Жан Бодрійяр

Тіло з позначкою

Уся новітня історія тіла – це історія його демаркації, історія про те, як мережа знаків і міток розграфлює, подрібнює та заперечує його індивідуальність і радикальну амбівалентність, переформатовуючи тіло у структурований матеріял, у річ, призначену для обміну, загальноприйнятим еквівалентом у якому є фалос, перетворюючи схильність тіла до гри та обміну символами на гру в сексуальність, у якій детермінуючою інстанцією є фалос, фетишизований і перетворений на універсальний еквівалент вартости. Саме в такий спосіб тіло, піддане сексуалізації, яку сьогодні розуміють як «розкутість», стає частиною процесу, який за типом функціонування та за стратегією нічим не відрізняється від політичної економії.

Мода, реклама, nude-look¹, театр наготи, стриптиз – повсюдно драма ерекції та кастрації. Немислимо різноманітна і вкрай монотонна водночас. Що б не використовували як реквізит: чобітки, високі чоботи по стегна, шорти, зодягнуті під довге пальто, рукавички вище ліктя чи панчохи з гумками на стегнах, гривку волосся, начесану на очі чи вузенькі трусики стриптизерші, так само як і всеможливі браслети, коралі, перстені, пояси, ланцюги та брязкальця – сценарій один і той же: певна позначка набуває сили знаку, починає функціонувати як перверсивно-еротичний об’єкт, певна демаркаційна лінія імітує, пародіює кастрацію як символ неповноти – у вигляді межі, що розділяє два повноцінних елементи (котрі відіграють при цьому роль означуючого та означуваного у класичній економіці знаку).

У цій основоположній схемі, аналогічній до схеми лінгвістичного знаку, кастрація стає означуваною (переходить у розряд знаків) і тому непізнаваною. Нагота та не-нагота співдіють у рамках одного структурного протистояння, сприяючи означенню фетиша. Розглянемо, наприклад, гумку від панчохи на стегні: еротична сила цієї метафори зумовлена не близькістю до реального статевого органу і не позитивною обіцянкою, (з подібної наївно-функціоналістичної точки зору таку ж роль мало б відігравати і голе стегно), а в тому, що тут лякливе сприйняття статі (панічне опізнавання кастрації) концентрується на інсценуванні кастрації – на безневинному краєві панчохи, за котрим не пустота, амбівалентність та безодня, а повнота сексуальности, тобто голе стегно та, метонімічно, все тіло, котре, завдяки цій цезурі, стає емблемою фалоса, фетишем, зручним для споглядання та маніпулювання і позбавленим погрозливого значення². Тепер, подолавши кастрацію і потяг до смерті, бажання має право сповнитись (як і у фетишизмі).

Так й сама еротизація полягає у випинанні якої-небудь частини тіла, розділеної рискою, у фалістичній фантазматизації усього, що перебуває за цією межею у якості означуючого, та в одночасному редукуванні сексуальности до рівня означуваного (демонстрованої цінності). Це – заспокійлива структурна операція закляття, котра дає змогу суб’єктові оволодіти собою як фалосом; фрагмент тіла, а то й тіло в цілому як щось самоцінне, фетишизоване, може стати предметом самоототожнення або вторинного присвоєння суб’єкта, сприяючи сповненню бажання, яке вже так ніколи й не довідається про власну загибель.

Ця схема реалізовується скрупульозно, до щонайменших дрібниць. Браслет на руці чи на нозі, пояс, кольє, перстень виділяють ступню, талію, шию чи палець як щось випнуте. Взагалі-то, необхідности у видимій позначці чи знакові немає: еротичність усього тіла як цілого, самою своєю наготою, без жодних позначок, відповідно до тієї-таки схеми фантазматичного розподілу ролей, продовжує розігрувати та обігрувати кастрацію. Навіть якщо тіло не структуроване жодним знаком (в ролі якого може виступати будь-що – прикраса, грим чи рана), навіть якщо воно нічим не роз’єднане – розділювальна риса однак зберігається у спадаючій одежі, означаючи виникнення тіла-фалоса, навіть якщо це тіло жінки і навіть особливо, коли це є тіло жінки; у цьому й полягає мистецтво стриптизу, до якого ми ще повернемось.

Тому вся так звана фройдівська «символіка» потребує переосмислення. Нога, палець, ніс чи яка б то не було инша частина тіла може служити метафорою пеніса – не внаслідок своєї випнутости (як аналогія реального пеніса); фалічна валентність властива їм завдяки випинаючому їх фантазматичному розриву – це кастровані пеніси, тому й пеніси, що кастровані. Це повновагі, фалофіковані елементи, означені рисою, що їх відділяє; за цією лінією все є фалосом, навіть жіночий статевий орган чи якийсь отвір у тілі чи предметі, що його прийнято вважати жіночим «символом». Тіло поділяється не на чоловічі та жіночі «символи» – на глибшому рівні воно творить сцену, де обігрується та заперечується кастрація; як приклад може служити згаданий Фройдом у «Фетишизмі» китайський звичай калічити жінці ступню, яку потім фетишизують. Такому маркуванню/каліченню³ з подальшим фалічним поклонінням (еротичним звеличенням) у щонайрізноманітніших формах піддається все тіло. Саме в цьому, а не в анаморфности геніталій, полягає його таємниця.

