунку тільки через Христа, у такий спосіб знову наносячи удар по доктрині успіння святих, а також наполягає на порятунку тільки через віру. Але ж це питання є яблуком розбрату між протестантизмом і католицизмом, оскільки останній завжди наполягав на необхідності підтвердження віри добрими справами. Порятунок лише тільки вірою був наріжним каменем доктрини пресвітеріан, а отже, ритуал у його сучасній формі – підкреслено пресвітеріанський. Чи творці ступеня, що повинен був стати опорою руху якобітів, прагнули б з усіх сил включити у нього положення і слова, які могли глибоко образити як їхнього героя, так і багатьох з його вірних соратників? Цей аспект ритуалу підкреслюється і пізніше, коли ми зіштовхуємося з тим фактом, що серед усіх різноманітних атрибутів даного ступеня немає ані розп’яття, ані простого хреста, хоча вони є практично в усіх вищих масонських ступенях. Їхнє виключення з ритуалу виразно цілеспрямоване, хоча, очевидно, їм можна було знайти застосування у ході церемонії. Отже, можна зробити висновок, що жодні матеріальні свідчення не є на користь якобістського походження даного ступеня, а отже, така версія недоказова і малоймовірна. Ці ступені сповнені містичного сенсу; вони немов по «містку» проводять кандидата від ступеня Майстра Символічної ложі до часу спорудження Другого Храму, а потім ще далі, до життя і смерті Христа, відкриваючи йому врешті, що саме Він і є Втрачене Слово. Усе це явно доводить «розенкройцерівський» підхід до ідеології даних ступенів, даючи зайвий козир у руки тим, хто думає, що розенкройцерівський орден вплинув на масонство. Суворо дотримуючись ідеології Королівського ордена, ми, проте, виявляємо, що й в основі багатьох вищих ступенів лежить поширення епізодів, коротко згаданих у ритуалах ступенів Королівського ордена. Як приклад, я вкажу деякі ідеї, що. ймовірно, розвинулися згодом в окремі ступені і ритуали, хоча чесно було б вказати і на зворотну можливість – тобто того, що ці ступені вже існували на час створення Королівського ордена і сприяли формуванню і розвитку його церемоніалу, а не розвивалися з нього. Це ступені Королівської арки, Королівської мітки, особливо Червоного Хреста Вавилона, а також тамплієрські і розенкройцерівські ступені. Окрім усього иншого, у даних ступенях є розділи, цілком не представлені у жодних инших масонських ступенях. Сам ритуал складається, в основному, з питань і відповідей на них, як у настановах символічних ступенів, однак слід зазначити і одну його особливість. У певні моменти церемонії брати роблять символічну подорож приміщенням ложі проти годинникової стрілки, назустріч сонцю. Це цілком обґрунтовано, оскільки тоді вони символічно перебувають в обителі Смерти, а тіні і примари, якщо вірити народній традиції, пересуваються саме проти руху сонця. Не менше значення має і символічна вежа, що викликає в пам’яті образ будівлі, описаній у загадковому «Хімічному одруженні Крістіана Розенкройца». Знаки, що використовуються у цих ступенях, доволі численні і давні: їх можна зустріти у цілому світі, особливо у сферах, пов’язаних з язичеськими віруваннями і давніми обрядами ініціації. Знак «хародімів», наприклад, був елементом давнього ацтекського ритуалу, і його зображення можна побачити на вазі, знайденій у Чамі, Мексика. На цій вазі виразно зображений кандидат, що проходить посвяту у давні мексиканські жрецькі таїнства через отримання знаку Посвяченого. Ця ваза була виявлена кілька років тому і датована приблизно 1500 р. п. Х. Окрім того, знак «хародімів» може ототожнюватися і з індуїстським символом Вішну, Бога-Захисника. Його можна бачити і на фрагменті фрески з Фів Єгипетських, що зберігається у Британському музеї і датується приблизно 1500 р. до Х. Численні подібні приклади можна знайти у творах середньовічного европейського мистецтва, скажімо, на стінних панелях «Зали ради Вісконті-Веноста» XVII ст., що зберігаються в Енгадинському музеї у Сент-Моріц і про які ми вже згадували у попередньому розділі. На панелях також зображені знаки і символи розенкройцерівських ступенів, а по кутах розташовані людські фігури, що стоять під «знаком питущого» з ритуалу Королівського ордена. Ці фігури зображені парами, ніби