|
|
|
Чорнобиль: справжні масштаби подіїДвадцять років після катастрофи – остаточні відповіді і стратегії допомоги потерпілим 5 вересня 2005 року · Майже 4000 осіб могли загинути від отриманих доз радіоактивного опромінення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. · Однак, до літа 2005 року прямий радіаційний вплив став причиною смерти лише приблизно п’ятдесяти осіб (в основному, персонал, що працював у ніч 26 квітня 1986 року, пожежники і робітники, що брали участь у ліквідації наслідків аварії). · Більшість смертей зафіксована у перші місяці після катастрофи, однак у ряді випадків лікування продовжило життя опроміненим людям аж до 2004 року. Ці і багато инших даних містяться у зведеній доповіді «Спадщина Чорнобиля – медичні, екологічні і соціально-економічні аспекти», що була недавно оприлюднена «Чорнобильським форумом» (Chernobyl Forum). Ця організація поєднує вісім спеціалізованих агентств ООН, серед яких МАГАТЕ, ВООЗ, Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН), Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО), Програма ООН з охорони навколишнього середовища (ЮНЕП), Офіс ООН з гуманітарних питань (UNOCHA), Науковий Комітет ООН з питань наслідків ядерної радіації (UNSCEAR), Світовий банк, а також уряди Бєларусі, Росії й України. «Доповідь, що підсумовує висновки сучасних учених, допоможе в пошуку справжніх відповідей на питання про те, скільки осіб померло в результаті катастрофи на ЧАЕС, скільки людей занедужало, і який був економічний збиток, – заявив доктор Бертон Бенет, голова «Чорнобильського форуму» і фахівець з радіаційних уражень. – Уряди трьох найбільш постраждалих від катастрофи країн усвідомлюють, що їм необхідний ясний шлях для просування вперед, і що основою для стратегії подальшого розвитку повинні стати спільні погляди на екологічні, медичні й економічні наслідки чорнобильської катастрофи. Усвідомлюють уряди і необхідність у зовнішніх консультаціях і підтримці світового співтовариства». «Аварія на Чорнобильській АЕС, – сказав Бенет, – була надзвичайно серйозною подією з важкими наслідками для здоров'я багатьох людей, особливо персоналу, опроміненого у перші дні ліквідації аварії, а також тисяч людей, що занедужали на рак щитовидної залози. Однак, нам не вдалося знайти підтвердження того, що аварія спричинила глибокий негативний вплив на здоров’я населення у прилягаючих до ЧАЕС місцевостях. За межами певних обмежених територій не виявлено і широкомасштабного радіоактивного забруднення, що нині продовжувало б істотно загрожувати здоров'ю проживаючих там людей». Ціль запропонованої Форумом доповіді – допомогти країнам, що постраждали від чорнобильської катастрофи, зрозуміти справжні масштаби її наслідків, а також окреслити можливі підходи до рішення головних економічних і соціальних проблем, що виникли після аварії. Основні висновки доповіді У тексті доповіді міститься чимало важливих даних. · Близько 1000 осіб з числа безпосереднього персоналу реактора й осіб, що брали участь у ліквідації аварії, піддалися тривалому опроміненню великими дозами радіації у перший день аварії; серед 200.000 ліквідаторів (дані офіційної статистики Бєларусі, Росії й України станом на 1996 р.), опромінених у період 1986-1987 р., число померлих від впливу радіації може скласти 2.200 осіб. · Чисельність населення, що нині проживає на заражених у результаті аварії територіях Бєларусі, Росії й України, оцінюється приблизно в 5.000.000 осіб. Близько 100.000 осіб проживає в районах, що у минулому були офіційно визнані зонами особливого контролю. На підставі нових даних слід переглянути критерії подібного зонування убік його пом’якшення. · Опромінення, пов’язане з аварією на ЧАЕС, стало причиною понад 4.000 випадків раку щитовидної залози, зафіксованих головним чином у тих, хто на момент аварії був дитиною чи підлітком, проте, за бєларуськими даними, відсоток виживання у таких онкологічних хворих складає майже 99%. · Дози загального опромінення, отриманого більшістю