Абдулла Алі Алі-заде

Есхатологія ісламу

Передмова

Есхатологія (вчення про виповнення та вичерпання долі світу і людства) є невід’ємною частиною кожної релігійної системи. Есхатологічні переконання вирішально впливають на світоглядні принципи віровчення, виступаючи його логічним завершенням. Плин історії світу і людських доль займає центральне місце у віроокресленні практично всіх світових релігій, у тому числі й Ісламської.
Пропоноване дослідження є спробою висвітлити суть Ісламського вчення про межові долі світу. Актуальність цього дослідження зумовлена відсутністю докладної інформації про мусульманську есхатологію в україномовній ісламознавчій літературі. При написанні цієї роботи була використана класична Ісламська література, перелік якої наводиться нижче.
Цитати з Корану та хадисів пророка Мугаммада наводяться в сенсовому, а не буквальному перекладі.

Однією з характерних особливостей мусульманської есхатології є той факт, що вона не вичерпується одним пророчим видінням. Вірші, що описують перебіг історичного процесу, зустрічаються в різних місцях Корану. Їхній сенс не зовсім зрозумілий без спеціального коментаря зі Сунни пророка Мугаммада. Та навіть при наявності коментарів багато подій не піддається раціональному аналізу. Ісламські першоджерела стверджують, що людям не дано знати всіх подробиць останніх днів і їхню хронологію. Знання про це належать Аллагові.

1.Пришестя Масіха Іси ібн Мар’ям (Коран 43:61) [12, с. 7163].
2.Нашестя народів Яджудж і Маджудж (Коран 21:96) [1, с. 273].
3.Поява істоти “Даббат уль-Арз” (Коран 27:82) [11, с. 6177].
4.Туман (Духан), (Коран 44: 9-14) [1, с. 318].
5.Схід Сонця з місця заходу (Коран 75: 7-9) [1, с. 406].

Згідно з хадисами пророка Мугаммада, події, що передують воcкресінню, будуть такі: “Десять об’яв передуватимуть воcкресінню і страшному судові: це

1.Схід сонця із Заходу;
2.Зішестя Туману (Духан);
3.Поява істоти Даббат уль-Арз;
4.Нашестя Яджуджа та Маджуджа;
5.Пришестя Іси;
6.Поява Даджала, затемнення Сонця у трьох місцях:
7.На заході,
8.На сході,
9.І в Аравії;
10.Вихід вогню в Адені, що пожене людей до місця зборів (маш’ар)”. Цей хадис наводиться в “Тафсирі Корана за Хадисами” Ібн Касира, з посиланням на свідчення Хузайфи бін Узайда аль-Гіфарі [11, с. 6177].

Кожне з цих знамень має тяглість у часі. З них поява Даджала, пришестя Іси та нашестя Яджуджа і Маджуджа ідуть безпосередньо одне за одним. Послідовність інших подій не цілком чітка. Можна сказати, до певної міри точно, що схід Сонця з місця заходу та поява звіра відбудуться після поразки Яджуджа і Маджуджа, а останнім зі знамень буде вогонь, що пожене людей до місця зборів: “До останнього дня (кіяма) з Хадрамаута – чи Хадрамаутського моря вийде вогонь, який збере всіх людей” (Тірмізі, Фітен, 42, /2218/), [4, c. 317].

Особливе місце в ісламській традиції посідає одна з головних подій, що сповіщають про кінець світу – це пришестя Даджала та наступні події. Пророк Мугаммад сказав про цього лжепророка так: “Не було пророка, котрий би не попередив про його появу” (Бухарі, Фітен 27; Муслім, Фітен 100-103, /169/-/2933/) [4, c. 298]. Цей хадис переданий із посиланням на Ібн Омара.

Пришестя Даджала відбудеться під час виснажливої війни, яку вестимуть праведники зі своїми ворогами. Це стосується насамперед війни мусульман із ромеями. Остання війна буде однією з найдраматичніших в історії людства. Про це багато хадисів у Мусліма та Бухарі. Наприклад, у хадисі, переданому Абу Хурайрою, розповідається, що внаслідок цієї війни мусульмани здобудуть перемогу і займуть Місто (можливо, Константинополь). Заволодівши Містом, мусульмани почують хибні чутки, пущені шайтаном, що нібито їхніми сім’ями заволодів Даджал. Унаслідок цього вони повернуться назад. Але, діставшись Шама (Дамаска), вони почують що ромеї знову готуються до війни (Муслім, Фітен 34, /2897/) [4, c. 309-310].

І в цей сам час на політичній арені з’явиться Даджал. Його місія полягатиме у знищенні Ісламу після перемоги мусульман над ромеями. Перед його появою на землі впродовж трьох років будуть біди та голод. У хадисах зустрічаються описи зовнішнього вигляду лжемесії. Зокрема, говориться про те, що він буде бачити лише одним оком, і в нього між очима буде написано “невірний” (арабські літери “ка”, “фа”, “ра”): “Він є широкотілим, червонотілим, однооким і кучерявоволосим” (Бухарі, Фітен 27; Муслім, Фітен 100-103, /169/-/2933/) [4, c. 298].

