Збіґнєв Герберт

Коли б я туди повернувся

то певно б уже не застав

жодної тіні від мого будинку

ані дерев дитинства

ані хреста з металевим таблом

лави де шепотів я закляття

каштанів і кущів

ані жодної речі що була б своя

тільки й того що вціліла

камінна плита

із крейдяним колом

стоїть посередині

на одній лиш нозі

за мить до стрибка

я так і не виріс

хоча минають роки

а над головою двигтять

планети і війни

стою посередині

незворушний як пам’ятник

на одній лиш нозі

перед стрибком в неминуче

крейдяне коло рудішає

ніби кров зашкарубла

навколо вищають пагорки

попелу

до плечей

до уст

Переклав Андрій Павлишин

ч
и
с
л
о

76

2015