|
|
|
Барбара Лентоха«CHWILA» – газета львівських євреївЄвреї століттями були пов'язані зі Львовом. Уже у 1387 р. у міських книгах згадується Гебрейська вулиця1. Єврейська меншина істотно впливала на чимало сторін міського життя, у тім і на розвиток преси. Початки власне єврейської преси припадають на ХІХ ст., перші номери газет виходили гебрейською і німецькою мовами. Після того, як Галичина отримала у 1867 р. автономію, розпочався швидкий процес полонізації. Починають з’являтися перші номери асиміляторських видань львівських жидів польською мовою: «Zgoda» (1877-1878), що видавало Товариство «Zwiastun Pojednania», i «Ojczyzna» (1881-1891). Того ж ґатунку були газети «Jedność» (1907-1912) i «Zjednoczenie» (1912-1918). Супротивним до асиміляції рухом був сіонізм. У 1887 р. у Львові створюється товариство «Сіон», що опублікувало брошуру «Якою повинна бути програма єврейської молоді» і де пропагувалася ідея переселення до Палестини. Єврейська інтелігенція активно долучається до діяльності сіоністських гуртків, організовує зібрання і урочистості. «Przyszłość» (1892-1898), «Wschód» (1900-1912), молодіжний щомісячник «Moriah», що виходили з 1903 р., видавалися польською мовою і пропагували ідеологію сіонізму. У 1904 р. починає виходити щоденна львівська газета мовою їдиш «Tagblat», що має ту ж політичну орієнтацію. Наступницею «Tagblat» була щоденна газета «Morgen» (1926-1939)2. У час боїв українсько-польської війни 22 листопада 1918 р. дійшло до погрому єврейської людности.3 Одразу після погрому у Львові утворили Єврейський комітет порятунку, що мав заопікуватися єврейськими мешканцями міста. У 1918 р. єврейські угруповання, що стояли на народницьких позиціях, утворили Єврейську народну раду, яка мала за мету боронити городян-євреїв. На одному із засідань Ради виникла думка поширювати публікації польською мовою і серед не євреїв. Була прийнята пропозиція Ґершона Зіпера4, аби замість поодиноких публікацій перейти до випуску щоденної газети, котра б публікувала не тільки матеріали, зібрані Єврейською народною радою, але також займала б певну позицію у щоденних проблемах, що виникали у стосунках між єврейським і неєврейським населенням міста. На одному із засідань Ради після довгої дискусії було прийнято рішення назвати тижневик «Chwila». Перший номер «Chwili» з’явився 10 січня 1919 р. і відтоді газета була щоденним супутником життя не тільки євреїв, але і поляків упродовж усього існування ІІ Речі Посполитої. Її читали також і далеко за межами держави. Високим рівнем публікацій на політичні і економічні теми, багатством і різноманітністю тем, кількістю інформації, чистотою і правильністю польської мови «Chwila» завдячує тим видатним особистостям з царини політики, економіки, культури, які були пов’язані з газетою від часу її заснування. Ґершон Зіпер(Gerszon Zipper, 1868-1921) – блискучий юрист, видавець єврейської щоденної газети «Tagblat», органу сіоністів «Przyszłość», перший організатор Народного єврейського фонду у Польщі, речник єврейського руху – останні роки свого життя присвятив «Chwili». Він боровся за її існування у час, коли бракувало коштів, завдяки своїй небувалій енергії зібрав навколо видання чимало особистостей публічного життя Львова. Коли задавнений туберкульоз дав себе знати, друзі запропонували йому фінансову допомогу для тривалішого лікування у санаторії, але він відмовився її прийняти. Коли він уже не вставав з ліжка, колеги приносили йому тексти, які він переглядав і подавав чимало блискучих ідей. Від першого номеру з газетою був пов’язаний Генрик Розмарин5 (Henryk Rosmarin, 1882-1955), що вважався її співзасновником. Випускник Львівського університету Яна Казимира, правник і журналіст, видавець «Wschodu», він з молодих років був активним діячем сіоністського руху. Не тільки «Chwila», але і щоденна єврейська преса у Варшаві – «Nasz Przegląd», «Hajnt», «Moment»6, а також тижневик «Opinja»7 публікували його статті. Порадою і допомогою долучався до кожної публічної акції, створив сотні кредитних кас для найбідніших Ґемілах Хесед8, брав участь у численних заходах Джойнту (Joint Distribution Committee – міжнародна харитативна єврейська організація). Від 1922 року тричі був обраний до Сейму, був віце-президентом єврейської фракції і членом бюджетної комісії. Численні статті у «Chwili» свідчать про його глибоку обізнаність з економічною і фінансовою ситуацією в країні. Перший номер «Chwili» разом з Генриком Розмарином як видавець підписав Давид Шрайбер (Dawid Schreiber).