Прикметною особливістю Даджала будуть його претензії на божественність. При цьому він буде здатний творити чудеса. Але це будуть несправжні чудеса: “У нього будуть вода та вогонь. Але його вогонь – це (смачна) вода. А його вода насправді є вогнем, що спадає донизу. Хто з вас застане ці події, нехай прийме те, що він подає як вогонь. Адже насправді це – смачна і прохолодна вода” (Бухарі, Фітен 26, Анбійя 50; Муслім, Фітен 105, /2933/) [4, c. 296]. Він зможе навіть оживляти мертвих. Пророк говорив, що він пересуватиметься з дуже великою швидкістю [4, c. 292]. Йому вдасться бути у будь-якій точці землі, та в Мекку і Медину йому не ввійти [4, c. 292]. Йому служитимуть дияволи, і створюватимуть ілюзію цих лжечудес.

У хадисі, переданому зі слів Фатими, наведено такий опис Даджала: “Я – (лжемесія) Даджал. Близький той день, коли мені дозволено буде з’явитися. Коли ж я з’явлюся, то обійду всю землю. Через 40 днів не залишиться такого місця на землі, яке би я не відвідав, за винятком Мекки та Медини. Ці міста будуть заборонені для мене. Коли би я не спробував увійти в ці міста, кожного разу мене зустрічатиме янгол із мечем у руці й перешкоджатиме мені” (Муслім, Фітен 119, /2942/; Абу Дауд, Мелахім 15, /4325, 4326/; Тірмізі, Фітен 66, /2254/) [4, c. 292].

Його чари будуть небезпечні. Кожен, хто з ним зустрінеться, ризикує легко підпасти під його вплив. Тому рекомендується уникати з ним зустрічі, а водночас чинити йому опір.

У наведеному хадисі від Фатими далі зазначено, що “він (Даджал) прийде зі Сходу” [4, c. 292].

Можливо, що його вірними та фанатичними послідовниками будуть юдеї. На користь цього говорить хадис пророка (переданий Ібн Омаром) про битву, що відбудеться між мусульманами та юдеями і завершиться перемогою перших. Цей хадис наведено в кількох авторитетних збірках (Бухарі, Джихад 94, Менакіб 25; Муслім, Фітен 79, /2921/; Тірмізі, Фітен 56, /2237/) [4, c. 312]. На користь того, що події, описані в цьому хадисі, матимуть місце після пришестя Даджала й Іси, говорить другий хадис, переданий Самірою ібн Джундабомі наведений у “Муснад аль-імам Ахмад”, т. 5, стр. 16 [3, c. 112]. Згадка про це є в Ібн Касира [10, c. 5383].

Згідно з хадисом пророка, Даджал “буде на землі впродовж 40 днів, із яких один день дорівнює одному року, другий – одному місяцю, третій – одному тижню (в оригіналі – слово “Джума”), а решта дорівнює звичайним дням, якими ви рахуєте” (Муслім “Сахіх”, Абу Дауд “Сунан”) [10, c. 5381]. Про сорок днів сказано й у хадисі, переданому Фатимою бінт Кайс [4, c. 292], який було наведено раніше.

Упродовж цього часу відбудеться пришестя месії Іси, сина Мар’ям. Згідно з Кораном і хадисами пророка, юдеї не вбили його. Бог лише представив їм це. Цьому повірили тільки християни. Аллаг підніс його живим (у матеріальному тілі) до Себе, й у визначений час Іса волею Господа повинен прийти на землю, щоби виконати Його волю.

Вірою, яку буде сповідувати Іса, буде Іслам. Імам Нававі писав, що “Іса не прийме жодної іншої релігії, крім Ісламу” [4, c. 271-272]. Згідно з Ібн Хаджером, після пришестя Іси він побачить громаду Мугаммада і вознесе молитву до Аллага, щоби Він зробив його одним з них, і Аллаг прийме його молитву [4, c. 273].

Іса вб’є Даджала [4, c. 273], і завдяки молитві Іси до Бога людство буде врятоване від нашестя Яджуджа і Маджуджа [10, c/ 5381]. Крім того, він стане найсправедливішим правителем, і під час його володарювання не буде злиднів і бідности, й він скасує джизіє (податок із “людей книги”) [4, c. 270]. Скасування джизіє відбудеться тому, що “людей книги” (юдеїв і християн) уже не буде. Це станеться тому, що після його пришестя ні в кого не залишиться жодних сумнівів щодо його історії та особистости.

Ба більше, ортодоксальне Ісламське віровчення наполягає на тому, що протягом усієї історії християни та юдеї визнають урешті-решт пророчу місію Ісуса, про що свідчить хадис пророка, переданий зі слів Абу Хурайри: “Серед “людей книги” (юдеїв і християн) немає нікого, хто перед смертю не увірував би в те, що Іса є істинним пророком. У день воcкресіння саме Іса буде свідчити проти них” (Бухарі, Бюйу 102, Мезалім 31, Анбійя 49; Муслім, Іман 242, /155/; Абу Дауд, Мелахім 14, /4324/; Тірмізі, Фітен 54, /2234/) [4, c. 270]. Стосовно цього хадису Ібн Аббас сказав: “Жоден юдей чи назрані (християнин) не помре, не увірувавши (в пророчу місію) Іси. Проте немає користі від віри (що приходить) безпосередньо перед смертю” [4, c. 273].

