|
Марцін СобєщанскіКультура і жахіття війни у малюнках Генрика Бека
Слушно було
б відзначити, що спільною рисою заслуженого Батька і відомого Сина є здатність
радіти життю. Ця риса трансформується у дві форми – зацікавлення до всіх
проявів життя і винахідливість, які як особливе сяйво за будь-яких обставин
дають змогу щось зробити таке, що має не лише вартість, а й символічне
значення. У березні тисяча дев’ятсот тридцять восьмого року Генрик
Бек малює свої улюблені заняття як дитина: спорт, елегантна машина, наукова
книжка, подорож у гарному товаристві… нарешті, у чорне одягнений кантор
синагоги внизу ліворуч. Комікс, сповнений радості життя, закривається
нерозпущеним тюльпаном внизу справа. У сорок першому році Генрик
Бек не забув покласти на колючі дроти, що стирчать із
землі, пастельні кольори. Не вагаючись вдався до банального порівняння
пластичних вимірів Зірки Давида та індуїстської Свастики, вписаної рукою фюрера в криваве коло. Дивно, але тут вбачається
метафоричне нагадування про техніку фотографічного виміру швидкості плину крові
у судинах, на яку я натрапив в архіві Академії мистецтв у Кракові. Науковці не
люблять метафор, але сьогодні однією з провідних технік нейровізуалізації
(neuroimaging) є демонстрація графічного
виміру припливу крові до мозкових гангліїв. Дорога від докторської дисертації
Бека до його габілітації пролягала через різноманітні діапазони
електромагнітних хвиль і, в тому числі, видимих хвиль… Адольф Бек
жив у час, коли фізіологія і, зокрема, нейрофізіологія зробили суттєвий поступ
не лише в емпіричному, а й, насамперед, у концептуальному значеннях.
Багатогранна діалектика дев’ятнадцятого століття: або «все тілесне», або «все
духовне», розділилася на декілька етапів, свідками яких були обидва з родини
Бек, а Адольф – прекурсором. Спочатку відкрито біоелектричну натуру потенціалу
дії, який ще донедавна, навіть у відомих суперечках Гальвані та Вольти, був
означений як прояв активності схоластичних, а потім картезіанських «Esprits Animaux».
Потім обговорювали нервову концепцію, кажучи про «провідникову» теорію, на
противагу концепції нейронової, говорячи про
«причинну» теорію, коли увесь нейрон відіграє активну причинну роль. В обох
трактуваннях нейрон є тільки одиницею в наборі 1011 мозкових
нейронів, і важко собі уявити, як він може бути причинним елементом таких явищ,
як свідомість, символічна мова, почуття чи естетичні переконання. Коли став
зрозумілим електромагнітний ефект електричного імпульсу, відкрилася нова
експериментальна методика, яка має нескінченні вимірювальні можливості: від
ефектів елементарної матерії до глобальних наслідків. У зв’язку з цим розпочали
досліджувати електронейробіологічні явища на багатьох
рівнях у залежності від можливостей вимірювальних інструментів. Львівські
фізіологи, досліджуючи на локальному рівні діяльність мозку та її наслідки,
вперше виявили і зрозуміли можливі, а згодом науково обґрунтували наявні
зв’язки між елементарними механізмами і вищими психічними чинниками та їх
такими натуральними творіннями, як думка і людська культура. У тридцятих роках
у Німеччині (Герман Шмідт), а вже перед самою війною у США (Норберт Вінер) було
представлено уявлення про біологічне тіло як нейросистему
контролю та зв’язок біологічної одиниці з її середовищем на основі механізму
біологічного зворотного зв’язку. Цей фрагмент з історії науки є концептуальним
стрибком, який здійснив Адольф Бек, а на фоні тих думок зреалізувалася пластика
творчості Генрика Бека. Однак різниця між двома
постатями очевидна: батько взяв на себе високі академічні функції, за виконання
яких був зарахований до вузького кола потенційних лауреатів Нобелівської премії,
тоді як син виконував свою місію непомітно, повсякчас і скрізь, де тільки міг,
незалежно від умов. Хоча, поза сумнівом, це є вираженням тих самих сил. Творчість Генрика Бека була мало відома, хоч видно в ній очевидну
