Віктор Неборак

Коли...

/Триптих/

Юркові Позаякові

Золотий банан

Коли повія молода
ще тільки мріє про бордель,
в якому ходять у шовках
і палять довгі цигарки,
де виховані паничі
за мурами міцних зубів
ховають ніжні язики,
як на рекламі blend-a-med,

тоді старезне і жахке
бабище риється в смітті,
відпрацювавши купу літ
на всіх Венериних фронтах,
і вигрібає золотий
банан, сяйливо-золотий,
магічний золотий банан!
І жадібно жере його.

Шкіряна діра

Коли безвусий дармограй,
діставши в спадок всі скарби
піратські, вирушає на
перегляд конкурсу краси
і набирає у гарем
найпристрасніших представниць
усіх країн, сторін і рас
і поринає у грання,

тоді беззубий старигань
взуває лівий черевик
на праву ногу, сам себе
спиняє і пильнує, як
великий палець на нозі
ворушиться туди-сюди,
а поряд – шкіряна діра,
як вхід у паралельний світ.

Вселенська міць

Коли краля ще молода,
пишногуба, свіжа, руда,
синьоока і звивиста –
подивитися залюбки
в шпарку пхаються козаки.
Їх на кожну – з чотириста.

Коли з випасу йде бугай
і несе тяжкий дармограй,
де наливка цілюща, –
булькотить в животах телиць
розімліла вселенська міць,
всежеруща, всесуща!

Професор прутень іде на емеритуру і промовляє:

– Хвала гранню!
Та я з полів злягань,
з галявин втіх, від пінистих прибоїв
рушаю в зону мудрих споглядань,
в обійми дружні маршалів-плейбоїв.

Хто ж не пірнав у темну глибину
за перлами
безвусим студіозом,
не марнував годину не одну
під солодійства райдужним наркозом!
Хто ж не стояв, як привид, під вікном
коханої з надією пустою
потрапити всередину, в огром
її принад хмільною головою!
Хто ж не зривався з ланцюга, як пес,
коли нарешті відкривались брами
й на виногрона опускався прес,
і діви йшли з коштовними дарами!
Хто ж не шукав у їхніх тілесах
хід потаємний в позамежні сфери!
І хто не падав, як підбитий птах
під ноги скам’янілої Венери?!

Ні! Ліпше повносилим відійти
від квітника марнотного згасання.
Попадають плоди, як не крути,
насіння доросте до проростання,
скрипуче коло днів, років, століть
і далі рухатимуть сиві мойри,
накидуватимуть на душі сіть,
нове вино цідитимуть в комори
Підземного Князівства.
Так! – Піти
від цих спокус без зайвих реверансів!
Вже ліпше струмування самоти,
ніж змаразмілий дід в амурнім трансі.
Дорогу молодим! – біжіть, пливіть,
летіть назустріч вирам і проваллям!

Я ж – серед інших течій і суцвіть –
втішатимусь джерельним задзеркаллям.