|
Антон Конен, Віолета ВалєнтовськаАдольф Бек (1863-1942), відомий нейрофізіолог і гуманіст, батько Генрика Бека
Aдольф Бек (1863-1942) був
не лише відомим ученим і видатним гуманістом, а й головою великої дружної
сім’ї, батьком сина, обдарованого визначними науковими та художніми талантами,
і двох відважних доньок. Свій шлях у науці Бек розпочав в Ягеллонському
університеті міста Кракова, а повного розквіту сягнув у медичному університеті
міста Львова. Однак, перш ніж розпочати опис життєвого шляху та значущості
Адольфа Бека, слід розповісти, як науковець з віддалених Нідерландів натрапив
на слід польської сім’ї Бека. На початку шістдесятих минулого століття я
розпочав вивчати біологію в університеті Радбоуд у Неймегені і незабаром обрав нейробіологію.
На медичному факультеті університету я здійснив мої перші записи електричних
сигналів мозку котів за допомогою створених самостійно примітивного обладнання
та електродів. Натрапивши на сторінках одного з наукових видань на зображення записувальних електродів, авторства невідомого Адольфа
Бека, я використав ці знання для розробки власних електродів. На фізіологічній
конференції в Мюнхені у 1971 році я зустрів англійського професора Мері А. Б. Бразіер (1904-1995), експерта з історії записів електричних
сигналів мозку. Вона знала багатьох учених, які використовували
електрофізіологічні засоби та розповіла мені набагато більше про ці засоби та
науковців. На той час Бразіер вже опублікувала роботу
про історію нейрофізіології, у якій з’являється ім’я Бека, і навіть перекладала
дисертацію Бека з польської мови на англійську. Вона розповіла мені, що цей
чоловік зробив вагомий внесок в електроенцефалографію,
хоча багато вчених навіть про нього не чули. У 1971 році я завершив свою
наукову роботу з дослідження мозку котів на основі «гальмівної теорії сну»,
завдяки якій отримав учений ступінь. Згодом я перейшов на кафедру психології того
ж університету, щоб досліджувати зв’язок між електричною активністю мозку та
поведінкою щурів, ця тема була вже ближчою до того напрямку, в якому працював
Бек. Незабаром до мене на кафедру завітав студент із Кракова, який пізніше став
відомим як ягеллонський професор Ян Кайзер. Ми
розпочали реалізовувати сумісні психофізіологічні проекти у наших
університетах. І я часто навідувався до Ягеллонського
університету, де, з часом, набув статусу запрошеного професора. Саме тоді я
усвідомив, що Адольф Бек був випускником Ягеллону,
виконав тут значну роботу, як аспірант, і отримав ступінь доктора наук. Я
сподівався, що ознайомившись з дисертацією Бека, дізнаюся набагато більше про
цього відомого вченого. Проте, на моє здивування, в історії Ягеллонського
університету Адольф Бек був не більш ніж приміткою. Лише поодинокі дослідники з
колишньої кафедри Бека, такі як Станіслав Контурек, В’єслав Павлік, а пізніше – Річард Більський,
змогли пригадати Бека та його роботу. Але навіть вони не зуміли оцінити
значущість роботи Бека про мозок, яку він провадив у сусідній лабораторії.
Однією з причин такого становища був переїзд Адольфа Бека до Львівського
університету у відносно молодому віці, а після Другої світової війни зв’язки
між науковцями колишніх братських університетів Кракова та Львова, розмежованих
державними кордонами, суттєво послабилися. Не сприяв обміну науковими
досягненнями і поділ Європи на Східну і Західну. У жовтні 1996 року, майже на
100 років пізніше за Бека, я приїжджав до Львова, щоб зібрати більше інформації
про нього. Там в університеті я зустрів професора Оксану Заячківську,
яка виявилася експертом з цього питання, і вже зібрала чимало інформації про
Бека у Львові. Ця зустріч дала поштовх розширеному пошуку нових історичних і
документальних матеріалів про наукове та особисте життя Бека, а також про його
сім’ю. Адольф Бек
народився як Абрагам Хаїм Бек у Кракові 1 січня 1863
року. Він прийшов у цей світ неподалік єврейського району Казімєж
у сім’ї єврейського пекаря, в якій розмовляли на ідиш. Предки сім’ї Бека були огранувальниками діамантів з Амстердама. Адольф Бек був
найстаршим сином Шайї Давида Бека (1831-???) і Блуми Голди Мюллер (1843-1940).