ліквідаторів і цивільним населенням, що проживає на заражених територіях, невеликі і можуть бути порівняні з природним тлом. У результаті, не було виявлено жодних свідчень, що прямо чи побічно вказують на зниження репродуктивної здатности ураженого населення чи на підвищення числа вроджених каліцтв, пов’язаних з радіаційним опроміненням. · Бідність, «хвороби способу життя», широко розповсюджені нині в країнах колишнього СССР, а також психічні захворювання, становлять набагато більшу загрозу населенню, ніж радіація. · Переселення виявилося «глибоким досвідом, для близько 350.000 осіб, переміщених із заражених районів. Хоча 116.000 осіб були відразу евакуйовані з найбільш постраждалих земель, наступні акти переселення принесли мало користи з погляду захисту від радіоактивного опромінення. · Живучі міти й омани щодо пов'язаних з радіацією загроз мали своїм результатом «паралізуючий фаталізм», характерний для населення уражених територій. · Амбіційні програми реабілітації і соціальні пільги, запроваджені у Совєтському Союзі й успадковані Бєларуссю, Росією й Україною, мають бути переглянуті з огляду на зміни, що відбулися в радіаційній обстановці, недостатньо обґрунтованого визначення пріоритетів і відсутности фінансування. · Несучі конструкції саркофага, побудованого як укриття для ушкодженого реактора, перебувають в аварійному стані, з чим пов’язаний ризик його обвалення і вивільнення радіоактивного пилу. · Дотепер не існує розроблених відповідно до сучасних стандартів безпеки планів утилізації багатьох тонн високорадіоактивних матеріалів, що є на ЧАЕС і поблизу неї. Поряд із хворобами і смертельними випадками, викликаними радіацією, описується і вплив Чорнобиля на психічне здоров’я потерпілих: на думку авторів доповіді, саме ця обставина виявилася «головною проблемою для здоров’я людей внаслідок аварії». Почасти причиною психологічного ураження є відсутність точної інформації про те, що трапилося. До числа основних психологічних проблем належать такі, як негативне сприйняття власного стану, переконаність у короткій тривалості життя, відсутність ініціативи, залежність від державної підтримки. «Двадцять років після Чорнобильської аварії люди, що проживають на уражених територіях, усе ще позбавлені інформації, що необхідна для цілком можливого здорового і продуктивного життя, – пояснила Луїза Вінтон, фахівець щодо Чорнобиля у Програмі ООН з розвитку. – Ми радимо урядам-партнерам надавати населенню точну інформацію не тільки про те, які запобіжні заходи варто застосовувати в районах з низьким рівнем зараження, але і про те, як провадити здоровий спосіб життя і створювати нові життєві цінності і пріоритети». «У цілому ж, – заявив доктор Майкл Репачолі, менеджер Радіаційної програми ВООЗ, – загальні висновки «Чорнобильського форуму» обнадійливі». Згідно з даними Репачолі, були зафіксовані 4.000 випадків раку щитовидної залози, передовсім у дітей; усі пацієнти, за винятком дев’яти, одужали. «Група міжнародних експертів не знайшла ще якихось даних, що свідчать про збільшення захворюваности лейкемією і раком серед ураженого населення». Міжнародні експерти припускають, що загальне число викликаних радіацією смертей не перевищить 4000. До групи ризику входить опромінений персонал, учасники ліквідації наслідків аварії в 1986-1987 р., евакуйовані особи і населення найбільш уражених територій; кількість смертей містить у собі як уже відомі випадки летального результату у осіб, що занедужали внаслідок аварії раком і лейкемією, так і статистичний прогноз, базований на величині отриманої дози. Враховуючи ту обставину, що приблизно чверть уражених осіб помирає в результаті спонтанного раку, не викликаного радіацією Чорнобиля, важко помітити ріст захворюваности раком, пов’язаної з радіоактивним опроміненням, що складає лише близько 3%. Разом з тим, в окремі періоди часу був відзначений деякий ріст захворюваности окремими видами ракових недуг (наприклад, лейкемією) серед найбільш опроміненого контингенту, що