Він народився у 1874 р. в ортодоксальній родині, здобув широку юдаїстичну і світську освіту. Вивчав філософію у Відні, закінчив правничий факультет Львівського університету, де отримав ступінь доктора права. Після погрому у Львові брав активну участь у роботі Єврейського комітету порятунку і Єврейської народної ради. Кілька років був головним редактором «Wschodu» і щоденної газети «Morgen», свої статті польською і гебрейською мовами розміщав у Przyszłości», «Chwili» і багатьох инших виданнях. Брав участь у створенні і роботі «Товариства єврейської народної і середньої школи» у Львові. У 1922 р. був обраний до Сейму, де працював у бюджетній, конституційній і инших комісіях. Головний редактор у 1920-1939 рр., Генрик Гешелес (Henryk Hescheles)8, непересічна особистість, людина, віддана громадській, політичній і публіцистичній праці. Народився у Львові у 1886 р., закінчив університет у Відні. Перекладач, літературний і театральний критик, що свої статті опублікував на сторінках сотень номерів «Chwili». Брав участь у культурному і громадському житті Львова як член Міської ради, Наглядової ради Міського музею художнього промислу, Спілки львівських журналістів. Власне завдяки йому газета відкрила свої шпальти для групи молодих поетів і літературних критиків. Поет Маурицій Шимель (Maurycy Szymel)9 згадував, що Генрик Гешелес прийняв його перший вірш одним словом: «Добре»: Każdy sam los swój kuje... Визначною постаттю, пов’язаною з «Chwilą» від початку її заснування, був Лєон Райх(Leon Reich, 1879-1929). З молодості він виявляв чималий організаційний талант і завдяки цьому розгорнув політичну діяльність. Отримавши ступінь доктора права у Львівському університеті, обійняв посаду головного редактора «Wschodu». Випускник паризької «Ecole de Sciences Politiques», він володів 8 мовами. Його статті публікувала «Chwila», «Nowy Dziennik»10, «Hajnt», «Moment», а також американські, французькі, англійські і німецькі газети. Майже десять років він стояв на чолі виконкому Сіоністської організації у Львові. У 1922 р. був обраний до Сейму, де був членом Єврейської фракції, а у 1924 р. очолив її. Був членом Комісії закордонних справ і Конституційної комісії. Займався також економічними справами, ставши ініціатором створення Центрального кооперативного банку. Брав участь у низці конгресів Міжпарламентського союзу, у конференції «Допомога для євреїв у Східній Европі», що проходила у Лондоні. Кароль Іжиковскі (Karol Irzykowski)11 так згадував Лєона Райха на сторінках «Chwili»: «Я познайомився з Лєоном Райхом у будинку мого приятеля, адвоката др. Файґенбаума (тепер Теніґ), що був чоловіком сестри Райха. Це було близько 1899 р. у Львові. Родина Райхів була дуже обдарована як артистичними, так і фінансовими талантами. Він сам, як і його сестра, мав у характері певний патос, підсилений літературною освітою, яку давали тодішні галицькі школи. Декламація польської поезії була для нього щоденною практикою. Лєон, котрий уже увійшов у реалії політичного життя, виховав у собі ораторські навички. Багато займався промовами, часом читаючи уривки чужих чи своїх промов. [...] З великою приємністю я проводив з ним час. Переповнений гумором, заповзятливістю, анекдотами – він був чудовим приятелем, зустріч з яким наповнювала мене оптимізмом. Він завжди цікавився моїми літературними справами і планами, ніколи не сміючись чи критикуючи мене відкрито, а лише опосередковано, що я завжди цінував. Я часто отримував від нього інформацію про сіоністський рух, зародження у Львові якого мене дуже цікавило, хоча б тому, що сіоністами на той час уже стали особи, які завжди мене захоплювали – Альфред Носіґ (Alfred Nossig)12 і мій шкільний приятель Штанд (Stand)13». Редакція «Chwili» часто надавала посильну допомогу бідним і потребуючим. На сторінках газети Лєон Райх (а також Генрик Гешелес, Генрик Адлєр, Лєон Вайншток