Дуґлас Шарп

Революція проти еволюції

Яка модель найліпша?

Я переконаний, що християнам необхідне таке світосприйняття, така модель походження світу, в якій вони б могли примирити науку та Святе Письмо. Деякі гадають, що їм не потрібне це примирення. Погоджуюсь, що Бог не проводить «іспит зі створення світу» як умову для спасіння. Життя вічне – це передовсім справа духу. Однак, щоб прийняти Христа, людина повинна вірити, що Біблія глаголить істину і є словом Божим.

Той, хто вивчав природничі науки, неодмінно усвідомлював суперечність між теорією еволюції та Біблією. Тоді виникає очевидна потреба ці питання вирішити, хіба що людина згідна жити з цією суперечністю. Деякі люди не завдають собі труду вирішити питання і роздвоюють своє мислення, і далі вірять в Бога та в еволюцію. Мені видається, що небезпечно займати таку позицію, оскільки, якщо розглядатимемо її як остаточний висновок, це приведе нас до небажаного компромісу та плутанини при вирішенні, які частини книги Буття правдиві.

Є такі, що побожно заплющують очі, коли мова йде про еволюцію. Вони майстерно відвертаються від досягнень науки. Для них все виглядає просто: Бог створив всесвіт, і вони в це вірять. Не маю до них жодних претензій, от лише їх позиція не є дуже помічною для тих, хто мучиться з цим питанням. Тяжко знайти відповіді, коли цілком уникаєш запитання. Еволюція – це не другорядне запитання для тих, хто спіткнувся об неї. Якщо батьки уникають пошуку відповідей на еволюційне питання, вони ризикують тим, що їх діти впадуть в зневіру, коли вчитимуться в університеті і самі зіткнуться з цим питанням.

Розглядаючи модель виникнення всесвіту і землі, можемо виокремити лише два можливі варіянти: або Бог сотворив їх, або все сталося випадково. Якщо відкидаєш першу модель, нічого не залишається, як повірити у другу.

Щоб повірити в біблійну розповідь про створення світу, слід проаналізувати, де Святе Письмо дає чіткі та певні вказівки. Варто також визначити, де Святе Письмо не містить переконливої інформації, а тому ми не можемо встановити правду на основі Письма. Для нас важливо знати Слово Боже, про що воно однозначно говорить, про що воно не говорить, а також мати розум, щоб відрізнити одне від другого. Нерозумно захищати свої улюблені теорії, намагаючись їх вкоренити як доктрини без надійної основи в Слові Божому.

Я переконаний, якщо ми дотримуємось правила «найменше перекручувати Святе Письмо», то зростає ймовірність відшукати істину. Один спосіб дізнатися правильне тлумачення – дати Слово Боже дитині. Нехай вона пояснить, про що там йдеться, а не якийсь професор, який може розгубитися серед багатьох існуючих тлумачень. Я вірю в те, що Бог не написав своє Слово складною мовою, щоб ввести нас в оману. Натомість Він зробив Своє Слово простим і доступним, щоб всі могли розуміти і вірити. Якщо ми хочемо по-справжньому вірити в Святе Письмо, то треба розуміти книгу Буття через перше просте прочитання.

Більшість креаціоністів сприймають наступні постулати як незаперечні істини, що підкріплені багатьма різними уривками з Письма.

1. Бог створив усі речі і далі підтримує лад та керує всіма речами. Бог суверенний і для Нього немає нічого неможливого. Бог відкриває людині лише те, що Він хоче відкрити.

2. Опис створення світу в книзі Буття слід сприймати як дослівну оповідь.

3. Бог сотворив Адама, який не постав з жодної иншої істоти.

4. Адам порушив обітницю і людська раса зазнала гріхопадіння, що привело до погорди, страждань, занепаду і смерти. Якби Адам не згрішив, людство не знало б смерти.

5. Творення світу здійснювалось за шість чітко визначених етапів.

6. Бог призначив небесні тіла, щоб вони були джерелом світла, дороговказами та визначали пори року, дні та роки.

7. Бог творив шість днів поспіль і відпочив на сьомий.

8. Земля зноситься, як вбрання, та загине, щоб перемінитись під час другого пришестя Христа.

9. Бог засудив і знищив рід людський, пославши на землю потоп.