брав участь у безпосередній ліквідації аварії. Статистичні прогнози, як пояснив Репачолі, базовані на шістдесятирічному досвіді радіаційної медицини. Висновок Репачолі полягає в наступному: «можливі наслідки аварії для здоров'я людей були страшними, однак, підсумовуючи всі дані на основі достовірних висновків, підтверджених наукою, можна сказати, що реальні медичні наслідки аварії не входять навіть у порівняння з тими, що передбачалися». У доповіді підкреслюється, що число смертей виявиться набагато нижчим, ніж передбачалося у раніше опублікованих оцінках, згідно з якими радіоактивне опромінення позбавить життя десятків тисяч людей. На думку доктора Міхаіла Балонова, колишнього совєтського вченого, що нині працює у Відні експертом МАГАТЕ з радіації, число 4000 померлих дещо відрізняється від прогнозів, зроблених у 1986 році совєтськими фахівцями. Щодо екологічного впливу, то висновки доповіді настільки ж оптимістичні. Наукові дослідження показують, що практично всюди, за винятком 30-кілометрової зони, деяких закритих озер і заборонених для відвідування лісових масивів, рівень радіації практично повернувся до припустимих показників. «У більшості районів проблеми мають економічний і психологічний характер», – заявив Балонов, нинішній науковий секретар «Чорнобильського форуму», що займається подоланням наслідків аварії з 1986 року. Рекомендації Зацікавленим урядам рекомендується переглянути програми допомоги на користь тих, хто її дійсно потребує, і сконцентрувати свої зусилля на найбільш заражених територіях. Пропонується змінити і характер програм, перейшовши від створення у населення залежности і «комплексу жертви» до ініціатив, що підвищують спроможність позитивно використовувати мінливі умови, до підтримки економічного й иншого розвитку на місцевому рівні, до створення у людей впевнености у завтрашньому дні. У сфері охорони здоров'я доповідь Форуму закликає продовжувати постійне спостереження за особами, що страждали в минулому від гострого радіаційного синдрому (Acute Radiation Syndrome, ARS), а також иншим опроміненим персоналом. Пропонується також посилити медичне спостереження у двох групах: дітей, що піддалися впливу радіоактивного йоду щодо виявлення раку щитовидної залози, і опроміненого персоналу ліквідаторів щодо виявлення онкологічних захворювань, не пов'язаних із щитовидною залозою. Проте, існуючі програми обстежень повинні бути переглянуті з позиції співвідношення вартости й ефективности, оскільки кількість випадків спонтанного раку щитовидної залози істотно збільшується мірою дорослішання групи ризику. Більше того, державної підтримки потребує робота з формування надійної бази даних з онкологічних захворювань. У сфері екології доповідь закликає продовжувати довготерміновий моніторинг радіоактивного цезію і стронцію для встановлення ступеня опромінення, отриманого людьми, і рівня забруднення харчових продуктів, а також для аналізу того, наскільки ефективні вжиті заходи і зусилля по зниженню радіоактивности. Варто оприлюднити точніші дані як про живучість радіонуклідів у конкретних продуктах харчування, так і про те, які способи приготування їжі дозволяють зменшити кількість радіонуклідів, що надходять в організм. У деяких районах варто залишити чинною діючу заборону на збір дикоростучих рослин, грибів і инших лісових продуктів. У сфері охорони природи доповідь закликає інтегрувати програми з утилізації радіоактивних матеріалів на об’єкті «Укриття», на ЧАЕС і у всій Зоні відчуження, що дасть змогу застосувати діючі методи і темпи утилізації до всього обсягу наявного радіоактивного матеріалу. Збір і утилізація матеріалів повинні здійснюватися на основі комплексних методів у межах усієї Зони відчуження. У тих районах, де дози, отримані населенням, невеликі, на думку Балонова, не слід вживати будь-яких заходів для ліквідації наслідків аварії: «Якщо не очікується якої-небудь шкоди для здоров'я людей чи для природного середовища, ми не повинні безглуздо розтрачувати