Інна Пукіш-Юнко

Українська недореволюція

Зміни у свідомості суспільства відбулися, у свідомості влади – намічаються

Закінчується календарний рік, а з ним – і рік політичний. Яким він був для України, і що принесе їй наступний, 2006-ий? Думками з цього приводу поділилися львівські політологи – учасники «круглого столу» у Центрі політичного прогнозування газети «Високий Замок».

Наталія Балюк, головний редактор «Високого Замку». Ми прожили особливий рік, не подібний на всі попередні. Вперше маємо демократичну владу зі своїми недоліками, проблемами росту, але головне – демократичну за своєю суттю. І це найбільше завоювання, щоправда, завоювання року попереднього. Звичайно, ніхто не сподівався, що помаранчева команда після тріюмфальної революційної перемоги пересвариться і розділиться на кілька таборів. Це болючий факт, але не трагічний. Це – життя, в якому не буває ідеальної влади, ідеальних конструкцій… Головне, ми живемо в зовсім иншій атмосфері, не задушливій і гнітючій, а вільній. Ми стали самі собою, ми перестали боятися. Маємо свободу слова – теж одне з найбільших завоювань! І хоч влада не завжди прислухається до вільного слова журналіста, не завжди адекватно реагує на критику, вона не вбиває опозиційних журналістів, не кидає їх за ґрати і не шантажує податковими перевірками…

На жаль, з приходом нового року автоматично не залишаються у старому році старі проблеми. 2005 рік передає у спадок 2006-му газову проблему, питання дислокації Чорноморського флоту… Отримаємо нову гризоту – політреформу, а значить, нові правила гри у владній вертикалі, за якими наразі ніхто не знає як грати. Та головні підсумки 2005 року ми все-таки будемо підбивати не 31 грудня, а 26 березня 2006 року, після виборів до Верховної Ради. Отож запрошую до дискусії.

Анатолій Романюк, директор Центру політичних досліджень ЛНУ ім. І. Франка. Відлік цього політичного року треба починати не з 1 січня, а від часу переголосування другого туру президентських виборів. Відбулася революція не лише у світогляді українців: люди почали діяти. Зросла громадська активність. Але щодо очікувань, що політична революція відбудеться за всіма параметрами, то вони не справдилися. Цього року революція не відбулася, і це добре.

Окремо треба сказати про спробу формування пропрезидентської більшости і на її основі – системи влади в Україні. Поняття «пропрезидентська більшість» – оригінальне: в европейських країнах немає пропрезидентської більшости, а є більшість або меншість у парламенті, і відповідно президенти там не відіграють такої ролі, яку відігравав і наразі відіграє (до вступу в дію політичної реформи) Президент України.

Далі: впродовж цього року розпочалася реальна, а не декларативна боротьба з корупцією і з тіньовим сектором економіки. Маємо значно ліпшу ситуацію зі свободою слова. До позитивів також можна віднести й те, що парламентські вибори обіцяють бути демократичнішими, ніж були раніше, меншим буде використання адмінресурсу.

Якщо говорити про «мінуси», то я б назвав дуже серйозною невдачею те, що Україна не спромоглася вступити до Світової організації торгівлі. Не справдилися очікування, що нова влада менше говоритиме, а більше робитиме: політики, особливо перші особи, обіцяють більше, ніж можуть зробити.

Наталія Балюк. Ваші слова про те, що цього року революція не відбулася, і що це добре, не зовсім зрозумілі. Те, що впродовж цього року революція не відбулася – зрозуміло: не можуть революції відбуватися щомісяця чи щороку. Але чому це добре, мені не зрозуміло. Помаранчева революція принципово змінила правила гри й атмосферу в суспільстві. Люди очікували продовження тієї революції вже у владній еліті, у владних кабінетах, хотіли, щоб влада і далі відповідала ідеалам Майдану. Чому маємо розчарування? Бо влада не відповідала тому, що було задекларовано на Майдані. І це погано, що подальша революція не відбулася. Народ хотів, щоб відбулася кардинальна зміна еліти, щоб не було сепаратних переговорів з попередньою владою, щоб покарали «прихватизаторів» і головних фігурантів виборчих фальсифікацій… Цього не сталося. Влада зробила півкроку вперед і кілька кроків назад.

