Микола Бевз

Урбаністичний феномен Львова

Його значення для планування розвитку міста

[...]

Існує ряд суто методичних питань, які повинні бути відображені у програмних та проектних роботах із реґенерації історичного ядра Львова. Територія, що взята під охорону як пам’ятка із Списку Всесвітньої Спадщини, є досить великою. Крім того, на цій території зосереджено кілька різночасових урбаністичних комплексів, кожен з яких має свої специфічні архітектурно-просторові уклади та диктує свої особливі вимоги до проведення робіт із реґенерації, реставрації та пристосування. На цій території розрізняємо відносно самостійні містобудівні утворення із XIII, XIV-XVI, XVII та XIX століть. Кожне із цих утворень має свої особливі історично складені архітектурно-просторові риси середовища, які варто враховувати при виборі методики реґенераційних робіт, їх видів та їх кінцевої мети. Можна твердити, що у концептуальних документах щодо розвитку міста та реґенерації історичного центру Львова (як пам’ятки СВС) повинно бути відображене певне історико-містобудівне зонування, яке вкаже на пріоритетні напрямки реставраційних робіт та на доцільний характер функціонального пристосування кожної із виділених різночасових зон.

Спробуємо вказати на наявність таких особливих зон в історичному центрі Львова, опираючись на матеріали власного аналізу.

Пропонуємо умовно розрізняти сім таких зон і нижче подаємо стислі планувально-урбаністичні характеристики кожної із зазначених зон, вказавши на їх особливі риси, що можуть бути враховані при плануванні робіт із реґенерації архітектурно-містобудівного середовища.

1. У першу чергу, слід вказати на найстарішу ділянку Львова – територію та забудову долокаційного міста XIII ст. На цій території частково збережена стара долокаційна планувальна структура із ядром колишнього міста – площею Старий Ринок. Тут є найстаріші пам’ятки міста – церква Св. Миколая, церква Св. Онуфрія, костьол Івана Хрестителя та ін. Відомо про ще цілу низку втрачених сакральних об’єктів (12 храмів та монастирів). До цієї ділянки можна віднести також вершину гори Високий Замок із руїнами середньовічного замку, початки якого датуються ще князівською добою, а також колишнє передмістя із церквою св. Параскевії та територію колишнього Низького Замку. Отже, на території долокаційного міста маємо фактично чотири відносно окремі архітектурно-містобудівні утворення: Високий і Низький замки, місто із торговою площею, район із церквою Св. Параскевії П’ятниці (Підзамче). Автентична планувальна структура цих двох останніх ділянок, за версіями спеціалістів, є достатньо збереженою, але забудова – майже повністю з кінця ХІХ – поч. XX ст. Ділянки ще недостатньо вивчені як з позицій історії архітектури та містобудування, так і археологічно.

Докладніше зупинимося на зоні колишнього долокаційного міста та площі Старий Ринок. Існують кілька версій щодо старого планувально-просторового укладу цього району (О. Чоловського, Б. Януша, І. Крип’якевича, І. Базарника, А. Рудницького, А. Мартинюк, Р, Могитича). Нові дані про характер забудови цього району з’явилися після проведення археологічних досліджень на площі Старий Ринок та на будівельному майданчику готелю “Золотий Лев”. Проте повномасштабних досліджень ще не проводилося і перевіреної ґрунтовної гіпотези про місто цього часу, його межі, планувальний уклад, оборонні споруди все ще немає. Цей факт ускладнює планування робіт із реґенерації району. Перш за все тут необхідно провести консерваційні роботи та передбачити широкі наукові дослідження включно із археологічними розкопками. Лише поєднуючи дослідницькі та практичні роботи можна буде опрацювати конкретнішу реставраційну та функціональну програму для кожного із містобудівних утворень – підрайону найстарішого міста і площі Старий Ринок, Високого Замку, Підзамча. Слід передбачити активізацію культурно-громадських функцій для підвищення ролі цього району у складі центру міста. Кожен із цих підрайонів повинен зберегти свій специфічний просторово-планувальний уклад та в процесі реґенерації виявити ті риси, що підкреслювали б його історичні часову і просторо-містобудівну приналежність (особливо щодо найдавнішої історії міста). Повинен бути збережений властивий масштаб і композиція просторів, підкреслені відмінні від інших зон архітектурно-стилеві характеристики. Важливе значення у цих підрайонах буде мати експозиція археологічної спадщини. Можна передбачити, що тут виникне необхідність у спеціальному опрацюванні “археологічної програми” у складі проекту реґенерації.