одна з них робить знак, а друга відповідає зворотним знаком. Однак, найбільш істотним, мабуть, є факт, що стосується ритуалу давнього китайського Товариства Хан, відомого також під назвами «Тріада» і «Товариство Неба і Землі», а саме те, що його ритуал практично до подробиць співпадає з ритуалом Королівського ордена Шотландії. Регалії цього Ордена дуже барвисті. Вони складаються з підв’язки, зірки і двох перев’язів, червоної – для ступеня «хародімів», і зеленої – для ступеня Рожевого Хреста, а також мальовничого білого фартуха з червоно-зеленою облямівкою. Кожен новопосвячений одержує орденське ім’я, що відображає одну з основних чеснот, і яке, до слова сказати, записується лише приголосними, без голосних. Оце, власне, й усе про Королівський орден, хоча він, безумовно, заслуговує більш пильної уваги. Розділ 8. Лицарі Храму і Лицарі Мальти Лицарі Храму (тамплієри) продовжують традиції середньовічного лицарського ордена: можна вважати, що вони навчають практиці істинно християнського життя. Наскільки ж насправді зв’язок між масонським тамплієрським орденом і його середньовічним попередником є очевидним і тісним – залишається питанням, відповідаючи на яке, різні масонські учені дотримуються різних точок зору. На думку автора, існує дуже велика ймовірність існування цього зв’язку, і досить вагомі підстави такого свого переконання він наводить у праці «Франкмасонство і давні боги». У цій же книзі він не збирається ґрунтовно вникати у суть цих розбіжностей, оскільки нашим завданням є радше показати суть даних ступенів, а не їхню історію. Проте, окремі історичні факти варто згадати: 1. В Англії, а тим більше, у Шотландії Орден, номінально заборонений у 1307 р., не зазнав такого нещадного переслідування й убивства своїх членів, як це було, наприклад, у Франції. Окрім того, Шотландія вела тоді відкриту війну з Едуардом II, що претендував на її престол, і виконання королівських едиктів про переслідування Ордена на її території було неможливим. 2. Окремі гілки Ордена, наприклад, в Еспанії і Португалії, спокійно продовжили своє існування, просто змінивши назву. 3. Послідовниками французької гілки Ордена оголосили себе адепти Хартії Доручення (Charter of Transmission). Тепер вони збираються у будинку Майстрів мітки, і якби їх раз і назавжди визнали справжніми спадкоємцями Ордена, питання було б нарешті вирішене. Їхнє ж зречення Шотландських тамплієрів побічно довело би сам факт виживання шотландської гілки Ордена Храму, визначаючи походження сучасних англійських і шотландських масонських тамплієрів. 4. Безсумнівний факт виживання не тільки багатьох лицарів ордена, але також і практично усіх капеланів і ленників, деякі з яких були масонами, – ні капелани, ні ленники навіть не потрапили до в’язниці, – вказує на ще одну можливу лінію символічного успадкування. У сучасному, кілька разів переписаному ритуалі, містяться численні свідчення давності його первісного варіанту. У Брістолі кандидата можуть не допустити до посвяти у ступені Троянди і Хреста, якщо він не є Лицарем Храму, і це служить підтвердженням теорій про те, що споконвічно ступені Троянди і Хреста були ступенями «внутрішнього кола» тамплієрів. Королівський орден Шотландії також відкрито демонструє певний зв’язок свого ритуалу з Орденом Храму – легендою, історичним походженням, словами і фразами ритуалу, що використовуються тільки і винятково у цих двох орденах. Особливого значення це набуває тому, що лицарський ступінь Королівського ордена називається ступенем Рожевого Хреста. Легенда Королівського ордена говорить, що Брюс після битви під Банокберне заснував ступінь Рожевого Хреста, щоб нагородити тих масонів, що допомогли йому у бою і прийняли в цьому ордені лицарську посвяту. Тепер ми точно знаємо, що Лицарі Храму замість того, щоб здатися комісарам Едуарда II, посланих до Шотландії заарештувати тамплієрів, вступили в ряди його супротивників, в армію Брюса. Хіба не може бути так, що Брюс дійсно створив цей новий орден, аби винагородити вірних тамплієрів, відновивши їх у лицарському званні, втраченому внаслідок розпуску Ордена Храму. Останнім часом ритуал ордену істотно змінився. Наприклад, східне розташування вівтаря, – безсумнівно, сучасне