Збіґнєв Герберт

Проф. Генрику Ельзенбергу

Добраніч Марку лампу загаси

і книжку відклади Над головою

вже зорі срібно гомонять на голоси

то небо мовить мовою чужою

то варварський тривоги крик

його латинь твоя не знає

то ляк одвічний темний ляк

у людську землю починає

бить І здолає Чуєш шум

то йде приплив То смерть для твоїх літер

несе стихій нестримний нурт

і враз впадуть всі стіни світу

що ж нам – дрижать як вітер дме

знов хухать в попіл муть здіймати

шукать нервово марних слів

тягти з собою тіні вмерлих

тож краще Марку спокій скинь

подай понад пітьмою руку

нехай дрижить як б’є у п’ять чуттів

неначе в кволу ліру сліпий всесвіт

нас зрадить всесвіт астрономія

лічба зірок і мудрість трав

і твоя велич вікопомна

і мій безрадний Марку плач

Переклад Віктора Дмитрука

ч
и
с
л
о

76

2015