2. Домінуючим комплексом у композиційній структурі центру Львова сьогодні є другий район – так званого “локаційного міста” (середмістя), яке було закладене у середині XIV ст. на засадах регулярного планувального укладу “міста на Маґдебурзькому праві”. Ця частина Львова функціонувала у середньовіччі як велике укріплене торгове місто, що у XIV-XVI ст. було оточене кількома поясами оборонних споруд. Частина цих укріплень збережена до нашого часу та є унікальним історичним прикладом для українського містобудування та оборонної архітектури. Планувальна структура цієї частини міста є добре збережена, а забудова демонструє приклади архітектури ґотики, ренесансу, бароко та інших стилів. Це унікальний комплекс автентичних пам’яток та містобудівної структури. У проекті реґенерації середмістя основна увага повинна бути сконцентрована на реставрації та пристосуванні збережених будівель-пам’яток, які активно використовуються для потреб громадського центру міста. Важливою тут є також проблема відновлення історичних форм благоустрою відкритих просторів та відновлення історичних функцій будинків. Актуальним для району слід вважати питання про відтворення ряду втрачених будівель та споруд. Зокрема, мова може іти про залишки Низького Замку, окремі фраґменти оборонних споруд (вежа Римарська, комплекс Барбакану Галицької брами та ін.), кілька житлових будинків (ріг вул. Краківської-Вірменської, біля костьолу ордену отців Домініканів та ін.).

Особливо унікальними об’єктами для української архітектури є комплекс оборонних споруд львівського середмістя та передмість. Тут, правда, втрачено багато об’єктів, проте навіть ті, що збереглися повністю або в залишках, демонструють оборонну архітектуру, аналогів якої немає в інших вітчизняних містах. Варто згадати систему високого та низького муру довкола середмістя, укріплення монастирів, лінію Ґетканта та лінію Беренса та ін.

3. Довкола середмістя існує дуже цікавий з містобудівного погляду пояс оборонних монастирів та храмів, закладених з невеликими часовими проміжками протягом 17-го століття. Це дуже цікавий урбаністичний комплекс, який ще не має всебічної оцінки фахівців і роль та місце якого в містобудівній історії Львова ще не розкрита належним чином. У територію, яка внесена як пам’ятка СВС, включено лише частину цього поясу із колишніми монастирями отців Бернардинів (сьогодні монастир отців Василіян та церква Св. Андрія), отців Кармелітів Босих (сьогодні церква Св. Михайла та монастир отців Студитів), колишній костьол Стрітення жіночого монастиря кармеліток босих та вірменський костьол Св. Хреста, костьол та монастир Бенедиктинок, колишній костьол та монастир Св. Казимира, монастир отців. Василіян та церква Св. Онуфрія. Маємо комплекс із 7-ми об’єктів, що півколом оточує середмістя. Ще два об’єкти – костьол та монастир Кларисок та костьол і монастир отців. Францисканців, на жаль, залишилися поза територією, що внесена до Списку, хоча перебувають на її межі. Об’єкти, що формували західну частину цієї смуги, є дещо більше віддалені від центру, і вони також залишились поза межами території пам’ятки СВС. Це колишній костьол Урсули, костьол і монастир Сакраменток, монастир тринітаріїв з костьолом Св. Миколая, костьол і монастир Св. Лазаря, колишній монастир Кармеліток Черевичкових (нині бібліотека Академії Наук), колишній костьол Марії Маґдалини, монастир Бригідок. Кілька об’єктів були втрачені у 19-му або 20-му столітті. Це костьол Св. Станіслава, монастир Кармелітів Черевичкових, колишня церква Св. Духа із будівлями греко-католицької семінарії. Отож разом цей своєрідний пояс, обведених мурами храмів та монастирів, налічував на початку 18-го століття близько 20-ти об’єктів. З історико-містобудівного погляду наявність такого кільця була дуже цікавим явищем, що не зустрічається в інших українських містах. Опрацьовуючи пропозиції із реґенерації історичного ядра Львова, слід звернути увагу на цей урбаністичний феномен.

