Збіґнєв ГербертРоздуми Пана Коґіто про спокуту
Не повинен був посилати сина надто багато їх бачило пробиті долоні сина його звичайну шкіру було так записано аби нас поєднати найгіршим єднанням надто багато ніздрів поглинали із задоволенням запах його страху не можна сходити низько брататися кров’ю не повинен був посилати сина краще було царювати у палаці бароковім з хмар мармурових на троні жаху із берлом смерті Переклад
Віктора Дмитрука |
ч
|