Батько Шайя володів пекарською крамницею розташованою
в Окрузі VIII, 329, за сьогоднішньою адресою вул.
Газова 9. Пекарня була у будинку якраз на розі між вул. Газовою та вул. Боченською. У цьому будинку молодий Адольф проживав зі
своїми батьками та багатьма братами та сестрами. Батько та мати Бек мали всього
12 дітей, з котрих 9 досягло дорослого віку. Невідомо як довго найстарший син
жив у будинку батьків. Приблизно до свого одруження з Анною Рейнер
(1867-1935) з якою у нього була дитина, син Альфред (1891-1935). Цей шлюб
закінчився і другий раз Адольф одружився з Регіною Мандельбаум (???-1938). Незабаром народилася їхня старша
донька Зофія (???-1939), в той час коли син Генрик (1896-1946) та друга донька Ядвіга (1901-1973)
народилися після переїзду сім’ї Бек-Мандельбаум до
Львова. Невідомо де і коли помер батько Бека Шайя,
однак, відомо, що його мати Блума Голда
померла у 1940 році у віці 97 у Заксенхаузені через Голокост, разом з двома
дітьми та внуком. Хлопцем
Адольф Бек ходив до єврейської школи у Кракові на вул. Скавіньській,
розташованій неподалік від батьківського дому. Документи цієї початкової школи
підтвердили, що Адольф у 1870 році відвідував Клас ІІа
для хлопчиків. У той час він уже носив Адольф як перше ім’я, хоча офіційна
зміна імені з Абрагама Хаїма на Адольфа Абрагама
відбулася не раніше 1918 року. Після початкової школи Адольф Бек у 1876 році
пішов до гімназії св. Яцека
на вул. Сєнна 11-13 у Кракові, яку він закінчив у
1884 році. Цікаво те, що після єврейської початкової школи Бек ходив до
католицької гімназії св. Яцека,
кваліфікованої восьмикласної середньої школи під керівництвом Ордену
Домініканських священиків. По-перше, це означає, що у Бека були виняткові
здібності до навчання та по-друге, що єврейська релігія не була на першому
місці у його житті. Останній факт також підтверджується тим, що своє перше ім’я
він змінив з єврейського Абрагам «на більш християнське» Адольф. Завершивши
гімназію у 1884 році, Бек був прийнятий на лікарський факультет Ягеллонського університету, де навчався з 1884 до 1889
року. Згодом він почав працювати асистентом під керівництвом професора
Наполеона Нікодима Цибульського
(1854-1919). У цей період він провадив новаторське дослідження електричної
активності мозку на кафедрі фізіології, яка знаходиться на вул. св. Анни. Успішно
завершивши роботу над дисертацією, в якій одним з перших науковців, подав
записи електричної активності мозку тварин, став доктором медичних наук у 1890
році. Ця робота послужила основою для електричної активності мозку, що
допомогла зрозуміти функціонування мозку. Крім того Бек у своєму дослідженні
обґрунтував локалізацію чуттів, викликаних потенціалами мозку, та припинення
електричних хвиль мозку у відповідь на сенсорну стимуляцію. Хоча спочатку він
описував десинхронізацію електричної активності мозку. За ці відкриття його
тричі номінували на Нобелівську премію, але він ніколи не отримав цієї високої
нагороди. Досягнення Бека відійшли в забуття з декількох причин. Сьогодні
дослідження Бека визнані досить цінними, його знову почали згадувати і навіть
вважають першовідкривачем і співзасновником електроенцефалографії.
