|
Збіґнєв ГербертПан Коґіто розповідає про спокушення Спінози
Барух
Спіноза з Амстердама запрагнув сягнути до Бога шліфував на горищі лінзи раптом пробив заслону і став лице в лице говорив довго (а коли говорив так ширшим ставав його розум і душа також) ставив питання стосовно людської природи – Бог байдуже бороду гладив питав про першопричину – Бог дивився у безконечність питав про причину остаточну – Бог хрускав пальцями кашляв коли Спіноза замовк Бог каже – ти гарно говориш Баруху люблю твою геометричну латину а також чіткий синтаксис симетрію аргументів однак поговоримо про Речі Справді Великі – подивися на свої руки покалічені і тремтячі – псуєш собі очі у темряві – погано харчуєшся одягаєшся бідно – купи новий дім прости дзеркалу венеційському за те що дублює поверхні – прости квітам в волоссі пісні пияцькій – дбай про доходи як твій колега Декарт – будь лукавий так як Еразм – присвяти трактат Людовіку XIV все одно його не прочитає – вгамовуй раціональне шаленство впадуть-бо від нього трони і почорніють зорі – подумай про жінку що дитину тобі народить – бачиш Баруху ми говоримо про Речі Великі – я хочу бути любимим невченими і запальними це ж бо єдині які справді мене жадають тепер опадає заслона Спіноза лишається сам не бачить срібної хмари світла у височіні бачить темряву чує рипіння сходів кроки що сходять донизу Переклад
Віктора Дмитрука |
ч
|
 |
 |