і инші) писали про злидні єврейських мешканців Львова, апелюючи до різних інституцій і суспільства по можливу допомогу. Лєон Райх брав активну участь у харитативних акціях, особисто бував у злидарів, що мешкали у пивницях і на піддашшях. У статті «Перед обличчям злиднів»14, писав: «Не можна бути ситим і задоволеним, тепло одягнутим і зігрітим біля коминка і водночас з байдужістю споглядати, як страшна зима у пивницях і на піддашшях мерзнуть сусіди, хворобливим дітям пухнуть ніжки, а матері стогнуть від подвійного болю – від власних страждань і від почуття безпорадности і відчаю щодо болю дітей». Автор закликав громади і окремих людей, банки і инші публічні інституції до надання усякої можливої допомоги нужденним. До ґрона постійних співпрацівників «Chwili» належали автори статей на політичні, економічні і громадські теми: Фішель Ротенштрайх, Еміль Зомерштайн, Іґнаци Шварцбарт, Адольф Ротфайд, Еміль Шморак, Людвік Мунд, Юліуш Вурцель (Fiszel Rotenstreich, Emil Sommerstein, Ignacy Schwarzbart, Adolf Rothfeid, Emil Schmorak, Ludwik Mund, Juliusz Wurzel). Фішель Ротеншрайх15 (1882-1938) закінчив філософію у Відні. Був професором Державної гімназії у Самборі. Як сіоністський діяч, у 1918 р. був головою Єврейського народного комітету. Брав участь у польських і міжнародних сіоністських конгресах і конференціях. У 1922 р. був обраний до Сенату, а у 1927 р. – до Сейму. Головною сферою його роботи була бюджетна комісія. Сотні його фахових публікацій на сторінках «Chwili» (а також у «Nowym Dzienniku», «Naszym Przeglądzie», «Hajncie») містили точні і глибокі оцінки господарчих і фінансових проблем. Еміль Зомерштайн16 (1883-1957) був депутатом Сейму у 1922-1939 рр. (з перервою на 1927-1929). Брав участь у роботі кількох Комісій: правовій, зв’язку, сільськогосподарській і у Комісії із сільськогосподарських реформ. Був віце-президентом Адвокатської палати у Львові. Розміщав свої економічні і суспільно-політичні статті не тільки на сторінках «Chwili», єврейських щоденних і тижневих газет, але і на шпальтах польських фахових журналів, у «Głosie Prawa» i «Gazecie Bankowej». Був співавтором низки конституційних законів. Зреалізував ідею спорудження у Львові Академічного дому, на той час першого в Европі. Працював у численних громадських організаціях, що діяли на теренах Східної Малопольщі. Заснував першу організацію єврейських селян – Малопольська спілка селян, брав участь в організації Єврейського сільськогосподарського товариства. У 1933 р. був співзасновником Об’єднаного антигітлерівського комітету у Варшаві, співпрацював з Комітетом допомоги для єврейських біженців з Німеччини у Львові. Іґнацій Шварцбарт17 (1888-1961) був автором сотень статей у «Chwili». Закінчив правничий факультет Краківського університету. У 1921-1924 рр. був головним редактором «Nowego Dziennika». Адольф Ротфельд18 (1886-1942), адвокат, сіоністський діяч, що пов’язав своє життя зі Львовом. У 1919-1920 рр. виконував функції генерального секретаря Єврейського комітету порятунку, був радним міста Львова і членом Головної ради Об’єднання польських міст. Еміль Шморак (1886-1953), сіоністський діяч, у 191-1921 рр. – президент центрального бюро «Гехалуц»19 у Львові, член міської ради, видатний фахівець у справі колонізації Палестини, був автором численних публікацій на тему самоврядування у Львові і зв’язків із Світовим сіоністським конгресом. Статті Людвіка Мунда (1884-1934) були присвячені переважно господарчій тематиці. Автором численних матеріалів на сторінках «Chwili» був журналіст і парламентський коментатор Бернард Зінґер (Bernard Singer) 20 i Езріель Ґарлєбах (Ezriel Carlebach), письменник, що згодом став головним редактором ізраїльської газети «Maariv». «Chwila» була органом сіоністської місії, організовувала різні акції на теренах Східної Малопольщі, що мали на меті збільшення надходжень до Єврейського національного фонду. Єврейський національний фонд був створений за ініціативи Теодора Герцля у 1901 р. на 5 сіоністському конгресі у Базелі. Відділення Фонду працювали в усіх країнах і на території цілої Польщі. Головним завданням Фонду було придбання землі у Палестині, де оселялися єврейські іммігранти. Кошти