Генрик Юзеф Мар’ян Ельзенберґ

Що означає «вміти давати разу з людьми»? – На жаль, на жаль це означає: думати про них зле, але «радити» з ними добре.

Людина – це жахлива кабала, в яку потрапило буття; що з того вийде, не знаю?

Одна людина краща від двох, двоє кращі за громаду, а громада, краща ніж суспільство в цілому.

Конвенція прожирає нас наскрізь. Є навіть конвенціональні методи ламання конвенції.

Політична мудрість полягає зазвичай у тому, щоб говорити глупоту там, де треба. Але ж на милість Божу, вона ніколи не має нічого спільного з мисленням.

Найінтелігентніші люди мають найбільше глупуватих ідей; їхня думка завжди в тривозі, постійно чогось шукає, а тому спотикається. Тому дурні мають мало глупуватих ідей.

Неопозитивіст: людиноподібна істота з якою немає простого людського порозуміння

Оперте на силу переконання не є переконанням.

Прецизійність думки є характерною рисою епігонів: або більш обережно - творців другого покоління. Думка, яка відкриває щось справді нове, на загал завжди є неточною.

Ми поза всяким сумнівом маємо знати реальність – ту її радше брудну сторону: не варто жити ілюзіями. Але ми не мусимо на ній концентруватися; бо в решті решт з того зла і бридоти щось прилипне і до нас.

На світі є і злочинці і святі. Але святі живуть в умовах, які визначають злочинці.

Суворість є проявом поваги, а розуміння – легковажності.

Вміння сказати ні: це фундамент як самого характеру людини, так і її позиції між людей.

В історії завжди сенсовним було тільки те, що виводило нас за її рамки.

Вибирай те, що є для тебе, а не проти тебе, слухай всіх, але рішення приймай самостійно.

Добрі сторони того, кого ненавидиш, більш ненависні, ніж його вади.

Мета життя: віддзеркалити своєю маленькою душею людської істоти якомога більше космосу.

Чи маю я перестати клопотатися про своє пристойне людське благо тільки тому, що при цьому якийсь там лайдак осягне свого лайдацького?

Етика є наукою про мужню поставу щодо сущого.

Насправді кохають тільки щасливих – нещасних тільки визискують.

Той, хто працює формуючи самого себе, є самотнім.

Люди краще розуміють один одного, коли мислять не надто раціонально, і при цьому висловлюються радше метафорично.

Мудрість є найвитонченішою, найбільш одухотвореною з форм домінації, але не над людьми, а над світом.

Найпрактичніше розпочати з відмови від того, що є для тебе істотним, бо так чи так, нею закінчиться.

Во ім’я великої любові варто практикувати крихту зичливості.

Не зневажай себе, програвши битву. Бо  для того, щоб дійти до того місця, де програються битви, було потрібно чимало сили.

Немає нічого прекраснішого, ніж людина чину, яка здатна і думати і відчувати.

Від дрібки глупоти захворієш і зрозумієш, що не володієш собою; натомість шуфля глупоти тебе отверезить.

Краса водночас є і формою чогось, і його ширмою, і дорогою, і манівцями, які з цієї дороги збочують.

Краса світу не є опорою.

Покликання людини просте: будувати світ всупереч цьому світу.

Покликання це тільки инша назва нашої природи.

Річчю, яку абсолютно не можна вибачити, є нікчемна ієрархія вартостей.

Самогубство є остатнім редутом, останньою лінією оборони, яка є для нас гарантією того, що нижче певного рівня приниження, упокорення, внутрішньої руїни і т.п. ніщо і ніхто нас опустити не може. Усвідомлення того, що ми завжди можемо здійснити самогубство, це наш надійний тил в життєвій боротьбі. Саме тому можна цілком по-иншому вести себе щодо кожної справи; саме тому життя є не тільки набагато спокійнішим, але й красивішим.

Є люди, які ніколи не докладають до справи своїх трьох шелягів, а одразу тридцять.

Почуття є джерелом і витоком, але рікою плинуть думки.

У величезній більшості випадків ефектними бувають тільки думки, які не додумано до кінця.

Цінність боротьби полягає не в шансах виграшу справи, задля якої ми цю боротьбу розпочали, а у цінності самої справи.

ч
и
с
л
о

76

2015