Як науковець Бек досліджував різні сфери фізіології. У 1894 році він захистив
свою «venia legend»
(«габілітацію») з фізіології в Ягеллонському
університеті з тезами під назвою «Зміни тиску у кровоносних судинах». Такий
вагомий внесок у науку послужив переконливою підставою для професури в
університеті Кракова. Уже в
травні 1895 року у віці 32 ягеллонський випускник
Адольф Бек прийняв пропозицію стати призначеним професором фізіології в
університеті міста Львові, на той час – столиці польської Галіції в
Австрійській частині розділеної Польщі. Університети двох столиць Галіції –
Кракова та Львова, можна вважати братніми, з тісними зв’язками. З великим
ентузіазмом Бек розпочав будувати нову кафедру фізіології на лікарському
факультеті, зібрав команду професіоналів, обладнав фізіологічну лабораторію
найновішими пристроями для реєстрації мозкової активності. Окрім основних
напрямів електрофізіології та нейробіології, його
цікавили й інші аспекти фізіології. Навчання та освіта були важливими для Бека,
він цінував прямий контакт зі студентами, пропагував вивчення фізіології
експериментальними демонстраціями. Для цього він обладнав лекційну залу дорогим
багатофункціональним часовим проектором. Бек заснував відому львівську школу
фізіології, з якої вийшло багато визначних фізіологів. У жовтні
1895 року Бек виголосив свою інавгураційну промову, перекладену англійською
мовою, «Життєві явища та способи їх дослідження», в якій оголосив свої плани
щодо майбутніх досліджень та нововведень в освіті. Пізніше він зізнався своїй
другій доньці Ядвізі Бек-Закжевській, наскільки
важливою була для нього ця перша лекція в ролі професора і як довго він
працював над нею. Його успіх у Львівському університеті демонстрував його
далекоглядні погляди. Він провів численні експерименти та опублікував їх
результати, інтенсивні наукові читання лекцій Бек успішно поєднував з кафедрою,
читав багато лекцій, які викликали чималий інтерес у наукових колах. Не дивно,
що мудрого, працелюбного і далекоглядного чоловіка незабаром призначили деканом
лікарського факультету, на цій посаді він працював 1904-1905 роках; пізніше у
1912-1913рр. став ректором університету. Інтенсивні
наукові дослідження та читання лекцій Бек успішно поєднував з кафедрою
фізіології. Весь цей час він жив на вул. Асника 4
(тепер – вул. Богомольця 4). І усі свої наукові роботи писав удома. Зайнятість
наукою не стала на заваді сімейному та громадському життю. Бек цікавився
музикою, грав на скрипці, йому дружина Регіна Мандельбаум акомпонувала на
фортепіано. У 1896 році, відразу після переїзду сім’ї до Львова, у сім’ї Бека
народився син Генрик, а у 1901 році народилася друга
донька. Старша донька Зофія народилася ще у Кракові,
якраз перед переїздом до Львова. У затишному сімейному колі, де батько часто
розповідав історії, дітки співали, слухали музику. Діти росли в атмосфері тепла
і любові. За словами Генрика, «батько виліпив мене,
неначе з пластиліну». Молодим юнаком Генрик грав на
фортепіано та скрипці з батьками, хоча його основними захопленнями були футбол,
пізніше – скелелазіння, їзда на автомобілі і малювання. Бурхлива
історія Lemberg-Lemberik-Lwów-Lviv-Львова віднайшла
відображення в житті сім’ї Бека. Відносний спокій часів Польської Галіції
зруйнувала Перша світова війна, коли Львів окупували російські війська. Це
сталося у 1914 році, під час другого терміну перебування Бека на посаді ректора
університету. Бек зробив усе від нього залежне, щоб зберегти майно і можливість
у майбутньому продовжити наукову роботу та освіту. Але все скінчилося, коли
професора Бека, разом з іншими провідними науковцями та громадськими діячами
заарештувала російська армія та ув’язнила у київському таборі. Завдяки зусиллям
російського нобелівського лауреата Івана Павлова, друга Бекового
вчителя Цибульського, а також дипломатичній
діяльності Червоного Хреста, Бека звільнили в серпні 1915 року. Він повернувся
до Львова у 1916 році і знову став деканом лікарського факультету (1916-1917).