Ми не можемо бути певні щодо инших моментів, оскільки Письмо не зосереджує на них увагу. Деякі з них часом поверхово згадуються, або ж їх значення можна тлумачити по-різному. Наступні твердження є логічними підсумками всього Святого Письма. До цих висновків можна дійти на основі звичайного прочитання Письма та застосування найкращих принципів інтерпретації. Часто Святе Письмо можна тлумачити двояко і в результаті прийти до двох можливих креаціоністських моделей. Далі наводимо перелік цих висновків та їх значення.

1. Часовий проміжок, який згадується в книзі Буття, визначається днями. Деякі дотримуються думки, що це не були 24-годинні дні, а «віки» або довші проміжки часу, що відповідають геологічним «епохам» в уніформістській моделі походження світу, яка відбита в закам’янілих рештках. Я цілковито переконаний, що «день» співвідноситься з 24-годинним проміжком, оскільки це найприродніше прочитання Письма. Адже після кожного «дня» в оповіді мовиться «і був вечір, і був ранок». Це важко погодити з теорією дня-віку.

2. Бог не виокремив пори року, дні та роки аж до четвертого дня.

3. Дещо непевним є, чи Бог сотворив сонце, місяць, зірки і планети на четвертий день, чи він просто призначив їх керувати днем і ніччю, в той час як вони існували як частина нескінченного вічного минулого. Це «призначення» могло відбутися як результат звичайного усунення шару хмар. Якщо «небеса» визначити як атмосферу, це пояснення є цілком імовірним. Инше пояснення вимагає піддати сумніву відстані до зірок, обчислені астрономами, або відхилити деякі фізичні припущення, зокрема теорію відносности та швидкости світла. Небагато креаціоністів сьогодні сумніваються щодо відстані до зірок, окрім хіба двох науковців, Д. Рассела Гамфріза та Барі Сетерфілда, котрі розробляють дві різні робочі пропозиції, які могли б пояснити теорію молодого всесвіту. Доктор Гамфріз твердить, що віддаленість зірок можна пояснити розширенням часу; Сетерфілд дотримується думки, що швидкість світла була значно більшою в минулому.

4. Зі Святого Письма відомо, що земля зноситься, як вбрання, і загине. Можливо, ми можемо зробити таке припущення і про всесвіт, що він теж зноситься і загине, щоб звільнити місце новому творінню Христа.

5. Якщо ми читаємо Біблію дослівно, важко відшукати прогалини в оповіді про творення, які можна було б заповнити проміжками часу, коли відбувався еволюційний розвиток. Багато хто вважає, що існує часова прогалина в оповіді між Буттям 1:1 та 1:2, коли Бог знищив царство на землі, створене Сатаною, де могли б поміститись мільйони років, за які нагромадилися кам’яні рештки. Инші вважають, що є прогалини в ґенеалогіях. Теологи запропонували теорію прогалини як компроміс між теорією еволюції та Біблією. Однак, погоджуючись з імовірністю прогалин, ми арґументуємо мовчанку. Малоймовірно, що Бог забув згадати мільйони років земної історії у Своєму Слові, якщо вони справді відбулися. Найбільший недолік теорії прогалин полягає в тому, що в ній ідеться про великі масштаби вимирання як частини еволюційного розвитку задовго до того, як смерть прийшла у світ з падінням перших людей. Ті, хто вірять у недавнє творення світу, відносять його на часовий проміжок між 6000 та 10000 років назад.

6. Під час та після творення, і навіть зараз Бог використовує свої надприродні сили на землі, змінюючи природні процеси, які науковці можуть спостерігати та реєструвати. Потоп часів Ноя – один з найпоказовіших прикладів.

7. Потоп Ноя відповідальний за всі геологічні поклади, які ми віднаходимо в земних нашаруваннях, а також за кам’яні рештки, які відображають допотопних істот, збережених у порядку, який відповідає періодам зміни їхнього довкілля. Инші допотопні та післяпотопні катастрофи могли бути причиною инших заховань істот та геологічних покладів.

8. Допотопний світ був особливим тропічним середовищем, в якому люди (і тварини) могли жити понад 900 років.

9. Біблійні «види» радше за все не мають жодного стосунку до еволюційних видів.

Теїстична еволюція

Існує три основні креаційні точки зору: теорія дня-віку, теорія прогалини та модель геології потопу (або модель недавнього творення). Не вважаю теїстичну еволюцію як таку, що лежить в рамках креаціоністської теорії, оскільки вона не є спробою примирити Святе Письмо, а всього лиш говорить, що «еволюція відбулася, а Бог трохи їй допоміг».