Друге пришестя Іси відбудеться напередодні битви мусульман із Даджалом після повернення воїнів Ісламу з Константинополя до Дамаска. Іса прийде на світанку під час ранкового намазу в день рушення мусульман до походу. “Вони (воїни Ісламу) готуватимуться до битви і встануть під намаз. У момент читання Іками прийде Іса” (Муслім, Фітен 34, /2897/) [4, c. 309-310]. “На ньому будуть два вбрання кольору землі” [4, c. 274]. В Ібн Касира наведено другий хадис із посиланням на імама Ахмада, де говориться про те, що “Аллаг оживить Месію, сина Маріам, і він спуститься з небес, спираючись на крила двох янголів, на сході Дамаска, біля білого Мінарету” [10, c. 5381].

У хадисі, переданому зі слів Джабіра, говориться про те, що до нього наблизиться лідер мусульман і запропонує йому встати на місце імама і провести моління, проте Іса відмовиться (Муслім, Іман 247) [4, c. 274] і “встане під намаз за ним” [4, c. 277]. Можливо, цим лідером буде нащадок пророка Мугаммада, якого називають Магді. Його ім’я буде Мугаммад ібн Абдулла, відповідно до хадису, в якому згадується людина, котру будуть звати так само, як і пророка Мугаммада. Ця людина сповнить світ справедливістю. (Цей хадис наведено в Абу Дауда, Махді 1, /4282/; Тірмізі, Фітен 52, /2231, 2232/) [4, c. 275].

Магді й Іса, очоливши загін, підуть на Даджала й уб’ють його [4, с. 277]. У хадисі пророка це описується так: “Як тільки ворог Аллага побачить Ісу, то відразу почне танути, немов сіль у воді. І якби його не чіпали, то він так і розтанув би до смерті. Проте Аллаг умертвив його могутньою рукою” (Муслім, Фітен 34, /2897/) [4, с. 310]. Згідно з іншим хадисом, Іса “вб’є Даджала біля воріт Лад аш-Шарк (здогадно – в Єрусалимі)” [10, с. 5381-5382].

Після цієї перемоги на землі запанують спокій і благоденство. “Син Мар’ям буде справедливим правителем. Він винищить свиней, встановить джизію. Мусульмани не будуть переживати потрясіння. Зла, ненависти і заздрощів не буде” [4, с. 270-271].

Після пришестя Месії (Іси) буде прекрасне життя. “Усі релігії, крім Ісламу, будуть повністю усунені. Мешканці землі житимуть у безпеці. Леви будуть пасти верблюдів, а діти – гратися зі зміями” [4, с. 274].

Про тривалість життя Іси існує такий хадис: “Він житиме на землі 40 років, а потім помре. Мусульмани виконають над його тілом намаз джаназу” (Абу Дауд). Проте, водночас необхідно зазначити, що серед мусульманських учених немає одностайности щодо тривалости життя Іси після його пришестя. Одні вважають, що він перебуватиме на землі 7 років, другі – 19 років, треті – 40 років [4, с. 274]. Проте варто зазначити, що, радше за все, всі ці дані є умовними.

Щодо таких особистостей, як “Месія”, “Маґді”, “Лжепророк”, “Даджал”, у хадисах знаходимо інформацію, яка дозволяє розглядати ці поняття ширше. Наприклад, у хадисі, переданому зі слів Абу Хурайри, говориться: “Страшного Суду не буде до тих часів, доки не з’являться тридцять Даджалів (лжепророків). Кожен з них вважатиме себе посланцем Аллага” (Тірмізі, Фітен, 43, /2219/; Абу Дауд, Мелахім 16, /4333, 4334, 4335/) [4, с. 322].

Відповідно в певних випадках слід розуміти поняття “Маґді”. Наприклад, в одному з хадисів сказано: “Наприкінці кожного століття Аллаг надішле для цієї умми людину, котра поновить віру” [4, с. 266]. Таких людей в ісламському богослов’ї називають “Муджадидами”. Поняття “Муджадид” часто ототожнюють з поняттям “Маґді”. Загалом, тут із великою часткою певности можна сказати, що ортодоксальне Ісламське богослов’я визнає діяльність реформаторів. Проте реформою в богослов’ї є не привнесення якихось нових елементів у віровчення, а проповідь справжнього Ісламу часів пророка, вільного від нововведень (бід’а) [4, с. 267]. Саме чистий Іслам, позбавлений пізніх нововведень, заснований виключно на Корані та Сунні, і є єдиним істинним шляхом для індивідуального спасіння людини та стимулятором суспільного прогресу.

