Ольга Вербенець Магія Різдва

Ольга Вербенець

Магія Різдва

Від перших днів пилипівки всілякі негаразди й постійні клопоти, ці вічні супутники щоденного життя, залишаються наче на узбіччі. Вони раптом втрачають свою владу, бо на серці теплішає. Це нечутними кроками приходить на землю особлива пора. Пора очікування різдвяного дива. В глибинах людських сердець все частіше оживають далекі та близькі спогади про те, як збирали колись позлітки із плиток шоколаду, як обліплювали ними горішки, витинали зірочки, переплітали з кольорових паперових смужок ланцюжки на ялинку.

Нашою найбільшою дитячою втіхою з тих далеких літ був дивовижний солом’яний павук, виплетений із порізаної житньої або пшеничної соломи, стятої серпом, щоб не поламати крихкі стебла. Він був справжньою різдвяною окрасою, бо на відміну від недовгої гості ялинки, котра прикрашала хату до Водохрещі, павук цілу зиму пригадував усе той настрій, який панував у нашій домівці на різдвяні Свята. Моя хресна мама цілісінькі довгі грудневі вечори творила це аж наче неземне диво, щоб якраз на Свят вечір урочисто причепити його до сволоку навпроти ялинки. І усе, що оточувало нас того Вечора – і блискуча красуня ялинка, і пахуче м’яке сіно на святочному столі та долівці, і найбільше отой сонячний павук, який лагідно погойдувався під сволоком, – усе творило якусь незабутню магічну атмосферу, що тримає мене наче у полоні ціле життя.

На барвистих віконечках солом’яного павука тріпотіли тоненькі паперові стрічечки, кидаючи на стіни химерні таємничі тіні. Чутливий до найменшого леготу, вловлював рух Землі – і сам собі кружляв у ритмі якогось прадавнього магічного танцю. Оцей повільний танок тіней, і якесь тихе шурхотіння у миготливому світлі свічечок ввижались мені прекрасними птахами, що наповнили цілу хату.

На сіні, накритому рядниною, під ялинкою, ми з сестрою засинали щасливі, заколисані тихим вуркотінням-співом тих неземних птахів, які прилетіли сьогодні до нашої оселі з раю-вирію, де цілісінький рік щебетали на райських деревах, розмовляючи з праведними душами.

Вони махали над нами теплими крилами, пестили дитячі голівки ясними перами, приносили добру вістку від усіх наших дідусів та бабусь, котрі уже оселились так далеко-далеко, що й не видко звідси. Аби ми знали, що вони про нас пам’ятають, що просять у Бога для нас доброї долі. Сьогодні вони з нами радіють, бо ж нині особливий Святий вечір.

І від того так тепло-тепло було на сіні під ялинкою, що розступались стіни – сон виносив нас у золоте сяйво раю під мерехтливі зорі цієї благословенної ночі.

А з самісінького ранку, прокинувшись, можна було лиш простягнути руку і зірвати з ялинки, наче з якогось чарівного дерева, червоненьке яблучко, довгого льодяника в яскравій обгортці або пахучого медяника у формі зірочки, рибки чи листочка, які не довго прикрашали нашу ялинку, бо швиденько кудись щезали.

Подібне медове різдвяне печиво побутує у багатьох українських родинах. Колись окрім яблук та горішків воно було іноді єдиною ялинковою оздобою, а тепер стало улюбленою прикрасою різдвяного столу. І є за що любити це медове печиво, бо окрім того, що смачне, його можна спекти завчасу, навіть і за 2 – 3 тижні. Один клопіт все ж залишається: у якій потайній шухляді сховати це печиво, щоб домашні ласуни не з’їли його ще перед Святами?

Тут може бути лишень одна порада: спечіть печива трохи більше, бо перед ласунами не встоїть жодна тверда постанова залишити цілком усі медянички на Свята.

Крім дрібного печива, традиційно на Свята печеться також медове печиво, так би мовити, великого формату. Серед медових пляцків можна відшукати такі, які печуться нашвидкоруч, як і пляцки, тісто для яких вилежується тижнями на холоді. Це переважно пляцки із старовинних переписів, бо власне це медове тісто, яке дозрівало роками у вогких та прохолодних пивницях, було гордістю кожної панни – шляхтянки. Хоч ми в сучасному світі не володіємо такими чудовими пивницями, але частину полиці холодильника можемо, певно, призначити на медове тісто.

І отже, почнімо із старовинних медівників.

В першу чергу треба визнати, що усі старовинні медівники відрізняються дуже пряним ароматом, бо прянощів їм не шкодували згідно з тодішнім всезагальним захопленням розмаїтими екзотичними продуктами, яких часом давали понад усяку міру до будь-яких без винятку страв. Але якраз медове печиво якнайбільше виграло від тодішніх модних уподобань, чого не можна сказати про страви інших розділів кулінарії.