нововведення, нехай і красиве. Споконвічно в залі зібрання була тільки імітація Гробу Господнього, що залишилася у декількох прецепторіях, яким дозволено використання старого ритуалу. Навіть сучасні адепти цього ритуалу напевно згадають, що при посвяті приносили клятву не на вівтарі, а на Гробі, що був у центрі зали, а не у східній її частині, що важливо. Така зміна дуже істотна, і згодом ми пояснимо, чому. У Шотландії орден розділений на три ступені: Новака (Novice), Зброєносця (Esquire) і Лицаря (Knight). В Англії цей поділ виражений не так чітко, хоча деякі його особливості зберігаються. Згадаємо: 1. Хламида (robe) – одяг Новака; 2. Туніка – одяг Зброєносця; 3. Мантія – шати тільки для Лицаря. У ритуалі дотепер зберігаються сліди цього давнього поділу. Наприклад, у США Кубок Поминання є доволі своєрідною посудиною із символічним значенням Посудини Містичної Смерти. Сучасний ритуал Лицарів Храму виразно володіє давніми не тільки екзотеричним, але і езотеричним змістами. Екзотеричний урок – теж дуже важливий і потрібний, – полягає в тому, що християнський воїн у бою завжди повинен був уявляти собі образ свого Господа і Майстра – Христа. Він повинен бути добрим христовим воїном поза стінами Храму; він повинен бути опорою справедливости й істини, захищати слабких і бути прикладом лицарства у повсякденному житті. Підсумовуючи, він повинен не тільки сповідати християнство, але і жити по-християнськи. Отже, кандидат повинен бути християнином, навіть якщо його і не закликають негайно захищати християнську віру. Однак «усередині» цього уроку міститься і другий, прихований, таємничий. Нам розповідають про принесеного у жертву містичного Агнця. Ми вступаємо у залу зібрання в образі пілігримів, що біжать від мирського духу. Ми присвячуємо себе Христові у потаємних глибинах своєї душі, у самому центрі. У цих глибинах помирає наше грішне життя, як у Гробі померло земне, матеріальне тіло Спасителя. Таким чином, ми приносимо зобов’язання, визнаючи, що над нашим мертвим минулим постає у славі фігура Розп’ятого. Озброєні Духом, ми йдемо у свою духовну, сповнену негод і небезпек подорож і повертаємося з перемогою над духовними ворогами людства. Нагадаємо про три символічні роки навчання, що співвідносяться з трьома роками Христового благоденства на Землі. Але після періоду чину повинен прийти час міркувань і роздумів, і понад усе нам варто міркувати не стільки про фізичну смерть, скільки про велике таїнство містичної, духовної смерти; і підготувавшись таким чином, ми повинні принести нашу власну жертву. Понад те: ми повинні бути відмічені знаком Його жертви; християнські містичні філософи вчать, що істинний містик повинен духовно розіпнути сам себе і страждати, як його Великий Майстер фізично страждав на хресті, – у цьому і є містична смерть. Хіба можна було забути цю найбільшу останню подію у житті містика при складанні ритуалу великого Ордена? Подумай про це, Брате Лицарю. І нехай я і говорю езоповою мовою настільки, наскільки можу собі дозволити розкривати подробиці ритуалу і вчення, але, по-моєму, я чітко позначив тут основні уроки тамплієрських масонських ступенів. У ритуалі є безліч даних, що доводять моє твердження, але із зрозумілих причин я не включив їх до свого оповідання. Головне, що варто зрозуміти, – це те, що поступова інвеститура кандидата вказує на поступове прийняття ним певних духовних орієнтирів. Лицарі Мальти Якщо вважати Лицарів Храму за один ступінь, то тоді ми зрозуміємо, що Орден, у цілому, складається з двох ступенів, чи навіть трьох. Після посвяти у ступінь Лицаря Храму кандидата очікує Середземний Перехід (Mediterranean Pass). Зараз це лише проміжний, перехідний ступінь, що веде до посвяти у Лицарі Мальти, однак він має і певне власне значення. Почати варто з того, що знак цього ступеня, безсумнівно, дуже давній. Майор Сандерсон, наприклад, виявив такий же знак у ритуалах народу яо у Центральній Африці, такий же знак добре знали і шанували араби. Це особливо важливо, оскільки давно існує легенда про безпосередній зв’язок ступенів Середземного Переходу і Лицаря Мальти з арабськими релігією і філософією. В езотеричному сенсі також не можна ігнорувати