Проте ширше розуміння понять “Даджала” і “Маґді” зовсім не означає те, що ці імена не пов’язані з конкретними історичними особистостями. Можна виснувати, що, незважаючи на те, що значення цих понять у мусульманській есхатології загалом має ширший сенс, однак ці імена пов’язані також із конкретними людьми.

Сучасні мусульманські вчені вважають послідовників кадіанізму, багаїзму й інших учень, які відкололися від Ісламу, послідовниками лжепророків і не визнають їх мусульманами.

Під час життя на Землі Месія Іса відверне ще одне лихо – нашестя Яджуджа та Маджуджа. “Це – войовничі народи, що походять від сина Нуха Яфета. Тюрки – це лише їх найнезначніша частина” [10, с. 5379]. У коментарі до російського перекладу Корану В. Порохова дала цим народам визначення: “Мова йде про два варварські народи, що чинили руйнівні навали на сусідні народи” [2, с. 736].

Ці народи переховуються за стіною, що її звів праведник Зулькарнайн, якого іноді помилково ототожнюють із Александром Македонським. “Можливо, він був одним із царів Ємену, котрий жив за часів пророка Ібрагіма (Авраама)” [5, с. 83]. Немає точних відомостей про те, де знаходиться ця стіна і про які народи йдеться під загальною назвою “Яджудж” і “Маджудж”.

Історія ув’язнення Яджуджа та Маджуджа Зулькарнайном відома з Корану (18: 94-97) [2, с. 322-323]. У хадисі пророка, переданому Абу Хурайрою, ідеться про те, що ці народи постійно підточують цю стіну і, урешті-решт, прорвуть її і почнуть спустошливе нашестя на інші народи (Тірмізі, Тафсир Каф /3151/; Ібн Мадже, Фітен 33, /4080/) [5, с. 81-82]. Згідно з хадисами, це нашестя буде одним із найбільших нещасть в історії людства. Численні орди заполонять землю. Просуваючись, вони руйнуватимуть усе, що трапиться на їхньому шляху.

З хадису від імама Ахмада зрозуміло, що нашестя Яджуджа і Маджуджа відбудеться після приходу Іси. Після перемоги над Даджалом Іса піде на війну проти цих народів. Проте Іса та його сподвижники будуть не в змозі побороти їх і, побачивши безвихідність свого становища, молитимуть Аллага про допомогу. Відповівши на їхні моління, Аллаг нашле на Яджудж і Маджудж хробаків (можливо, якусь епідемію), що винищать ці племена. Цей хадис, із описом усіх подій, наведено в Ібн Касира [10, с. 5382].

Після торжества добра та справедливости Іслам поступово буде забутий. Невір’я та розпуста стануть нормою життя (Муслім). Відродяться неуцтво й ідолопоклонство. Навіть Каабу буде зруйновано: “Каабу зруйнує коротконогий ефіоп” [3, с. 117]. У ці похмурі часи Аллаг умертвить усіх небагатьох уцілілих праведників, аби покарати вцілілих нечестивців: “Аллаг пошле з Ємену вітер, що умертвить тих, у кого буде віри хоч на крихту” [3, с. 116].

Як було зазначено раніше, всі описані події відбудуться послідовно. Послідовність інших подій, що є провісниками Судного дня, невідома.

Однією з таких об’яв стане схід сонця з місця заходу. Пророк сказав: “Не настане день Воскресіння доти, доки сонце не зійде з місця заходу. Коли люди побачать схід Сонця зі Заходу, всі вони увірують. Проте ті, хто не вірував раніше, не матимуть із цієї віри жодної користи” (Бухарі, Рікак 39, Істіска 27, Закят 9; Муслім, Іман 248, /157/; Абу Дауд, Мелахім 12, /4312/) [4, с. 324]. Ібн Хаджер вважав, що ця подія відбудеться після виходу Даджала, пришестя Іси, нашестя Яджуджа та Маджуджа [4, с. 325].

Другим знаменням є Туман (Духан), який укриє землю. Про це йдеться в Корані: “Зачекай же дня, коли небо застелить явний дим, він огорне людей; це болісне покарання” (Коран, 44: 10-12) [4, с. 406]. Цей туман огорне всю землю. Люди будуть приголомшені цим, і їх спіткає жах. Від цього туману невірні набрякнуть до смерти, а праведники лише перенесуть від нього хворобу, схожу на нежить. (Детальніше про це див. “Тафсір Корану за хадисами” Ібн Касіра [12, с. 7180-7187]).