збиралися за посередництвом Блакитної Скриньки, записів до Золотої книги відзнак, даровизни з нагоди урочистостей і свят, ярмарків і инших імпрез. На сторінках «Chwili» розміщалася інформація про надходження до Фонду, відозви дирекції Єврейського національного фонду до Східної Малопольщі із закликами до збирання коштів, матеріали про діяльність Фонду у инших країнах, про купівлю Фондом землі у Палестині. Запис до Золотої книги особи чи інституції був пов’язаний зазвичай із рекламою чергової акції зі збору коштів для Фонду. Відомості про запис чи про акції також подавалися на сторінках «Chwilі». Статті про виняткову роль Фонду у закупівлі земель у Палестині на шпальтах газети подавали Іґнаци Шварцбарт, Лєон Вайншток, Давид Шрайбер, Адольф Круман, Т. Бухштабова, Моше Райх і инші. У додатку «Chwilka Dzieci i Młodzieży» оповідання і статті заохочували дітей до пожертв на кошти Фонду. Редакція «Chwili» оголошувала також літературні конкурси на тематику, пов’язану з Єврейським національним фондом. Одним з лауреатів конкурсу був Маурицій Шимель. Лєон Вайнштоку статті «Поляк на шляхах єврейської праці в Ерец Ізраель» («Polak na drogach pracy żydowskiej w Erec Izrael»)21 подав таку характеристику Ксаверія Прушиньского (Ksawerego Pruszyńskiego)22 до Єврейського національного фонду: «Чи хтось ще зуміє у банальній пропаґанді, якої маємо досить, більш лаконічно описати значення національних фондів, ніж це зробив Прушиньскі, пишучи прості слова: «... Селяни розуміють найліпше, як багато значить факт, що перед халуцем (переселенець, піонер. – Прим. пер.), як танки перед піхотою, просуваються дві такі машини, як PICA23 і Керен Каємет (Keren Kajemeth)24, здобуваючи для них найбільш пацифічні у світі терени, а секунданти Керен Гаєсод (Keren Hajesod)25 водночас наділяють його будинком і інвентарем – живим і не живим». Значення ґроша, кинутого до Блакитної скриньки для будівництва майбутньої єврейської держави, окреслює фрагмент «Вірша про Блакитну скриньку»Анди Екер(«Wiersz o puszce błękitnej» Andy Eker)26 – молодої поетки, що дебютувала на сторінках «Chwili»: Wisi nad biurkiem puszka stara i dobrotliwie sobie drzemie «Chwila» зіграла неоціненну роль у пропаґанді діяльности Товариства друзів гебрейського університету у Львові. Діяльність Товариства обіймала кілька царин: прийом документів до Гебрейського університету, збір коштів на розбудову університету, збирання рукописів, книжок, журналів, матеріалів і публікацій для університетської бібліотеки і Національної бібліотеки в Єрусалимі, обмін університетських видавництв з видавництвами неєврейських наукових інституцій. Львівське відділення Товариства, що діяло не тільки на теренах Польщі, але і в инших країнах, виступило з ініціативою формування для Гебрейського університету в Єрусалимі архіву сіоністського руху у Галичині. На сторінках газети «Chwila» редакція розміщала назви книжок і публікацій, яких потребувала бібліотека в Єрусалимі, прохання про надсилання рукописів, книжок і часописів, а також інформацію про діяльність Товариства у Львові. Постійною темою проблемних і інформаційних статей з політичним, економічним чи культурним ухилом були матеріали про Палестину. Свої враження від Палестини у репортажах подавали Адольф Ротфельд, Корнелія Ґрафова, Ксаверій Прушиньскі, Йозеф Бас, Евґеніуш Бодо, Генрик Гешелес (Adolf Rothfeld, Kornelia Grafowa, Ksawery Pruszyński, Józef Bass, Eugeniusz Bodo, Henryk Hescheles) і инші. Про репортажі Ксавері Прушиньского так писав Лєон Вайншток27: «Палестина, якою її бачив і описав Ксаверій Прушиньскі, має виконати у Польщі свою унікальну, просвітницьку і прокламативну місію. Як у польських, так і в єврейських домах. Серед репортажів Палестинські є, без сумніву, найліпші і заслуговують на те, аби бути прочитаними під кожним польським дахом». [...] У 1935 р. у газеті з’являється постійна рубрика «Палестинський інформатор» під редакцією Саула Ланґнаса(Saul Langnas). «Палестинський інформатор» містив дані щодо еміграції, переселення, вибору фаху, інвестицій, освіти, подорожей, а також правничі питання, що стосувалися Палестини. «Chwila» подавала чимало репортажів із міст і провінцій Польщі і цілого світу. Еміль