Волтер Леслі Вілмсхерст

Сенс масонства

Форма Ложі

Вона офіційно описується як «витягнутий у довжину зі Сходу на Захід і у ширину із Півночі на Південь прямокутник, глибиною від поверхні землі до її центру, і висотою аж до небес».

Цей символізм можна інтерпретувати як стосовне до людини. Сама людина – це Ложа. Як і Масонська ложа, що є «зібранням братів і друзів для обговорення містерії Цеху», так і окрема людина – це складна істота із різних властивостей і здібностей, зібраних воєдино для гармонічної взаємодії і підтримки життя. Завжди варто пам’ятати, що у масонстві усе зображує людину, її людську структуру і духовну еволюцію. Відповідно, Масонська ложа священна для кожного масона, який прагне вступити до неї. Перший крок людини до Ложі символізує перший крок до науки самопізнання.

Масонство символізується чотирикутником або чотирикутним будинком. Відповідно до будь-якої давньої філософської доктрини чотири – це арифметичний символ усього того, що має явну чи фізичну форму. Дух, що невиявлений і не є фізичним, виражається числом три і трикутником. Але коли Дух, спроектувавши себе, стає об’єктивним і набуває матеріальної форми тіла, то позначається числом чотири і чотирикутником або квадратом. Відоме і шановане у цілому світі гебрейське ім’я Бога було великим невимовним ім’ям з чотирьох літер – Тетраграматоном.

Точок координат простору також чотири, і кожна річ складається із чотирьох основних метафізичних елементів, названих колись вогнем, водою, повітрям і землею. Отже, чотирибічність Ложі нагадує нам також, що людський організм збалансовано і пропорційно складається з цих чотирьох елементів. «Вода» символізує психічну природу; «Повітря» – розум; «Вогонь» – волю і нервову силу; а «Земля» – це згущення, у якому инші три стабілізуються і об’єднуються.

Однак, квадрат є витягнутим (чи подвоєним), оскільки людський організм складається не тільки із фізичного тіла. Фізичне тіло має «дублера», невловимого двійника в особі астрального тіла, що є розширенням фізичної природи і складається з тих же чотирьох елементів у їх невловимій і більш тонкій формі. Витягнута просторова форма Ложі повинна, отже, трактуватися як указівка на фізичну і невловиму природу людини у тому поєднанні, у якому вони перебувають у кожному з нас.

Чотири боки Ложі мають ще і додаткове значення. Схід Ложі символізує людську духовність, її вищу і найбільш духовну форму свідомости, яка у більшості людей дуже мало (якщо взагалі) розвинута і залишається прихованою і дрімаючою, аж до моменту стресу чи глибокого почуття, коли вона стає активною. Захід (як полярна опозиція до Сходу) символізує її природне раціональне мислення, свідомість, яку людина використовує у щоденних справах, її прагматичний розум, инакше кажучи, «здоровий глузд». На пів шляху між Сходом і Заходом розташований Південь, місце зустрічі духовної інтуїції і раціонального мислення; точка між абстрактною інтелектуальністю і нашою інтелектуальною силою у найвищому розквіті, як Сонце, що досягає найбільшого блиску на Півдні. Антиподом його є Північ, царина пітьми і неуцтва, доступна тільки чуттєвим реакціям і враженням, що отримуються за допомогою нижчого і найменш надійного способу сприйняття – нашої фізичної почуттєвої природи.

Чотири боки Ложі вказують на доступні нам чотири різних, послідовних типи свідомости. Чуттєві враження (Північ), розум (Захід), інтелектуальні ідеї (Південь) і духовна інтуїція (Схід) творять чотири можливих для нас шляхи пізнання.З них звичайна людина використовує тільки два чи, у ліпшому випадку, три, у відповідності зі своїм розвитком і освітою; її погляд на життя і знання істини, відповідно, обмежені і недосконалі. Повне і досконале знання можливе тільки, коли глибоке бачення і усвідомлення духовного принципу людини пробуджені і долучені до инших інструментів пізнання. Це можливо тільки для справжнього Майстра, що досконало врівноважено використовує усі чотири методи пізнання, вивірені як чотири сторони Ложі; тому місце Високоповажного Майстра і Колишніх Майстрів розташоване на Сході.

