|
Мартін ҐруневеґОпис міста Львова...Львів... лежить у такому
місці, неначе це альтана посеред раю. Дуже гарні околиці... Як тільки трохи
перейти через поріг, натрапиш на стільки дивовижних
речей, що деінде треба було б подорожувати сто миль, щоб таке побачити. Тут
широкі поля, гори і долини, пагорби і верхи, чагарники й ліс. Відразу за
міською брамою все це не тільки можна оглядати, але й
досягти руками. Не знаю міста у всьому королівстві,
яке було б багатше на садки. Тут ростуть горіхи і сливи, розміром з куряче яйце. Їх пакують у великі бочки і
вивозять аж до Москви. Виноград з тутешніх садів не тільки носять кошиками на
ринок, але й роблять вино до погребів по 50-60 бочок з
одного преса. Завдяки умінню і пильності виноробів їхнє вино міцніє з року в рік, так що деякі вина приймають за привезені, а не
місцеві... Кипариси і розмарин тут побачиш не тільки в вазонах, але й на ділянках. Гарні каштани, дині, артишоки та деякі
инші іноземні рослини тут не дивина. І вони не лише квітують, але й дають плоди... Запашні нагідки, найкращі фіалки та
инші свіжі квіти можна знайти тут в будь-який час
цілий рік. І городи вони мають не тільки для пожитку, але й для забави – у
городах є гарні альтанки, ставки, навіть майданчики для кеглів. ...Вся худоба, що її женуть з Поділля
і Молдавії до Італії, проходить через це місто. А тутешніх щупаків їдять і у
Відні, хоч там і протікає під семи мостами багатий на
рибу Дунай. Я об’їхав пів-Европи, побував у
найславніших містах світу, але в жодному не бачив стільки хліба, як тут щодня
приносять на ринок, і майже кожний чужинець знайде таке печиво, як у своїй
країні, – хліб, струцлі, тістечка, чи як ще їх назвати. Тут величезна кількість
пива і меду, не тільки місцевого, але й привезеного. А
вино їм привозять також з Молдавії, Угорщини, Греції. Інколи на
ринку можна побачити в стосах більше тисячі бочок вина
– там його склад. У цьому місті, як і у Венеції,
стало звичним зустрічати на ринку людей з усіх країн світу в своїх одягах:
угорців у їхніх малих магерках, козаків у великих кучмах, росіян у білих
шапках, турків у білих чалмах. Ці всі у довгому одягу,
а німці, італійці, іспанці – у короткому. Кожен, якою б мовою він не говорив, знайде тут і свою мову. Місто віддалене понад сто
миль від моря. Але коли побачиш, як на ринку при бочках малмазії вирує натовп крітян, турків, греків, італійців, зодягнених ще по
корабельному, видається неначе тут порт відразу за брамою міста. Щотижня буває три торговельних дні – по середах,
п’ятницях, неділях... Але торг тут щодня, бо щоденно прибувають крамарі з усієї
Русі, Поділля, з Молдавії і Волощини. Отже щодня
знайдеш тут різні товари, які тільки можна придумати. Є також різноманітні
добрі ремісники, навіть друкарня. І хіба не кожному відомо, як багато крамниць
у Прусії, Сілезії, не кажучи про всю Польщу, тутешні вірмени заповнюють своїми товарами... Переклав Ярослав Ісаєвич |
ч
|
 |
|