Ще однією такою подією стане вихід істоти, що називається “Даббат уль-Арз”, із-під землі. Про це є інформація в Корані (27: 82) [1, с. 318] і хадисах [4, с. 342]. Ібн Касір писав, що ця жива істота вийде тоді, коли невір’я, перекручення та забуття релігії Аллага буде регулярним явищем. Можливо, вона вийде в Мецці, а може, й ні. Вона говоритиме до людей. Далі Ібн Касір навів хадис, переданий Алі ібн Абу Талібом, про те, що разом з Даббат уль-Арз з’являться посох Муси (Мойсея) та перстень Сулеймана (Соломона). Посохом Муси ця істота буде ставити печать на обличчя тих небагатьох праведників, котрі залишаться. Ця печать спочатку буде у вигляді білої мітки, яка потім розповзеться по всьому обличчю, і обличчя праведників, таким чином, будуть білими. Перснем Сулеймана ж Даббат уль-Арз вдарятиме по лицях невірних, і на їхніх обличчях з’явиться спочатку чорна мітка, яка розповзеться по їхніх обличчях, і вони стануть чорними. Потім він провіщатиме людям про те, хто з них буде в раю, а хто – в пеклі. Детальніше про це див. у “Тафсирі за хадисами” Ібн Касіра [11, с. 6176-6181]. За іншими даними, ця істота вийде тричі [4, с. 343].

Нарешті, ще одним знаменням перед приходом дня всезагального воскресіння буде вихід вогню з-під землі в Хадрамауті (Ємен), “що збере людей”. Місцем зборів буде Шам (Дамаск), оскільки пророк сказав: “Ви повинні зібратись у Шамі” (Тірмізі, Фітен 42, /2218/) [4, с. 317].

Окрім усіх описаних основних історичних віх мусульманської есхатології, в хадисах пророка є також опис занепаду моралі людства у процесі історії. Це і почастішання вбивств, і поширеня вина, і багато іншого.

Після цього пролунають два трубні гласи (Сур) з боку Божого Янгола (Ісрафіла) [4, с. 347]. Після першого трубного гласу весь усесвіт і все живе загине. Аллаг знищить небеса (Коран, 21: 104) [9, с. 5390], зірки (Коран, 77: 8) [12, с. 8228] і моря (Коран, 82: 3) [1, с. 491]. Проте деякі мусульманські вчені вважали, що трубних гласів (сур) буде три й більше [4, с. 348-349]. Після цього Аллаг створить нову землю, яка буде пласка (Коран, 18: 47; 14: 48) [8, с. 4353]. Після другого трубного гласу (сур) усе людство воскресне (Коран, 22: 7; 36: 51-52; 39: 68). Окрім цього [1, с. 274, 362-363, 382], після другого гласу все людство буде зібране до одного (маш’ар) (Коран, 18: 99; 3: 9) [1, с. 250]. Один зі сподвижників пророка Абу Хурайра говорив, що чув од пророка, наче часовий проміжок між двома трубними гласами дорівнюватиме сорока. Проте, за словами Абу Хурайри, пророк не сказав, чи буде цей проміжок сорок днів, чи місяців, чи якось інакше [4, с. 349].

Ханбалітський Шейх уль-Іслам Ібн Теймія (відомості про його приналежність до ханбалітського масхабу взято з десятитомної праці професора Вехбе Зюхайлі “Енциклопедія Ісламського фікху” [14, с. 51]) писав про ці прийдешні події так: “Коли Великий Аллаг вирішить знищити всесвіт, Він накаже янголові Ісрафілу подути в Сур (трубу). Після цього все, що є на небесах і на землі, буде знищене, крім тих, кого Аллаг забажає залишити живими. Уся земля перетвориться на пласку рівнину. Після цього Аллаг накаже Ісрафілові вдруге подути в Сур. Після цього всі люди повстануть із могил живими” [6, с. 147].

Після воскресіння почнеться Божий суд (Коран, 36: 53, 54) [7, с. 6757]. Суддею на ньому буде Аллаг (Коран, 1:4; 6:73) [1, с. 27]. Для цього янголи зберуть (хашр) усіх людей на одне місце (мевкіф). У хадисі, переданому Ібн Аббасом, ідеться про те, що люди стоятимуть голими, невзутими та необрізаними (тобто в чоловіків не буде обрізана крайня плоть, що небажано в цьому світі) [4, с. 358]. Першим одягнеться того дня Ібрагім (Авраам). Про це йдеться в хадисі, переданому Ібн Масудом (Бухарі, Рікак 45, Анбійя 8, 44, Тафсір, Маїда 14, 15, Тафсір, Анбійя 2) [4, с. 359]. “Люди стоятимуть під пекучим сонцем, і з них струменітиме піт, який поступово затопить їх. Хтось стоятиме в поту по ступні, хтось по коліно, хтось по груди, хтось по горло, всі – відповідно до ступеня своїх гріхів. Усі люди будуть зібрані до своїх пророків (відповідно до аяту Корану, 16: 89 [1, с. 228]). І, бачачи безвихідність свого становища, будуть просити своїх пророків заступитися за них перед Аллагом. Проте кожен пророк відсилатиме їх до пророка, котрий ішов за ним у земному житті, й нарешті всі вони зберуться навколо останнього пророка Мугаммада, котрий скаже: “Заступництво – це моя справа” [6, с. 148]. Окрім цього, пророк Мугаммад буде замовляти за праведників іще два рази. Удруге він проситиме Аллага відчинити двері раю для праведників (Бухарі, Фатхуль Барі ІІ, 94) [6, с. 155], а утретє він буде заступником для тих мусульман, котрим Аллаг визначив місце в пеклі. Завдяки молінням пророка Аллаг змилосердиться над цими людьми й відчинить їм дорогу в рай. Хадис про це передав Імран ібн Гусайн (Бухарі, Фатхуль Барі, ХІ, 418) [6, с. 156].

