Море різноманітне, воно завжди в русі й має свій внутрішній взаємозв’язок. Його розмаїття – це хвилі, з яких воно складається. Немає їм ліку: той, хто в морі, оточений ними з усіх боків. Одноманітність їхнього руху не виключає відмінностей у їхніх розмірах. Вони ніколи не залишаються в цілковитому спокої. Вітер, приходячи ззовні, надає їм напряму: вони б’ють то туди, то сюди, залежно від його наказу. Тісний взаємозв’язок хвиль схожий на те, що відчувають люди в своїй масі: поступливість щодо інших, почуття, ніби кожен зокрема не обмежується більше сам собою, залежність, з якої немає виходу, і почуття сили, поштовх, який саме за рахунок цього всі вони навзаєм дають одне одному. Специфіка взаємин між людьми невідома. Море теж не пояснює її, але воно її втілює.

Крім хвиль, у моря є ще один елемент, не менш різноманітний: краплини. Вони ізольовані, це всього лише краплини, поки вони не взаємопов’язані між собою, їхні маленькі розміри й відокремленість мають у собі щось немічне. Вони майже ніщо й пробуджують у спостерігача співчуття. Занурюєш руку в воду, виймаєш і розглядаєш краплини, що стікають з неї поодиноко й слабко. Це співчуття подібне на те, що відчуваєш до безнадійно ізольованих людей. Краплі починають щось важити тільки тоді, коли їх стає неможливо порахувати, коли вони знову розчиняються в загальному.

В моря один голос, надзвичайно мінливий, і чути його завжди. Це голос, який звучить, наче тисяча голосів. Багато чого можна собі уявити, слухаючи його: терплячість, біль і гнів. Але найбільш вражаюче в цьому голосі – це його невтомність. Море ніколи не спить. Його завжди чути, вдень і вночі, роками, десятиліттями, і усвідомлюєш, що й століття тому його теж вже було чути. Своєю міццю й своєю волею воно нагадує тільки одне творіння, що рівно ж поділяє з ним його властивості, – людську масу. Але в нього є постійність, якої бракує масі. Воно не щезає і не зникає час до часу, воно є завжди. Воно – це виконання найбільшого й марного бажання маси, бажання зберегти себе.

Море всеохопне й невиповнене. Всі ріки, потоки, хмари, всякого роду води землі можуть виливатися в нього, а воно через це не збільшиться насправді; воно ніби ніколи не змінюється, завжди залишається почуття, що це те саме море. Отже, воно настільки велике, що може служити за зразок масі, яка хоче стати щораз більшою. Бути такою великою, як море, прагне людська маса й задля цього притягає до себе дедалі більше людей. У слові “океан” море ніби здобуває свою найурочистішу гідність. Океан є універсальним, він сягає скрізь, омиває кожен край, він є тим, на чому, за прадавнім уявленням, плаває земля. Якби море не було невиповненим, маса не мала б жодного взірця для своєї власної ненаситности. Вона б ніколи не змогла так інтенсивно усвідомити своє найглибше й найтемніше прагнення залучати щораз більше й більше людей. Однак океан, який цілком природно є в неї перед очима, дає їй міфічне право на цей невгамовний триб до універсальности.

Щоправда, в своїх афектах море неоднакове, воно може вгамовувати й погрожувати, воно може вивергатися бурею, але воно завжди присутнє. Відомо, де воно, його розміщення має щось відкрите, неприховане. Воно не виникає раптово там, де раніше не було нічого. В нього немає таємничого й раптового, притаманного вогню: мов із порожнечі наскакує той на нас, як шалений звір, і його можна сподіватися звідусіль. Моря можна сподіватися тільки там, де точно відомо, що воно є.

Проте не можна сказати, що в морі немає таємниці. Його таємниця не в раптовости, а в його вмісті. Могутнє життя, яким виповнене море, є таким самим його елементом, як і відкрита постійність. Його велич ще вище підноситься від думки про його вміст: усі ті рослини, всі тварини, яких воно криє в собі у велетенських кількостях.

Море не має внутрішніх кордонів і не поділене на народи й реґіони. Воно має одну мову, і вона всюди та сама. Немає, так би мовити, людини, яку б можна було відокремити від нього. Воно занадто всеохопне, щоб беззастережно відповідати одній із відомих мас. Це – зразок втамованої гуманности, в яку вливається все життя і яка вміщує все.

Переклала Оля Сидор