Роман Захарій

Мойсей Шор - рабин, асіріолог, історик

Трагедія обірваного життя

Мойсей Шор, польський рабин, один з найбільших дослідників Біблії в Східній Европі, сходознавець й історик єврейства, народився 10 квітня 1874 року в Перемишлі на Галичині. Після закінчення місцевої гімназії у 1893 році, він вивчав теологію в Єврейському теологічному інституті у Відні (1893-1900) і одночасно філософію у Віденському та Львівському університетах (1893-1898). У 1898 році шор здобув звання доктора філософії та медіавістики у Львівському університеті, а у 1900 році отримав диплом рабина у Відні. У листопаді 1899 року він став викладачем Єврейської учительської семінарії у Львові, а також Учительської гімназії у Львові, де до 1923 року провадив активну навчальну і соціальну роботу.

Отримавши стипендію від Австрійського міністерства освіти, Шор поїхав на навчання до Берліна, де упродовж двох років вивчав семітські мови, асірологію й історію Давнього Сходу під керівництвом відомих науковців Деліча (Delicz), Вінклєра (Winkler), Барта (Bart), Саха (Sachaua), Лєман-Ґаупта (Leman-Gaupt) та Штрека (Schtreck). У 1905-1906 роках він поглибив свої знання, вивчаючи арабську філологію у Відні під керівництвом видатного семітолога Д.Ґ. Мюлєра (D.G. Muller).

У 1904 році Шора призначили викладачем, а у березні 1910 року професором семітських мов та історії Давнього Сходу у Львівському університеті, цю ж посаду він пізніше обійматиме у Варшаві.

У квітні 1916 року M. Шору було надано ступінь заслуженого професора університету в галузі семітських мов та історії Давнього Сходу, він поєднував цю посаду з иншими обов’язками у тому ж університеті аж до 1923 року. У 1912 році Шор брав участь у Міжнародному конгресі орієнталістів в Атенах, де виконував функції одного з секретарів секції семітології і виголосив лекцію «Шумери та семітські джерела у давньовавилонському законодавстві», яка пізніше була опублікована у паризькому виданні «Revue Semitique». У 1918 році він став членом Сходознавчого комітету при Краківській академії, і в 1920 році – членом Польського наукового товариства у Львові, одним з засновників Польського сходознавчого товариства у Львові, яке було створене у 1923 році.

У тому ж 1923 році його запросили до Варшави, щоб замінити проповідника С. Познанського у проґресистській синаґозі на вул. Тломацькій, і водночас запропонували бути її представником у Варшавській раді рабинів. Деякі з його проповідей були опубліковані.

Невдовзі його обрали на посаду рабина-посередника, головними обов’язками і функціями якого було обстоювання інтересів єврейської громади перед державними та адміністративними органами. Водночас Шор був членом міської та регіональної шкільних рад, які функціонували при Правлінні єврейської громади.

У 1926 році Шор стає професором Варшавського університету, а у 1935 році його обрали до Польського Сейму.

У лютому 1928 року Шор разом з Балабаном (Balaban), Тоном (Tohn) та Браудом (Braud) заснували Інститут юдейських студій, метою якого були дослідження юдейської мудрости та юдаїзму, особливо Біблійної теми, філософії, релігії, Талмуду, соціології, семітських мов, гебрейської літератури. Він розташовувався у будинку, сусідньому з Великою синаґоґою, на вул. Тломацькій (у наші дні він служить Єврейському історичному інституту у Польщі). Інститут фінансувався з державного бюджету, а також отримував допомогу від закордонних єврейських установ. При ньому була бібліотека, що нараховувала понад 35 тисяч книжок, рукописів, журналів. Професор Шор став першим ректором новоствореного Інституту, членом Державної ради освіти Польщі і багатьох инших соціальних установ.

У Варшавському університеті Шор очолював Інститут семітських мов та історії Давнього Сходу. Працюючи в Інституті юдейських студій, Шор очолював відділ Біблійних наук та гебрейської теології, упродовж 1928-1930 років він був його ректором, а через три роки, у 1933, його обрали на цю посаду вдруге, однак у другу каденцію він пропрацював лише рік – до 1934. У 1933-1934 роках його обрали членом Польської Академії наук, а у 1935 – членом Фінського сходознавчого товариства у Гельсінкі.