Іґель (Emil Igel) у репортажіз Вільнопід назвою «Польський Єрусалим»29 писав: «Не буде перебільшенням сказати, що воно є найкрасивішим у Польщі бароково-рококовим містом, з дивовижно розкішними і водночас делікатними будівлями. Це ніби коштовний музей старожитностей, який, однак, не надто охоче показує свої скарби назовні і ревниво їх береже. Особливо це видно на вулицях ґетто, одного із найбільш характерних, можливо, навіть у світі. Одразу за ратушною площею розповзається лабіринт вузесеньких вуличок єврейського кварталу. Образи, ніби із середньовіччя. Старосвітські будинки, що поєднані перекинутими через вулицю арками, що рідко мають якусь художню цінність. У своєму примітивізмі вони є пережитком минулого і відголоском тодішнього життя. Подекуди вулиці настільки вузькі, що похилені дахи супротивних будинків поєднуються угорі. У цьому кварталі убогість єврейських мешканців, мабуть, найглибша. Переважно дрібні крамнички, торговиці, блошині ринки приносять дрібні гроші їхнім власникам, що живуть у злиднях [...] Львів’янин, що тепер мешкає у Вільно, доцент архітектури в університеті Стефана Баторія, директор міського туристичного бюро, професор Кремінь розповідає нам, що немає більш люблених на теренах Польщі міст, ніж Львів і Вільно. Ці дві місцини мають багато спільного, обидві, хоча і стоять на діаметрально протилежних рубежах, характерні таким милим оку типажем усміхненої людини. І тим, власне, вигідно відрізняються від инших міст Польщі». Закоханий у Львів знайде у «Chwili» великий матеріал з продовженням Йозефа Маєна (Józef Mayen) «Балачки про львівські каварні»30, статтю Броніслави Прендкувни (Bronisławа Prędkównа) «Старий єврейський цвинтар»31, Якуба Шаля (Jakub Szall) «Про давні львівські ярмарки»32, статтю Карла Цві (Karl Cwi) «Львівська приміська божниця»33, відозву про порятунок музею Дідушицьких у Львові34 , розповідь про перший львівський трамвай Ґізи Френкель35, історію львівського спортивного клубу «Hasmonea»36, статті Озії Тілємана «150 років єврейського шкільництва у Львові»37, Лєона Вайнштока «50-річчя Єврейського театру у Львові»38, історію Академічної сіонської корпорації «Makabea» у Львові39, карикатури типів львівської вулиці Йозефа Баса, історію будинку, в якому була редакція «Chwili», написана Емілем Іґлом40. Чимало місця «Chwila» присвячувала культурі, зокрема і польській: книжці, театру, малярству, музиці. Музичні події презентував Альфред Пльон, виставки малярства, графіки і инших жанрів – Артур Лаутербах. Зі статей можна довідатися про приязні стосунки між польськими і єврейськими митцями. У матеріалі Шалома Аша поданий уривок з його виступу у польському ПЕН-клубі: «Я сам можу багато чим завдячувати польським письменникам. Першими моїми книжками були твори Болєслава Пруса. У них, щоправда, я розумів тільки кожне 10-е слово, але все ж розумів. Згодом я мав щастя пізнати великого польського творця Станіслава Віткєвіча, у якого навчився поваги до письменницького фаху. Власне він, великий польський партіро, заохочував мене писати єврейською мовою. Він говорив: «Тримайся своєї мови, бо тільки тоді твоя творчість буде оригінальною». Я мав також щастя мешкати поблизу Жеромского і Реймонта, що їм багато чим завдячую. Однак, найбільше навчила мене польська земля, на якій я народився. Її краєвиди були завжди зі мною, де б у світах я не волочився. Коли над Польщею простягається осінь, ви, панове, напевно зауважили ті чорні ночі, що огортають землю. Мені здається, що жодна инша країна не має таких чорних ночей, як Польща восени. Здається мені, що тими чорними ночами зшиваються докупи небо і земля, і сам Бог огортає край мітичною заслоною. Здається мені, що кожен, хто народився на цій землі, має у собі таємниці тих чорних мітичних польських ночей і усюди їх за собою носить». У «Chwili» друкувалися повісті з продовженнями з єврейської, гебрейської, російської, німецької, французької, італійської літератур. Читач отримував також повість у вигляді окремого додатку до газети. У 1933 році редакція «Chwili» так анонсувала публікацію повісти Йозефа Вітліна (Józef Wittlin) «Сіль землі»42: «Уже найближчими днями читачів «Chwili» чекає мила несподіванка. Наша