Анатолій Романюк. Я чітко наголосив, що революція відбулася у свідомості та поведінці частини людей. За класичним визначенням, революція – це радикальний злам, відхід від існуючої системи. Відбулася зміна системи? Ні. Відбулася зміна людей в цій системі. А система залишилася.

Наталія Балюк. Тобто в свідомості суспільства революція відбулася, а в свідомості влади – ні?

Анатолій Романюк. Революція в свідомості є попереднім етапом революційних змін в інститутах, відносинах, нормах. На інституційному рівні революція не відбулася. І це нормально, бо проводити радикальні зміни, впроваджуючи не до кінця продуману територіально-адміністративну реформу, погано. Ліпше доопрацювати її. Тобто зміни треба проводити поступово, залежно від їх готовности.

Ігор Балинський, політолог, головний редактор Західної інформаційної корпорації. Мені здається, що головною причиною того, що очікування Майдану не перенеслися у владні кабінети, є розрізненість помаранчевого середовища. У цьому середовищі існує багато різних груп, кожна з яких має своє бачення розвитку України. І Президент не став тим центром, який на базі різних варіантів мав би вивести стратегічне бачення розвитку країни. Досі немає системного уявлення, як мають відбуватися зміни, а є лише ситуативні ходи.

Тарас Возняк, головний редактор журналу «Ї». Спробую підбити економічні підсумки, які впливають на політичну сферу. З чого живе Україна? Більша частина валового продукту – це метал і вироби з нього плюс хімія. Хімічна промисловість завжди зав’язана на ціни на нафту й газ. Стрімке зростання цих цін є програшним для України. Чим вища ціна на нафту, тим менш рентабельною буде наша хімічна промисловість. Щодо ціни на сталь, то вона почала стрімко зростати з 2003 року. У 2004 році сягнула піку, а потім – загальмувала. Цей процес збігся приблизно з літом минулого року, тобто напередодні Помаранчевої революції. Я веду до того, що революційна осінь 2004 року була точкою перетину позитивної і негативної кон’юнктур для наших основних експортних та імпортних товарів. Помаранчевий уряд отримав надзвичайно складну економічну ситуацію, з якої вийшов блискуче. Спочатку була нафтова криза. До кінця літа 2005 року ціна на 95-ий бензин зросла до чотирьох гривень. Але треба врахувати, за якої базової ціни нафти. За прем’єра Кінаха, чотири роки тому, ціна на 95-ий бензин теж сягнула чотирьох гривень. Але тоді вартість нафти була приблизно 15 доларів за барель. А за прем’єрства Тимошенко вона сягнула 60-70 доларів. То який уряд був більш ефективним?

Друга криза – м’ясна. Її ми успадкували від «доблесного» уряду Януковича. Коли Янукович прийшов до влади, в Україні було 10 мільйонів голів великої рогатої худоби. А коли відійшов, було вирізано три мільйони голів. М’ясна криза була наперед запрограмована.

Третя криза – фінансова. За 2004 рік обсяг грошового обігу збільшився від 70 до 120-130 мільярдів гривень. За такого різкого зростання грошової маси мала б відбутися, щонайменше, серйозна інфляція. Натомість гривня втрималася, більше того – укріпилася.

Ще одна криза – газова. Росія відчула, що її відрізають від ринків в Европі – як від газового, так і від нафтового. І ця істерія, яку бачимо сьогодні, є спробою опанувати транспортні системи, щоб гарантувати собі вихід на ці ринки. Пропускна здатність українських газотранспортних систем – 140 мільярдів кубів газу на рік. По тій нитці, яку пустять по дну Балтійського моря, можна буде транспортувати лише 55 мільярдів. Крім того, країни Европи збільшуватимуть споживання російського газу. Транспортувати весь цей газ по дну Балтійського моря буде неможливо. Україна все одно залишиться тим перехідним клапаном, який може перекрити як нафтові, так і газові потоки. Тому російські лідери в істериці. Тут треба чітко розрізняти дві речі – Росію як державу і режим Путіна. Режим Путіна працює в дикому стилі. Щодо Росії, то, хочемо чи ні, але це партнер, з яким змушені будемо працювати. Підсумовуючи, скажу, що результати діяльности як уряду Тимошенко, так й уряду Єханурова дуже хороші.

