Ірина Слута

Пісочний годинник

Усім eсе в тому житті відміряно. Комусь більше, комусь менше... Кожен живе за виміром власного пісочного годинничка. От і з революцією вийшло так... Відміряно було їй три тижні майданного життя... А далі? Далі вже робота філософам, політологам, журналістам й иншим писакам.

Як би там не було, а революція стала історією, ми стали иншими, держава змінилася... Щось поліпшилося, щось погіршилося... Старші люди, як завжди, бояться: щоб не відключили світло, газ, опалення, воду, щоб тільки виплатили пенсію... А от молоді, як завжди, хочуть: щоб мати гарну високооплачувану роботу, щоб отримати стипендію... Та змінився погляд на світ. Молодь тепер знає, що вона може те, що хоче. Як не як, а віра – то велика сила!

Майдан дав нашій державі найголовніше – націю. Ідеали Майдану, такі як свобода, взаємодопомога, єдність, дружба – вічні.

Студентство – найактивніші і найчисельніші учасники революційних подій, для яких прийшов час осмислити те, що відбулося. Так виникла ідея редакції Незалежного культурологічного часопису Ї випуску числа спільно з Національним університетом «Острозька академія». Не будьте надто критичними, адже ми лише вчимося аналізувати. А ще ми хочемо, щоб знали думку молоді, адже нам будувати державу.

А все ж таки: що сталося з годинником? Чи то помаранчевий пісок скінчився, а можливості перевернути годинник немає, бо забетонували його (принаймні до наступних виборів), чи піщинка трапилась завелика і застрягла. І чого тепер чекати? Переворотів? Землетрусу, щоб трусонув тим годинничком? Час покаже... Але мірятимуть той час иншими піщинками...