Володимир Цибулько

Фемін. Система речей

Всі жінки котрих ти хотів та не мав
    звичайно ж суки
у мізку тече часом кров
   але більше мисленні соки
інформак інформації буйно цвіте на голівоньках наших
ми самі по собі йдемо по себе на пашу
це система речей –
що є більшим причином – причинням – причиною
та котру ти хотів та не зміг
та що хотіла тебе та ти був недосяжним (сука!)
    таку не прочитати любов ув очах
   і таку філософію самовіддачі
той що дорогу тобі перейшов
з відрами вітрами   із коротко спідничними видрами
всі усім обіцяють виграти
але щоб виграти треба щось тратити й витрати
саме вони є найбільшим аргументом
що відділяє слово від діла   а душу від тіла
і тіло від тіла   і те що ні впало    саме від того
котре ще не сіло

природа речей і система речей і система систем
і природа природ сто Неронів в одній палаті
і кожен вважає себе єдиним кожен неронний штемп
мріє карати й карати й карати
творців постмодерної клоунади

якою ж тонкою була проминула епоха
тільки осики не вистачить в рідних лісах
на її клоуно-упирів
в дидактичних лісах
торф словесний у них все горить як горів та не гріє
це зрілість – зігрій себе сам
є чарка є плед    врешті усміх чужої ягідки –
система ж у тім   щоб не різать неміряний крам
зрілість – міра
хай мало та смачно   хай справжнє хоч й зрідка
хоч й гріх але віра    хоч й зрідка – ягідка ягідка ягідка

у системі бажань ти вільний лише у бажанні
у свободі вживання ти вільний хіба що вживати
все решта ознаки примарні чи може захланні
наче цвіркун десь у запічку хати
на яку пада бомба
і невідомо ще скільки цьому бомбоснігу спадати
на наші палати й на наші худющі солдати
солдати бажання
матроси вживання
полки неможливості
та флоти імпотенції

така тут місцева особливість
таке тут особливе місце
відбитки слідів    скам”янілі   стопи Бога
і народ припада до слідів
і не сохне в слідах горілка
і не тривожні якісь ці тривоги
і ці хори нехворих    жінки-ковалі    задоторкані недотроги
життя   це не спальня їдальня й бажальня
а ця    відсутність емоцій   це проста неприсутність
Духа Святого
це звичайна від-сутність   й    до-сутність
де “й”   як вогонь між долонь чи запальничка
чи в небо синичка – коли між долонь тісно
а буде ж хоча й не зловісно –
буде пізно і слізно
коли сколихне тебе думка остання
це все натворили стратеги бажання
із найнадійнішого матеріялу   - твого   мовчання

закам”янілі сліди Бога
і всі ті риси нестрогі
і вся ця кров по соломі – недопочута й тому не повчальна
душа банувала
душа будувала хороми
із найнадійнішого матеріалу – нашого мовчання

вона явилася мені   а то був він
бритв   сторінк   із Бібла    веснень
    вина чоловічого роду – вин
сльоза чоловічого роду – сліз
виходить якийсь з кулаками і помстою
із незгиненним ломом хребта –
пда полиновий звізд
ув околицях рідних гнізд
звіздар та не та
бо трагізм
бо трагізм а не оргазм
не оргазм а трагізм   і маразм
як система речей по тутешньому ...

вона бачить тебе дитям
вона бачить тебе биком довбалом байбаком
вона бачить тебе нензою
вона бачить тебе знедоленим
вона бачить тебе героєм чи героїном

і тих воних є рівно стільки як і твоїх іпостасей
але мінус одне відображення
нить волосинка тотем –
але чоловічого роду...

з ножем кулаком цепурою
зі знаком “ Не влізай – уб”є!”
з волосатою спиною із проломленим носом
дякуємо тобі Боже за наші страшні обличчя

якщо нас не бояться вороги
то ми себе боїмося справді

нічого старозавітного
так говориш і тягар старозавітного отримує
ще більшу волю над тобою

якби ж життя
було лише сумою его
кожного в ньому сущого і навіть сучого
якби Фемін
був сумою мужланофемінства з історієдитинством
під сметанкою менталітету
все було б більш передбачуваним

оприсутнювати відсутність
ткати ковдри зі щільників
і сповідатися бджолам
і бути мирними рибами в акваріумі Христа

і довкола не люди а лише питання
на які нема відповіді всі винні всім
сума боргів влади краєві
значно перевищує суму боргів краю владі
але влада жива доки всеїжоїжуча
але влада права допоки директивна
а край правий допоки тримає дулю в кишені
це взаємна любов
і суцільні рефлексії ювілеїв

щось треба робити
за щось треба братися
і все за що не хапаєшся виявляється зброєю

і жнива не жнива а підготовка до війни
і сніданок не сніданок а підготовка до війни
і вірші не вірші а бойові кличі

істина і метод
шумуючий мед герменевтики –
тільки ним хіба ще і склеїться образ

те що творив Творець
і те що ми сприйняли
виявилося не одного кореня
черепахозлак абрикосозмія – знетворене відтворення
тільки рибам Христовим
не однаково де задихатися – порічитися в ріці
чи моритися у морі морення чи у хаті хатитися

в цьому краю так мало досвіду не те що речей досвіду
але за це не втрачати ж нам край
наша печінка усе ж на місцевому матеріалі
проводить досліди так що пам”яте пам”ятай!