Хоч у наведеному переписі вживають аж 3 пакетики готової суміші прянощів, куди традиційно входять аніс, гвоздика, цинамон, духмяний перець, кардамон, імбир та мускатний цвіт чи горішок, можна цю кількість достосувати до свого смаку, аби нам смакувало якнайкраще. Другою особливістю старовинного медівника є те, що його традиційно перекладали сливовим повидлом. Але з вами може статись те, що колись сталось зі мною: я з якихось причин влітку не зварила цього такого необхідного у господарстві продукту, як сливове повидло. А куповане повидло не цілком відповідало кухарським вимогам. Що ж тоді залишалось? Мені спало на думку дуже вдале вирішення цієї проблеми: зварити таке повидло із сливок сушених. Звичайно, воно (це повидло) є досить дорогим, але до медівника його не потрібно бозна яку кількість, тож заради чудового смаку можна собі дозволити дещицю розкоші. Іноді до повидла можна додати ложку тертої рожі, особливо тим, хто упадає за її пречудовим ароматом, іноді для «дорослої» версії до повидла можна додати маленьку чарочку коньяку чи рому, можна також злагіднити насичений смак сушених сливок за рахунок ложки масла або згущених вершків (але тоді до сливок додати менше цукру).

Час уже на перепис.

1½ склянки гречаного меду, 2 склянки цукру, пачка масла, 4 малих яйця, 3 пласкі чайні ложечки поташу, ½ склянки молока, 3 пакетики готових приправ, ½ ложечки солі.

Муки у переписі зазначено, скільки забере. Той, хто часто місить вареники чи булочки, знає, скільки приймає муки рідка частина, щоб отримати в кінці еластичне і м’яке тісто. На цю кількість рідини піде близько 1 кг – 1,2 кг муки, можливо, трохи більше, що значною мірою залежить від сухості самої муки.

Мед та цукор розтопити на малому вогні, додати масло і підігрівати далі, але не доводити до кипіння. Зняти з вогню і залишити, щоб охолонуло. До теплого додати, енергійно розмішуючи, по одному яйця, розпущений у молоці поташ, сіль і приправи для медівників. Досипати потроху муку, старанно і сильно вимішуючи рукою. Як постане м’яке, але досить густе (консистенції тіста на вареники) тісто, зліпити з нього кулю, загорнути у вологу лляну сервету і покласти до припасованого банячка, щоб не було забагато вільного місця. Потім баняк з тістом щільно заліпити харчовою плівкою і винести до холодної комори, або поставити до холодильника. Процес дозрівання тіста триває 3 тижні. Як мине призначений час, медове тісто розгорнути, ще раз виробити, підсипаючи мукою, поділити на 3 частини. Пекти коржі у гарячій (170 градусів) братрурі. Зробити пробу дерев’яною шпичкою. Готові спечені коржі не прилипатимуть до неї. Коли охолонуть, перекласти їх сливовим повидлом. Згори накрити дощечкою та пригнітити невеликим тягарцем на 3 дні. Потім облити шоколадною поливою.

Полива: 150 г чорного шоколаду розтопити у склянці густих вершків, додати 150 г цукру. Варити 5 хвилин. Зняти з вогню. Додати до шоколаду 1 розколочене яйце, добре розмішати і вдруге поставити на вогонь на 4 хвилини. Поливу пильнувати, щоб не підгоріла.

Облитий медівник винести у прохолодне місце. В може зберігатись два тижні і довше, якщо вам на це дозволять домашні ласуни.

Трохи ощаднішим є перепис на дрібні медянички. Це тісто можна місити вже починаючи від початку грудня чи навіть раніше. Старовинний перепис походить, мені видається, із того часу, коли галичани розсмакували каву і почали додавати її до медового тіста, бо кава також має свій міцний аромат, що якнайкраще вписується у концепцію старовинних медівників-пірників.

Отже мед та цукор розтопити, додати масло і зварену перше каву. Закип’ятити масу і запарити просіяну до миски муку (1 кг), змішану із дрібкою солі та різними прянощами, які лиш вам смакують. Масу добре вимішати, а коли остигне, додати 3-4 яйця, ложку какао, 5 ложечок порошку до печива, 1 ложку поташу, 15 г амоняку, шкірку і сік з великої цитрини. Пряну суміш убезпечити від доступу повітря і залишити на холоді, щоб дозріло. В переписі не зазначено, скільки часу триває це дозрівання, лиш зауважується, що якщо довше, то краще. Я звичайно тримаю його не менше 2 тижнів. Потім тісто витягаю, ще раз вимішую, досипаючи ½ кг муки, розвалковую на ½ см і вирізаю тістечка розмаїтої форми. Пекти треба у гарячій братрурі, щоб тістечка надто не виростали. Пильнувати, щоб не підгоріло.

Ці смачні тістечка можна зберігати у щільних пуделках, переклавши папером, щоб добре скрушіли, або прикрасити ними ялинку, змастивши їх перед цим для краси різними поливами.

Тісто: склянка меду, ½ кг цукру, 250 г масла, склянка міцної кави, 1 кг + ½ кг муки, 3 яйця, велика цитрина, 1 ст. ложка какао, 1 ст. ложка поташу, 15 г амоняку, 5 ч. ложечок порошку до печива, прянощі (цинамон, кардамон, ваніль, мускатний горішок та ін.) до смаку.

Відтепер приготовляючи різдвяні смаколики, ми починаємо вже завчасу переживати вкотре усі ті незабутні почуття, які тісно пов’язані з нашими спогадами. Ми наче наближаємо до себе цей незабутній час Різдва.