Олексій Антипович, Український центр вивчення громадської думки «Соціоінформ». Я погоджуюся з думкою, що відлік цього політичного року треба починати з Помаранчевої революції. За цей час громадська думка зазнала суттєвих змін. Відразу після Помаранчевої революції у когось був піднесений настрій, у когось – навпаки, але, так чи инакше, люди дуже вболівали за ситуацію в Україні. Осмислення подій, які відбулися, призвело до змін громадської думки. На сьогодні громадяни більш-менш визначилися у своїх поглядах і ставленні до Помаранчевої революції, майбутніх виборів і ситуації в Україні. За результатами опитування, яке провів у лютому фонд «Демініціативи», 70 відсотків українців погоджувалися з твердженням, що демонстрації під час Помаранчевої революції були легітимною реалізацією демократичних прав. Наприкінці року ми зафіксували лише незначне падіння цього позитивного ставлення в оцінках Помаранчевої революції. Якщо відійти від революції і взяти инший аспект, наприклад, соціально-політичний, то понад 60 відсотків українців вважають, що соціально-політична ситуація в країні за цей рік швидше погіршилася. Це підсумкова цифра. До літа переважали більш позитивні оцінки. На кінець року більшість громадян не відчуває поліпшення в боротьбі з корупцією і вважає, що погіршилася економічна ситуація в Україні. Всі ці негативні оцінки проєктуються на політичну площину. І вже маємо зростання відсотка виборців, які не братимуть участи у наступних парламентських виборах чи ще не визначилися.

Тарас Возняк. Одна річ, що думають люди, инша – що є насправді. До середини року люди думали, що все добре, тоді як зі зрозумілих причин відбувався спад виробництва. Коли цей спад припинився і навіть почався підйом, люди почали думати, що ситуація в Україні трагічна. Маємо таку ось неадекватність: є реальний стан речей, і є те, про що люди поінформовані. Вже у першому півріччі 2005 року реальне виконання бюджету поліпшилося. Тоді як минулого року сплати до бюджету впали до найнижчого рівня ледь не за весь період існування незалежної Української держави. Сьогодні наша економіка змінилася, відпав псевдоекспорт, бо реального експорту не було, а були лише приписки. Нафтою торгували у чотирьох кабінетах: переганяли туди-сюди платіжки, і це називалося експортом. Німецька експертна група, що працює при Кабінеті Міністрів, зробила висновок, що українська економіка помітно оздоровилася.

Аскольд Єрьомін, заступник головного редактора газети «Високий Замок». Цього року в Україні змінилася ситуація з медіа. І цілком можливо, що ця ось розбіжність між реальною ситуацією в країні і сприйняттям цієї ситуації людьми пов’язана з тим, що влада виявилася не готовою працювати в нових умовах. Вона не знайшла тих важелів, за допомогою яких можна доносити інформацію до суспільства. А преса інформує так, як вважає за потрібне, бо вона – вільна. Раніше влада мала важелі для того, щоб зумисне спотворювати дійсність. Сьогодні ж маємо иншу картину. Це не означає, що треба повертатися до тих методів, які були. Але, мабуть, треба замислитися над тим, як відповідати на виклики, які є.

Тарас Возняк. Свобода преси – це не є некомпетентність преси.

Наталія Балюк. Преса завжди критична, це її суть - бути критичною до влади...

Анатолій Романюк. Щодня політики виливають одне одному на голови стільки різного бруду. То звідки ж у людей будуть позитивні враження?

Наталія Балюк. Треба зважати й на суто психологічний момент – люди завжди не задоволені своїм життям. Навіть у найбільш розвинутих країнах світу уряди відправляють у відставку, бо люди не задоволені і шукають чогось ліпшого.

Анатолій Романюк. Певний час люди були задоволені, бо зростали пенсії, соціальні виплати. А з вересня перестали зростати. Зарплата, яку отримували до того часу, стала звичайною, а нової, вищої, не дають. Підвищувати зарплату щомісяця неможливо, але людям хочеться.

Ігор Балинський. Я б виділив кілька важливих моментів, які впливатимуть на політичні особливості України після парламентських виборів. По-перше, нова влада зрозуміла, який тягар лежить на ній. Особисто для мене свідченням того, що людина усвідомлює складність ситуації, є її зовнішній вигляд. Те, що Ющенко і Тимошенко різко постаріли, свідчить про те, що вони розуміють складність ситуації, відповідальність за яку взяли на себе.