Щодо заступництва Мугаммада існує ще один хадис: “Кожному пророкові Аллаг надав право на одне моління, яке він виконає. Усі пророки використали це моління. Проте я його не використав і зберіг до дня воскресіння, щоби заступитися цим молінням за свою умму. Ця молитва врятує тих з моєї умми, хто не додавав Аллагові товаришів (Бухарі, Даават 1, Тавхід 31; Муслім, Іман 334, (198); Муватта, Куран 26, (1, 212); Тірмізі, Даават 141, /3597/) [4, с. 402-403].

Люди при Хашрі (зборах) будуть розділені на 3 групи. Перша – це піші, другі будуть верхи, а треті повзтимуть обличчями донизу. Про це говориться й у хадисі, переданому Абу Хурайрою (Тірмізі, Тафсір, Бану Ісраїл (Ісра), /3141/) [4, с. 362]. Піші – це ті, котрі зазнають покарання, але порівняно легкого. Ті, що прибудуть верхи – це праведники, котрі матимуть успіх. І нарешті, ті, що повзтимуть обличчями донизу – це невірні та грішники, котрих кинуть у вогонь пекла [4, с. 362].

Усіх людей охопить страх (Коран, 24:87). Невірні та грішники запрагнуть розкаятись, але Аллаг не прийме їхнього каяття (Коран, 6: 158) [59, с. 2873]. Кара буде суворою.

Усі діяння кожної людини покладуть на Терези (Мізан) (Коран, 42: 17) [1, с. 396]. Згідно з тим самим Ібн Теймією, Аллаг матеріалізує всі діяння людини так, що вони матимуть реальну вагу, і ці діяння буде покладені на Терези, що матимуть дві чаші. На одну чашу покладуть добрі діяння, а на другу – злі [6, с. 148].

Кожній людині дадуть Книгу її діянь (Коран, 69: 19-20) [1, с. 470]. Ібн Теймія писав: “Того, кому подадуть Книгу з правого боку, спитають про його діяння в легкій формі, й він повернеться у великій радості. А той, кому подадуть цю Книгу з лівого боку, захоче померти, і потім його вкинуть до пекла” [6, с. 148].

Тут необхідно зазначити, що Ібн Теймія писав, що за всі добрі діяння, скоєні людьми, котрі не були мусульманами, Аллаг відплатить добром у цьому світі. Але там, у Судний день і наступне Вічне життя, всі вони побачать, що сторінка, на якій повинні бути записані їхні добрі справи, виявилася порожньою [6, с. 149].

Далі Ібн Теймія писав, що, згідно з хадисами, у кожного пророка буде своя водойма (Хавз), до якої їхні благочестні послідовники прийдуть пити воду під час усіх цих подій (на підтвердження цього він навів хадиси зі збірки Бухарі, Рікак, Хавз / Фатхуль Барі, ІХ, 463; Бухарі І, 44 і т. п. [6, с. 150]. Про це йдеться в хадисі, переданому Семірою ібн Джундабом: “Кожен пророк має свою водойму (Хавз). Праведники з умми (громади) кожного пророка будуть приходити туди, набрати води. Кожен пророк хвалитиметься, що біля його водойми зібралося найбільше праведників” (Тірмізі, Кіямат 15, /2445/) [4, с. 394].

Після суду віруючих введе Аллаг у рай, де вони вічно насолоджуватимуться всіма благами, головним із яких буде споглядання Господа (Коран, 75: 22-23) [1, с. 481], а грішники підуть у вогонь пекла, в якому вічно палатимуть.

За відомим мусульманським богословом Тахаві, “рай і пекло вже створені. Вони вічни й не будуть знищені. Без сумніву, Аллаг створив їх до створення творінь” (Шерхуль-Акідедіт-Тахавійє, с. 420-432; Меджмууль-Фетава, ХVIII, 307) [6, c. 211].

У хадисах Пророка йдеться про те, що все, що отримають праведники в раю, неможливо уявити з допомогою людського поняттєвого апарату. Жодними словами неможливо описати всі ці райські задоволення. У хадисі, переданому Абу Хурайрою, Аллаг каже: “Для праведних Рабів моїх Я приготував такі блага, яких ніколи не бачили їхні очі, не чули їхні вуха і яких вони не мали в думках і у мріях” (Бухарі, Бедуль-Хальк 8, Тафсір, Саджда 1, Товхід 35; Муслім, Джаннат 2, /2824/; Тірмізі Тафсір /3195/) [4, с. 419]. Відповідно до цього хадису, ісламські вчені дійшли висновку, що всі уявлення про рай (а також про пекло), описані в Корані й ісламській традиції, віддзеркалюють лише приблизні уявлення про ці блага (чи жахи в пеклі) на рівні людських понять, істинна сутність яких незбагненна і буде прояснена лише після Дня Страшного Суду. Тому всі уявлення про це беруться до відома з тим застереженням, що істинна сутність усього цього відома лише Аллагові й буде прояснена пізніше.