У 1937 році Шор отримав звання доктора гоноріс кауза від Єврейської теологічної семінарії в Нью-Йорку. Також він був членом Державного міністерства освіти в Польщі, а з 1924 він – головою Державного екзаменаційного комітету для єврейських вчителів з релігії та юдаїки в середніх школах, членом Міністерської комісії з оцінки шкільних підручників з юдаїки. У 1927 році він ініціював створення комітету з будівництва єврейської бібліотеки у Великій синаґозі у Варшаві і став її головою (ця будівля була завершена у 1936).

Говорячи про соціально-освітню та культурну діяльність M. Шора, нам слід повернутися на декілька років назад, коли у 1904-1905 роках він був головою «Toynbeehali» – товариства із сприяння освіті серед євреїв у Львові. Тоді ж він був засновником та членом товариства «Opieka», яке підтримувало єврейську молодь у середніх школах. Під час свого перебування у Львові M. Шор став одним з засновників і першим головою «Товариства вчителів релігії Мойсея в середніх школах Галичини» і в такому ж статусі провів перший учительський конґрес у 1904 році у Львові. З часу заснування Єврейської громадської бібліотеки у Львові він був членом її правління, а згодом його головою.

У 1917-1918 роках Шор очолював Єврейський комітет порятунку у Львові, а з 1916 року був членом Центрального комітету з питань єврейських сиріт у Львові. Товариство єврейських національних та середніх шкіл, яке було засноване на початку 1919 року, обрало його першим головою, а в 1920 році назвало його заслуженим членом товариства.

З 1901 року Шор був членом гуманітарного товариства Бней Бріт Леополіс (Bnei Brith Leopolis – єврейська масонська організація ложі «Синів Заповіту»), де упродовж кількох років керував бібліотекою, а з 1912 року він вже очолив усю цю організацію у Львові. Після створення у Польщі дистрикту Великої Ложі (Great Loge) вище згаданого товариства Бней Бріт, Шора було обрано віцепрезидентом Великої Ложі. У 1924 році він також став президентом ложі «Братерство» у Варшаві. З-поміж инших його заслуг варто згадати створення ложі «Montefiory» у Лодзі, а також створення масонського Інформаційного бюро, яке інформувало братів-масонів про ситуацію євреїв у Німеччині та инших країнах після 1933 року. Шор був членом комітету, який керував бюро. Метою його діяльности у Бней Бріт було об’єднання євреїв на основі ідей універсалізму.

У політичному житті Шор не брав активної участи. Він чітко заявив про свою політичну позицію щодо питання польських євреїв в анкетній кампанії Державної комісії, яка проходила в лютому 1919 року. В цій анкетній кампанії Шор брав участь як науковий експерт (протоколи цієї анкетної кампанії були опубліковані в окремій книжці «W sprawie polsko-zydowskiej. Ankieta» (Стосовно польсько-єврейського питання. Анкета).

Шор був більш відданий науковій, викладацькій та соціальній діяльності і менше звертав увагу на політику. У 1935 році президент Польщі Іґнаці Мосціцкі (Ignaci Moscicki) пропонував йому місце сенатора Польського Сенату. Натомість у своєму зверненні, як і у своїх публікаціях у єврейській пресі, Шор висловлював своє занепокоєння щодо зростання антисемітських акцій у Польщі і пасивної поведінки влади. Тоді ж він очолював Єврейський еміграційно-колоніальний комітет, метою якого було зробити можливою еміграцію євреїв не лише до Палестини, але й до инших країн. У липні того ж року він брав участь у міжнародній конференції в Évian-les-Bains (поблизу Женеви), яка була присвячена проблемі єврейських біженців з Польщі.