Фалічними, наприклад, є нафарбовані губи (грим і макіяж – найважливіші знаряддя структурного осмислення тіла). Нафарбовані уста не розмовляють: до функцій цих благоліпних, напіввідкритих-напівзакритих губ уже не належать ні мова, ні їжа, ні рвота, ні поцілунок. Замість цих щоразу амбівалентних функцій обміну, виверження-поглинання, завдяки їхньому запереченню утверджується перверсивна еротико-культурна функція: губи заворожують, як штучний знак, культурницька праця, гра і правила гри; нафарбовані уста не говорять, не їдять, їх не цілують, вони об’єктивовані, як коштовний клейнод; на противагу загальноприйнятому переконанню, могутню еротичну силу цьому ерогенному отворові надає не напіврозтуленість а, навпаки, зімкненість – помада служить своєрідною фалічною міткою, котра означує губи та надає їм фалічної обмінної вартости; ці випнуті, сексуально набухлі губи творять жіночу ерекцію, котра викликає у чоловіка бажання⁴<

Бажання, опосередковане діяльністю цих структур, втрачає свою абсолютність (котру має, коли спирається на неповноту та ущербність одного з партнерів) і стає пунктом угоди, обміну фалічними знаками та цінностями, вимірюваними фалічним еквівалентом: кожний з партнерів діє відповідно до договору, обмінюючи фалічне накопичення на насолоду – типова для політекономії статі операція.

Все сказане вище поширюється і на погляд. Начесана на очі гривка волосся (та й взагалі –усіляке штучне оформлення очей) є запереченням погляду, котрий постійно виражає як кастрацію, так і дар кохання. Очі, змінені макіяжем, - це екстатичне усунення загрози, котру таїть в собі чужий погляд, у якому суб’єкт може як помітити свою неповноту, так і загубитись, якщо погляд буде звернено на нього. Ці очі – неприродні очі Медузи⁵, що ні на кого не дивляться і ні на що не звернені. Заангажовані у роботу знаку, вони із знаковою надмірністю вивищуються своєю чарівливою могутністю, і їх спокусливість породжена цим перверсивним онанізмом.

Можна узагальнити: усе, що має відношення до таких привілейованих місць символічного обміну, як уста та погляд, стосується також і будь-якої частини тіла, залученої до процесу еротичного маркування. Проте основним об’єктом, що цілковито вбирає у себе цю еротичну мізансцену та заповнює собою всю політекономію плоті, є тіло жінки. Оголюване у безчисленних варіянтах еротичної поведінки, жіноче тіло є безсумнівною метафорою фалоса, об’єкта-фетиша, грандіозною роботою фалічної стимуляції та знову і знову повторюваного видовища кастрації. Від фотографій, що зустрічаються на кожному кроці, до старанного ритуалу стриптизу – повсюдно привабливість гладенького, суцільного, розпростертого жіночого тіла відіграє роль фалічної афіші, докучливого фалічного пожадання (тут відчувається глибинна схожість між наростанням еротизму та ростом виробництва).

Привілейованість жіночого тіла впливає не лише на чоловіків, а й на жінок. Справді, для них обох у грі бере участь одна і та ж перверсивна схема: прагнучи заперечити кастрацію, центральним своїм елементом вона робить тіло жінки, що знаменує собою невідворотність кастрації⁶< При цьому логічний розвиток системи (гомологічний, знову ж таки, розвиткові політичної економіки) посилює еротичні функції жіночого тіла, котре позбавлене пеніса і тому повніше задовольняє вимоги універсальної фалічної еквівалентности. Чоловіче тіло набагато менш еротичне, бо не дає підстав для паралізуючого нагадування про кастрацію та не дозволяє зімітувати її безперервне подолання. Його не вдається зробити гладеньким, замкнутим, досконалим об’єктом: «по-справжньому» промарковане (знаком, що високо цінується у політекономії статі), воно гірше піддається демаркації, копіткій роботі фалічного заперечення. Проте не виключено, що й його коли-небудь актуалізують як варіянт фалоса. Поки що ні у рекламі, ні в инших галузях не використовується ерегована нагота – натомість уможливлюється підконтрольний перенос еректильности на широкий спектр об’єктів жіночого тіла. Проте ерекція, у принципі, теж є сумісною з політекономією статі⁷<

