Бірґіт Ріхард

Чорні мережі: класична субкультура у сфері мас-медій

Меланхолійний стан «blacks»

Акцептація контактів через інтернет засвідчує, що готика не є «вуличним стилем». Публічна сфера не є життєво важливою для презентації стилю. Зустрічі проводяться у приватних чи ізольованих місцях, як-ось цвинтар, де пейзаж ніхто не потривожить.

Ти виходиш на «чорну сцену», коли проявиш відповідну філософію життя: самотність, ізольованість, брак прихильности та спілкування, проблеми в школі, проблеми у самовизначенні, а також розчарування у першому коханні. Гелспер (Helsper) наводить инші причини: відкинення більшістю та байдужість до дитини у сім’ї. Крім того, стиль виступає проти контрольованих структур, тому часто присутній у маленьких містах і селах. Далеко від батьків і шкіл, що більше не гарантують безпеки чи підтримки, стиль стає місцем для реконструкції соціялізації. Індивідові надається можливість виразити себе через символіку готичної культури, знайти спосіб подолати проблеми і сумніви. Для готики характерними є інтравертний сум і меланхолія, що базуються на пережитих розчаруваннях, які поділяють усі члени спільноти, виходячи з песимістичної філософії життя. Сформовано мережу самотности – ті, котрі бажають контакту з иншими, мають можливість зустрітися з ними у спеціяльних місцях, таких як «чорні дискотеки», де на вас неодмінно справить враження культивована ізоляція.

Інтернет як новий посередник комунікації частково розв’язав проблему ізоляції. «Чорні мережі», які було запущено на фестивалях, а також журналами для фанів, тепер розширені. WWW пропонує можливість безпосереднього спілкування й обміну інформацією з особами, які мають подібні погляди (наприклад, поширюється інформація щодо концертів і записів, готичних клубів і магазинів спеціяльного одягу, фільмів, коміксів, книг, поем.

Мережа є також кур’єром єрархії цінностей стилю, як, скажімо, долання певних табу. Зокрема, у цій єрархії має значення особа «gool» (гробаря) – людини, яка викопує тлінні останки на цвинтарях, щоб потім використовувати їх для декорування кімнати чи себе самого. Ця тема, дуже популярна у відповідних ЗМІ, приваблює увагу до намогильних ритуалів і некрофілії, які сприймаються як втілення готичного стилю, проте тут є лише маленька частка правди. Викопування тлінних останків для готів засвідчує близькість до смерти.

У такий спосіб сформовано міт «забороненої зони» готичної культури. Особа «gool» є немовби «заманкою». Проте готи тим самим підтверджують існування реальної смерти, на противагу до иншої частини культури, яка смерть стилізує. Иншою «маркою» ментальности готів є ставлення до самогубства. Належить ствердити, що готи не є субкультурою смерти, яка б спонукала своїх послідовників до самогубства, як це инколи повідомляють ЗМІ і стверджують політичні діячі, а радше навпаки: для них це спроба критично проаналізувати власну самотність і близькість до смерти. Готи формують своє ставлення до смерти з усвідомлення, що вони живуть тут і тепер і повинні розв’язувати свої проблеми, подолавши гнітючий страх перед смертю.

Ще одна важлива частина стилю – релігійність. Як стверджує Гелспер (Helsper), готи створюють «bricolage of religion» з елементів християнства, нехристиянських релігій та окультизму. Окультизм особливо привабливий для готів, тому що він пов’язаний з иншою ерою чи з иншою стадією розвитку цивілізації. Символіка окультизму, яку через її ірраціональність відкинула решта суспільства, дозволяє їм виразити незадоволення інституціялізованою церквою і раціоналістичною сучасною цивілізацією.

Аналіз використання релігійних та окультних традицій у готів не провадить до висновку про окультність готичної субкультури. Радше навпаки: було б дивним, якби готи добровільно вступали в обмежену, закриту систему, після того як утекли від одностороннього rustic-religious навколишнього середовища. «Головна засада віри» полягає не у вірі в Сатану чи Бога, як про це повідомляють у ЗМІ – готів радше можна вважати атеїстами, – а у вірі в смерть як у найвищу інстанцію влади, від якої жоден смертний не здатний ухилитися. «Bricolage of religion» створює свого роду приватну релігію смерти, що нагадує її послідовникам про їхню смертність, але не має функції утішення.