Теїстична еволюція є соромом для християнства, своєрідна «відмазка». Теїстичний еволюціоніст вважає, що Святе Письмо є лише алегорією на те, як постав світ, але не описом процесу творення. Ті, хто дотримуються цієї думки, піддають крайньому сумніву надійність Святого Письма. Якщо книгу Буття не вважати за правдиву оповідь, то що, нам тепер вибирати ті частини Письма, в які ми можемо вірити, і ті, що ні? Чи міг би допустити Бог, щоб його слово було заплутане через різні думки людей, чи давав би нам неправдиву інформацію? Бог не написав книгу Буття в алегоричному стилі. Його стиль безпосередній, наче огляд новин. Помилкою є спроба вичитувати в Святому Письмі тлумачення, які виходять за рамки звичайного простого прочитання.

Теїстичний еволюціоніст покладає більше віри на людське вміння логічно мислити, ніж на біблійні одкровення, не беручи до уваги наукові чи теологічні засади. Гляньмо на походження теорії еволюції. Чи ті, що першими пропагували теорію еволюції, були віруючими людьми? Як ми можемо примирити гуманістичну філософію та Біблію, якщо еволюція за своїм задумом є філософією атеїстичною?

Коли випробовуєш будь-яке філософське чи релігійне вчення на істинність, проаналізуй їх коріння і насіння. Які люди це вчення започаткували? Які люди займаються ним сьогодні? Як воно змінює їх спосіб життя? Ще одна підказка – проаналізуй дух, яким овіяне вчення. Наприклад, окультна атмосфера навколо НЛО створює всезагальний дух страху. Цей дух не має нічого спільного з Богом. Инша вказівка на помилковість вчення – це дух суперечок чи погроз.

Теорія дня-віку

Ця теорія схожа до теорії теїстичної еволюції, але її прихильники намагаються примирити Святе Письмо з теорією еволюції, стверджуючи, що біблійне слово «день» насправді означає мільйони років, а «був створений» насправді означає «еволюціонував», і т. ин. Такий підхід забезпечує найменшу кількість критики на адресу теорії еволюції. Йдеться про те, що Бог надавав першого творчого імпульсу кожному періоду і наглядав за поступовим розвитком кожного з видів.

Теорія дня-віку не узгоджується зі звичайним прочитанням першого розділу книги Буття. Проте багато людей задоволені таким поясненням і намагаються дотримуватися буквального тлумачення Письма в инших місцях. Я вважаю, що такий компроміс з теорією еволюції не потрібен. Мені видається, він є небезпечним, до того ж, існують ліпші моделі. Фраза «і був вечір, і був ранок» йде за описом творчої діяльности кожного з шести днів. Ця фраза навряд чи узгоджується з описом довгих періодів у мільйони років.

Теорія прогалини

Біблія Шофілда та коментарій Дейка є зразками сучасних робіт, які пропагують теорію прогалини. Теорія прогалини, інакше відома як теорія руйнування та відновлення, постулює, що первинне створення світу відбулося мільйони років тому, а між рядками Буття 1:1 та Буття 1:2 була «прогалина», під час якої стався катаклізм – руйнація, пов’язана з падінням Сатани та темних ангелів. Пояснення цього припущення знаходять в рядку Буття 1:2, де земля «була пуста та порожня, і темрява була над безоднею». Слова "пуста" (tohu) та "порожня" (bohu) означають спустошення, хаос та невидимі сліди руйнації. З цього моменту, якщо дотримуватися такої теорії, Бог почав творити заново, і ця робота зайняла дослівно шість днів.

Період динозаврів і мільйони років еволюції припадають, згідно з цією теорією, на прогалину, в той час як ссавці та люди є частиною нового творіння. Прибічники теорії прогалини наводять рядки книги пророка Ісаї 14:12 як доказ падіння Сатани, яке відбулося в час «прогалини».