Після початку Другої світової війни M. Шор вступив до Єврейського цивільного комітету, а 6-7 вересня покинув Варшаву. Совєтська інтервенція застала його в Острозі і 10 вересня він був заарештований НКВД. Його тримали у в’язницях у різних містах Західної України, спершу у Луцьку, потім у Рівному, а згодом у Львові. У першій половині 1940 його перевезли до Москви, ув’язнили в відомій Луб’янці і тримали в одній камері з активістом Бунду (Bund) Віктором Альтером, поетом В’ячеславом Бронєвскі та польським сенатором від Строніцтва народового (Stronnictwa narodowego-SN) професором Станіславом Ґлабінскі (як він говорив: «Ми зав’язали такі міцні стосунки, що спали разом на одній лавці»). Спроби звільнити Шора, які робив польський уряд у вигнанні за посередництва Ватикану і Державного департаменту США, не зазнали успіху і 17 квітня 1941 року Шора засудили до 5 років примусової праці. Його забрали до концентраційного табору в Узбекистані, де він захворів і помер у табірній лікарні 8 липня 1941 року. Поховали Шора у братській могилі. Польський уряд дізнався про його смерть лише напередодні 1942 року, після встановлення дипломатичних відносин між польським лондонським і совєтським урядами. Польський уряд намагався визволити його вдруге, плануючи призначити його головним рабином армії Андерса, яка формувалася в той час, але було вже запізно. Посмертно Шор був нагороджений польським Золотим хрестом за заслуги.

Шор був одружений (з 1905) з Тамарою Бен Якоб (Tamara Ben Jakob), дочкою видавця і біографа Їцхака Бен Якоба (Yitzkhak Ben Yakob). Вона загинула у нацистському таборі Фіттель (Fittel) у Франкфурті у квітні 1944 року. Подружжя мало шестеро дітей. Дочка Соня (померла 1961) була дружиною Артура Міллера, прокурора Верховного суду у Варшаві і голови Відділу кримінального права в Міністерстві юстиції Польщі; Дебора (померла у Львові 1917); Феліція, одружена з Кон-Ліпцем (Kon-Lipets), померла в Нью-Йорку 1984 р.; син Людвіг (1918-1963) став видатним архітектором у Тель-Авіві; дочка Естер, одружена з Бен-Кохавом (Ben-Kohav), померла в Єрусалимі 1991, а також син Йошуа (Оттон) (Joshua (Otton), який став інженером в Єрусалимі.

Вулиці, названі на честь М. Шора, є в Єрусалимі, Тель-Авіві та Голоні.

Нещодавно відбулася наукова конференція, присвячена M. Шору, а у 1993 році подібне зібрання відбулося в Польській академії наук в Кракові.

Шор як один з найвидатніших істориків польського єврейства

Наукова спадщина M. Шора безсумнівно велика і варта уваги. У наступній частині цієї розвідки головний акцент буде зроблений на науковому спадку і головних роботах, починаючи з його перших статей до останніх написаних ним робіт. Спеціальна увага буде надана його маловідомим виданням, які з’явилися в єврейській газеті «Chwila» і були надруковані польською мовою у Львові у міжвоєнний період.

У його роботах можна визначити два головні напрями. Перший напрям його наукової діяльности пов’язаний з історією польських євреїв. Шор розпочав свою ранню наукову працю з цієї теми, як молодий науковець Віденського університету в 1987 році, написавши свою першу серйозну роботу під заголовком «Zur Geschichte des Don Josef Nasi» (Щодо історії Дона Йосефа Насі), яка була опублікована в «Monatschrift fur die Wiessenschaft des Judenstum». У цій праці автор аналізує відносини Йосефа Насі з королем Зиґмунтом Авґустом у контексті ситуації євреїв у Польщі на той час.

Докторська дисертація M. Шора під назвою «Устрій євреїв у Польщі» («Organizacya Zydow w Polsce») вперше з’явилась у Львові в журналі «Kwartalnik historyczny» в 1899 році, а пізніше була перекладена російською у місячнику «Восход». У 1903 році Шору присудили нагороду «Wawelberg» (відомого польсько-російського банкіра і філантропа) за його працю «Zydzi w Przemyslu do roku 1772» («Євреї у Перемишлі до 1772 року»). Перша згадана вище праця, докторська дисертація «Organizacya Zydow w Polsce», є серйозною спробою підсумувати дані про організацію кагалу, центрального органу єврейського самоврядування – Вааду та цехів єврейських ремісників. Инша праця, монографія про євреїв в Перемишлі, є цінною не тільки завдяки стислому огляду історії цієї видатної громади, але також завдяки численним документам, поданим в кінці книги (детальна рецензія цієї книги є в журналі «Еврейская старина», опублікованому в 1909 році, №1). Разом з тим, Шор опублікував і «Краківський кодекс єврейських законів та привілей в Польщі», додавши до нього статтю про багатозначність та суперечливість питань, що стосуються головних привілеїв.