Компоненти «готичного» стилю

Готичний стиль стосується всіх сфер життя: кімната, одяг, зачіска, музика, танець, ЗМІ (Інтернет, журнали). WorldWideWeb дає готам змогу передавати музику і фотографії груп, якими вони захоплюються (наприклад, Sisters of Mercy, Cure, Alien Sex Fiend, Ann Clarke, Skinny Puppy, Fields of Nephilim, Christian Death, Current 93), від покоління до покоління.

Як і в усіх субкультурах, епіцентром тут є музика. З незалежної музики виділяється сумна чи темна лірика. Звукові колажі звичайних шумів, цитати з релігійним контекстом (григоріянські піснеспіви чи церковні інструменти, такі як орган), звуки клавесина і саморобних інструментів, виготовлених з кісток, переплітаються з панком та електронною музикою. Головним мотивом лірики є нерозділене кохання, смерть. Часто використовують цитати з релігійних мес – це має служити для подолання депресії, яка піддає небезпеці саме існування. Це важливий елемент у єрархії цінностей готів. Скажімо, група Joy Division вважається автентичною, тому що депресивна ментальність вокаліста Єна Кертіса (Ian Curtis), який закінчив життя самогубством через нещасливу любовну інтригу, виражена у їхній музиці. Абсолютно пасивний готичний антиданс є медитативною концентрацією енергії на внутрішній сфері індивіда. Автистична форма танцю нагадує рухи монстра Франкенштейна. Танець складається з монотонного руху, без огляду на ритм музики.

Вампіри, ченці і відьми: «чорне» приладдя

Кімнати «готів» декоровано в особливій манері: наприклад, маленькі вівтарі, на яких розміщено похоронні стрічки, розп’яття, похоронні лампи, свічки і черепи. Пенали зроблено у формі трун, що символізують смерть. Печери, драпіровані чорним стіни, нагробні плити – типові приклади в готичній культурі. Однак, попри повідомлення ЗМІ, ми не знайшли прикладів, коли б труни використовувалися для спання як ліжка. Кімната повинна відтворювати темну атмосферу цвинтаря, близькість до смерти, чи служити як печера, що захищає від загрозливого зовнішнього світу. Приналежність до готичного світу також засвідчують елементи забави з тими речами, що становлять табу для инших людей.

Готи мають незвичайний, доволі гомогенний стиль одягу, який нав’язує до минулих століть. Він зовсім не схожий на провокативний одяг панків, проте готів упізнати легко: чорний колір, що домінує у стилі, – це вираження відчуття порожнечі, безглуздя, символ розпачу і відторгнення. Поза тим, це – вияв скорботи за людством, яке приречене, і тут нічого не можна змінити. Крім того, чорний «готичний» одяг нав’язує до аскетизму ченців. Він чудово контрастує зі срібними, металевими прикрасами, орнаментами на аксесуарах, квітковими мотивами, такими як троянди чи символами смерти, як череп.

Готичний стиль охоче використовує пояси, браслети, кульчики, застібки, які, проте, завжди виконуються у незвичній манері. Стиль готів є протилежністю до того, що ми вважаємо зручним щоденним одягом. Широкі плащі, корсети, шалі, плащі на взір Дракули, ряси ченців, турецькі штани, такі популярні серед готів, засвідчують, що сексуальні відмінності не мають значного місця у філософії стилю: еротичність тут співвідноситься зі смертю.

Готи не культивують агресивного принципу подертого одягу й естетики каліцтва і бідности, на чому акцентують увагу панки. У поезії створюються образи жінок, «красивих» ангелів смерти, які відповідають романтичним ідеалам XIX сторіччя.

Важливою ознакою готів є зачіски. Найпоширеніша зветься «пластина». Волосся покривається неймовірною кількістю лаку і зафіксовується у формі пластини. Инша зачіска походить від панків-ірокезів: на голові залишається тільки смуга, волосся тут переважно довше і начесане. Часом можна побачити зачіску й иншого типу: залишається пряме волосся на чубку голови і дуже коротке чи зовсім виголене на скронях і над шиєю. Це чоловічі зачіски.