Перша світова війна закінчилася розпадом імперій. На карті світу знову
з’явилася незалежна Польща. Це сталося 1919 року. У цей визначний для Польщі
рік Бек втратив свого наставника та друга Наполеона Цибульського,
з яким провів багато цінних експериментів і написав підручник з фізіології
людини. За відсутності Бека у Львові його син Генрик
разом із другом Савчинським продовжували досліджувати
активну електричну провідність нервів, тестуючи так звану «теорію лавини». У 1932 році
Бек вийшов на пенсію та передав керівництво кафедрою своєму колишньому студенту
Віктору Тиховському. У 1935 році він отримав відзнаку
за високі заслуги і 40-річну працю у Львівському університеті, відзнаки і
нагороди від інших товариств та установ. Важких сердечних ран завдали смерть
дружини Регіни у 1938 році та старшої доньки Зофії у 1939 році. Попри життєві випробовування, Адольф Бек
у свої 76 залишився при здоровому глузді та чудовим промовцем і часто виступав
на своїй колишній кафедрі. Потім
прийшла Друга світова війна. Життя Бека стало важчим і небезпечнішим, ніж під
час Першої світової війни. Драма сім’ї Бека розпочалася з арешту гестапівцями
професора Казімєжа Закжевського,
чоловіка другої доньки Бека Ядвіги, і його подальшої страти в Пальмірі на
початку 1941 року. Небезпека загрожувала і Бекові, який жив у Львові. Місто
окупували нацисти і Бек, котрий мав єврейське коріння, страждав від принижень.
Коли розпочалося винищення євреїв і стало занадто небезпечно, колишній колега
доктор Зджіслав Бєлінський подбав про свого
колишнього вчителя і вирішив сховати його у безпечному місці, в «арійській
частині» міста. Сам Бєлінський добре пам’ятає цю подорож: «Я вирішив перевезти
його в кінній упряжці. Я розумів, що це було більш небезпечно, але іншого
виходу не було. Поруч зі мною сидів Адольф Бек, чоловік з класичними
єврейськими рисами обличчя і патріархальною бородою. Ті кілька кіломентрів видалися мені найдовшими та найнебезпечнішими у
моєму житті. Якщо б нас хтось зупинив – це б означало для обох болісну смерть у
тортурах». Ненадовго Бек був у безпеці, але незабаром їхню схованку викрили
донощики. Відразу ж Бєлінський та син Бека Генрик
перевезли старого і на той час хворого Бека до лікарні. Незважаючи на його
хворобу, німці намагалися заарештувати його, але в останній момент Генрик зміг передати батькові капсулу з ціанідом калію. Це
дало йому можливість покінчити з життям перш ніж нацисти відправлять його до
газової камери. Під час метушні з арештом і самогубством Бека, очевидцям Генрику та Бєлінському вдалося втекти. Однак незабаром вони
обидва померли: Бєлінський загинув у 1945 році від бомби, яку йому принесли
«фальшиві» офіцери в польських уніформах, а Генрик
Бек помер від серцевої недостатності у 1946 році. Ймовірно, це сталося через
загрозливу для життя боротьбу учасника Варшавського повстання. Отже, точна дата
смерті Адольфа Бека у серпні 1942 року невідома, невідомо також, де він
похований і чи взагалі є могила. Свої спогади про батька донька Ядвіга
завершила такими словами: «Його смерть була болісною та трагічною: у 1942 році,
у Львові, коли цьому чудовому, сильному мужчині виповнилося 80 років, після
красивого та відданого життя, він випив отруту в той час, коли німці прийшли за
ним». Більше ніж
150 років тому Адольф Бек народився у Кракові та розпочав там свою кар’єру, яка
досягла піку у Львові. У цьому місті він досить довго прожив зі своєю сім’єю,
зробив декілька відкриттів, пов’язаних з технікою
ЕЕГ, якою дотепер користуються фахівці для вивчення мозку. На жаль, Бек так і
не отримав повного визнання за своє значуще та важливе дослідження. Після
Другої світової війни східна частина Галіції, разом зі Львовом, була анексована
Совєтським Союзом і Московський режим повністю
унеможливив електрофізіологічні дослідження. Совєтська
наука обрала теорію Павлова, як більш відповідну тогочасним поняттям та ідеям.