Недоліки теорії прогалини схожі на недоліки теорії дня-віку. Це той компроміс з теорією еволюції, який нікому не потрібен. На відміну від моделі дня-віку, теорія прогалини має за основу катастрофу і в цьому плані подібна на найновішу модель недавнього творення, про яку йдеться далі. Проте прихильники теорії прогалини не бажають піддавати сумніву погляди еволюціоністів про довгі часові періоди. Нам слід поставити питання: чи прийшли б ми до такого висновку, спираючись на природне прочитання Святого Письма, якщо б у нас не було еволюційного упередження? Чи це тлумачення Святого Письма існувало до дарвінізму?

Звичайно, теологи можуть вигадати різні розумні пояснення того, як ідея довгих часових періодів могла б узгоджуватися зі Святим Письмом. Переосмисли значення одного слова, зроби припущення щодо другого – і можна легко досягнути компромісу, прийнятного для деяких людей. Однак основна проблема теорії еволюції – це не примирення її з теологією; насправді наукові докази виступають проти цієї теорії.

Недоліки теорії дня-віку та теорії прогалини

Як на мене, то краще, щоб хтось вірив у теорію дня-віку, чи теорію прогалини, ніж був би атеїстичним еволюціоністом. Проте ці дві теорії теж мають досить недоліків, як з наукової, так і з теологічної точки зору, що може стати причиною хибного вчення.

У книзі Вихід 20:11 йдеться про те, що "шість днів творив Господь небо та землю". Вже сама ця фраза заперечує думку про довгі епохи чи прогалини. Цей стих використовується в тому самому контексті, що і шість днів тижня, посилаючись на день shabbath, день відпочинку в Десяти заповідях. Письмо не говорило б про один окремий день тижня в одному реченні, прив’язуючи його до шести «невизначених проміжків часу» в наступному. Натомість Вихід 20:8-11 зіставляє в одне сьомий день відпочинку та сьомий день творення. Речення після кожного дня творення про «вечір і ранок» дає підтвердження, що Письмо говорить про 24-годинний день в буквальному розумінні, а не про невизначений часовий період.

Вихід 20:11 також об’єднує творення небес із творенням землі за шість днів, що виключає можливість прогалини. Якщо автор Буття хотів передати думку про довгий період часу для творення, він міг використати гебрейське слово olam замість слова yom. Вихід 31:15-17 повторює це твердження.

Теорії дня-віку та прогалини зазнають невдачі в намаганні примирити Святе Письмо з теорією еволюції. Порядок творення в Бутті цілком не збігається з еволюційною схемою. Перші істоти, які згадуються в оповіді про створення світу – це птахи і кити! Не існує шести чітко виражених еволюційних періодів, які відповідали б шістьом «періодам творення» в Біблії.

Теорія прогалини втискає усю еволюційну історію занепаду, смерти та боротьби у два стихи Біблії, хоч смерти не існувало аж до падіння перших людей. Нема вказівки на те, що падіння Сатани з небес спричинило катаклізм тут, на землі. Бог скинув Сатану на землю лише після його повстання та гріхопадіння. Це основна суперечність цих теорій; якщо довести їх до кінцевого висновку, вони зроблять з Бога автора зла та хаосу!

Оскільки Бог створив світ і назвав його добрим, Сатана не міг повстати і захопити сад раніше, ніж відбулося створення світу. Прихильники теорії прогалини наводять Єзекіїля главу 28, щоб підтвердити свою теорію, але не звертають уваги на стих 13-17, в якому Сатана (який стоїть за пророцтвом тирського царя) перебував в Едемі і його серце обернулося проти Бога, після чого він був вигнаний зі світу Божого. Отже, падіння не могло статися перед шестиденним створенням райського саду.

Один з прибічників теорії прогалини дійшов висновку, що мало бути два сади Едемські, один багатий на мінерали, яким протягом мільйонів років керував Сатана, та инший, створений і відновлений Богом! Однак порівнюючи Єзекиїла 28:13 з Буттям 2:12 побачимо, що Едем у Бутті теж був багатий на мінерали. Не потрібно притягувати за вуха Святе Письмо, щоб охопити у цей спосіб еволюційне пояснення розвитку.

На жаль, більшість теологів не береться критикувати теорію еволюції, вважаючи, що це понад їх силу. Приголомшені складною арґументацією та науковим жаргоном, вони пригнічені та змушені йти на компроміс.

Коли ми зрозуміємо величину помилковости еволюційної теорії, наскільки їй бракує доказів, зібраних на основі спостереження, ми усвідомимо нерозумність намагань дійти з нею компромісу.