Рай – місце неосяжне. Він “…простягається на весь простір неба та землі…” (Коран, 57: 21) [1, с. 447]. У хадисі, переданому Ібн Садом, пророк говорив, що “рай створеним зі срібної цегли та золотої цегли, на якій буде ароматний мускус. Там буде галька з перлин і яхонту” (Тірмізі, Джаннат 2, /2528/) [4, с. 421].

У тому ж хадисі, переданому Ібн Садом, пророк дав визначення стану, в якому там перебуватимуть праведники: “Той, хто ввійде туди (тобто в рай), досягне благ, у нього не буде жодних проблем і труднощів, і він перебуватиме там вічно, і його не спіткає смерть” [4, с. 421]. Аят Корану (44: 56) підтверджує цей хадис.

Мусульманська традиція говорить, що рай – багатоступеневий. Згідно з хадисом, переданим Абу Хурайрою, пророк казав, що “рай має сто ступенів, між якими відстань сто років” (Тірмізі, Джаннат 4 /2531/) [4, с. 426].

Є в хадисах (напр., у передачі Анаса) згадки про наявність у раю дерева Туба (Тірмізі, Тафсфр, Вакія, /3289/, Джаннат 1, /2525/). А в іншому хадисі (в передачі Абу Хурайрою) говориться, що, крім цього дерева, там багато дерев, стовбури яких – із золота (Тірмізі, Джаннат 1, /2527/).

У раю існуватиме подружнє життя (Коран, 56: 35-37) [1, с. 442-443]. Проте водночас у хадисі, переданому Абу Разіном аль-Укайлі, говориться, що, попри шлюбні стосунки, “у мешканців раю не народжуватимуться діти (тобто нащадків там не буде)” (Тірмізі, Джаннат 23 /2566/) [4, с. 451]. Цей хадис ще раз підтверджує наведені вище арґументи на користь того, що все, що буде відбуватись у раю (та в пеклі), не можна розглядати у звичному для людини земному розумінні. На користь цього свідчить також згадка про наявність у раю їжі та питва (Коран, 51: 19) [1, с. 427]. Говориться також, що мешканці раю питимуть райське вино, яке не буде п’янити (Коран, 56: 19) [15, с. 7676]. Проте водночас у хадисі, переданому від Джабіра, говориться про те, що, не зважаючи на це, там не буде природних випорожнень (Муслім, Джаннат 18 /3835/; Абу Дауд, Суннат 23, /4741/) [4, с. 450]. Там усе буде виходити з людей із допомогою особливого поту, подібного до мускусу, з поверхні шкіри (Муслім, Джаннат 18, /3835/; Абу Дауд, Суннат, 23, /4741/) [4, с. 450].

У раю люди житимуть зі своїми чоловіками та дружинами в особливих шатрах велетенських розмірів, зроблених із яхонту, перлин та інших каменів (Тірмізі, Джаннат 23, /2565/) [4, с. 454]. Тут пророк ще раз підкреслював, що в цих райських шатрах житимуть виключно ті, хто вірить в Аллага та визнає всіх пророків (Бухарі, Бед уль-Хакк 8; Муслім, Джаннат 11, /2831/).

Праведники будуть одягнені в одяг із шовку, атласу та парчі, й на них будуть прикраси із золота (Коран, 18: 31) [1, с. 244].

Але вершиною насолоди для мешканців раю буде можливість споглядати Аллага (Руйятуллаг): “Обличчя в того дня сяючи, Господа свого споглядають” (Коран, 75: 22-23) [1, с. 481]. Усі ортодоксальні суннітські улеми погоджуються, що праведники в раю побачать Аллага. Крім вказаного коранічного аяту, доказом цьому служать кілька хадисів пророка, в яких недвозначно йдеться про можливість споглядання Аллага в раю. Наприклад, у хадисі, переданому Джаріром ібн Абдуллахом, говориться: “Ви будете бачити вашого Господа так, як ви бачите місяць, і жодних перешкод вам у цьому не буде. І не буде ніяких мурів між Ним і вами” (Бухарі, Мевакітус-Салят 6, 26, Тафсір, Каф 1, Товхід 24; Муслім Месаджид 211, /633/; Абу Дауд, Суннат 20, /4729/; Тірмізі Джаннат 16, /2554/) [4, с. 473].

Про те, що саме Руйятуллаг (можливість бачити Аллага) буде вершиною райських благ, говорить хадис, переданий Шуайбом: “Для них (праведників) немає улюбленішого заняття, ніж можливість дивитися на їхнього Господа” (Муслім, Імам 297, /181/; Тірмізі, Джаннат 16, /2555/) [4, с. 474].