власні зусилля і наявні ресурси на територіях, що у силу низького рівня заражености не посідають перших місць у списку наших пріоритетів». Одна з ключових рекомендацій стосується того, що значна частина населення, особливо сільського, усе ще не має точної інформації про стан справ, і отже, існує необхідність проводити роботу з населенням, націлену на подолання недовіри, яка заважала на початку роботи з ліквідації наслідків аварії. Навіть у тих випадках, коли достовірні дані не є таємницею, упродовж років вони або не доходили до тих, хто їх потребував, або ж населення не довіряло їм, не сприймало пропоновану інформацію і не робило з неї висновків, – говориться в доповіді. Один з можливих заходів для подолання такої ситуації полягає в цілеспрямованій подачі інформації певній аудиторії – керівникам місцевого самоврядування й адміністрації, працівникам охорони здоров'я – щодо широкої пропаганди здорового способу життя, поширення знань про те, як зменшити внутрішнє і зовнішнє опромінення, щодо боротьби з основними причинами захворюваности і смертности. У соціально-економічній сфері автори доповіді радять використовувати новий підхід, що «допоможе окремій людині самостійно контролювати власне життя, а місцевим адміністративним органам – самостійно вибудовувати власне майбутнє». Урядам потерпілих від аварії країн рекомендується переглянути цілі і методи існуючих чорнобильських програм, використовуючи для цього надання адресних пільг, скасування непотрібних пільг у менш заражених місцевостях, поліпшення базової охорони здоров'я, підтримку безпечних методів виробництва продуктів харчування, заохочення інвестицій і розвиток малого і середнього бізнесу. На думку одного з авторів доповіді, «існує нагальна потреба в поширенні знань про здоровий спосіб життя й у поліпшенні законодавства, що регулює діяльність малого бізнесу в сільських районах. Головна небезпека – бідність, і наше завдання – вкласти в людей нові сили». Питання і відповіді Які дози опромінення були отримані в результаті аварії? За винятком співробітників ЧАЕС, що чергували у момент аварії, і персоналу, задіяного в ліквідації її наслідків 26 квітня 1986 року, більшість ліквідаторів і жителів заражених територій дістали відносно невелику дозу загального опромінення, що порівнянна з фоновими величинами, характерними для даних місцевостей і не перевищує дозу у районах з високим природним радіоактивним фоном. Для більшости з п'яти мільйонів осіб, що проживають на заражених територіях, отримані дози є у рамках гранично допустимих для населення величин, і лише близько 100.000 осіб опромінені сильніше. Подальше зниження рівня опромінення буде відбуватися повільніше, але незважаючи на це, основні дози вже отримані. Скільки осіб загинуло і скільки смертельних випадків очікується в майбутньому? Серед опромінених осіб найвищі дози дістали приблизно 600.000 осіб: 200.000 ліквідаторів, що працювали в зоні аварії в 1986-1987 рр., 116.000 переселенців із зони відчуження і 270.000 жителів найбільш забруднених територій. Передбачається, що в цій групі загальне число смертей, викликаних радіоактивним опроміненням, не перевищить 4000. У це число входять близько 50 ліквідаторів, що загинули від гострої променевої хвороби, 9 дітей, що померли від раку щитовидної залози, і очікуваного летального результату у 3940 осіб, що у результаті аварії на ЧАЕС хворіють упродовж життя чи занедужають на лейкемію й онкологічні захворювання. Помилкові дані про рівень смертности з’являються тому, що тисячі людей у постраждалих місцевостях загинули від природних причин. Крім того, серед населення цих районів широко поширена думка, що радіація неминуче веде до хвороби і що будь-які розлади здоров'я прямо пов'язані з опроміненням: у результаті виникло помилково завищене уявлення про рівень смертности, викликаної аварією на ЧАЕС. Випадки захворювання якими хворобами вже зафіксовані чи можуть бути зафіксовані в майбутньому? Жителі, що безпосередньо після аварії вживали в їжу