колонка, котру останнім часом наповнювали перлини сучасної белетристики («Йоше Кальб» Й. Зінґера i «Марш Радецького» Йозефа Рота») поповниться ще ніколи не друкованою повістю відомого письменника і поета, львів’янина Йозефа Вітліна «Сіль землі». Найновіша праця Вітліна з точки зору конструкції і тематики є блискучою у своєму роді і без сумніву отримає визнання і зацікавлення у широкого кола читачів, як, зрештою, й усі инші твори цього автора». У 1935 р. Ванда Краґен (Wanda Kragen)43 напише: «Проза Вітліна заблищала у цій повісті сочистими і глибокими барвами, кожне речення має ритм і каденцію. Значення слів, їх образність і звучання мають силу перетворення звиклої, банальної події чи людини у потужну візію, що передається читачеві: візію розпаду однієї із найбільших потуг довоєнної Европи». Цікавою формою подачі матеріалу у газеті були спеціальні рубрики: літературна, дитяча, жіноча, студентська. У рубриці «Література-Наука–Мистецтво», що спершу була нерегулярною, згодом щотижня з’являлися публіцистичні і критичні матеріали, оповідання, фейлетони, театральні рецензії, ювілейні замальовки про письменників і поетів разом з характеристикою їх творчости. Рубрику творили такі літературні критики:Генрик Гешелес, Озія Тілєман, Моше Канєр, Едмунд Альтштадтер, Шимон Вольф, Генрик Адлєр, Даніель Ігр, Еміль Іґель, Стефан Помер, Лєон Вайншток, Ізидор Берман, Бенедикт Розенцвайґ, Бенціон Занґен, Герман Штернбах, Альберт Вепер (Альве), Арнольд Шпет, Кароль Дрезднер, Корнелія Ґрафова(Henryk Hescheles, Ozjasz Tillemann, Mojżesz Kanier, Edmund Altstaedter, Szymon Wolf, Henryk Adler, Daniel Ihr, Emil Igel, Stefan Pomer, Leon Weinstock, Izydor Berman, Benedykt Rosenzweig, Benzion Zangen, Herman Sternbach, Albert Wepper (Alwe), Arnold Spaet, Karol Dresdner, Kornelia Grafowa). У тридцяті роки співпрацівниками «Chwili» були критики Дебора Фоґель, Артур Сандауер, Хаїм Льов, Пінхас Кон, Єгуда Варшав’як, Лєон Ґутман, Рахеля Ауербах (Debora Vogel, Artur Sandauer, Chaim Loew, Pinchas Kon, Jehuda Warszawiak, Leon Gutman, Rachela Auerbachówna). У літературній рубриці публікували свої вірші поети Анда Екер, Міна Зільберман, Кароль Дрезднер, Стефан Помер, Горацій Сафрін, Даніель Ур, Маврицій Шимель, Артур Лаутербах, Рафаель Фрідман, Герш Аврогем Фенстер, Роман Брандштетер (Anda Ekerówna, Mina Silbermanówna, Karol Dresdner, Stefan Pomer, Horacy Safrin, Daniel Ihr, Maurycy Szymel, Artur Lauterbach, Rafael Friedman, Hersz Awrohem Fenster, Roman Brandstaetter). У тридцятих роках до них приєдналися Лола Енґельман, Лола Шерешевська, Станіслав Лєц, Лєон Шаєвіч, Броніслав Маєр (Lola Engelmanówna, Lola Szereszewska, Stanisław Lec, Leon Szajewicz, Bronisław Mayer). Також друкувалися переклади віршів Урі Цві Ґрінберґа, Хаїма Нахмана Бяліка, Саула Черніховського, Іцка Манґера(Uri Cwi Grynberga, Chaima Nachmana Bialika, Saula Czernichowskiego, Icka Mangera). Одним із перекладачів був Песах Штарк (Pesach Stark, згодом письменник Юліан Стрийковскі). У літературній рубриці публікувався також єврейський історик Маєр Балабан (Majer Bałaban).Театральні рецензії писалиГенрик Гешелес, Генрик Адлєр, Лєон Вайншток, Еміль Іґель (Henryk Hescheles, Henryk Adler, Leon Weinstock, Emil Igel). Перелічені письменники і критики не вичерпують імен усіх, хто співпрацював з літературною рубрикою. «Дитяча і юнацька хвилька»(«Chwilka Dzieci i Młodzieży»), додаток, що його видавала газета, виходив до кінця 1925 р. під редакцією Руни Райтман. Руна Райтман (Runa Reitmanowa)народилася у 1890 р. у Львові.Освіту здобула у Львівському університеті Яна Казимира. Усе життя присвятила праці з дітьми і для дітей, організовуючи притулки і сиротинці. «Chwilka» публікувала оповідання, вірші, оповідки про життя у Палестині, історичні і природничі статті, практичні поради, загадки і головоломки, знайомила з творчістю прозаїків, поетів, малярів. Окрім того, на шпальтах друкували власні твори і самі діти. У 1930 році з’явився нова щодвотижнева рубрика «Голос жінок» («Głos Kobiet»). Роль жінок у громадському і політичному житті, вибір фаху, виховання дітей, домоводство, здоров’я, книжки, мода, портрети відомих жінок, життя жінок в инших країнах, життя і праця