о. Садок Баронч

Статистика Станиславова у 1854 році

Місто славиться дуже гарним і здоровим розташуванням посеред широкої долини між 42-м і 43-м градусами довготи та 48-м і 49-м градусами північної географічної широти.

На півночі воно межує із селом Княгинином, на сході – з Опришівцями, на півдні – з Крехівцями, а на заході – із Загвіздям. Удалині, уздовж усієї південної сторони, його замикають блакитні рами Карпатських гір, які є кордоном цієї округи з Угорщиною. З північно-західного боку, за півмилі від міста здіймається невелика гора, звана Вовчинецькою, яка дає містові достатню кількість гіпсового каменю і вапна, а чверть милі від міста, у східному і західному напрямках пливуть дві Бистриці, за якими здіймаються густі пагорби і ліси. Окружність усього міста з передмістями займає нині простір майже двох годин. Земля в околицях міста досить родюча: родить усі зернові, крім гречки. Також гарно родять тут усілякі овочі та фруктові дерева, і тутешній клімат сприяє навіть плеканню виноградної лози.

Як назовні Станиславів має сьогодні гарний вигляд завдяки численним вежам і куполам, так і всередині має він багато гідних для споглядання речей. Усе місто з передмістями, подібно до Львова, поділене на п’ять частин. Окрім чотирикутної Ринкової площі, чотирьох гарних майданів і 24-х брукованих вулиць та гостинців з достатнім освітленням, нині налічується 765 будинків, з яких 327 дерев’яних і 438 мурованих. З них 118 кам’яниць заввишки в один, два і три поверхи, окрім них, добудовується ще кілька будинків. Земельних ділянок є разом 949, з них 182 пустують, а тому придатні до забудови.

Будиночки на передмістях мають ту перевагу, що зазвичай з фасаду прикрашені гарними ґанками з колонами і оточені милими садочками, так що все місто, особливо влітку, здається, ніби розляглося в саду. У самому місті будинки в основному належать заможним старозаконним (гебрейським – перекл.) купцям, а на передмістях – купцям католицьким, містянам, урядовцям та ремісникам, частково також руським священикам з поближніх місцевостей.

З громадських будинків заслуговують на увагу колишній двоповерховий монастир єзуїтів, у якому нині міститься окружний уряд, гімназія та нормальна школа; цивільний шпиталь і три гебрейські божниці. Серед приватних виділяються найбільше будинок Ґендліха, який винаймає шляхетський суд; будинок Баттерная, в якому міститься окружна адміністрація; будинок Пшибиловського по вулиці Липовій; будинок Галавая; будинок Хани Ланди та декілька инших новобудов.

Вали, якими колись було оточене місто, вже майже повністю знесені, а рів засипаний, тільки біля колишнього єзуїтського костелу, при циркулярній будівлі та військовому шпиталі видно ще їхні рештки. Малий потічок, який збирає свої води з міських джерел і каналів, струменить старим коритом фортечного рову зі східного боку міста через Заболотське передмістя.

Громадських урядів зараз є сім: окружний уряд, адміністрація податків і прибутків, шляхетський суд, кримінальний суд, маґістрат, окружна пошта і військова вербункова команда.

Населення міста, відповідно до останнього перепису, за винятком військовиків і студентів (учнів – перекл.), становило в загальному 11 000 душ, серед яких є понад 1400 гебрейських сімей, що складаються з 6000 душ. У місті є 11 священиків різних обрядів; у гімназії упродовж року є приблизно 260, у нормальній школі – 400 учнів, а у школі для дівчат – 60 учениць. Учителів є 13, цісарських чиновників – 130, міських, тобто магістратських, – 24. Міська поліція складалася з 30-ти поліцаїв, 2-х капралів, фельдфебеля і поліційного ревізора. Військовий ґарнізон, розміщений у казармах, налічує, як правило, 1600 осіб. Призовним полком Станиславівського округу є полк піхоти №58 імені архикнязя Стефана.

Місто налічує 11 ремісничих цехів, до них входить загалом 390 майстрів і майже 300 челядників. Серед майстрів є 140 гебреїв. Торговельних складів є три, великих крамниць з городиною та ґалантереєю є чотири, менших – 48, у більшості – гебрейські. Місто має друкарню,книгарню, дві аптеки, дві цукерні, дві корчми, понад 30 заїжджих домів і шинків, а також чотири броварні, фабрику лікерів, ґуральню, порядний готель Сакса з гарною бальною і театральною залами, фабрику шкір, фабрику ножів, фабрику свічок і мила, а на передмістях – 5 цегелень і 12 водяних млинів.

Окрім шкіл, тут немає инших громадських державних закладів. Приватних установ місто зате має три: касино, відкрите у 1842 р., з майже 300-ма членами; товариство доброчинних пань для допомоги убогим у місті, створене у 1847 р. стараннями пань вищого світу, і парову лазню з ваннами на вулиці Фердинанда (сьогодні вул. Низова – перекл.).

Публічних площ є чотири: площа Цісаря Франца перед циркулярним урядом, площа Ратушна, або Ринок, з чотирма криницями і дві менші площі –торговельні. Місць для пішохідних прогулянок місто майже не має, крім маленького парку, званого Краттерівкою, і так званої вулиці Липової, яка провадить до давнього Звіринця і затінена крислатими липами. Але і цю приємність чимраз більше скорочує кількість будинків, які споруджуються на цій вулиці.

Влітку найулюбленішою розвагою мешканців є купання в обох Бистрицях. Инколи до міста загостить мандрівна трупа драматичних акторів і подарує громадськості розвагу.

Головним джерелом прибутків міста є право пропінації, яке щороку за допомогою оренди приносить 24 000 злотих ринських, які використовуються на утримання маґістрату, оплату міських урядовців, ремонт вулиць, освітлення та инші потреби. Окрім того, місто отримує певний прибуток з придбаної у 1846 р. половини села Княгинина. У 1848 р. місто набуло тутешній релігійний фонд, до якого належать деякі міські будинки, ґрунти, млини і т.п.

Головних ярмарків у Станиславові щороку є п’ять: 1 травня, 2 серпня на Порцюнкулу (на Іллі-пророка – перекл.), 10 вересня – в день стяття голови св. Івана, руського обряду, 18 жовтня, в день св. Томи, руського обряду, 8 листопада, в день після святого Дмитрія, руського обряду.

З них найславнішим є ярмарок 1 травня, коли під Микитинцями торгують волами. На нього, як правило, зганяють декілька тисяч волів з довколишніх околиць та з Буковини, а звідти гонять далі до Оломоуца та Відня. Окрім цих ярмарків, щовівторка і щоп’ятниці у місті бувають великі тижневі торги. (...)

Переклав Юрій Угорчак