ч
и
с
л
о
16
2000
|
Ґотфрід Бенн
ПРОБИ ДО ОРАТОРІЇ
(не скомпонованої)
ХОРАЛ
Що скажете вікам на хвилі валом:
вино, – і кров: цей Нібелунґів пир,
страви з убивством, хміль із суду правом,
рожі сплітають залові убір.
Що скажете полкам на їх походи,
віджилі Меровінґи, і Піпін
останньому із них двір на городи
й волів до плуга дасть, йому не лінь.
Між хвиль таких і сонм богів вмирає,
пантери, шкури з цокотом торжеств,
серця квилять, пантер лиш розпирає:
офіра це – не віра вже – лиш жест.
Чумою й згарищем вагітніє прийдешнє,
при пащі, ласій до корон, столиць,
пропащі землі і стада сердешні
недоєних корів і кобилиць.
Що скажете вікам на хвилі валом,
яка імперія не котиться у хлань?
Династія із вічно рівним сяйвом?
А вбогий дух людини? – глянь.
Дух – всюди, мабуть, в шумовині,
бо всяк на світі має проминуть
так швидко й так безслідно, тільки в зміні
облич і слів вгадаєш духу суть.
ДЕ МОРЯ НОРДИЧНОГО ПРУГ
Душа – меланхолійно –
співає голос – дім,
в цім домі гармонійно,
дзвенять money-money в нім,
домівка – привітна, світла,
доля – приятель, друг,
чотири стіни з рож і срібла,
де моря нордичного пруг.
Співає – і вища кляса
норманно-інґліш панів,
захланна біла раса, –
дух кожен затаїв,
і з ними леді, найсяйніші,
всі з хутра й дукачів,
а перла – зовсім свіжі,
від бахрейнських шукачів.
Співає голос гармонійно,
слова – чужинські, тут салон:
«З миром, душе, спочинь-но,
солодкий довершено сон» –
довершено! – і літанію
п’ють Шубертівську всі,
й від Шанхая до Кейптауна
тоне піратський світ.
Шахрайство, пожар, плюндрування –
на юрти і шалаші,
канчук – негритянським ранам,
і долари з опію й анаші:
Вища раса нордична,
пишний Старий Світ,
затихло приміщення –
розвіявся влади міт!
Ген-ген дім із рож і срібла,
а голос співа пісні,
які (межа непотрібна)
йому інший народ приніс,
владу здобуде з ними
інший якийсь владар:
людина є вічно і нині
силам небесним дар.
Англійські – фінські стіни-
будинки – голос співа:
Germany безупину,
лиш German song – раз-два
і вже воно гармонійно,
і спокій синам дає, –
душе – меланхолійно
білій расі є.
FINIS POLONIAE
Finis Poloniae –
мовний зворот,
що поза своїм історичним змістом
означає кінець
великих Панств.
Заполонена атмосфера,
всюди гнітюча задуха,
двостатеве повітря – якби мало помисли,
були б то такі: про неєвропейські мусони
і жовті моря.
Велике падає само по собі долі,
проголошує само собі останнє слово,
чужинську пісню, здебільш невизнавану,
принагідно терпиму –
Finis Poloniae –
можливо, якогось сльотавого дня мало любиму,
ну а для даного випадку – бринить за щастя,
й тоді соло горна,
і прилучаючись – гортензія, найспокійніша з квітів,
яка до листопада під дощем витримує,
тихо на гріб.
|