«Глибина» Ложі («від поверхні землі до її центру») пояснює відстань і різницю між рівнем поверхневого усвідомлення нашої земної ментальности і висотою божественного рівня усвідомлення у духовному центрі людини, коли вона стає спроможною відкрити свою Ложу у цьому центрі і працювати у центрі і з центром.

«Висота» Ложі («аж до небес») указує, що діапазон доступного нам усвідомлення, коли ми цілком розвинемо наші можливості, нескінченний. Людина, що виникла із Землі і розвинулася через нижчі царства природи до свого нинішнього розумного стану, може завершити свою еволюцію, ставши богоподібною істотою і поєднавши свою свідомість із Усезнаючим – щоб здійснити те, що завжди було єдиною метою і завданням будь-якої Посвяти.

Зійти на цю «висоту», досягти цього розширення свідомости можливо «за допомогою використання сходів із багатьох ступенів, зокрема, трьох основних – це Віра, Надія і Любов», з яких останній є найвищим і найефективнішим ступенем. Це говорить про те, що існує незліченна кількість шляхів розвитку свідомости до вищих ступенів, і практично кожна буденна подія буденного життя може бути використана для цієї мети, якщо цю подію правильно зрозуміли і її ціль у загальному плані нашого життявизначена; кожна мить життя повинна улягати трьом основним якостям, а саме: Вірі у можливість досягнення мети; Надії, чи постійному гарячому бажанню її здійснення; і, врешті, необмеженій Любові, яка, пошукуючи Бога у всіх людях і усіх речах, незалежно від їхніх зовнішніх проявів, не мислить зла, поступово поєднує розум і природу учня з вищим Благом, що постійно скеровує усі його думки, бажання і погляди.

Важливо зазначити, що цей ріст свідомости жодним чином не може бути поданий як такий, що залежить від інтелектуальних досягнень, навчання чи книжкового знання. Це може бути так, однак, на нижчих ступенях сходинок досягнення; але вони не згадані серед основних ступенів. Порівняйте слова Апостола Павла «Якщо я маю усі знання, а любові не маю, то я – ніщо» зі словами середньовічного містика «Через любов Він може бути віднайдений і утриманий, але через розум і розуміння – ніколи».

Ложа «підтримується трьома великими стовпами – Мудрістю, Силою і Красою». Це знову указує не на місце зібрання, але на тріаду якостей індивідуальної душі, що будуть усе більш і більш виявлятися в учневі мірою того, як він буде просуватися і пристосовувати себе до масонської дисципліни. Написане про Молодого Християнського Майстра «Він зростав у премудрості і любові до Бога і людей» буде справедливим також стосовно неофіта Масона, що піднімається до Майстерності. Він буде усвідомлювати збільшення спроможности до сприйняття і розуміння; він буде усвідомлювати знаходження неочікуваного джерела сили, що дає йому могутню розумову потугу і упевненість у собі; чесноти його вдачі будуть розвиватися, рівно ж як мова і поведінка, що раніше були далекі йому.

Підлога, чи основа Ложі, – це шахівниця з чорних і білих квадратів, що символізують двоїстість усього, пов’язаного із земним життям і фізичною основою людської природи з усіма її бажаннями й афектами. «Павутина нашого життя – це змішана нитка, добре і погане разом», написав Шекспір. Усе матеріальне характеризується складним поєднанням добра і зла, світла і тіні, радости і суму, позитивного і негативного. Те, що є добром для мене, може бути злом для тебе; Насолода виникає з болю і, врешті-решт, знову обертається у біль; У мене інтелектуальний підйом сьогодні, і, відповідно, завтра я подавлений і розсіяний. Дуалізм цих протилежностей керує нами у всьому, і це переживання неминуче для нас доти, поки, навчені і загартовані цими уроками, ми не будемо готові наближатися до стану, у якому ми перестаємо відчувати існування тієї шахівниці і протилежності перестають сприйматися як протилежності, але усвідомлюються як єдність чи синтез. Знайти цю єдність чи синтез – означає пізнати, що приносить розуміння, тобто що перевершує наш нинішній досвід, тому що у ньому пітьма і світло тотожні один одному, і наші нинішні концепції добра і зла, радости і болю трансцендуються і виявляються сублімованими у стані, що поєднає і те, й инше. І цей піднесений стан символізується зубчастою чи мозаїчною облямівкою довкола чорно-білої шахівниці, так, як Божественна Присутність і Провидіння оточує й охоплює наші тимчасові тіла, яким і властиві ті опозиції.