продукти, заражені радіоактивним йодом, нагромадили хвороботворче число радіонуклідів у щитовидній залозі. Особливо це стосується дітей, що пили молоко, отримане від корів, що паслися на заражених пасовищах. Оскільки ізотоп йоду концентрувався у щитовидній залозі, він став основною причиною високої дитячої захворюваности на рак щитовидної залози. Автори деяких сучасних досліджень вважають, що захворюваність на лейкемію має тенденцію до росту, однак стосується це лише ліквідаторів, а не дітей і дорослих, що проживають на заражених територіях. Було відзначено також деяке підвищення захворюваности на рак і, можливо, хвороби кровообігу, однак ці дані потребують подальшої перевірки, оскільки не можна виключити, що ріст числа хворих викликаний непрямими причинами (палінням, алкоголізмом, стресом і нездоровим способом життя). Чи вплинуло радіоактивне опромінення на репродуктивні функції населення і рівень уроджених аномалій? Чи очікується подібний вплив у майбутньому? Оскільки жителі уражених територій отримали відносно невеликі дози опромінення, ні серед жінок, ні серед чоловіків не виявлено даних, що свідчать чи можуть свідчити про збільшення безплідности. З тих же причин не зафіксоване і збільшення числа мертвонароджених дітей, викиднів (adverse pregnancy outcomes), родових ускладнень чи загальних дитячих захворювань. Невеликий, але стійкий ріст виявлених випадків вроджених вад розвитку як у потерпілих, так і у непотерпілих областях Бєларусі, очевидно, пояснюються не впливом радіації, а поліпшенням якости статистики. Чи травматичний вплив евакуації став причиною стійких психологічних чи психіатричних розладів? Були зафіксовані симптоми стресу, депресія, тривога і непояснені з медичної точки зору симптоми, аж до розладів здоров'я, викликаних самонавіюванням. Для населення уражених територій закріпилося означення «жертви аварії», а не «особи, що пережили аварію», що викликало і викликає почуття безпорадности, слабкости, неможливости самостійно створювати своє майбутнє, що, у свою чергу, привело або до того, що поведінка цих людей ставала надмірно обережною, а турбота про здоров’я – перебільшеною, або ж до відсутности почуття небезпеки, що виявляється у вживанні грибів, ягід і дичини із сильно заражених районів, у зловживанні алкоголем і тютюном, у нерозбірливому незахищеному сексі. Який рівень впливу на навколишнє середовище? Упродовж двох десятиліть ведеться пильне спостереження і вивчення екосистем, потерпілих у результаті аварії. Основний викид радіонуклідів відбувався упродовж десяти днів після аварії і призвів до того, що понад 200.000 кв. км европейської території піддалися зараженню, рівень якого залежав від того, чи випадали атмосферні опади у період проходження радіоактивних аерозолів. Основна маса ізотопів стронцію і плутонію осіла в межах 100 км від ушкодженого реактора. Радіоактивний йод, найбільш небезпечний після аварії радіонуклід, має короткий період напіврозпаду і зараз перестав бути небезпечним. Стронцій і цезій, з довшим періодом напіврозпаду (30 років), будуть залишатися небезпечними й у майбутньому. Хоча період напіврозпаду ізотопів плутонію й америцію-241 обчислюється тисячоріччями, внесок цих елементів в опромінення людей порівняно невеликий. Наскільки велике зараження міських територій? Відкриті поверхні (дороги, газони, дахи) виявилися заражені особливо сильно. Жителі Прип’яті – міста, найближче розташованого до ЧАЕС, – були швидко евакуйовані, що знизило можливість їхнього опромінення внаслідок контакту з радіоактивними матеріалами. Вітер, опади і людська діяльність знизили активність на подібних поверхнях, однак викликали вторинне зараження систем каналізації й аерації. Рівень радіоактивности атмосфери над населеними пунктами повернувся до фонових показників, перевищуючи їх у тих місцях, де ґрунти залишилися недоторканими. Наскільки велике зараження сільськогосподарських угідь? Знелужнення, процеси розпаду, міграції радіонуклідів усередину ґрунту і зниження