Жінки віддають перевагу довгому чорному розпущеному волоссю, що нагадує скуйовджене волосся відьом. Через Інтернет можна знайти практичні поради щодо того, як розчесати волосся у «готичному стилі», пофарбувати його в чорний колір, як наносити косметику, чорні тіні для вік, помаду і лак для нігтів, як зробити колір свого обличчя мертвотно білим. Такий спосіб нанесення косметики («фарбування на смерть») створює символічну картину, що виражає солідарність з мертвими.

Чорна магія: анк, кажан і руїна

Оскільки готи зацікавлені усім, що має стосунок до смерти, то зрозуміло, що їхніми улюбленими мотивами у прикрасах є голова смерти, кістяки і кістки. Справжні кістки, використані як аксесуари одягу, стають утіленням memento mori, особисто пережитим.

З релігійної символіки використовуються розп’яття, зірка Давида, анк (єгипетський символ) і пентаграма. Найбільш провокаційний варіянт – перевернутий хрест, історично-культурний символ сатанізму, що означає протилежність ритуалам християнства. Тут це служить як критика релігії й інституціялізованої церкви.

Готи стилізують себе до істот, що населяють світ між життям і смертю. Поширені мотиви на прикрасах – кажани, а також павуки (тому що багато людей відчувають відразу до них) – павутина часто з’являється як прикраса на одязі, – та ще мухи, ворони, амфібії, ящірки, саламандри, тритони, сови, змії і жуки. Символічні тварини мають важливу функцію – супроводжувати душі мертвих людей.

Уявні світи готів включають в себе картини, наснажені аврою темних палаців, замків, темниць, нічних сцен, оповитих туманом освітлених повним місяцем. Потрапити у незвичайні світи можна віртуально – через Інтернет. Як технологічний посередник він дозволяє створювати незвичайні уявні світи, відділені від суворої дійсности. У реальному житті готи в основному використовують «готичноподібні» темні місця, такі як цвинтарі і руїни. Мотив «індустріяльної руїни», важливий для панків як символ прийняття і використання міської сфери, нецікавий для готів. Тільки стара, майже розвалена церква з цвинтарем і самотнім пейзажем має для них цінність. Авра руйнування й ізоляції створює сильне почуття приналежности до часу будівництва споруди. Руїна – це кістяк будинку, який символізує процес старіння людей і речей.

Місця, що їх обирають «готи», характеризуються тишею, ізольованістю, похмурістю і смертю. Тому, скажімо, цвинтар, місце, відокремлене від узвичаєного життя більшости людей, оповите аврою забороненого і таємничого, переважно і стає місцем зустрічі готів. Вони користуються небажанням нормальних громадян стикатися зі смертю і смертністю. У ХХ сторіччі люди не люблять відвідувати цвинтарі, місця, де близькість до смерти є найбільшою. Для готів це вирішальна причина залишатися там. Тим самим вони ніби відновлюють традиційну суспільну функцію цвинтаря.

Готи – це ретроспективна частина молодіжної культури. Їхня культура – це форма співіснування з меланхолією і депресією, думкою про індивідуальну і колективну смерть (доля людства, апокаліпсис, останні дні і руйнування навколишнього середовища). Готи виробляють свої способи співпраці зі смертю, якої цурається решта суспільства. Вони розбудовують свої ніші в різних медіях, де можуть поширюватися архаїчні, атавістські символи і зображення, наприклад, картинні галереї у WWW Найважливішою функцією готичних homepages в Інтернеті, крім можливости комунікації, є колекціонування та обмін образами і символами смерти. Копіювання і створення нових зображень перетворює мережу у віртуальний архів стилю.

Готичний стиль є символічною стилізацією втрати, смерти і скорботи, пережитих індивідуально й у спільноті. Естетичне очікування власної смерти і реалізація скорботи через стилізацію блукання мертвих між життям і смертю знімає потребу власної смерти через самогубство.

Переклала Марта Возняк