Володимир Цибулько
Рефлексії ювілейні і просто так
© В.Цибулько, 2001
національний хребет Господь розібрав
по хребцеві й роздав у провінцію
бо вся ця столична людинокаша
заквакує чужину і сама себе – так собака
ловить себе за хвоста і заковтує всю себе аж доки не
вивернеться як рукавичка –
оцей вивернутий собака уже пообідав
а перевивернутий заодно й повечеряв
столиця не здатна народжувати геніїв
всі пуповини закопані у провінції
і свячені ножі також
всі столичні плачі завжди під провінційним соусом
як відбивна під грибовим
столиця висмоктує із провінції стільки умів і тіл
що здається це нація придурків і виродків
провінція це завжди рух на місці але
в правильному напрямку
банальна присутність харчування часом
терміти ми зужиті мовою як запобіжники
наріжного каменя недоречні наріжники
культ прекрасної дами
законсервований сублімат
але ця сука-мова повинна плодити й плодитися
її вік не цнотливий а побут суцільнобезплідний
ні – це гірше ця мова безробітний кат
тільки не так уже й безробітний тс-с!
(не для податкової!)
вироки виконуються на аматорських умовах
а на життя заробляється деінде
мова вижила з нас батьківщину
як одна сука іншу із буди
ти думав що знайшов це так завжди
знайшовши більше втрачаєш
тільки розумієш потім
найбільша знахідка почати з чистого аркуша
біле стає білим а не дебілим
а синє без гусячої шкіри
національні діди – герої
національні отці – героїни
а поряд – надія батьківщини –
великої і малої
для кожної воші батьківщина це там де можна кровожерти
велика – де багато крові мала – мало
політика – дар Божий
повернула нам незбагненну ніким батьківщину
а дама таки прекрасна доки мовчить
це так гарно коли ювілеї
люди на вулицях діти і прапори
з чимось усіх нас вітають москалі і євреї
але це до пори
з чимось усіх нас вітаємо москалі і євреї
кожен з нас все віддав щоб почати з початку
отож вітаємо всіх нас із тим що усе віддали
ми сіяли разом дні наші й жнемо ювілеї...
суцільні збитки як на нашу бідосю
але народжуються діти –
найкраща національна ідея
але гинуть сумніви –
національна ідея спрацювала
маємо ворогів –
значить нас шанують
розмір ворога вказує і на наш розмір
влада читає наші сповіді як соже
але не так як ми їх писали
так – політика-сука
але це найплодючіша сука з усіх сук
література не навчилася творити таких сюжетів
як ця хортиця мільйоннолиця
стереже своє лігво не склепивши віч
день і день ніч і ніч
як добре що вона харчується нашими прокляттями
а не нашою кров’ю
та ті ж ювілейні прокляття у ювілейному небі
смачніші буденних це прокляття з любов’ю
тяжко з тобою неможливо з тобою
а ще гірше без тебе
а ще більш неможливо – слізно і полохливо без тебе
мово-дар Божий
ти і була нашою батьківщиною у безрідні дні
коли сама батьківщина була всього лиш емоцією
чимось схожим на дитя лесбіянки-історії та воїна-плачу
що ми хочемо ми хочемо хотіти
що ми можемо ми можемо могти
але народжуються діти – найкраща національна ідея
але свобода пишеться так само – міняються лише шрифти
і раз люди на вікна клеять
рідні знамена рідні герби і все крім рідної туфти
ці вікна – убивці емоцій
а ще більше убивці зневіри
так – люди до певної міри звірі
але не стільки аби не бути людьми
ця сука-політика першим перекушує горла звірам
а потім – людинозвірам – тим хто уже скуштував людинятини
що тобі сниться у Каневі
що тобі сниться у Снятині Сватові чи у Стопчатові
пахне свобода дівчатами а не курчатами
і м’ясом ягнят – як завжди закланних
те що далось нам без крові
виявилося більш кривавим відкритого бою –
на людинятину так не присідав ще ніхто –
насолода безкарности – це вже не секс
він в порівнянні з тією насолодою – просто лузання насіння
молюсь тобі Господи за вчасне Преображення
це нечастий випадок Господи коли ти все зробив вчасно