їхньої біологічної доступности призвели до того, що переміщення радіонуклідів у тканинах рослин і тварин істотно знизилося. Радіоактивний йод, який швидко потрапив у молоко корів, що паслися на заражених пасовищах і вживали инший заражений корм, становив найбільшу небезпеку на ранніх етапах, і його підвищені концентрації фіксувалися у деяких частинах колишнього СССР і Південної Европи; проте, завдяки короткому періоду напіврозпаду, цей ізотоп незабаром перестав становити небезпеку. Зараз, через довгий період напіврозпаду, основним фактором внутрішнього опромінення залишається радіоактивний цезій, що є у молоці, м’ясі і деяких продуктах рослинного походження, однак концентрація цього ізотопу майже повсюдно, за винятком деяких окремих районів, не виходить за рамки допустимого. Наскільки велике зараження лісів? Після аварії флора і фауна лісових і гірських місцевостей була сильно заражена радіоактивним цезієм, рівень якого залишається високим у грибах, ягодах і м’ясі дикого птаха. Оскільки кількість радіонуклідів, що надходять в організм із сільськогосподарськими продуктами, впала, рівень внутрішнього опромінення, викликаного споживанням лісових продуктів харчування, зріс і залишиться високим доти, поки радіонукліди не мігрують у глибину ґрунту і не розпадуться. В арктичних і субарктичних місцевостях відзначається, що значні дози радіоактивного цезію надходять в організм людини з м’ясом північних оленів, що харчуються зараженим ягелем. Уряди зацікавлених країн – Фінляндії, Норвегії, Росії і Швеції – запровадили деякі обмеження на полювання, аж до повної заборони у ті періоди, коли рівень зараження оленячого м’яса особливо великий. Наскільки заражені водні системи? Зараження поверхневих вод на більшій частині европейської території швидко зменшилося завдяки низькій концентрації радіонуклідів, а також розпаду й акумуляції ізотопів у донних відкладеннях і ґрунтах басейнів рік. Проте, біологічне нагромадження радіонуклідів у водних ланцюгах живлення призвело до того, що підвищена кількість радіоактивного цезію виявлена в озерах Німеччини і Скандинавії, дуже віддалених від зони аварії. Співставні дози радіоактивного стронцію, що накопичується у кістах, а не м’язах, безпечні для людини. Нині рівень зараження води і риби за межами територій, що мають закриті безстічні озера, невисокий. Натомість, у подібних водоймах зараження риби радіоактивним цезієм залишиться високим протягом десятиліть, що вимагає підтвердження заборони на рибальство в даних районах. Які заходи вживаються для збереження природного середовища? Найбільш ефективними заходами безпосередньо після аварії стало припинення випасу на заражених пасовищах і моніторинг радіоактивности молока. Рекультивація земель, що використовувались для вирощування кормів, чиста годівля і використання зв’язуючих цезій речовин, що запобігали міграції цезію з фуражу у молоко, призвели до значного зниження рівнів зараження і дозволили не переривати сільськогосподарську діяльність у постраждалих районах, хоча рівень активности рослинних і тваринних продуктів трохи підвищився в середині 1990-х рр., коли економічні труднощі привели до згортання програм зі зниження радіоактивного зараження. Деякі сільськогосподарські землі у трьох найбільш постраждалих країнах були виведені з обороту аж до проведення їхньої рекультивації. Уряди Бєларусі, Росії, України і скандинавських країн вжили комплексних заходів, що знизили небезпеку заражених лісів для людини. У число цих заходів увійшла заборона відвідування певних лісових масивів, полювання і збір лісових продуктів, а також на заготівлю дров; у розклад мисливських сезонів були внесені виправлення, що виключають вживання в їжу м’яса диких тварин і птахів у ті періоди, коли концентрація радіоактивного цезію в них може бути високою. Через низькі доходи населення заражених районів виявляє тенденцію до порушення встановлених правил лісокористування. Які наслідки для рослин і тварин мало радіоактивне зараження? У межах