4. Середмістя оточене ще одним відносно самостійним урбаністичним комплексом. Це так зване бульварне кільце, яке закладене довкола середмістя на початку та в середині XIX ст. як новий адміністративно-діловий центр Львова. Його забудова була повністю сформована до кінця XIX століття і включає надзвичайно цінні архітектурно та репрезентативні будівлі – намісництво, палац архієпископів, будинок Наукового товариства ім. Т. Шевченка, колишній палац і друкарню Піллєрів, кілька готелів (“Жорж”, Ґрандготель, “Україна” та ін.), оперний та драматичний театри, будинки кількох банків, пасажі Гаусмана, Марійський, Фелера та інші об’єкти. На жаль, цей своєрідний архітектурний комплекс бульвару та його забудови з 19-поч. 20-го століття ще не є достатньо наукового опрацьований. Він також не внесений повністю до території пам’яток СВС. Західна сторона забудови проспекту Свободи лежить поза межами пам’ятки СВС, незважаючи на те, що сам проспект (колишній бульвар Гетьманські вали) внесений до її території.

Це одна з перших реалізацій у світовій практиці центру-кола, яка послужила прототипом для пізніших реконструкцій центрів европейських міст (Відня, Будапешта, Праги та ін.). Доконечною є необхідність виділення колишнього бульварного кільця як самостійного урбаністичного комплексу у Проекті реґенерації історичного ядра Львова. Цей об’єкт має також свої функціональні особливості. Закладений у 19-му столітті як новий діловий центр міста, він, по суті, і сьогодні відіграє цю роль, залишаючись пунктом зосередження основних громадських функцій у центральному районі Львова. При опрацюванні реґенерації комплексу виникне також проблема означення чи часткового відтворення оборонних споруд міста з XVII ст., на місці яких і був запроектований кільцевий бульвар, що носив назву Нижніх та Верхніх Валів.

Актуальною можна вважати і проблему відтворення колишніх торгових пасажів, які були невід’ємною частиною цього комплексу. Деякі із них є повністю втраченими сьогодні як будівлі (наприклад, колишній пасаж Міколяша чи т.зв. “Колізей”), інші перебудовані або просто не використовуються за первісним призначенням (колишній пасаж “Belle Vue”, пасаж Гаусмана, пасаж Андреоллі).

5. Гора Високий Замок є елементом долокаційного міста. Проте існують ще й інші аспекти, що їх слід врахувати, розглядаючи гору та її оточення як об’єкти заповідного комплексу центру Львова. У 1830-х роках у Львові на Княжій горі та горі Високий Замок було закладено парк. Сьогодні цей парк є пам’яткою ландшафтної архітектури та паркобудування і, він розташований на території, що внесена до Списку Всесвітньої Спадщини. Парк потребує проведення низки реставраційних робіт. Його територія також є цінною з погляду археологічних досліджень, хоч значну частину археологічного шару було втрачено ще при його розплануванні, а також при насипанні кургану у 1869 році на вершині Високого Замку та при спорудженні тут телевізійної вежі у 60-ті роки нашого століття. Територія парку є унікальним місцем з погляду створення пунктів огляду панорам історичного Львова. Завдання реґенерації цього комплексу повинні бути взаємопов’язані із відтворенням фрагментів замку, експозицією археологічних пам’яток і реставрацією тут історичної паркової зони, приєднаної до системи активних туристичних пішохідних маршрутів та пунктів огляду панорами Старого Львова.