за вчасне Преображення молюся
як за всі твої вади
цьому нещасному народові ще доростати
і доростати до своєї геніальної влади
коли ця земля знайде свій народ
візьме свій народ як музикант ноту
і що б не бралося завжди береться нота “до”
оскільки в нотній грамоті відсутня нота “після”
береться нота до а після чухаються чуби
бо такий тут етнічний формат
бо такий тут розкат губи
ніби асфальтоукладчик пройшовся по ній
чи табун їжаків після їжі
до їжі вони легкі мов десантні танки –
питання політичної тактики –
там де кров – там душити шпанки
чи банально мазнути фарбою – просто але переконливо
кожне золото трішечки олово –
те що для народу штани для влади – куценькі шорти
аби лиш не було війни
аби лише в Богові раптом не виявилася
однакова група крові із чортом
якість питань які ми задаємо собі
перекриває сумарно усі наші якості
усі наші кількості (від кільки)
не враховуючи посад і звань –
влада Господи – це твоя длань
вогонь Господи – це твої дрова
єдина деревина для дров Господи це твоє слово
і в тім Господи вся гірка й містечкова твоя правда
що чує слова твої люд і
зовсім не чує влада бо вона від того від кого нада
ти його знаєш Господи а далі я вже промовчу
бо влада це я а народ це ти
і рости нам одне до одного
все рости і не дорости
бо влада це ти
а народ це я
якась дивна зродилася в нас сім’я –
безкрилий літає а крилатий плазує
і в тім ніхто не вбачає загрози
безбожні території в межах краю на божій землі
презумпція неврозу
шлюб риби й кота у якому на коду
риба зжирає кота
нізвідки нікуди це і є провінція
статика завжди більш стомлива руху
люди то що як потомилися гроші
ошкурені душі грошей
золоті злитки душ національного резерву
це не я я у запічку
я себе приховав на чорний день
як і кожен геній на державній службі
радіючи мирові все більше говоримо про гуманізм
тільки вся ця фольклорна сповненість
у прищурі кулеметника і водночас Геракліта
“Гармонія, яка не є очевидною, сильніша за очевидну”
тут генетично передається на лиця разом з ластовинням
цей прищур і ніяких есхатологічних катастроф
безпечний їдоїд питвопивця влада
часу перемін
його висококалорійність
Фемін
одночасна потуга пережінок і недомужчин
і в кожній рисі гуманізм кулеметника
лихий кровокровець
м’який шкіровишкір
концептуальний творовитвір
писати вірші треба так як будують держави
а то виходить лише насолода процесом
і ні держави ні віршів
а все тому що Бог повинен бути
носієм місцевих рис та ознак
сорочка – хрестиком земля – хрестами
все чимось вишите а що не вишите
–
підшите й зашите
сторонні буття-тут називають мистецтвом жити
і в негоду приходить сюди пір’єпад
і весь край убивається у вороняче пір’я – це печаль
бо батьківщина котру ми віднайшли
стала для нас більш втраченою
ніж та що її ми не мали
коли страшно у цьому признатися шепочеш сам собі
сам
ця розкішна баберя ця розкішниця яку залюбешся любити
яка тобі просто не по кишені це і є батьківщина
не клени її всує
бач безкрилий літає а крилатий плазує
не дивись на застороги
вздовж помаранчевої стіни
а емоція блін від Бога
а політика від сатани
тільки їй залишилось недовго
Піфагорові рвать штани
а ці крилаті люди це і є твій
народ
а ці безкорисливі вожді а ці хоробрі солдати
а ці вірні жінки чоловікові і вітчизні urbi
et orbi
братосестріє і сестробратіє
а ці благочестиві отці Богові і батьківщині
а все решта людині і лиш трішки собі
а ці клятвенні доктори суцільні безіменні іменники
зрощувачі фаунофлори
а це ти а це дзеркало
і якщо воно трохи криве значить у ньому завелися
кроти
віддаєш розвеселій вдові свою лепту
просто так без мети
ювілеї постійний стан афекту
і якщо до ранку згорять телеграф і мости
ти знаєш чиїх це рук робота
звичайно це ти
а владі до цього народу
не дай Господи дорости
серпень 2001
|