Друге: влада почала розуміти різницю між передвиборчими обіцянками та їх реалізацією. Це стосується насамперед створення робочих місць і залучення інвестицій. Думаю, незалежний аналіз ситуації протверезить і покаже рівень ефективности нової владної команди.

Третій момент, який я б відзначив: зміна уряду і формування уряду Єханурова частково переконала мене в тому, що влада прагне формувати тип нового чиновника. Не кажу, що це простежується на всіх рівнях, але певні кадрові призначення, аналіз ситуації свідчить: подекуди процес пішов.

Наталія Балюк. Що означає «тип нового чиновника»?

Ігор Балинський. Влада почала прискіпливіше ставитися до професійности чиновників. У процесі призначень на посади рівень політичної доцільности і політичної ейфорії став нижчим. Влада привчається реагувати на аргументовану критику громадськости та ЗМІ. Формування нової владної команди і старт парламентської кампанії засвідчили, що на всіх рівнях українського політикуму відбудеться зміна фігур.

Тарас Батенко, заступник голови Львівської облдержадміністрації, політолог. Те, що відбулося в Україні минулого року, можна приблизно порівняти з тим, що пережила Східна Европа у 1989 році. Після революції ми переживаємо період розчарування, а це є природним процесом у цій ситуації. Вважається, що для того, аби прижилася демократія, потрібні бодай дві виборчі кампанії, які проходитимуть за демократичними зразками. В Україні фактично не було жодних демократичних виборів, опозиції не давали шансу перемогти за правилами гри. Сьогодні опозиція реально отримала шанс на перемогу без майданів. Вперше стало реальним незастосування адмінресурсу – після того, як Президент встановив чіткі правила гри, і всі голови облдержадміністрацій вийшли з виборчого списку партії влади. Я б назвав цей рік роком впевненого прориву до демократії. Якщо говорити про невдачі, які нас спіткали, то одна з головних проблем – погіршення відносин з Росією в системі політичних координат, які запропонував режим Путіна. Швидше за все, відносини й надалі ускладнюватимуться, і режим, найімовірніше, робитиме ставку не на одного суб’єкта виборчих перегонів.

Тарас Возняк. Підсумовуючи рік, який прожила Україна, треба зважати не лише на внутрішні, а й на зовнішні фактори, на ті величезні політичні зміни, які відбуваються довкола нас. Бо ми не ізольовані від инших політичних площин. 2005 рік – жорстка криза в Евросоюзі: ЕС не знає, в якій формі він розбудовуватиметься далі. Це позитив для нас і для них чи негатив? Для нас, думаю, позитив. Далі: криза політики Сполучених Штатів, які не досягли успіхів у глобальній війні за нафту і газ. Неуспіх США в Іраку та инших регіонах є проблематичним для нас. Третє – криза в Російській Федерації. Росія рухається в бік авторитаризму. І це теж має вплив.

Анатолій Романюк. Хоча багато очікувань не було реалізовано, крок вперед все ж таки зроблено. Нас чекають серйозні зміни у політичній сфері. Попереду вибори, які приведуть до зміни персонального складу парламенту і відповідно – до зміни політичної еліти на рівні Києва. Зміни, які відбуваються внаслідок політичної реформи, вимагатимуть значно иншого рівня відповідальности від політичних партій і політичних інститутів, і ми цього вчитимемось. Так само вчитимемось досягати компромісів.

Ігор Балинський. Чого слід очікувати від початку нового політичного року? На всіх рівнях відбудеться зміна політичних фігур. Стиратиметься різниця в полярності політичних таборів. Помаранчеві, біло-голубі – таких радикальних відмінностей не буде. Наступний парламент буде проблемним: коаліції будуть хиткими і, можливо, матимемо часті відставки уряду. Але формуватиметься чіткіше розуміння політичної відповідальности, буде менше політичного авантюризму.

Олексій Антипович. Громадяни більш усвідомлено почали ставитися і до свого вибору, і до себе як громадян. Це, напевне, найбільший здобуток цього року. Сподіваюся, наступні вибори не відкинуть нас назад.

Тарас Батенко. Головний підсумок – те, що Україна не розкололась.

«Високий Замок» 27.12.2005 №239(3250)