важливість символу Змія у зв’язку з містичною подорожжю, а також символу Моря, що для багатьох містиків наповнено таємними змістами і є для них тією межею, за якою лежить шлях в инше життя, до духовного відродження. Для того, щоб мене зрозуміли не тільки містики, варто додати, що містична смерть і воскресіння – це загальновизнані ступені розвитку людської душі, яка, поки перебуває у тілі, усіляко прагне до духовного єднання з Богом. Св. Павло стверджував, що щодня умирав у Христі. Входячи до зали зібрання, де відбувається посвята у ступінь Лицаря Мальти, ми проходимо повз емблеми народження, життя, смерти і вознесіння. У них – символічне відображення усього нашого масонського шляху, з того самого дня, коли ми вступили до ложі Давньої майстерности, і до тієї миті, коли відбудеться наша посвята у ступінь Лицаря Мальти. Далі, воскресіння – це нове народження, що передбачає нове життя. У містичному світі нам слід завжди бути готовими, подібно Св. Павлові, щодня умирати у Христі. Таким чином, ступінь Лицаря Мальти розповідає про духовне, а не фізичне воскресіння, і це підкреслюється ритуальним зв’язком між символічними діями і справжньою історією мальтійських Лицарів Св. Івана (іоанітів). Символи на столі слід вивчити саме під цим кутом зору, особливо символ галери, що відвозить душі в обитель миру і спокою, і при цьому гине сама. Наше тіло колись неодмінно помре, але якщо ми провадили праведне життя, ця галера відвезе наші душі на «острови Благословенних». Це справедливо як з погляду містики, так і з погляду реального життя, життя дії. Знаки, використані у цьому ступені, дуже давні, а символічна кара за порушення обітниці – доволі незвична й унікальна у масонстві. Ми вже згадували, що на стіні у Вісконті-Веноста зображений знак тамплієрського ступеня; але у тій же кімнаті, на тій же стіні зображені також і людські фігури під знаком Лицаря Мальти. Шати Лицаря Храму складаються з білої хламиди з червоним хрестом, колір якого символізує кров Агнця, якою ми умилися і «стали біліші за сніг». А шати Лицарів Мальти – чорні з білим хрестом: із душевної пітьми, з пітьми містичної смерти повстає Хрест Спасіння, що уже не є Страсним Хрестом, а є Хрестом Сяяння у Славі. Розділ 9. Инші ступені Існує ще один християнський лицарський орден, і це єдиний, відкритий для англійських масонів орден, що відкрито визнає і підтверджує свою прихильність винятково християнському трактуванню ступенів Давньої майстерности і Королівської арки. Цей Орден має такі ступені: 1. Лицаря Червоного Хреста Костянтина. 2. Лицаря Св. Івана і Гробу Господнього. Як і Орден Храму, цей орден розмістився у будинку Майстрів мітки. Лицарі Червоного Хреста Костянтина розповідають нам добре відому історію навернення імператора Костянтина у християнство, однак у лекції ступеня згадується також – і це найцікавіше, – і Римська колегія ремісників, що її я вважаю матір’ю усіх майстрів-комаціїв, прямими нащадками яких є усі франкмасони. Однак, слід зазначити, що мені необхідні дуже і дуже вагомі докази того, що Костянтин сам був членом цієї, чи будь-якої иншої, Колегії. Як би там не було, даний ступінь є лише свого роду «трампліном» до справді великого ступеня Лицаря Св. Івана і Гробу Господнього. Цей ступінь у свій час складався з трьох «підступенів», та й зараз у ньому розрізняються три чітко виражених «етапи», що цілком відповідають тамплієрським ступеням Новака, Зброєносця і Лицаря. Церемонії цього ступеня урочисті, драматичні і сповнені глибокого містичного змісту, але найбільш яскравою їхньою рисою є прагнення розтлумачити ступені Давньої майстерности і Королівської арки з християнської точки зору. Не стверджуючи, що це єдине чи споконвічне їхнє значення, я, однак, вважаю, що таке тлумачення дуже цікаве і повчальне і хотів би нагадати, що у середньовіччі масонство було практично винятково християнським і жадало від своїх адептів вірності основним догматам Церкви, унаслідок чого такий підхід до його доктрин найвищою мірою з'ясовний і заслуговує найпильнішої уваги і поваги. Оскільки бажаючі пізнати таке тлумачення можуть зробити це, пройшовши посвяту у вищевказані ступені, я не вважаю за потрібне зупинятися на цьому вченні більш