6. Ансамбль собору Св. Юра, що також зачислений до пам’яток СВС, розташований дещо автономно від решти пам’яткової території. Цей дуже цінний архітектурний ансамбль доби пізнього бароко вимагає проведення ряду реставраційних заходів, зокрема містобудівного характеру. Вони можуть бути окреслені наступним чином: планувальне відтворення всіх зон (монастир, митрополичі палати, головне парадне подвір’я, садово-паркова територія та ін.); реставрація та нове пристосування тієї частини будинків ансамблю, які сьогодні функціонально не пов’язані із церковною метрополією; ліквідація малоцінних сучасних господарських прибудов, гаражів і т.п., зокрема, радіовеж; відтворення унікальних барокових садів, що були органічною частиною митрополичої резиденції і, які є унікальними взірцями вітчизняного паркобудування XVIII століття. Можна ставити також питання про назрілу “модернізацію” у пристосуванні цього ансамблю до виконання функції центру Української греко-католицької церкви, оскільки сьогодні тут уже важко забезпечити його зростаючі функціональні потреби. Тому важливим питанням буде визначити ту частину функцій, яку доцільно залишити у комплексі, і у такий спосіб “розвантажити” об’єкт. Недопустимими слід вважати будь-які плани нового будівництва (нехай і обмеженого характеру) на цій прадавній території Львова.

7. Система історичних парків та садів міста Львова не має аналогів в Україні і, навіть, у центрально-східній Европі. Тут Львів конкурує лише із столичними містами – Віднем, Варшавою, Дрезденом. Паркова система Львова, що представлена низкою об’єктів, починаючи від найстарішого муніципального парку в Европі XVI ст. (парку ім. І. Франка), завершуючи кількома парками, закладеними у XIX ст., а також палацовими садово-парковими комплексами та садами резиденцій чи установ (наприклад сади колишнього Будинку Інвалідів Австрійської армії з сер. XIX ст.) демонструє виняткові типологічні різновиди та унікальні взірці паркового мистецтва. Сьогодні паркова система повільно деградує і знищується, незважаючи на самовіддану працю науковців та шанувальників. Прикладами нерозуміння цінности об’єктів цієї системи є плани розташування ресторану “Макдональдс” у парку ім. І. Франка, знищення садово-паркових компонент палацових об’єктів-пам’яток міста (вул. Зелена, 24, палац Сенявських, палац Голуховських та ін.).

8. Окремо слід сказати про велику охоронну територію, що оточує історичне ядро-пам’ятку СВС. На неї також повинні поширюватись окремі спеціальні приписи щодо методики реґенерації для забезпечення збереження образу історичного міста. Ці приписи необхідно опрацювати у відповідності із загальними завданнями реґенерації.

Окремим, дуже важливим питанням є розвиток чи реконструкція території, що має назву історичного ареалу міста Львова. Визначення такої території обумовлене положеннями нового закону України про охорону культурної спадщини. Наукове опрацювання меж такого ареалу та його затвердження у відповідних документах міської влади необхідно здійснити найближчим часом. У містобудівній системі Львова такий ареал буде мати надзвичайно цікавий характер і повинен включати, крім історичної “міської території”, також майже зниклі історичні передмістя – Сихів, Рясне, Голосько, Знесіння, Тарнавку, Кульпарків, Сигнівку, Левандівку та ін. Врахування таких територій у системі історичного ареалу Львова зовсім по-новому ставить завдання реконструкції цих районів та їх майбутнього. Відразу можна навести приклади неконфліктного архітектурно-просторового вирішення таких дільниць великого міста, як це маємо у Відні, Віченці, Флоренції чи інших історичних европейських містах, які уникли нівеляції таких районів у містобудівних системах.

Проблема реґенерації історичного ареалу Львова та середовища його центру як пам’ятки Всесвітньої спадщини є надзвичайно складною та відповідальною працею, реалізація якої буде відбуватись протягом багатьох років і, навіть, десятиліть. Тому важливою виглядає дуже фахова підготовка попередньої передпроектної стадії, коли формуються цілі, загальні завдання, методика, послідовність заходів, що згодом будуть реалізовані. Запропоновані вище методичні позиції, що базуються на необхідности історико-містобудівного зонування території, є важливими для врахування власне на першому етапі робіт, для кристалізації поглядів на загальні завдання та методику, що мають бути закладені у програмі та проекті реґенерації та розвитку як історичного центру, так і історичного ареалу Львова. Особливості планувально-просторового укладу окремих різночасових ділянок мають бути врахованими як підстава для проектних робіт із реґенерації, в тому числі, для відображення всіх сторінок архітектурно-урбаністичної “біографії” Львова.

[...]