|
|
|
Андрій КирчівОдкровенняЗаберуся звідси! Подамся світ за очі, геть від цього ненависного містоподібного сонмища темних вулиць, темних людей, темних душ. Матеріалізованого духовного бруду, де кожен живе чужим життям, оскільки воно його цікавить більше, ніж власне. Де немає тихого пристанища ні для душі, ні для тіла. Де тебе з’їдять не по-дикунськи похапцем, а з галицько-інтеліґентною педантичністю, смакуючи кожен відрізаний, посолений і нанизаний на виделку шматочок. Де вищою чеснотою є каменування ближнього, а знищення всіх явних і уявних суперників дає привід для беатифікації. Де сліпі вчать бачити, олігофрени – розуміти, а мертві – жити. Де не вміють ні працювати, ні святкувати. Де ієрархам немає діла до пастви з моменту наповнення нею їх височайших кендюхів. Де немає Бога ні в душах, ні в храмах, а хрест кидає сатанинсько-червону п’ятикутну тінь на голови готових до бійки різноконфесійних хоругов. Де приналежність до різних партій продукує ненависть і ворогів серед друзів і родин. Де за минулою красою плаче знівечена архітектура, а за вандалами – шибениця. Де активні, як сперматозоїди, нацменшини висувають різнодержавні претензії, а тупоголова маса аборигенів сидить по вуха в лайні власних чвар, прикриваючи його синьо-жовтою рядниною, і навіть не булькає на захист свого. Де в ледь жевріюче сьогодення славлять минуле без надії на майбутнє. Я виїду з цього міста. Як тільки зможу його розлюбити. 22.01.1988 |
Andrij KyrčivOdkroveńnaZaberuśa zvidsy! Podamśa svit za oči, heť vid ćoho nenavysnoho mistopodibnoho sonmyšča temnyx vulyć, temnyx ľudej, temnyx duš. Materializovanoho duxovnoho brudu, de kožen žyve čužym žytťam, oskiľky vono joho cikavyť biľše, niž vlasne. De nemaje tyxoho prystanyšča ni dľa duši, ni dľa tila. De tebe z’jiďať ne po-dykunśky poxapcem, a z halyćko-intelihentnoju pedantyčnisťu, smakujučy kožen vidrizanyj, posolenyj i nanyzanyj na vydelku šmatočok. De vyščoju česnotoju je kamenuvanńa blyžńoho, a znyščenńa vsix javnyx i ujavnyx supernykiv daje pryvid dľa beatyfikaciji. De slipi včať bačyty, olihofreny – rozumity, a mertvi – žyty. De ne vmijuť ni praćuvaty, ni svjatkuvaty. De ijerarxam nemaje spravy do pastvy z momentu napovnenńa neju jix vysočajšyx kenďuxiv. De nemaje Boha ni v dušax, ni v xramax, a xrest kydaje satanynśko-červonu p’jatykutnu tiń na holovy hotovyx do bijky riznokonfesijnyx xoruhov. De prynaležnisť do riznyx partij produkuje nenavysť i vorohiv sered druziv i rodyn. De za mynuloju krasoju plače znivečena arxitektura, a za vandalamy – šybenyća. De aktyvni, jak spermatozojidy, nacmenšyny vysuvajuť riznoderžavni pretenziji, a tupoholova masa aboryheniv sydyť po vuxa v lajni vlasnyx čvar, prykryvajučy joho syńo-žovtoju ŕadnynoju, i naviť ne buľkaje na zaxyst svoho. De v leď ževrijuče śohodenńa slavľať mynule bez nadiji na majbutńe. Ja vyjidu z ćoho mista. Jak tiľky zmožu joho rozľubyty. 22.01.1988 |
ч
|