Цікаво було б з’ясувати, як на це «привілейоване» еротичне становище жінки впливає її соціяльно-історична пригнобленість. Мова не йде про якісь механізми сексуального «відчудження», котрі дублюють «відчудження» соціяльне; цікаво, чи стосовно будь-якої політичної дискримінації не діє часом той самий механізм, що й стосовно різниці між статями у фетишизмі, – той, що призводить до фетишизації пригнобленого класу чи соціяльної групи, до їх сексуального надзвеличення – з метою усунути загрозу фундаментальної критики, яку маргінали можуть спрямувати на систему влади. Якщо подумати, то весь арсенал еротичних знаків походить або з атрибутів рабства (ланцюги, нашийники, батоги і т.п.) або з атрибутів дикости (темношкірість, засмага, нагота, татуювання) – із всеможливих ознак пригноблених класів і рас. Так само жінка та її тіло вмонтовані у систему еротизації, котра, в сенсі політичному, прирікає її на рабство⁸.

Переклав Юрій Яремко

1. Одежа, що імітує наготу – прим. перекл.

2. Завжди фетишизується не статевий орган як такий, не стать як об’єкт, а фалос – як універсальний еквівалент – так само у політичній економії фетишизується не той чи инший продукт, а форма мінової вартости та її універсальний еквівалент (гроші).

3. Знаковий церемоніял, що оточує еротизоване тіло, та церемоніял мук, на якому ґрунтується садомазохічне збоченство, є подібними. «Фетишистські» мітки (коралі, браслети, ланцюги) імітують і постійно натякають на мітки садомазохістські (рани, шрами, каліцтво).

Певні мітки (тільки вони й мають дар навіювання) спроможні оголити тіло більшою мірою, ніж воно насправді оголене. Воно стає оголеним тією перверсивною наготою, яка виникає внаслідок церемоніялу. Такими мітками може служити одежа, аксесуари, так само як і жести, музика, техніка. Всяке збоченство має в основі такі «фокуси». У садомазохізмі тіло стає емблематичним завдяки стражданню, а у фетишизмі – за допомогою прикрас і гримування.

Усі перверсії сходяться: в описуваній нами схемі еротизації тіло звеличується за рахунок самолюбування, самозваблення, а у садомазохізмі – через страждання. Проте, між ними є глибинна схожість: страждаючи чи люблячи себе самого, инша людина виявляється радикально об’єктивованою. будь-яка перверсія грається зі смертю.

4. Часто-густо й сам статевий акт є можливим лише через перверсію: тіло партнера уявляють манекеном фалоса, котрий голублять, леліють і обнімають, як власний пеніс.

5. Критикуючи тезу про фалічну матір, фалічність якої жахає, Фройд писав, що паралізуючий вплив голови Медузи пояснюється инакше: кожна із безлічі змій, що заміняють їй волосся, є для суб’єкта запереченням кастрації, котре він хотів би скасувати і котра знову і знову нагадує про себе. (А. Грін). Судячи з усього, це стосується також і макіяжу, і стриптизу: кожен з фрагментів тіла, підкреслених міткою та наділених фалічним значенням, теж заперечує кастрацію – проте вона негайно виникає із самого відділення цих окремих об’єктів, так що вони, як і об’єкт, що служить фетишем, проявляють себе «означувач кастрованого фалоса та його покривало» (Лакан).

6. Якщо край панчохи більш еротичний за начесану на очі гривку волосся чи край рукавички на руці, то це не через близькість до геніталій – просто тут кастрація імітується та заперечується впритул, до останньої межі, до абсолютної неминучості. Так само за Фройдом фетишизується об’єкт, що його бачиться останнім перед відкриттям відсутности пеніса у жінки.

7. Нечуваними інеприйнятними є лише скасування фалічного еквіваленту та радикальна заміна системи міток.

8. Тим не менше стан речей, при якому один із елементів сексуального біному (Чоловічий) виявився елементом, який став універсальним для всієї системи, – аж ніяк, при всій своїй позірній неминучости, сам по собі не має жодної біологічної підстави: як і всяка и нша загальнозначуща структура, вона має на меті порвати з природою (Леві-Стросс). Можна уявити культуру, де розподіл буде оберненим – чоловічий стриптиз у матріярхальному суспільстві! Треба лише, щоб жіночий статевий орган став маркованим елементом сексуального біному і почав функціонувати, як універсальний еквівалент. Проте, слід розуміти, що й при такому перекиданні ролей (до якого великою мірою і зводиться «визволення» жінки) залишається незмінною схема, заснована на неприйнятті кастрації та абстрагуванні фалоса.

Оскільки система еротизації передбачає можливість структурної перестановки, справжня проблема не в ній, а в такій радикальній альтернативі, котра б піддала сумніву саму схему цієї політекономії статі, що ґрунтується на одному із елементів опозиції як на універсальному еквіваленті, на невпізнаванні кастрації і на економіці символів.