|
Збіґнєв ГербертПро Трою
1 О Троє Троє археолог крізь пальці твій
пропустить попіл пожар від Іліади
більший на всі сім струн замало струн потрібен хор тужіння море і гуркіт гір камінний дощ – як вивести людей із звалищ як вивести із віршів хор – поет гадає досконалий мов
солі стовп німий достойно – Вціліє пісня І вціліла крилом пломінним в чисте небо Над звалищами місяць
сходить О Троє Троє Мовчить місто Поет зі своєю б’ється
тінню Поет кричить як птах в
пустелі Місяць повторює пейзаж
свій метал лагідний в
попелищі 2 Ішли ярами колишніх
вулиць немов червоним морем
згарищ а вітер пил збивав
червоний малював вірно захід
міста Ішли ярами колишніх
вулиць хухали натще в
холодний досвіт казали довгі роки збіжать ще поки постане тут
перший дім ішли ярами колишніх
вулиць гадали що віднайдуть
слід каліка гра на губній гармоньці про
коси верб про дівчиноньку поет мовчить ідуть дощі Переклад
Віктора Дмитрука |
ч
|
 |
 |