дискусію з міжвоєнним польським і російським авангардом. Колаж, колористичний
контрапункт, розповідь лінійна, як часова, так і просторова, стилістичний
контраст, рекламна іронія, використання ескізу, – всі ці техніки зведені в один
ранг і гармонійно співіснують, локально виконуються і глобально
доповнюються. Подібно до Бруно Шульца Генрик Бек,
здатний оперувати багатьма пластичними мовами, послуговується своїм власним
діалектом. Уже з тридцятих років двадцятого століття, а якщо чесно, то ще від
епохи бароко, видатних художників розділяють на два грона: тих, хто працює над об’єктивним
поступом власним способом, часто видуманим ними самими, і тих, які за будь-якої
умови, стилю чи тенденції, завжди імплементують
особисту, найбільш інтимну правду, незважаючи на те, що часто це прояв їхньої
слабкості, наївності, безпорадності. Коли дивитись на близькі стилістично Генрикові Бекові плакати Родченко,
то в них між 1917 і 1955 роками видно об’єктивний формальний поступ, близький
до послідовного виконання певної «програми» авангарду. Натомість у мистецтві Віткаци правда є в
чомусь іншому, в особистих деталях чи в «оголеності». Воєнні акварелі Генрика Бека дивують простотою і тим, що за цим йде,
відтак, радикальне розуміння того, що відбувалось. «Погром» – таку назву давали
частим, але локальним проявам релігійної ненависті в Російській імперії. В
акварелі з сорок першого року Генрик Бек означає цим
терміном цілу Другу світову війну: ріка трупів, хвилями якої є білі лиця
окремих загиблих; інші творять анонімну «темну масу», де смерть має своє власне
пекло, свою моторошну сценографію. Коли руйнування закінчиться, коли
завершиться цей театр, освітлений пожежею війни? До драми страху війни
зараховується символіка повітря, прапорів або, як проголошує Генрик Бек, «плахти». Усе, що залишилося після багатотисячних
убивств у львівських в’язницях – це ландшафт ексгумованих трупів, закатованих
відступаючим НКВС людей, душогубство євреїв, підозрюваних у співпраці з
Москвою. На колючому дроті концтабору розвівається накидка юдейського
священика. Подібні жахіття довелося Генрику Беку
пережити три роки пізніше у Варшаві, уникнення гетто і згодом – під час
Варшавського повстання. Батько не пережив драми великого науковця, приниженого
до рівня ліквідації непридатних піддослідних тварин, Син пережив, продовжуючи
декілька років поспіль приховувати своє ставлення активною перцепцією
реальності – художнім трактуванням. Багато мислителів по кількох чи навіть
кільканадцятьох роках після війни часто обмірковували можливість займатися мистецтвом
після повернення з пре-середньовічного стилю регулювання справ етнічних і
релігійних, яким була Друга світова війна. Ставили собі таке питання Теодор
Адорно й ув’язнена в таборі при вулиці Янівській у
Львові Дебора Вогель.
Художня правда Генрика Бека полягає в тому, що він
ніколи не зверг віри в живе тіло, в тіло іннервоване
і здатне розродитися новим життям. Щоб переконатись у цьому, варто глянути на
«листівку» із зображенням Гітлера та предивним тілом жінки, намальовану в році,
можливо, найглибшого розпачу митця, після самогубства батька. Оголена елегантна
жінка з дистрикту Галіція ніби заснула тут, перед війною. Її краса не
поєднується з жахом. Груди, від початку красиві своїм малюнком, починають
наповнюватись молоком, широкі стегна, що виглядають більшими, ніж решта тіла,
характерна поза наштовхують на думку про фізіологічну дорогу появи на світ
новонародженого. Тема цього рисунка відлунює… сприйняттям гінеколога. Це
відповідь на загрозу. Потім була тиша… Beck Zakrzewska,
J.: A daughter’s memories of Adolf Beck. W: Acta Neurobiologiae Experimentalis
(Red. M.A.B. Brazier), Suppl. 3: 57-59, 1973. Brazier, M.A.B: The historical development
of neurophysiology. W: Handbook of Physiology Vol. 1, Section 1:
Neurophysiology (Red. J. Field, H.W. Magoun, V.E.