найбільш зараженої території (20-30 км від реактора) спостерігалася підвищена загибель хвойних рослин, ґрунтових ссавців і безхребетних, а також зниження репродуктивности рослин і тварин. За межами цієї зони не відзначалося гострих явищ, викликаних радіацією. Мірою зниження рівня радіоактивности флора і фауна уражених місцевостей потроху відновлювалися, хоча у рослин і тварин були відзначені генетичні зміни соматичних і ембріональних клітин, викликані опроміненням. Заборона на сільськогосподарську і промислову діяльність у зоні відчуження привела до росту багатьох рослинних і тваринних популяцій, що парадоксальним чином перетворило зону аварії в «унікальний заповідник біологічної розмаїтости». Чи впливають негативно на екологічну ситуацію руйнування об’єкта «Укриття» і утилізація радіоактивних матеріалів? Захисне укриття над четвертим енергоблоком було споруджено в стислий термін, результатом чого виявилася недосконалість усієї конструкції і неможливість здобувати достовірну інформацію про стан ушкодженого реактора. Крім того, багато деталей конструкції за двадцять років були уражені корозією. Основна небезпека, пов'язана з «Укриттям», полягає в тому, що його перекриття може зруйнуватися, здійнявши радіоактивний пил. Нещодавно було проведене укріплення нестабільних конструкцій, і найближчим часом повинно початися будівництво нового безпечного укриття, що може прослужити понад сто років. Нове укриття дасть змогу реконструювати існуючий саркофаг, видалити радіоактивне паливо з приміщень енергоблоку і, врешті, повністю знешкодити реактор. Необхідно виробити загальну стратегію утилізації високорадіоактивного матеріалу з довгоживучими радіонуклідами, що залишився після ліквідації наслідків аварії. Значна частина цих відходів була похована в тимчасових могильниках – траншеях і ямах – що не відповідають сучасним вимогам радіаційної безпеки. Наскільки великі економічні збитки від аварії? Особливості у визначенні пріоритетів безпосередньо після аварії, а також інфляція й економічні потрясіння після розпаду СССР не дозволяють точно визначити розмір збитків. За різними оцінками 1990-х рр., за два десятиліття після аварії на ЧАЕС їх сума досягла сотень мільярдів доларів. У цю цифру входить як безпосередній збиток (втрата устаткування, вартість заходів щодо ліквідації наслідків аварії, програм з переселення, соціального захисту і лікування жителів уражених територій, наукові дослідження у сфері екології, медицини і сільського господарства, моніторинг рівня радіації), так і непрямий (не отриманий прибуток від виведених з господарського обороту земель і лісів, закриття промислових підприємств і припинення сільськогосподарської діяльности) а також додаткові втрати, пов'язані з закриттям програми атомної енергетики в Бєларусі і підвищенням вартости електроенергії після закриття ЧАЕС. Усі перераховані витрати лягли тягарем на бюджети трьох найбільш постраждалих від аварії країн. Як вплинула аварія на місцеву економіку? Найбільше постраждало сільське господарство (784.320 га землі було виведено з обороту). Лісозаготівлі були припинені на території площею 694.200 га. Заходи щодо ліквідації наслідків аварії уможливили виробництво «чистої» харчової продукції в багатьох районах, однак призвели до додаткових витрат, пов'язаних з добривами, добавками й особливими сільськогосподарськими методиками. Навіть у тих місцях, де сільськогосподарська продукція не заражена, пов'язані з Чорнобильською аварією настрої утруднили збут і призвели до падіння прибутків, зменшення обсягів виробництва і закриття багатьох підприємств. У поєднанні з проблемами, викликаними розпадом СССР, економічним спадом і новими ринковими механізмами, ці фактори негативно вплинули на економіку регіону і призвели до зниження рівня життя, росту безробіття і бідности. Особливо уразливими виявилися райони сільськогосподарського виробництва, як потерпілі, так і не потерпілі від аварії. У потерпілих районах гострою залишається проблема бідности. Середня