Ґеорґ фон Штайден

Коломийські видання поштових марок

 

І. Після створення Західно-Української Народної Республіки 1-го листопада 1918 року минуло всього декілька днів, як поляки виявили свої територіальні претензії до Східної Галичини. Фактично, розпочалася польсько-українська війна, паралізуючи роботу українських адміністративних органів, які і без того щойно налагоджували своє функціонування. Центральні органи спочатку у Львові, а потім у Станіславі, практично, втратили зв'язок із провінцією. Тому верховенство української влади передано до рук військової адміністрації. Головним містом цієї адміністрації на Покутті була Коломия. Тим часом, проблем вистачало вдосталь. Це стосувалося, зокрема, роботи поштового відомства.

Як згадував управитель суду в Коломиї др. Іван Чернявський, 3-го грудня 1918 року до нього звернувся керівник поштового управління в Коломиї Микола Івасюк з проханням дорадити у ситуації, що виникла через відсутність необхідної кількості поштових марок тих номіналів, які були необхідні для франкування поштової кореспонденції. Водночас, пошта у Коломиї посідала певну кількість австрійських марок малих номіналів, непридатних для поштового вжитку. Др. Чернявський порадив провести надруки на цих марках, надавши їм нові номінали, які відповідали б потребам пошти.

Як і слід було очікувати, справа потрапила на розгляд до військового коменданта Коломийської округи капітана Теодора Примака, який підчас спільної наради з Івасюком й Чернявським схвалив рішення зробити надруки на австрійських марках чотирьох номіналів: Укр. Н. Р. (перший рядок надруку) і номінал 5 або 10 (другий рядок надруку).

Отож, 12-го грудня 1918 року побачили світ марки коломийського видання. Крім того, було виготовлено беззубцеві марки для потреб рекомендованої пошти номіналом 30 сотиків.

Пізніше, від 1-го січня 1919 року, висота поштової оплати для стандартного рекомендованого листа зросла до 50 сотиків, що стало причиною видання аналогічних марок.

Надруки на австрійських марках та видання західно-українських марок рекомендованої пошти здійснено у коломийській друкарні Браунера. Звісно, кількість цих марок невелика, але вони виконали свою поштову місію і дозволити втримати роботу пошти на потрібному рівні. Надрук із номіналом 5 (сотиків) зроблено тиражем 11300 штук на 15-геллеровій австрійській марці; надрук із номіналом 10 (сотиків) зроблено на трьох марках: 3-, 6- і 12-геллеровій, тиражем 10100, 452 і 404 штуки відповідно. Марки рекомендованої пошти з'явилися тиражем 5000 (30 сотиків) і пізніше 10000 (50 сотиків).

Як бачимо, 6- і 12-геллерова марки з надруками є вельми рідкісними. Такими вони донині є об'єктами колекціонування. Зрештою, ціле коломийське видання є серед тих філателістів, які колекціонують марки України, чи не найулюбленішим. Особливою популярними, крім марок, є поштові відправлення, на гашеннях яких зустрічаємо назви населених пунктів Покуття: Коломия (найчастіше), Баґінсберґ біля Коломиї, Ворохта, Гвоздець, Городенка, Заболотів, Косів, Кути, Обертин, Отинія, Печеніжин, Снятин, Чернелиця, Яблунів тощо.

Найцікавішими серед них є поштові відправлення, датовані 12-м грудня 1918 року. Це так звані відправлення першого дня. Як пізніше з'ясувалося, того дня було відпралено лише три листи й одну поштівку. Копії двох листів пропонуємо Вашій увазі.

Варто також додати, що колекції поштових емісій Західної України нерідко удостоювалися найвищих нагород на міжнародних філателістичних виставках. Цим виданням присвячені також численні публікації.

Одним із перших популяризаторів марок Західної України, в тому числі коломийських видань, був відомий філателістичний торговець із Відня, добродій Йозеф Баумґартен. Щоб краще пізнати цілу інфраструктуру тогочасної Західно-Української Республіки, Баумґартен вирішив відвідати цей клаптик на тоді новій карті Европи. Після повернення до Відня він написав вельми цікаві спогади зі своєї подорожі, які у дещо скороченому варіанті (наступна стаття журналу) пропонуємо Вашій увазі.

ІІ. Українські війська залишили Коломию 24-го травня 1919 року, а через два дні ціле Покуття зайняли війська Румунії. Пошта Західно-Української Республіки з усіма її атрибутами перестала існувати. Постав своєрідний комунікаційний вакуум, який тривав до 12-го червня. Зміна наступила із прибуттям до Коломиї майора Турбату-представника румунської центральної військової установи з метою врегулювання завмерлого поштового зв'язку. І знову на допомогу прийшов управитель коломийського суду др. Іван Чернявський, який розповів про події у грудні 1918 року, коли увійшли до поштового обігу марки Західно-Української Народної Республіки. Тепер уже рішенням румунської окупаційної влади зроблено надруки на досить значній кількості старих австрійських марок, які були у резерві пошти в Чернівцях-головному місті румунської окупаційної адміністрації. Надруки виконані у прямокутній формі, всередині якої три літери CMT (Comandementul Militar Teritorial, що означає-Територіальна Військова Комендатура) та новий номінал.

Такі марки з надруками отримали для вжитку поштові відділення у Коломиї, Городенці, Делятині, Ланчині і Снятині. Поштова емісія мала виразний тимчасовий характер, оскільки була одним з атрибутів також тимчасової окупаційної влади. Нині ці марки є об'єктом колекціонування, але щодо популярности та унікальности вони значно поступаються коломийським виданням західно-української пошти.

21-го српня 1919 року румунські війська залишили Покуття. Їм на зміну прийшли війська недавно відродженої польської держави.

ІІІ. Початок Другої світової війни означав для цілого Покуття знову нову окупацію-на цей раз Коломию та прилеглий регіон зайняли війська Угорщини-союзниці Німеччини.

У складі військових угорських частин було немало осіб, що походили із Закарпаття, зокрема й українців. Вони найчастіше виконували роль перекладачів, оскільки угорська мова була цілковито незрозумілою для місцевого населення. Одним із них був Володимир Маркус, походженням із Волового. Він, будучи ще до війни досить відомим філателістом, прийшов на пошту в Коломиї й запитав, чи мають там якісь марки. У відповідь почув, що марок немає, однак, є кількасот совєтських поштівок. У Маркуса, який знав історію коломийських видань, народилася ідея зробити щось подібне. За допомогою угорського офіцера, в якого Маркус був перекладачем, вдалося зреалізувати цей план.

Так 3-го липня 1941 року зроблено надруки на совєтських поштівках чотирьох видів (загальна кількість вагається між 700 і 800 штук). Надрук складається з двох частин: ліворуч тризуб, який прикриває совєтський герб, а праворуч -у п'ять рядків: Пов. Упр. / Коломия / 3.VII.1941 / (балка, що закриває старий номінал) / 50 сот. Незначна частина поштівок із цими надруками пройшла пошту. Усі ці листівки є об'єктами підвищеного зацікавлення колекціонерів.