докладно. Скажу тільки, що Архітектор Храму в даній версії ритуалу ототожнюється з Христом, а різні епізоди життя нашого героя інтерпретуються з точки зору християнського вчення й історії християнства. Найдивніше ж, що це єдиний ступінь з відомих мені, у якому чітко говориться, що у наших церемоніях, особливо у Символічній ложі і у ступенях Королівської арки, закладений инший, ніж це здається на перший погляд, таємний зміст, а також робиться спроба пояснити його. Дотепер ми говорили про ті ступені, що із усією певністю і повним правом можна називати масонськими і які відкриті для будь-якого англійського масона. Однак існують також так звані «квазімасонські» ордени чи «товариства», як їх зазвичай називають, що є масонськими у сенсі практичної роботи, оскільки для вступу до них необхідно бути посвяченим у инші масонські ступені й оскільки роботи в них ведуться у відповідності з певним ритуалом і вони мають свої таємниці, які передають посвяченим. Ними ми зараз і займемося. Квазімасонські ступені Ступінь Таємного спостерігача (Secret Monitor), роботами якого керує Великий конклав, мабуть, найбільш відомий із усіх цих товариств. До нього можуть бути прийняті тільки Майстри, у ньому є два підступеня й особливе становище Голови. З цим товариством пов’язаний і Орден Червоного шнура (Order of the Scarlet Cord), у якому цілих сім ступенів. Основною ідеєю ступеня Таємного спостерігача є братерство і дружба, віра у те, що брат завжди і скрізь, де це тільки можливо, повинен допомагати брату. Збори конклавів проходять зазвичай у більш теплій атмосфері, ніж засідання більшості звичайних лондонських лож, однак у даному ступені немає якогось особливо глибокого прихованого значення й особливо важливих уроків і таїнств. Зовсім по-иншому є з Societas Rosicrusiana in Anglia2. У цю організацію теж приймають тільки Майстрів Символічної ложі, а її керівниками є чільні адепти Королівського мистецтва. У цьому товаристві дев’ять ступенів посвяти, яких удостоюють винятково за видатні заслуги. На кожних зборах товариства заслуховується доповідь одного з братів на яку-небудь тему. «Сокрос» (Socros), як брати для стислості називають свою організацію, претендує на єдність цілей і засобів із середньовічними розенкройцерами, і існування певного історичного зв’язку між ними важко заперечувати. Це далеко не єдине в Англії товариство, що заявляє про свій зв’язок з розенкройцерами середньовіччя, хоча усі инші – не масонські. Societas Rosicrusiana також пов’язано з Блискучим орденом світла (Illustrious Order of Light), що тепер працює тільки у Бредфорді, і ще з одним орденом. Ці ордени не залежні від Сокроса, але і їхні керівники, і більшість рядових членів є водночас членами товариства і саме звідти прийшли до тих орденів. Висновок Таким чином, ми побачили, що практично усі масонські ступені наставляють своїх адептів у певних істинах, а їхні ритуали наповнені багатим внутрішнім, езотеричним змістом. Деякі з них, безсумнівно, більш важливі, ніж инші, але людині, що ніколи не виходила за межі Символічної ложі, завжди є чому повчитися. Такий брат, насправді, жодного разу не пробував по-справжньому знову знайти втрачене, а тому він може щодня розвивати свої масонські уміння, до чого закликає його обов’язок. Якщо йому бракує часу, аби пройти усі перелічені вище ступені, варто хоча б завершити посвяту у другий символічний ступінь, пройшовши посвяту у ступінь Мітки, ставши адептом Королівської арки і здобувши, таким чином, відповідь на питання, що саме було колись Орденом втрачено, а потім знову віднайдено. Якщо він це зробить і не піде далі, нехай же не говорить: «Ну і що там такого у тих «вищих ступенях?» Поки він не буде посвячений у них, не матиме права і на думку про них, а після посвяти, якщо брат зважиться на неї, я переконаний, що він уже не буде зверхньо судити про те, що безперечно є найбільшими містеріями усіх часів. 1 Андрогінні – ступені, в яких дозволяється членство як чоловіків, так і жінок. 2 Societas Rosicrusiana (лат.) – Товариство Розенкройцерів – міжнародна навколомасонська організація, що володіє юрисдикціями в багатьох країнах Европи й Америки, зокрема, в Англії, де й носить відповідну назву. |
 ч
|
 |
|