оце рикша    а оце дружина його   гейша
а оце синок їхній мойша    і для гендерних студій –
оце гейша    а це чоловік її рикша
і синок їхній   мойша    і   для шукачів юних талантів
оце мойша    а це мама його гейша
і таточко їхній рикша

Лікування ілюзією – річ не менш ефективна фармації
у системі речей у лікарському ридикюлі
поміж скальпелем і сподіваннями є ще плацебо
кулі літають   - кулі
ми сміємось – не плачемо
національна особливість за відсутности нації
пожинаєм відсутність а за присутність платимо
шостими палатами   днями проклятими
    розмінними монетами – поетами
“річ-жінка - ефективна схема переконування, соціальна міфологія, всі речі притворяються жінками, щоб їх купували.” (Жак Бодріяр)

.....ріпка. а за нею гейша, а за нею рикша
а за ними біг мойша
якщо плоть сука то хто тоді стать? І це вже не інтрига....

на берегах безберегих рік
на вустах безвустих речників
мовою    безмовного рейваху
хрестиком вишито на крилах лелек
білим по білому нашу кривду і правду –
імпульсивну пропаганду
осібності -    нас так мало    нас майже нема
нас один    все один та один та один
та ще такий   усеїдно-всеїдливий дим

всі наші точні науки походять від оптичного приціла
всі гумнітарні    від гумусу
переважно людського
всі наші мислителі   більше мисливці
аніж   мислителі    а бронза плавкіша шоколаду
і якого ви хочете ладу   на цій ось землі
де кількість заритих пуповин далека від пропорційності
щодо живих посполитих –
це лише місце народження
місце життя ж – там де і є саме життя
тут же можна лиш народитись і вмерти
і то не гарантовано   що ці два процеси не
стануть знущанням із доброго імени безіменних
коли не можливо нічого добитися криком   - кричимо
коли неможливо нічого добитись мовчанням – мовчимо
бо так роблять наші ріки
бо так роблять наші речі
бо такі робить знаки кожна знекровлена нація
бо вся ця відсутність реальності - фрустрація
і ніщо більше
це система залежностей
ти є пан свого пана
а ще більше хам свого хама
у системі речей - підсвічник поцуплений з храму

ніхто і ніколи не звикнеться зі своєю непотрібністю
ніхто і ніколи а особливо тут
де найбільш переконлива зброя – плач

сільські годинники
завжди інакші міських
вони рано встають і пізно лягають

вони час не лякають
на відміну від міських

сільські годинники накручує традиція
а міські годинники – борги
ще не народився а вже винен
вже помер та все ще не вільний

і все це фемін –
пастух наших днин і годин
половин і дитин – аж до сьомих колін   по самісіньке дно
чоловічого роду
на бабській основі
воно –
листя листина лист
ми тут ще не вмерли як гімн
і в том наш хист    ми сірий грім
на тлі сірих стін і очей
ми вишивка сірим по сірому   - це етноестетика
це солодкий хрін у системі речей
і одночасно відсутність останнього   - цей фемін

сільські годинники злизують крейду зі стін
звична вправа для вагітних

Край невтомний в своєму падінні
матеріальні знаки – поміж матірщиною і материзною
у порівнянні зі світом тут все
пере обділене харизмом
ушляхетнені риси й інстинкти тваринні
Господи Боже поможи цій країні!
Неприсутністю тут поможи
І відсутністю там поможи
І відсутністю скрізь
І відсутністю відсутности поможи

Не відомо чого де більше
хаосу у порядку знаків   чи
порядку у хаосі знаків   чи злаків у злаках
відомо лише - декларуючи порядок
душа просить хаосу
а Бог боїться хаосу але про нього подбають
люди-оси
закладачі в стільниках мін
тут врядували мужчини
а тепер урядує фемін – це час запитань
а час відповідей вичерпався сам по собі
і хто є фемін
проукт змужланіння збабніння а чи здитиніння
знає лише   вона воно він
дзвона дзвоня дзвін
згідно природи нашого тіла і нашої мови –
так сказав майже столітній один
крізь невтомність падінь
прозирне щось первісно переломлене призмою
хто стомився платити за харизму Вітчизною
вже рахує порядкові числа
самоствердження самозбереження чи сівозмін
сіяв зліва направо фемін
косить справа на ліво фемін
скільки зла у цих злаках
скільки спечено з них білоглинних хлібин –
років сто будеш їсти і плакать
просто гору взяла заборона у дозвільних знаках