у Палестині – такою була тематика статей у рубриці. На шпальтах рубрики Коло єврейських жінок у Львові оголошувало конкурси на серії у видавництві для дітей і молоді «Awiw», на оповідання, легенди, п’єси, байки полькою мовою і з єврейським змістом. «Академічна хвиля»(«Chwila Akademicka», згодом «Ruch Młodzieży» під редакцією Арона Шляйхера) – то була рубрика, присвячена проблемам студентської молоді, і виходила вона що два тижні, містила інформацію про діяльність організацій, що об’єднували єврейське студентство, статті про Єврейський національний фонд і загальносіоністський рух, публікації про життя і працю молоді у Палестині, фейлетони. У 1930 р. уперше вийшов окремий «Ілюстрований додаток» («Dodatek Ilustrowany»), поруч з Розважальною рубрикою почала виходити Шахова рубрика під редакцією Юліана Мадфеса (Julian Madfes). Гумор і сатиру містив додаток Пурімський під редакцією Зиґмунта Шора (Zygmunt Schorr). Від 1 вересня 1934 року «Chwila» виходила двічі на день – ранкове і вечірнє видання. У 1939 році, перед початком гітлерівської окупації Польщі, на сторінках газети були розміщені поіменний перелік осіб, що підписували позичку на протиповітряну оборону, і перелік тих, хто давав пожертви на Фонд національної оборони, розмір квот і дарів євреїв Львова, заклики до громадськості про пожертви. 28 серпня у залі громади відбулося зібрання, в якому взяли участь представники релігійних, господарчих і політичних інституцій, а також представники студентства і учнівства, представниці жіночих організацій. Зібрання прийняло рішення про створення в єврейській громаді Виконавчого комітету у справах участи єврейства в акціях підсилення обороноспроможности країни. На зібранні була прийнята така резолюція: «Уся єврейська спільнота міста Львова, розуміючи важливість теперішнього переломного моменту, переходить у розпорядження держави і державних службовців, і готова пожертвувати життя і майно на користь захисту держави, її незалежности і непорушности кордонів. Євреї Львова витримають іспит на громадянську і суспільну зрілість, а жертовністю підтвердять, наскільки цінною є для їхніх сердець свобода і незалежність держави». Автором резолюції був Еміль Зомерштайн. Повідомлення про зібрання і текст резолюції редакція «Chwili» подала 29 серпня 1939 р. під заголовком «Євреї Львова готові пожертвувати життям і майном заради захисту держави». Генрик Гешелес, що до кінця виконував обов’язки головного редактора, був знищений нацистами у 1942 р. у Львові, Маврицій Шимель і Кароль Дрезднер загинули у Янівському концтаборі, Даніель Ігр загинув у Львові у 1942 р., Мінка Зільберман загинула у 1941 р. у Станіславові (тепер Івано-Франківськ. – Прим. пер.). Доля Руни Райтман і багатьох инших співпрацівників «Chwili» невідома до сьогодні. До сьогодні «Chwila» не втратила свого значення, тільки тепер вона виконує инші функції. Газета є цінним матеріалом для досліджень істориків літератури, театрознавців, просто істориків, оскільки містить інформацію про діяльність політичних, господарських, громадських, спортивних, культурних і харитативних інституцій польських євреїв; вона є свідком і свідоцтвом світу, існування якого у розквіті сил перервала смерть. (1) Majer Bałaban: Dzielnica żydowska jej dzieje i zabytki. Lwów 1909, s. 16. (2) «Morgen» у 1931 р. двічі змінював назву на «Tagblat» i «Naje Tagblat». У 1932-1936 рр. виходив і під назвою «Najer Morgen». Togblat, від 1936 р. «Najer Morgen». Lemberger togblat. (3) Abraham Insler; Dokumenty fałszu. Lwów 1933 s. 102, а також Jerzy Tomaszewski: Lwów, 22 listopada 1918. «Przegląd Historyczny» 1984 z. 2. (4) Инша уживана форма прізвища: Ціпер (Cipper). (5) Генрик Розмарин у 1940 р. переселився до Палестини. У 1941-1945 рр. представляв польський уряд у Лондоні у ранзі Генерального консула у Тель-Авіві. (6) «Nasz Przegląd» (1923-1939) – єврейська щоденна газета польською мовою, що виходила у Варшаві, «Hajnt» (1908-1939), «Moment» (1909-1939) – щоденні варшавські газети мовою їдиш. (7) «Opinja» (1933-1939) – єврейський тижневик, що виходив у Варшаві і Львові польською мовою. (8) Каса «Ґемілат Хесед» («Gemilath Chesed») – каса безвідсоткових позичок. (9) Maurycy Szymel: Droga na Podwale. Wspomnienia z okazji 20 lecia «Chwili». «Chwila» 1939 nr 7137. (10) «Nowy Dziennik» (1918-1939) – єврейська газета, що виходила у Кракові польською мовою. (11) Karol Irzykowski (Кароль Іжиковскі, l873-1944), літературний критик, прозаїк, драматург. Wspomnienia o Leonie Reichu. «Chwila» 1929 nr 3850. (12) Alfred Nossig (Альфред Носіґ, 1864–1943) народжений у Львові, автор численних статей у «Chwili». Літератор, журналіст, економіст, скульптор, політичний і громадський діяч. Засуджений на смерть і розстріляний Єврейською військовою організацією (Żydowska Organizacja Bojowa) за співпрацю з гестапо. (13) Adolf Stand (Адольф Штанд, 1870-1919) народжений у Львові, галицький сіоністський діяч. Редактор «Przyszłości» і «Rocznika Żydowskiego», що виходили у Львові польською мовою. (14) «Chwila» 1929 nr 3556. (15) Fiszel Rotenstreich (Фішель Ротенштрайх) у 1935 р. оселився у Палестині. Його син – Натан, народжений у Самборі, професор філософії, ректор Гебрайського університету в Єрусалимі у 1965-1969 рр. Другий його син – Єгошуа, адвокат, президент Спілки журналістів у Ізраїлі. (16) Emil Sommerstein (Еміль Зомерштайн) наприкінці вересня 1939 р. був арештований КГБ СССР і ув’язнений. У 1944 р. звільнений через амністію. Член Польського комітету народного визволення (Polski Komitet Wyzwolenia Narodowego), створеного у Хелмі у липні 1944 р. Відіграв істотну роль репатріації 140000 польських євреїв з Совєтського Союзу. У квітні 1946 р. очолював делегацію польських євреїв до США, де після важкої хвороби помер у Нью-Йорку. (17) Ignacy Schwarzbart (Іґнацій Шварцбарт), депутат сейму у 1938 р., член польського уряду у Парижі і Лондоні (1940-1945). Від 1946 р. мешкав у США. (18) Adolf Rothfeld (Адольф Ротфельд), годова Юденрату (Judenrat) у Львові у 1941 р. (19) «Hechaluc» («Гехалуц») – сіоністська молодіжна організація (халуц – піонер). (20) Bernard Singer (Бернард Зінґер) – автор книжок «Moje Nalewki», Warszawa 1959, «Od Witosa do Sławka», Paryż 1962. (21) «Chwila» 1933 nr 5210. (22) Ksawery Pruszyński (Ксаверій Прушиньскі, 1907-1950), публіцист, літератор, дипломат, автор книжки «Palestyna po raz trzeci». Wilno 1933. (23) PICA (Palestine Jewish Colonization Associauon), Товариство переселення євреїв до Палестини (1924-1957). (24) Kern Kajemeth – Єврейський національний фонд. (25) Keren Hajesod – Фонд відбудови (Палестини), заснований у 1920 р. у Лондоні. (26) «Chwila» 1931 nr 4565. (27) «Chwila» 1933 nr 5210. (28) «Chwila» 1931 nr 4424. (29) «Chwila» 1933 nr 5196, 5197. (30) «Chwila» 1934 nr 5473, 5475, 5478, 5484, 5485, 5486, 5491, 5493, 5494. (31) «Chwila» I932 nr 4596. (32) «Chwila» 1932 nr 4754. (33) «Chwila» 1932 nr 4712. (34) «Chwila» 1932 nr 4685 (35) «Chwila» 1932 nr 4814. (36) «Chwila» 1933 nr 4948. 3T «Chwila» 1932 nr 4684. (38) «Chwila» 1939 nr 7200. (39) «Chwila» 1934 nr 5342. (40) «Chwila» 1937 nr 6473. (41) «Chwila» I928 nr 3426. (42) «Chwila» 1933 nr 5242- (43) «Chwila» 1935 nr 5954. (44) WIZO (Women's International Zionist Organization), міжнародна жіноча сіоністська організація, заснована у Лондоні у 1920 р. Література «Chwila» Dziennik dla spraw politycznych, społecznych i kulturalnych. Nakł. Spółka Wydawnicza «Chwila». Roczniki; 10:1928-21:1939, numery 31-53-7348. Wydanie wieczorne, roczniki: 1:1934-6:1939. 1. Almanach i leksykon żydowstwa polskiego. T. l, 2/3. Lwów 1937-1938, H. Diker s. 164, 1107. 2. Bałaban Majer: Dzielnica żydowska jej dzieje i zabytki. Lwów 1909. Towarzystwo Miłośników Przeszłości Lwowa s. 99. 3. Encyklopedia Judaica. Vol. 1-17. Jerusalem «Encyklopaedia Judaica», 4. Historia prasy polskiej. Pod red. Jerzego Łojka. Prasa polska w latach 1864-1918. Warszawa 1976,s. 360. 5. Insler Abraham: Dokumenty Fałszu. Lwów 1933, s. 102. 6. Najnowsze dzieje Żydów w Polsce. Pod red. Jerzego Tomaszewskiego. Warszawa 1993, s. 498 7. Prokop-Janiec Eugenia: Międzywojenna literatura polsko-żydowska jako zjawisko kulturowe i artystyczne. Kraków 1992, s. 340. 8. Tomaszewski Jerzy: Lwów, 22 listopada 1918. «Przegląd Historyczny» 1984 z. 2. 9. Wróbel Piotr: Zarys dziejów Żydów na ziemiach polskich w latach 1880-1918. Warszawa 1991, s. 96. |
 ч
|
 |
|