Hall), American Physiological Society, Washington D.C., pp. 47-58, 1959 Brazier, M.A.B. (Red.): «Beck, A.: The
determination of localizations in the brain and spinal cord with the aid of
electrical phenomena». Acta Neurobiol. Exp. Suppl. 3: 1-55,
1973. Coenen, A., Zayachkivska,
O., Bilski, R.: In the footsteps of Beck: the
desynchronization of the electroencephalogram. Electroencephalography
and Clinical Neurophysiology 106: 330- 335, 1998. Coenen, A., Zayachkivska,
O., Konturek, S., Pawlik,
W.: Adolf Beck, co-founder of the EEG: an essay in honour
of his 150th birthday. - Kraków (Poland), Lviv (Ukraine), Nijmegen (The Netherlands) - Digitalis/Biblioscope (Utrecht), 2013. Jaworska, J.: Henryka Becka «Bunkier 1944
roku». Żydowski Institut Historyczny, Ossolineum, Wrocław, 1982 [In
Polish]. Kwapisz-Kulińska A. Jak żyć,
pracować i kochać można. 2012-06-01
http://studioopinii.pl/alina-kwapisz-kulinska-jak-zyc-pracowac-i-kochac-mozna/ [In Polish]. Lviv Interactiv. Vul. Bohomoltsia, 04 – residential
building http://www.lvivcenter.org/en/lia/objects/bohomoltsia-4/. Marianowski L. I Klinika
Położnictwa i Ginekologii WUM. Towarzystwo Lekarskie Warszawskie
http://www.tlw.waw.pl/index.php?id=24&newsy_id=166 [In Polish]. Pawlik, W.W., Konturek,
S.J., Bilski, R.: Napoleon Cybulski
– Polish pioneer in developing of the device for measuring blood flow velocity.
Journal of Physiology and Pharmacology 57 Suppl. 1: 107-118, 2006. Serwis informacyjny Biblioteki UMW. Gazeta Uczelniana N 2(217), Luty, 2016
http://www.umed.wroc.pl/gazeta_uczelniana/2016/217.pdf [In Polish]. Sobieszczański, M.: A Word About the Creativity of Adolf
and Henry Beck (in press), 2016. Stanisław Kopf: «Sto dni Warszawy» wyd.
Książka i wiedza Warszawa 1977 na podstawie: Adam Stomczyński, W
podziemiach zburzonej Warszawy, «Stolica» nr 6 z 1970. oraz Halina
Jędrzejewska Lekarze Powstania Warszawskiego 1VII – 2 X 1944 wyd. TLW oraz
Muzeum Powstania Warszawskiego [In Polish]. Światowe wydanie akwarel Henryka Becka
/ Gazeta Lekarska, LUTY 11, 2016 http://www.gazetalekarska.pl/?p=21566 [In Polish]. Zayachkivska, O., Gzegotsky,
M., Coenen, A.: Impact on electroencephalography of
Adolf Beck, a prominent Polish scientist and founder of the Lviv
School of Physiology. International Journal of Psychophysiology 85: 3-6, 2012. Zayachkivska, O.: Remembering the 150th anniversary of the
birth of Adolf Beck (1863-1942). Physiology News, Apr: 12-13, 2014. Zayachkivska, O.: The world of Adolf Beck by eyes of Henryk Beck: total unofficial, BaK,
Lviv, 2013. |
ч
|
 |
|