У раю є гаї та річки (Коран, 2: 25; 3: 15) [1, с. 29]. Згадуються чотири сади [13, с. 331]: Адн (Коран 9: 72) [1, с. 168], Фірдевс (Коран, 18: 107) [1, с. 250], Мева (Коран, 32: 19) [1, с. 342] та Найм (Коран, 37: 40-44) [1, с.366]. З них на найвищому рівні перебуває Фірдевс, після якого вже починається Арш (Престол Аллага) [4, с. 428]. З цього гаю витікають чотири ріки. В одній з них тече вода, у другій – молоко, у третій – райське вино, в четвертій – мед [4, с. 428]. Можливо, що це – ті самі річки, про які згадується в Корані [13, с. 332]. Вони називаються: Сальсабіль (Коран, 76: 18) [1, с. 483], Тасмім (Коран, 83: 27) [1, с. 493], Маїн (Коран, 56: 18) [1, с. 442] та Каусар (Коран, 108: 1) [1, с. 509].

Опис особливостей пекла та пекельних страждань також займає особливе місце в Корані (2: 126; 2: 167; 3: 131) [1, с. 40, 44, 73-74]. Вони теж не піддаються раціональному аналізові. У хадисах розповідається про велику кількість жахів і мук, яких зазнаватимуть невірні та грішники. Передусім сказано про те, що пекло призначене для невірних і грішників, котрі вічно перебуватимуть у ньому і горітимуть у вогні.

У хадисі, переданому Абу Хурайрою, говориться про те, що сила пекельного вогню перевищуватиме силу земного вогню в сімдесят разів (Бухарі, Бедуль-Хак 10; Муслім, Джаннат 29, /2843/; Муватта, Джаханнам 1, /2, 994/; Тірмізі, Джаханнам 7, /2592/) [4, с. 435]. Згідно з хадисом, переданим Абу Саїдом аль-Гудрі, Пророк говорив, що “пекло має чотири стіни. Товщина кожної з цих стін дорівнює відстані, яку долає піша людина впродовж сорока років” (Тірмізі, Джаханнам 14, /2587/) [4, с. 437].

Мешканці пекла будуть розділені на групи, відповідно до міри їхніх діянь у земному світі. Кара для них буде різною, залежно від ступеня тяжкости гріхів (Муслім, Джаннат 33 /2607/) [4, с. 459].

Стан, у якому перебуватимуть там люди, також не має аналогів у земному існуванні. Коран говорить, що вони перебуватимуть між життям і смертю. Але остаточної смерти там не буде, а будуть вічні страждання (Коран, 20: 74) [1, с. 261].

Харчуватися мешканці пекла будуть плодами пекельного дерева Заккум. Вони гіркі та їдкі. Потрапивши до шлунку людей, вони викликатимуть враження вогняної розплавленої міди. Запивати цю їжу вони будуть смердючим окропом (Коран, 37: 62-68; 56: 42-44) [1, с. 367].

Водночас їхня шкіра горітиме (Коран, 74: 29) [1, с. 479]. Про це в хадисі, переданому Самірою ібн Джундабом, говориться: “У декого з мешканців пекла будуть горіти ступні, в декого – ноги по коліно, декого вогонь торкнеться по пояс, а декого–по ключицю” (Муслім, Джаннат 33, /2845/) [4, с. 459].

1. Коран (переклад та коментарі І. Крачковського). Баку, “Язычы”, 1990.

2. Коран (переклад смислів і коментар Порохової В.). М., 1997.

3. Кулиев Э. Р. “Пророчества о приближении конца света”. Баку, “Озан”, 1999.

4. Canan I. Kutub-I Sitte (tercume ve serhi), c. 14, Ankara, Akcak, 1995.

5. Canan I. Kutub-I Sitte (tercume ve serhi), c. 4, Ankara, Akcak, 1995.

6. Ibn-I Teymiyye. El-Akidetu’l Vasitiyye ve serhi. Istanbul, Guraba 2000.

7. Ibn Kesir. Hadislerle Kur’ani Kerim tefsiri, c. 6. Istanbul, Cagri yayinleri, 1990.

8. Ibn Kesir. Hadislerle Kur’ani Kerim tefsiri, c. 8. Istanbul, Cagri yayinleri, 1990.

9. Ibn Kesir. Hadislerle Kur’ani Kerim tefsiri, c. 9. Istanbul, Cagri yayinleri, 1990.

10. Ibn Kesir. Hadislerle Kur’ani Kerim tefsiri, c. 10. Istanbul, Cagri yayinleri, 1990.

11. Ibn Kesir. Hadislerle Kur’ani Kerim tefsiri, c. 11. Istanbul, Cagri yayinleri, 1990.

12. Ibn Kesir. Hadislerle Kur’ani Kerim tefsiri, c. 13. Istanbul, Cagri yayinleri, 1990.

13. Yuksel N. Kur’ani Kerim fihristi. Istanbul, Bayrak yayinleri, 1992.

14. Zuhayli V. Islam fikhi ansiklopedisi, c. 1. Istanbul, Feza yayincilik, 1994.

15. Ibn Kesir. Hadislerle Kur’ani Kerim tefsiri, c. 14. Istanbul, Cagri yayinleri, 1990.