Модель недавнього створення

Модель недавнього створення світу безпосередньо критикує еволюційну теорію з наукової точки зору та аналізує припущення, які задіяні в наукових методах для визначення «віку» скель та закам’янілих рештків. Згідно з цією моделлю, земля молода, а в біблійній оповіді немає жодних прогалин. Потопом пояснюють земні нашарування.

Науковці та дослідники християнства, котрі дотримуються моделі, нагромадили багато інформації, яка спростовує ідею про вік землі в чотири мільярди років. Через ці докази нам не потрібно намагатися втиснути довгі часові періоди в модель створення світу. Ці науковці розробили теоретичну модель землі, яка описує умови існування перед потопом та створенням.

Згідно з цим вченням, земля в час потопу різко відрізнялась від нинішньої планети. Атмосферна оболонка, небесне «покривало» складалося з водяної пари, що створювало сприятливе довкілля за допомогою парникового ефекту. Рослини та тварини виростали до величезних розмірів, а тривалість життя сягала більше 900 років. Це покривало не пропускало радіяцію, яка зараз легко проникає на землю з відкритого космосу. Воно мало три шари: зовнішній озоновий шар значно потужніший, ніж сьогодні, центральний шар з водяної пари, яка втримувала земне випромінювання з довгими хвилями та внутрішню атмосферу з вищим насиченням вуглекислим газом та водяною парою. Ця внутрішня атмосфера накривала землю, як тепле покривало, і скроплювала її росою.

Біблійний потоп міг стати результатом поєднання двох факторів: падіння покривала з водяної пари та прориву підземних запасів з-під земної кори. Деякі вважають, що крижані шматки чи астероїди з відкритого космосу притягувало до земних полюсів магнітним полем землі. Це могло порушити цілісність водяної оболонки. Инші гадають, що внаслідок вулканічної активности відбулося виверження вулканічних фонтанів, через що оболонка зазнала конденсації.

У кожному з випадків на полюсах негайно б виникли снігові заметілі, причому температура з’їхала б до мінус 65⁰, заморожуючи все живе довкола. Це могло б пояснити знахідку моментально заморожених мамонтів в Арктиці та крижані щити Антарктиди, які сягають 1500 метрів нижче від рівня моря.

Инші вважають, що «льодовиковий період» був результатом ефекту охолодження від вітру, який послав Бог після потопу, щоб води відступили, або центробіжної сили, що зібрала всі води потопу на екваторі, залишаючи величезні масиви криги на полюсах.

Під час потопу найчисленніші істоти були поховані першими, як це сталося з молюсками, далі на черзі були морські істоти, земноводні, плазуни і врешті наземні тварини, які втікали на природні підвищення перед тим, як їх поглинула стихія. Рухомі води створили механізм відбору та розподілу покладів. Швидкість осідання великих частинок прямо залежить від їх розміру, густини та сферичної форми. При течіях глибиною від 1500 до 3000 метрів, мали відбуватися значні зрушення ґрунтів. Під величезним тиском маси води на все поховане створилися умови для закам’яніння та консервації всього за лічені години. Черговість осадів відображає такий порядок: послідовні шари відкладені вздовж масивних течієвих покладів.

Кожен материк покритий товстим пластом нашарувань, що показує всесвітній всеохопний масштаб потопу. Нашарування більше не формуються сьогодні, хіба що в дуже незначних розмірах в гирлах рік, або як результат вулканічної активности.

Катастрофічна теорія тектоніки плит – це можливе пояснення материкових «плит». В ній ідеться про те, що виверження підземних вулканів спричинило розкол материків. Як наслідок, океанське дно поглинуло воду після потопу. Ця теорія стає все популярнішою в останні роки. Земна кора ковзає по шару розплавленого каменю під нею. Тиск додаткової маси води мусив призвести до того, що земна кора тріснула і розсунулася в сторони. Прихильники цієї теорії твердять, що масивна тріщина в земній корі спричинила викид під тиском розжареної пари, яка вибухнула на тисячі кілометрів в атмосферу. Доктор Волт Бравн висловлює думку, що материкові плити почали рухатися і досягли швидкости близько 75 км/год. Припущення, що більшість води потопу надійшло з підземних покладів, вирішує багато проблем в попередніх моделях створення світу. Наприклад, завдяки цьому припущенню не потрібно покладатись виключно на водяну оболонку землі як джерело води для потопу.

