Автори числа:

Айх Гюнтер (Guenter Eich, 1907–1972) – визначний німецький лірик і автор радіоп’єс. Був солдатом Вермахту під час 2 Світової війни, серед иншого – у Львові. Його рання творчість вельми показова для першого етапу німецької повоєнної літератури, натомість для пізнішої властивий потяг до ускладнених мовних експериментів, герметизму, до радикальної вимоги “розглядати світ як мову”.

Альнпех (Альнпек, Алембек) Йоган (р. н. невідомий – п. 1636 р.) – львівський аптекар і громадський діяч. 1603–1607 рр. був одним із керівників виступів міського населення проти засилля патриціату. На прохання Георга Брауна (Брюйона), географа з Дортмунда, склав опис Львова під назвою “Topographia civitatis Leopolitane” (“Топографія міста Львова”).

Андрухович Юрій – поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (скорочення від “бурлеск – балаган – буфонада”). Автор поетичних збірок “Середмістя” (1989), “Екзотичні птахи і рослини” (1991), “Листи в Україну”, “Прапор” (1989) та романів “Рекреації” (1992), “Московіада” (1993) та “Перверзія” (1996).

Антонич Богдан-Ігор (1909–1936), український поет, прозаїк, перекладач. Через офіційну заборону ширше знаний лише з середини 60-х, справив значний вплив на сучасну українську поетику. Автор збірок: “Три перстені”, “Книга Лева”, “Зелена Євангелія” , незакінченого роману “На другому березі”.

Бевз Микола – член ICOMOS, доцент НУ “Львівська політехніка”.

Бірюльов Юрій – львівський історик мистецтва.

Васильковскі Януш (Wasylkowski Janusz) – сучасний польський літератор та історик. Автор низки книг про культуру та історію Львова в XX ст., головний редактор літературно-наукового альманаху “Rocznik Lwowski”, який з 1992 р. видає “Instytut Lwowski” у Варшаві.

Возняк Тарас – головний редактор Незалежного культурологічного Журналу “Ї”, автор збірок есеїв, філософ, політолог.

Гаврилів Тимофій – поет, есеїст, перекладач, філолог-германіст. Живе та працює у Львові. Останні книжки есеїстики: “Знаки часу: Спроби прочитання” (Львів, 2001), “Щоденник Одіссея” (Львів, 2002).

Герберг Збігнєв (Herbert Zbigniew, 1924–1998) – польський поет, представник школи бароко; версифікаційно багата, інтелектуальна, релігійна лірика.

Гординський Святослав (1906–1993) – український маляр, графік, дослідник українського і світового малярства, поет, літературознавець, редактор і книговидавець. З 1931 до 1939 роки жив у Львові, де заснував Асоціацію Незалежних Українських Мистців (АНУМ), до якої згодом увійшов і Богдан-Ігор Антонич.

Гошко Тетяна – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства НАН України. Сфера наукових інтересів – історія магдебурзького права.

Ґруневеґ Мартін (1562 – р. см. невідомий) – мандрівник, автор спогадів. Народився у Гданську. У 1582–1588 рр. був на службі у львівських вірменських купців. Ставши ченцем Домініканського ордена, до 1602 р. жив у Львові. Протягом 1601–1606 рр. написав німецькою мовою спогади, до яких увійшли описи відвіданих Ґруневеґом міст. Його малюнки львівських архітектурних пам’яток є найстарішими документальними зображеннями, що дійшли до наших днів (Наукова розвідка Ярослава Ісаєвича).

Друль Орест – журналіст і соціолог. Мешкає у Львові.

Еш Амін (Ash Amin) – професор географічних наук. Очолював кафедру Дурхамського університету, дослідник в галузі економічної географії.

Єшкілєв Володимир – український письменник та есеїст, літературний критик, укладач енциклопедії сучасного письменства Плерома. Мешкає в Івано-Франківську.

Зіммель Ґеорґ (1858–1918) – німецький філософ і соціолог, основоположник так званої формальної соціології. Досліджував становлення суспільства, його історичні форми існування. Значну увагу приділяв проблемі методу соціального пізнання, досліджував взаємодію культури і життя, зробив свій внесок у розвиток філософії життя. Автор праць: “Філософія грошей”, “Соціологія. Дослідження форм усуспільнення”, “Філософська культура” та ін.

Зіморович Юзеф Бартоломей (1597–1677) – львівський історик, радник і бургомістр XVII ст. Студіям з історії рідного міста Зіморович присвятив майже половину життя, 40 років вивчаючи історичні джерела. Результатом цієї діяльности став Leopolis Triplex – перша історія Львова від найдавніших часів до 1633 року.

Ісаєвич Ярослав – академік НАН України, директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича.

Джакомо Казанова де Фаруссі (1725–1798) – славетний венецієць XVIII ст., відомий авантюрист і спокусник, великий коханець, мандрівник, фальсифікатор, епікурієць і стоїк, один з перших істинних европейців, письменник, автор знаменитих “Спогадів з в’язниці Пйомбі”.

Кахане Давид – народився в Австро-Угорщині, вчився у Львові та Відні, в 30-их роках ХХ ст. був членом ради рабинів Львова, став першим післявоєнним рабином у чудом уцілілій синагозі по вул. Вугільній, 3. Після утворення єврейської держави протягом 15 років був Головним рабином ізраїльських військово-повітряних сил (у чині генерала).

Кирчів Андрій – журналіст, політолог, фахівець у галузі зв’язків з громадськістю.