зарплата в аграрному секторі, як правило, нижча, ніж у промисловості, і можливості працевлаштування сільськогосподарських робітників в инших галузях обмежені. Кваліфікований персонал, особливо молодь, залишили ці території. Крім того, економічний клімат не сприяє підприємницькій ініціативі, і рівень приватних інвестицій невисокий. Як вплинула аварія на місцевих жителів? З найбільш постраждалих районів були переселені понад 350.000 осіб, зокрема 116.000 осіб – безпосередньо після аварії. Навіть у тих випадках, коли переселенцям були виплачені компенсації збитків, надані безкоштовне житло і можливість самостійно вибирати район проживання, переселення виявилося травматичним фактором і залишило багатьох людей безробітними і з відчуттям викинутих із суспільства. Дослідження показують, що ті, хто повернувся у свої залишені будинки чи не полишав їх, змогли ліпше справитися з наслідками аварії, ніж переселенці. У місцях розселення потерпілих спостерігаються тертя між місцевими жителями і переселенцями, що, у свою чергу, підсилює почуття відчужености останніх. Демографічна структура уражених районів виявилася перекручена, оскільки багато кваліфікованих працівників, переважно молодь, покинули ці місця, а залишилось старше покоління, що не володіє навичками, необхідними для економічного оздоровлення територій. Більший відсоток людей похилого віку означає переважання смертности над народжуваністю, що, у свою чергу, підтверджує думку про особливу небезпеку проживання в даних місцевостях. Навіть у тих випадках, коли заробітна плата велика, кваліфікованих фахівців для роботи в школах, лікарнях і инших важливих об'єктах, не вистачає. Як вплинула аварія на особистість кожної окремої людини? У сфері охорони здоров'я Форум прийшов до висновку, що «вплив Чорнобиля на психічне здоров'я є найбільш важливою, не вирішеною до сьогодні, медичною проблемою». Жителі уражених територій заявляють про негативне сприйняття власного стану здоров'я, що ускладнене перебільшеним почуттям радіаційної небезпеки і впевненістю у меншій тривалості життя. Тривоги з приводу медичних наслідків опромінення не знижуються і, навпаки, можуть мати тенденцію до поширення. Очікувана тривалість життя на всьому просторі колишнього СССР знижується через високий рівень серцево-судинних захворювань, травм і отруєнь, але аж ніяк не захворювань, викликаних опроміненням. Як відреагували держави? Після 1991 року стало неможливо продовжувати розпочаті в Совєтському Союзі програми щодо переселення і реабілітації. Фінансування проектів різко зменшилося, що привело до їхнього припинення і скасування, або скорочення наданих пільг. Крім того, широкому колу «жертв Чорнобиля» були запропоновані гарантовані державою пільги, пенсії, особливі знижки і пайки, а також медичні пільги аж до безкоштовних путівок. Число осіб, що користаються цими пільгами чи мають на них право, складає сім мільйонів осіб. Чорнобильські пільги забирають кошти в инших статей соціальної сфери, однак їхнє скорочення чи надання лише групам найбільшого ризику не зустрічає підтримки і є політичною проблемою. З огляду на те, що за минулі 20 років рівень радіації істотно знизився, урядам Бєларусі, України і Росії варто переглянути класифікацію уражених територій. Багато районів, раніше визнаних небезпечними, насправді не є небезпечними для проживання і ведення сільського господарства. Заборони, викликані існуючим зонуванням, не виправдуються тими рівнями радіації, що були отримані в результаті досліджень. У доповіді сформульована необхідність у більш чіткому виділенні пріоритетів і переоцінці існуючих програм для того, щоб орієнтувати їх на допомогу лише найбільш потребуючим групам населення. Консультанти звертають увагу на те, що перерозподіл фінансових ресурсів, найімовірніше, викличе «сильний опір тих, хто за законом має на них право». Одна з рекомендацій пропонує «викуповувати» пільги за одноразовий безповоротний кредит на організацію підприємств малого бізнесу. |
 ч
|
 |
|