Доктор Джон Баумґарднер розвинув комп’ютерну модель, яка симулює, як швидке підсування тектонічних плит могло призвести до перерозподілу всієї земної кори. Ця модель пропонує можливу рушійну силу для катастрофічного тектонічного руху. Вчений вказує на те, що і Венера, і Марс демонструють подібні докази перерозподілу поверхні.

Багато досліджень в науці про створення світу зараз ведуться власне в рамках моделі недавнього створення. Хоч існує багато варіянтів цієї моделі та вдосталь місця для суперечок, пояснення про юний вік планети найбільш задовільне з наукової та релігійної точок зору.

Молода земля, древній космос

Деякі креаціоністи переконані, що Бог створив землю, сонячну систему і видимі зірки протягом одного тижня творення в Бутті, але що решта всесвіту існувала до створення землі. Завдяки такому сценарію вдається уникнути проблеми старого всесвіту, вік якого доводять величезні відстані до зірок, а також критики сучасних фізичних світлових теорій.

Ця модель має за основу визначення слова «небеса» в Бутті 1:1 та Виході 20:11. В Бутті 1:8 Бог назвав створену оболонку небесами. Ймовірно, що оболонка відповідає атмосферному покривалу, яке захищало землю до потопу. Тоді Бог міг створити космос значно раніше, і не обов’язково під час семи днів тижня творення.

Арґумент проти цієї точки зору – твердження «нехай будуть світила на тверді небесній», яке знаходимо в розповіді про четвертий день. Цей арґумент можна спростувати, якщо припустити, що того дня Бог зробив зорі видимими з землі, або Він просто відкрив їх, відсунувши завісу з хмар.

Оскільки Бог вічний, існує можливість, що всесвіт теж вічний, якщо, звичайно, Бог не створив на початку час, і тоді він існує в позачасовому та просторовому вимірі. Проте більшість фізичних світлових теорій, які вивчають сьогодні, ґрунтуються на припущеннях теорії великого вибуху. Декілька фізиків-креаціоністів запропонували моделі світлової теорії на основі різних припущень, за яких юний вік всесвіту стає можливий. Ці моделі розглянуто у розділі про зорі та планети.

Підсумок творення світу в Бутті 2:1 та 2:4 ставить перед нами проблему, що стосується ідеї про древній космос.

«І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє [небесні світила]» (стих 1).

«Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог створив небо і землю» (стих 4).

Обидва стихи говорять про небеса в множині, а стих 1 згадує «все воїнство їхнє». Якщо автори намагалися передати, що Бог закінчив творення небес протягом одного тижня, то це добрий опис. Все ж залишається можливість віддаленого космосу, який ми бачимо через телескоп і який може бути за межами нашого часу та простору, частиною вічного минулого. Цей арґумент не підкріплений Святим Письмом і він стосується чогось за межами небес, описаних в цих стихах.

Модель молодої землі – давнього космосу не містить стільки теологічних розбіжностей, як теорія дня-віку чи теорія прогалини, згідно з якими був довгий період смерти та боротьби до появи Адама. Ті, котрі хочуть залишатися вірними Святому Письму, проте не сприймають ідею молодого всесвіту, можуть відшукати рівновагу завдяки цій моделі.

Науковці пропонують инші моделі походження світу, які не суперечать Письму. Основне завдання науковця-креаціоніста: розглянути докази та сформулювати найкращу картину того, що сталося в минулому.

Переваги креаційної точки зору

1. Бог міг створити світ за будь-який часовий проміжок, який він вибрав. Еволюціоністи, котрі наполягають на тривалих епохах розвитку, змушені сперечатися з законами термодинаміки та думкою про те, що час є ворогом еволюції.

2. Креаційна теорія пропонує просте пояснення походження життя.

3. Біблійна повінь пояснює геологічні загадки, які виникають при дослідженні закам’янілих рештків.

4. Біблійна оповідь дає чітке пояснення недавнього походження людини.

5. Креаційна модель краще узгоджується з законами термодинаміки і пояснює світовий занепад, який ми спостерігаємо у всесвіті. Еволюція виступає проти цих законів.

6. Креаційна модель більш вдала з філософської точки зору. Якщо дотримуватися еволюційного вчення, то слід погодитися, що людина – результат сліпого випадку, а життя безглузде. В такому світобаченні людське існування втрачає сенс.

Переклала Софія Скачко