Чому шахівниця має настільки важливе значення в оформленні Ложі?

Відповідь знаходимо у наступному твердженні ритуалу Третього Ступеня: «Викладена квадратами підлога призначена для того, щоб по ній ходив Первосвященик». Нині це стосується не тільки гебрейського первосвященика минулих століть, але і кожного окремого члена Цеху. Кожен Масон повинен бути Первосвящеником свого особистого храму і зробити його місцем, де він може зустрічатися з Богом. Самим фактом існування у дуалістичному світі, кожна жива істота, є вона Масоном чи ні, у час будь-якого чину свого життя ходить шахівницею із перемішаних добра і зла, і, таким чином, підлога у вигляді шахівниці – це символ простої філософської істини, спільної для усіх нас. Але, для нас, слова «ходити по» означають багато більше. Вони означають, що той, хто прагне бути майстром, господарем своєї долі і капітаном своєї душі, повинен ходити цими протилежностями у сенсі трансцендування і панування над ними. Він повинен ходити по них, зневажаючи свою нижчу чуттєву природу і тримаючи її під своєю п’ятою у підпорядкуванні і покорі. Він повинен бути здатним піднятися над строкатістю добра і зла, стояти вище підйомів і падінь фортуни, прагнень і страхів, що керують звичайними людьми і скеровують їхні дії. Він повинен бути байдужним до усьому цього. Його мета – це розвиток його внутрішніх духовних можливостей. Ці можливості не можуть бути розвинуті, поки людиною керує матеріальне і хисткі емоції задоволення і болю, ним породжені. Піднімаючись над усім цим і досягаючи спокою і душевної рівноваги у будь-яких обставинах, масон дійсно «ходить по» шахівниці існування і конфліктуючих тенденцій його більш матеріальної природи.

Стеля ложі різко контрастує із чорно-білою підлогою. Вона описана як «квітчаста небесна покрова».

Якщо підлога символізує земну, почуттєву природу людини, то стеля – її не-осяжну природу, її «небеса» і відповідні її якості. Одне є полюсом иншого. Її матеріальне тіло видиме і міцно збудоване. Її невловима «аура» тонка і невидима (за винятком ясновидіння) і схожа до аромату квітки. У її існуванні будуть сумніватися ті, хто не готовий прийняти того, що не може бути фізично продемонстровано, але масонський учень, що покликаний завчасу, поки не буде знати їх достеменно, прийняти багато таких істин, буде усвідомлювати: (1) що він вступив у Цех, проголосивши за мету пролити світло на природу його власного буття; (2) що Орден повинен допомогти йомувидобути на світло речі, щодо яких він був, як відомо, неученим, і що вишкіл і символи Братства були розроблені мудрими і компетентними у цих питаннях наставниками, і (3) що смиренне, сприйнятливе, розумне ставлення до цих символів і їх сенсів буде більше сприяти його розвитку, аніж ставлення критичне чи неприязне.

Той факт, що людина випускає чи випромінює із себе невловиме оточення, чи «покрову», засвідчено ореолами і гало, показаними на творах мистецтва, що зображують святих. Несвяті не відзначені таким чином не тому, що вони не оточені покровом, а тому, що у їхньому випадку «аура» має неправильну форму і своїм кольором віддзеркалює їхній зазвичай недисциплінований розум і жагучу природу так, як дощові хмари відбивають сонячне світло у різних кольорах. «Аура» людини з чистим розумом і опанованими пристрастями і емоціями набуває чіткої і визначеної форми, райдужних кольорів із правильним чергуванням смуг, що нагадує спектр веселки. У Біблії ця «аура» описана як «барвисті шати» Йосипа, найславетнішого сина Якова, на противагу менш морально і духовно розвинутим синам патріарха, що не були відзначені такими шатами.

У масонстві еквівалентом ореолу є символічна одіж, що її носять Великі і Великі провінційні офіцери. Вона синя, із важкою золотою оторочкою, що відповідає синьому центру і яскравому полум’ю довкола нього. «Його служителі – язики полум’я». Великі і Великі провінційні офіцери вийшли із колишніх Майстрів цеху; ті, хто теоретично досяг святости, відродження і майстерности і з’єдналися з вищою Великою ложею, де вони «сяють мов зірки».

