Єфім Мармєр

Еволюція бритоголових

Усе – жарти закінчилися. Для мене особисто вони закінчилися 13 листопада (2004 р. – Прим. ред.), минулої суботи, коли провідних журналістів «УЦ» Оксану Гуцалюк, Геннадія Рибченкова та репортера місцевої інформагенції «Комівояжер» Руслана Худоярова десяток бритоголових молодчиків відлупцював і принизив у самому центрі Кіровограда – під час концерту на підтримку Віктора Януковича.

На сцені, розігріваючи публіку, весело стрибали хлопчики і дівчатка. Близько 5 тисяч глядачів чекали Наташу Моґілєвську і Філіпа Кіркорова, а двох хлопців і дівчину (!!!), заломивши їм руки за спину, духопелили гобліни у шкірянках. Абсолютно не звертаючи уваги на півсотню міліціонерів, які стояли неподалік і старанно не помічали бійки. Підставою для розправи стала помаранчева хустка на шиї в одного із журналістів…

Років із 30 тому людина, пострижена під «нуль», викликала у громадян однозначну реакцію: чи то вчорашній зек, чи п’яничка-п’ятнадцятидобовик, у «ліпшому» разі – лишай. На початку 90-х кремезні бритоголові хлопці у спортивних костюмах і чорних в’язаних шапочках з непристойною назвою стали символом базарного рекету. Вони швидко навчилися вибивати данину у торгівців на ринку, а потім почали «дахувати» підприємців. Бичачі шиї, пальці віялом і невиразна манера висловлювати свої думки і бажання – саме тоді їх і прозвали «мурчунами», «мурчиками». Незважаючи на ласкаве прізвисько, їхнім жертвам було зовсім не до жартів...

Багато з них самі полягли в бандитських «розборках»: «пацанські» могили є на всіх кладовищах. Дехто взявся до роботи – став охоронцем або валютником; деякі – більш удатні – купили собі «мерина» чи «беемвуху», вклали награбовані гроші в магазини, ринки і сауни – стали бізнесменами. А в той час уже підростало нове покоління, яке, дивлячись на «старших товаришів», теж хотіло по-легкому зрубати бабок...

Уперше в наших краях бритоголових було залучено у політтехнологіях на виборах 1998 року. Тоді їх використовували для цілком простих операцій, у праці на «конкретних» (близьких до криміналітету) кандидатів в депутати: ганяти «чужих» агітаторів, охороняти «свої» листівки і плакати, робити инші капості на рівні дрібного хуліганства й організовано курсувати між виборчими дільницями, голосуючи за відкріпними талонами.

У 2002 році на виборах до парламенту статус «мурчиків» зріс. Їхні добре організовані загони працювали відразу в декількох партіях, наводячи страх на штаби конкурентів. В руках у них з’явилися ножі і біти, з допомогою яких в одну мить не лише знищувалися паперова агітація і намети, встановлені в центрі міста, але й розбивалися машини і голови політичних супротивників. Саме тоді бритоголових відморозків почали називати гоблінами. Медичний факт: придумали цю ганебну кличку свої ж – ті, які командували бритоголовими із штабів. Саме тоді, у 2002-му, вперше так чітко проявилася типова для нашого часу синхронізація дій міліції і криміналітету: під час рейдів гоблінів правоохоронці щезали.

На тих самих виборах практично в усіх великих містах до органів місцевого самоуправління і виконавчих структур прийшли ті, хто на початку дев’яностих їздив на «стрілки» і «терки», а на межі тисячоліть вперше одягнув дорогий костюм і вирішив, що бути депутатом, мером або чиновником – це круто! І прибутково…

На нинішніх виборах бритоголові здійснили ще один виток еволюції. Вони покинули свої рідні міста й окраїни, почали вільно мігрувати країною, працюючи «вахтовим» методом, поселяючись у найліпших готелях і пансіонатах (в Кіровограді вони поселилися в готелі «Европа»). Розцінки на послуги бритоголових «агітаторів» суттєво підвищилися – вони вже знають собі ціну. Їхні загони стали більш автономними і професійними, їм більше не потрібні команди і контроль за кожним кроком, головне – вони навчилися самі ідентифікувати ворога. І розправлятися з ним будь-яким способом…

Саме цей етап дав підставу людям, хоча б трохи знайомим з історією минулого століття, відзначити вельми стійкі аналогії з Німеччиною 1933 року. Там теж спершу використовували своїх бритоголових – штурмовиків – як гарматне м’ясо, але дуже швидко тамтешні гобліни вирішили, що пора виходити на перші позиції влади…

Історія, як відомо, повторюється, і нашим господарям районів і областей, партійним босам і керівництву СБУ (а більшість із них – досить освічені люди), хоча б із міркувань власної безпеки слід замислитися, якого джина вони випускають із пляшки. Завтра «мурчики» того, першого призову захочуть самі контролювати фінансові потоки б’юджетів міст та областей, а нинішні мери і губернатори, якщо і всидять на своїх кріслах до 2006 року, то перетворяться на звичайних маріонеток. Допоможуть учорашнім «мурчикам» в маринарках від Hugo Boss нинішні гобліни. Найбільш спритні з них займуть звільнені кабінети – так формується бандитська влада в нинішній Україні.

І нехай керівники районів і міліції не творять собі ілюзій: із кожним днем скомандувати «Розійдись!» загонам бритоголових буде все важче…

Переклав Андрій Кирчів