Шор є автором великої статті про гебрейську мову в «Польській енциклопедії» («Encyklopedya Polska», том III, 1915). Однією з його останніх праць з питань єврейської історії в Польщі є дослідження «Rechtsstellung und innere Verfassung der Juden in Polen» («Правова ситуація та внутрішня організація євреїв в Польщі»), опублікована німецькою мовою в Берліні та Відні у 1917 році.

Шор як сходознавець та Біблеїст

Другий головний напрям у науковій діяльності Шора стосується в основному Біблійних наук (особливо досліджень Біблійного закону), асіріології та історії Давнього Сходу. Починаючи з 1904 року і далі всі його роботи зосереджені в основному на цих темах. Однією з перших його робіт на цю тему була розвідка «Starozytnosci biblijne w swietle archiwum egipskiego» («Біблійні старожитності у світлі єгипетського архіву»), що була опублікована в журналі «Przewodnik naukowy i literacki» у 1901 році, а також як окрема публікація. У 1903 році Шор пише великі коментарі до відомої та шанованої книги «Babel und Bibel» («Вавилон і Біблія»). Ці коментарі називалися «Kultura Babilonska a starohebrajska» ( «Вавилонська та гебрейська культури»), вони з’явились спершу в «Історичному квартальнику» («Kwartalnik historyczny»), а потім в окремому виданні.

Попередньо вже було згадано, що деякі з робіт Шора були написані та опубліковані німецькою мовою. Однією з них була розвідка «Die Kohler-Peisersche Hammurabi Ubersetzung» («Переклад кодексу Хамурапі Кохлер Пейсерша»), де автор дає детальний аналіз цього перекладу.

Шор був відданий дослідженням вавилонської історії. Його основною працею з цієї теми є «Panstwo i spoleczenstwo babilonske w kresie t.zw. dynastyi Hammurabiego» («Вавилонська держава та суспільство в часи династії Хамурапі»), вперше вона з’явилась як окреме видання в 1906 році у Львові, а пізніше була опублікована в «Історичному квартальнику» («Kwartalnik historyczny»). Инша його високошанована праця з цієї теми «Eine Babylonische Seisachtie aus dem Anfang der Kassitenzeit, ende XVIII vorchristl. Jahrhunderts» («Вавилонський полон за часів династії Касітів, кін. 18 століття до н.е.») У цьому дослідженні Шор обговорює і представляє один з нещодавно відкритих давніх вавилонських текстів, які були опубліковані та досліджені оксфордським асірологом Ланґдоном (Langdon).

Також він зробив серію досліджень з історії соціального та торгового життя на Давньому Сході, зокрема торгового руху в давньому Вавилоні. Праця називалась «Ruch handlowy w Starozytnej Babilonii» («Торговий рух у давньому Вавилоні»), була опублікована у 1911 році в меморіальній книзі з нагоди 25 річниці з часу перезаснування Львівського університету.

Шор переклав і систематизував давні вавилонські правові документи, писав до них пояснення. Ця праця вийшла під назвою «Altbabylonische Rechtsurkunden aus der Zeit der I-ste Babylonische Dynastie» («Давні вавилонські правові документи часів першої вавилонської династії»).

Правові питання та історія права були одними з головних тем досліджень Шора. Це не дивно, оскільки Шор був і науковцем, і рабином. Він займався багатьма порівняльними дослідженнями з ділянки історії права Давнього Сходу, зокрема намагався провести паралелі між біблійним законом та иншими правовими системами того часу. Серед них: «Kodeks Hammurabiego a owczesna praktyka prawna» («Кодекс Хамурапі та правові практики Давнього Сходу»), який вперше з’явився в виданні «Розправи» («Rozprawy») історико-філософського відділення Краківської академії наук, а у 1907 році був опублікований окремо.

Найбільшим досягненням ученого в галузі сходознавчих наук вважається праця «Urkunden des altbabylonische Zivil- und Prozessrechts» («Документи давнього вавилонського цивільного та кримінального права»). Це видання джерел з великою кількістю коментарів від автора.