Кияновська Любов – доктор мистецтвознавства, професор, завідуюча кафедрою історії музики Львівської державної музичної академії ім. М. Лисенка, авторка кількох монографій, зокрема “Стильова еволюція Галицької музичної культури XIX-XX ст.”

Клех Ігор (1952) – львівський прозаїк, автор ряду повістей та новел. Мешкає у Москві.

Кльонович Себастіан Фабіан (1545–1602) – польський поет, що писав польською і латинською мовами, автор поеми “Роксоланія”, що містить опис західно-українських земель, зокрема Львова, та їх мешканців.

Колесса Микола (нар. 1903) – професор, композитор, диригент; засновник Львівської диригентської школи; автор двох симфоній, Української сюїти, Лемківського весілля для хору та струнного квартету.

Комський Григорій – есеїст, перекладач. Мешкає у Гайдельбергу (Німеччина)

Кравців Роман (1904–1975) – народився на Івано-Франківщині. Поет, перекладач. редактор видань “Голос нації”, “Вісті”, “Дажбог”. За активну політичну участь був ув’язнений. Автор поетичних збірок “Дорога”, “Промені”, “Остання осінь”, “Під осінніми зорями”, “Зимозелень”.

Магдиш Ірина – співредактор Незалежного культурологічного Журналу “Ї”.

Мазан Лєшек – сучасний польський письменник-гуморист. Мешкає у Кракові.

Мишкало Михайло – журналіст, 17 років мешкав у гуртожитках, з них 10 – у чоловічих.

Мюллєр-Вілянд Біргіт (Birgit Mueller-Wieland) (нар. 1962) – родом з Верхньої Австрії, студіювала ґерманістику в Зальцбурзі. Авторка численних публікацій лірики і прози.

Неборак Віктор – письменник, автор книг “Літостратон”, “Перечитана Енеїда”, “Введення у Бу-Ба-Бу”

Отко Наталя (Otko Natalia) – польськомовна поетеса (видала чотири збірки віршів), перекладачка. Львів’янка, молодший науковий співробітник Музею мистецтва давньої української книги.

Плютинскі Антоні (Antoni Plutynski) – економіст, 11 вересня 1937 року виголосив на з’їзді O.Z.N у Львові промову про значення водного шляху Шльонськ-Дністер-Галац.

Пономарьов Віталій (нар. 1955 р. у Дніпропетровську) – філософ, останні 42 роки мешкає у Києві.

Присяжний Кость – доцент кафедри реставрації ЛНУ “Львівська політехніка”.

Степанчикова Тетяна – театрознавець, режисер, автор низки монографій з історії львівських театрів, зокрема “Крізь терни до зірок! З історії гебрейського театру у Львові”.

Тракль Ґеорґ (1887–1914) – класик австрійської поезії ХХ ст. Написав прозо-поему “Сон і затьмарення розуму”, збірки віршів “Вірші”, “Січень уві сні”.

Тріфт Найджел (Thrift N.) – професор географії Університету Брістоля, спеціаліст з монетарної та фінансової географії, автор праці “Простір/Гроші:Географія монетарних трансформацій”.

Фрісбі Девід (Frisby D.P.) – професор кафедри соціології і антропології університету Глазго, наукові інтереси: модернізм і архітектура метрополій, історія німецьких соціальних теорій кн. ХІХ – ХХ ст.

Царьова Наталія – архівіст, автор біля 100 публікацій з архівістики та спеціальних історичних дисциплін, перекладів з латинської та старопольської, а також кіносценаріїв.

Чопик Ростислав – доцент кафедри української літератури ім. акад. М. Возняка ЛНУ ім. І. Франка. Автор книг “Переступний вік: українське письменство на зламі XIX-XX ст.” і “Ecce Homo: добра звістка від Івана Франка”.

Чубай Григорій (1949–1982) – український поет, один із лідерів українського політичного авангарду 70-их років; перша книга віршів опублікована посмертно “Говорити, мовчати і говорити знову” (1990).

Шептицький Андрей (1865–1944) – граф, митрополит Греко-Католицької Церкви, український громадський і політичний діяч, під час німецької окупації відкрито виступав проти масового винищення євреїв і надавав їм притулок.

Шкраб’юк Андрій – протопсалт, письменник, мешкає у Львові.

Шльогель Карл (Schloegel Karl) – знаний німецький історик Східної Европи та Росії, автор численних історичних та культурологічних публікацій, один з найпомітніших інтелектуалів у цих царинах.

Шнюр-Пепловскі Станіслав (Schnuer-Peplowski Stanislaw, 1859–1900) – журналіст, редактор, плідний письменник, мемуарист, історик-любитель, діяч у сфері культури. Мешкав і творив у Львові, головною темою його публікацій було життя Галіції XVIII–XIX ст.

Яворскі Францішек (Jaworski Franciszek, 1873-1914) – історик і письменник, перший дослідник і завідувач архіву львівського магістрату; колекціонер. Заснував у 1906 р. “Towarzystwo Milosnikow Przeszlosci Lwowa” одночасно з серією публікацій “Biblioteka Lwowska”, автор першої в цій серії монографії “Ratusz lwowski” та популярних книжок про життя давнього Львова.

Головна Руська Рада – перша українська національно-патріотична організація, що була утворена в Галичині з ініціативи та під проводом греко-католицької ієрархії на хвилі революційного піднесення европейської “Весни народів”.