З усього цього випливає, що масон, що скорився орденській дисципліні, не тільки поліпшує свій характер і очищає свої думки і бажання. Він водночас несвідомо будує своє не-осяжне тіло, що створить йому шати чи покрову, коли він залишить своє минуще зовнішнє тіло. «Є небесні тіла і тіла земні… і як ми носимо образ земного, також ми будемо носити образ небесного». І тіло небесне може бути побудоване із сублімованих якостей земного тіла. Це одне із таїнств процесу відродження і само-трансмутації, для здійснення яких створений Цех. Це істинне храмобудівництво, яким займається масонство. Фартух є масонським символом тілесного організму, зміна й ускладнення його мірою просування масона до вищих ступенів Цеху означають реальний розвиток, що поступово відбувається у його природі.

Як на природному небі існують і функціонують сонце, місяць і зірки, так і на особистому небі людини діють метафізичні сили, що названі тими ж термінами. У будові кожного з нас існує психічне магнетичне поле різних сил, що визначають наш індивідуальний темперамент і схильності, а також впливають на наше майбутнє. Цим силам також дані імена «сонця», «місяця» і планет, і наука про їхні взаємодії і впливи була давньою наукою астрономії, чи, як її зараз часто називають, астрології, що є одним із вільних мистецтв і наук, рекомендованих для подальшого вивчення кожного масона і заняття якими їм властиві, особливо у ступені Підмайстра.

Великі і малі Світочі

Ціль посвяти може бути визначена у такий спосіб: спонукати і розбудити кандидата до безпосереднього сприйняття і незаперечної демонстрації фактів і істин щодо його власного буття, які раніше були йому майже невідомі чи про які він був тільки поінформований. Це приведе його до прямого контакту з реальностями, що лежать під поверхневими образами речей, і, таким чином, замість того, щоб мати лише вірування чи думки про самого себе, Усесвіт і Бога, він безпосередньо й очевидно зіштовхнеться із самою Істиною. І, врешті, це приведе його до того, що Добро й Істина будуть відкриті йому через ототожнення себе з ними. Це, звичайно, поступовий процес, що вимагає більшого чи меншого часу і зусиль у залежності від спроможності і підготовленості самого кандидата.

Отже, дарування світла кандидату у першому ступені показує певний важливий переломний момент. Воно символізує перше розширення сприйняття через ініціацію завдяки його власним щирим устремлінням і доброму служінню керівників і наставників, яким він довірив себе. Ініціація відкриває йому потрійний символ, названий у масонстві Трьома Великими, хоча і символічними, Світочами – Біблією, Кутником і Циркулем, поєднаними разом таким чином, що два останніх лежать на Біблії як на своїй основі чи опорі. Оскільки цей потрійний символ є першим об’єктом, на який звертає погляд новопосвячений, він символізує і першу істину, яку пізнає і споглядає він своїм внутрішнім поглядом.

Він також усвідомлює три символічних Малих Світочі, іменованих «Сонцем», «Місяцем» і «Високоповажним Майстром», що символізують свідомість людини.

Кандидат може бачити три Великих Світочі тільки за допомогою Малих. Иншими словами, мала тріада є інструментом, за допомогою якого він знаходить більше. Це його власна спроможність пізнати (суб’єкт), спрямована на щось більше (об’єкт), з яким він ще не ототожнився, подібно тому, як така мала річ, як око, може обдивлятися простір небес і скінченний розум спроможний осягнути безконечність.

Передбачено, що Малі Світочі звичайної свідомости кандидата задіяні, щоб відкрити йому Великі Світочі його фундаментальної сутности як ще нерозкритого буття. Мала зародкова свідомість усвідомлює своє приховане джерело і корені, що різко контрастують із його обмеженими можливостями тоді, коли ці приховані глибини стають виявленими і задіяними. Завдання і призначення кандидата – утратити себе, щоб потім віднайти, щоб поєднати свої Малі Світочі з Великими, щоб більше не діяти лише з елементарною рефлексивною свідомістю, але в єдності з Загальною Свідомістю, з якою кандидат ототожнюється. У ступені Королівської арки він відкриє, що ця тотожність Малих і Великих Світочів теоретично досягнута. Переплетені кутники Світочів, що оточують центральний Вівтар у цьому Вищому ступені, позначають єдність пізнання з об’єктом пізнання; злиття Божественної і людської свідомостей.

