Раїса Гусак

Музична культура штетлів

Музика в житті єврейського містечка завжди відігравала особливу роль. Здавна великою популярністю серед євреїв і неєвреїв користувалися клезмери – музиканти, які виступали у мандрівних ансамблях, що складалися з 3–5 осіб. У єврейських громадах Німеччини та сусідніх країн клезмерами називали музикантів іще у ХIV-ХV ст. Наприкінці ХVIII – у першій половині ХХ ст. клезмерські капели побутували у всіх містечках України. В останній чверті ХIХ ст. до їхнього складу входили по два-чотири скрипалі, які виконували партії першої та другої скрипки, віолончель, контрабас, флейта, кларнет, сурма, турецький барабан із тарілочками. Поступово викристалізувалися специфічні жанри відповідно до різноманітних урочистих подій, зокрема, етапів церемонії заручення та шлюбу.

Окрім клезмерів, у єврейському побуті містечка можна було зустріти й чимало музикантів-аматорів, які грали лише у родинному колі. У маленьких штетлах одноманітність повсякденного життя часто пригнічувала, тому люди завжди очікували на якісь незвичайні події – приїзд маґідів чи цадиків. Єврейський письменник і учений Ієхіль Равребе згадував: «Якою ж радістю бувала завжди для нас, парубчаків, звістка про приїзд до нас на суботу макарівського цадика!.. Зараз же, на вулиці, розміщується й містечкова капела зі своїми інструментами, що готова кожної хвилини заграти зустрічний «добридзень».

Визначною подією для містечка було весілля. Найчастіше воно призначалося на літній час, у багатих євреїв тривало инколи упродовж 15–20 днів. Музикантів виписували з великих міст. Вони прибували за 2–3 дні до «хупи» (вінчання), а часом затримувались на тиждень після весілля. Инколи весілля супроводжували містечкові музиканти. На єврейських весіллях інструментальний склад був основою усього весілля, він брав участь у всіх епізодах весілля, де звучала танцювальна музика і музика для слухання. Різноманітним був репертуар на весіллі для багатих, середнього достатку та бідних родин. Виконавча практика клезмерів визначила специфічні жанри, форми, стиль і манеру виконання. Так, під час зустрічі та проводів гостей грали «Добраніч», на побажання здоров’я – «Зайтгезунт». Після заручин (тноїм) та після вінчання (хупи) звучав «Мазл тов» (Щастя вам), перед хупою – «Усаджування нареченої» – «Базецн ді кале». На весіллях найчастіше танцювали «Тиш-нігн» – застільний танець-наспів, «Мехутонім танц» – танок сватів, «Бройгез танц» – танок образи та «Шолем танц» – танок примирення. Серед инших весільних танців були «Бейгеле» (бублик), «Хосид» (хасид), Фрейлехс (радісна). Для проводів гостей часто лунали «гас-нігн» (вуличний наспів), «скочна» та «шер».

Іще однією особливістю було виконання та характер музики клезмерської весільної капели. Здавалося, радісна подія – весілля завжди супроводжувалася сльозами – радости і прощання, туги і суму. І все це у необхідний момент яскраво підкреслювалося музикантами. Особливо зворушливо проходив епізод розплітання коси молодої під звуки скрипки, кларнета та контрабаса (инші музиканти продовжують грати танцювальну музику). До хупи також ішли під звуки тужливо-урочистого «хупе-маршу» (вінчального маршу). Після хупи усі раділи й плакали. Танці тривали довго. І раптом усе зупинялося. Гості сідали до столу і скрипка почала виводити тужливу мелодію.

Окрім весілля, музику і спів можна було почути у майстернях бідних ремісників, де пісня звучала зранку до пізньої ночі, або у когось удома.

Єврейське народне мистецтво трималося, в основному, на інструментальній музиці. Більшість клезмерів не знали нотної грамоти та не записували твори, які зазвичай самі створювали або імпровізували. Їхні мелодії з роками фольклоризувалися. Клезмерам була притаманна експресивна манера гри, пришвидшення, уповільнення, раптові несподівані імпровізаційні вставки, що підвищувало емоційний вплив. Це була самобутня, своєрідна музична культура «штетл», що був у той час не «стоячим болотом» у культурному сенсі, а цілою цивілізацією.

Подібно до инших різновидів єврейської музичної творчости, діяльність клезмерів зі створення своєрідного та самобутнього мистецтва зазнала впливу фольклору народів, які жили поряд із євреями, – німців, українців, білорусів, поляків, румунів. Іще 1904 р. у нарисі першого дослідника клезмерського побуту І.В. Ліпаєва йшлося про вплив народної музики України, Молдови, Румунії та инших народів на єврейську музику. У фундаментальній праці М.Я. Береговського «Єврейська народна інструментальна музика» також підкреслюється значення взаємовпливів єврейської музики та музики инших народів.