Це призвело до утискання фізіологів, які вивчали електричні функції мозку, коли
західноєвропейські науковці, які працювали у цій сфері, не змогли надалі
підтримувати зв’язок зі своїми східними колегами. Як наслідок їхні дослідження
поступово відійшли в забуття, те саме сталося і з Беком та його роботами.
Сьогодні знову зростає інтерес до спадщини основоположників електроенцефалографії,
таких як Адольф Бек, і їхнього вагомого внеску у розробку цією методології.
Цікавість особливо зросла після того, як Мері Бразіер
опублікувала матеріали про Бека та переклала його докторську дисертацію
англійською. Останнім часом з’явилися публікації, які висвітлюють наукове та
особисте життя Адольфа Бека, характер цього чудового науковця, педагога і
людини. Визначна особистість Адольфа Бека і його новаторська робота привертає
до себе дедалі більше уваги у науковому світі. Aнтон M.Л. Коенен, Дондерс Цетр Пізнання, Радбоуд,
університет Неймеген, Нідерланди Віолета Валентовська, Ягеллонський
університет, Краків, Польща, Гентський університет,
Бельгія Beck, A.: Die Bestimmung der Localisation der Gehirn- und
Rückenmarksfunctionen vermittelst
der elektrischen Erscheinungen. Centralblatt für Physiologie 4: 473-476,
1890. Beck, A.: The determination of localizations in the brain
and spinal cord with the
aid of electrical
phenomena. Acta Neurobiologiae Experimentalis (Ed. M.A.B. Brazier), Suppl. 3: 7-55, 1973. Beck Zakrzewska,
J.: A daughter’s memories of Adolf Beck.
In: Acta Neurobiologiae Experimentalis (Ed. M.A. B. Brazier), Suppl. 3: 57-59, 1973. Brazier, M.A.B: The historical development of neurophysiology. In: Handbook of Physiology
Vol. 1, Section 1: Neurophysiology (Eds. J. Field, H.W. Magoun, V.E. Hall), American Physiological Society, Washington D.C., pp. 47-58, 1959. Brazier, M.A.B.: The brain yields
its electricity. In: A history of
neurophysiology in the 19th century. Raven Press, New
York, pp. 185-248, 1988. Coenen, A.M.L.: History of electroencephalography.
Sleep-Wake Research in the Netherlands
21: 40-47, 2010 Coenen, A.M.L., Vendrik, A.J.H.: Determination of the transfer
ratio of cat’s geniculate neurons through quasi-intracellular recordings and the relation
with the level of alertness.
Experimental Brain Research 14, 227-242, 1972. Coenen, A.M.L: Neuronal activities underlying the electroencephalogram and evoked potentials of sleeping and
waking: implications for information processing. Neuroscience and Biobehavioral Reviews, 19, 447-463, 1995. Coenen, A., Zayachkivsky, O., Bilski, R.: In the footsteps
of Beck: the desynchronization of the electroencephalogram.
Electroencephalography and clinical Neurophysiology 106:
330-335, 1998. Coenen, A., Zayachkivska, O., Konturek, S., Pawlik, W.: Adolf Beck, co-founder of the EEG: an
essay in honour of his
150th birthday. - Kraków
(Poland), Lviv (Ukraine), Nijmegen (The Netherlands). – Digitalis/Biblioscope (Utrecht), 2013. Jaworska, J.: Henryka Becka ‘Bunkier 1944 roku’. Żydowski Institut Historyczny, Ossolineum, Wrocław, 1982. Pawlik, W.W., Konturek, S.J., Bilski, R.: Napoleon Cybulski – Polish pioneer in developing of
the device for measuring blood
flow velocity. Journal of Physiology
and Pharmacology 57 Suppl. 1: 107-118, 2006. Zayachkivska, O.: The world of
Adolf Beck by eyes of
Henryk Beck: total unofficial. Lviv: Bak, 2013. Zayachkivska, O., Gzegotsky, M., Coenen, A.: Impact on electroencephalography
of Adolf Beck, a prominent Polish scientist and founder of
the Lviv School of Physiology.
International Journal of Psychophysiology 85: 3-6,
2012. |
ч
|
 |
|