Що символізують три Великих Світочі, і що означає їхнє тісне поєднання?

1. Писане Слово – це символ і зовнішнє вираження неписаного Вічного Слова, Логосу і Сутнісної Мудрости Бога, з яких походить кожна жива душа, і яка, отже, є підставою чи опорою людського життя. «На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його». У свідомо керованій ложі Святе Письмо відкрите на першому розділі Євангелія від Івана, святого – заступника Масонства. І, таким чином, ці слова є першим, з чим зустрічається погляд кандидата, коли з нього знімають пов’язку. Вони нагадують йому про те, що основою його буття є Божественне Слово, що перебуває і сяє у його власних пітьмі і неуцтві, хоча він і не усвідомлює і не розуміє цього. Він цілком утратив цю істину, що і є «утраченим Словом», яке кожен Масон, принаймні, теоретично, шукає і яке він сподівається віднайти завдяки належному наставництву і власним зусиллям. Віднайшовши його, він віднайде усе, оскільки віднайде Бога усередині себе. Кандидат повинен усвідомлювати, що саме таємні дії і заклики цього Слова спонукали його увійти до Братства і шукати посвячення у світло. Як казав один великий посвячений, «твій пошук – це причина твоєї знахідки», де знахідка – це остаточне усвідомлення тієї внутрішньої сили, що від самого початку спонукала до пошуку світла. Отже, ніхто не може належним чином увійти до Братства чи сподіватися на справжню посвяту, якщо він вступає до Ордену з метою меншою, аніж пошуки Бога, «прихований скарб» у собі. Його першим місцем підготовки повинно бути серце, і його високе бажання і сердечна жага повинні бути про Світло, яке, будучи досягнутим, дає пізнання. В иншому випадку, усі церемоніальні посвяти будуть марні і не дадуть навіть поверхневого розуміння символів і алегорій.

2. Кутник на Святому Письмі – це символ людської душі, що була породжена Божественним Словом, яке лежить під нею. Ця душа була створена «прямокутною», тобто досконалою, і, як усе, що вийшло з під руки Творця, була спершу названа «дуже доброю», хоча і не позбавленою свободи вибору і здатности помилятися. Будівельний кутник, що використовується як масонський символ, дійсно близький до трикутника вершиною донизу і основою догори, що є давнім символом душі і психічної будови людини, відомим як Водяний Трикутник.

3.Циркуль, сполучений із кутником – це символ Духа Душі, її дієвої енергії чи Вогню. Душа сама по собі була б тільки інертно пасивною, негативною сутністю, неврівноваженою протилежною позитивною. Її активні якості є результатом її поєднання із надихаючою її Божественною основою, модифікованими добрими і поганими тенденціями самої душі. Бог вдихнув у людину життя, і людина стала не просто душею, якою вона була і до цього, а душею живою, наповненою енергією. Цей результат, чи вогненна енергія душі, – це дух людини (добрі і злі сили, що її творять) і він символізується Вогненним Трикутником (вершиною догори і основою донизу). Наближеним відтворенням цього символу є Циркуль.

Підведемо підсумок. Великі Світочі символізують складно переплетену потрійну основу людського буття: (1) Божественне Слово чи Субстанцію як його основу; (2) пасивну душу, емановану з нього; (3) активний дух чи енергетику, що виникла у душі як результат взаємодії перших двох основ. Отже, сама людина (без тимчасового тіла, що нині покриває її) – це потрійна істота, закорінена у Божественній Субстанції і породжена нею.

Зверніть увагу на те, що у Першому ступені кінці Циркуля сховані під Кутником. У Другому ступені одна ніжка циркуля вивільнена. У Третьому – обидві ніжки вільні. Це означає, що мірою розвитку кандидата інерція і негативність душі поступово перетворюється і заміщується позитивною енергією й активністю духу. Вогненний Трикутник поступово переважає над Водяним Трикутником, показуючи, що Учень стає більш життєво і духовно свідомою істотою.

Переклала І.М.