Маловідомі публікації Шора у газеті «Chwila»

Тривалий час Шор співпрацював з головною єврейською газетою в Польщі «Chwila», яка виходила у Львові у міжвоєнний період. У численних публікаціях він популяризував свої колишні і розпочинав нові теми та ідеї. Ці статті в своїй більшості не були розглянуті в історіографії проблем і не були включені у бібліографію ученого. Відкриття і систематизація його невідомих публікацій в єврейській газеті «Chwila», а також проведення їхнього критичного історіографічного аналізу є науковою метою і зацікавленням автора. Окрім перших оглядів низки газет з 1918-1939 років, які зберігаються винятково у Науковій бібліотеці Львівського університету, існує понад десять статей Шора. Найбільш важливими серед них є: «Palestyna a Babylon w swietle najnowszych wykopalisk» («Палестина і Вавилон у світлі новітніх археологічних розкопок», 1923), «Samuel Hirsch Margulies» («Самуїл Гірш Марґуліс», 1922), яка присвячена видатній особистості італійського єврейства, вихідця з Галичини Самуїлові Гірш Марґулісу (1858-1922), що пізніше став лідером єврейства в Італії. Ця публікація стала меморіальною, того самого року Самуїл Гірш Марґуліс помер. Як некролог до цієї статті, Шор пише: «Італійське єврейство зазнало великої втрати зі смертю рабина Флоренції і ректора місцевої семінарії рабинів доктора Самуїла Гірш Марґуліса (помер 12 березня), який був рабином більше ніж три десятиліття і залишив помітний слід у житті і культурі євреїв цілої Італії. Марґуліс був польського (галицького) походження, народжений у Бережанах у 1858 році, отримав різнобічну біблійно-талмудичну освіту вдома, а після закінчення гімназії присвятив себе дослідженню теології у Вроцлаві (1881-1885). У 1890 році його було запрошено на посаду рабина Флоренції, де він спромігся стати лідером для всього італійського єврейства. З огляду на його глибокі знання в царині юдаїки, організаційні навики і високу духовність та велике серце він став духовним лідером в усіх сферах цивільного життя італійського єврейства. Завдяки йому пасивне релігійне життя євреїв Італії стало живою річкою, наповненою єврейськими традиціями та культурою. Він об’єднав усі єврейські громади і створив у Флоренції Collegio rabbinico italiano (замість старої знаменитої установи в Падуї, якою керував Ш.Д. Луцато (S.D. Luccatta), взявши на себе всю адміністрацію і постійно турбуючись про неї. Ця семінарія (де навчався рабин Венеції проф. Чаєс (Prof. Chajes) виховала цілу ґенерацію молодих рабинів, які розпочали духовний Ренесанс італійського єврейства.

Зацікавлення Шора духовною тематикою та релігійним життям було його виразною рисою, яка відрізняла його від инших; він був головним рабином Варшави і першим ректором Інституту єврейських студій, отже не дивно, що він глибоко розумів Самуїла Гірш Марґуліса, який був таким схожим на нього.

Його найбільшою публікацією у «Хвілі» («Chwila») є «Prawo Mojzesza na tle porownawczem prawodawstw Starozytnego Wschodu» («Закон Мойсея у порівняльній перспективі з правом Давнього Сходу»). Це велика серія статей, в яких Шор продовжує розвивати свої наукові теми, порівнюючи Біблійний закон з Вавилонським правом, з законодавствами Асірії та хетів. Шор дає посилання до його попередньої праці про хетів «Problem Chettow» («Проблема хетів»), яка була опублікована сім років раніше в «Історичному квартальнику» («Kwartalnik historyczny»).

Варто згадати і кілька инших, нещодавно відкритих публікацій Шора. Деякі з них пов’язані з історією польського єврейства, як «Kwestya zydowska w dobie Sejmu Wiekiego» («Єврейське питання в час Великого Сейму»). А деякі мають філософський зміст – як-от «Radosna Chwila» («Радісна хвилина») і «Pesach Micarim – Pesach le Atid». Останні є серією статей історично-філософського характеру, де автор розказує про «Хаґґаду» (Haggadah) та вихід євреїв з Єгипту у контексті відомої збірки легенд і казок єврейського народу. Він починає словами з «Мішни» (Mishna, Pesach X.5): «У кожному поколінні, у кожному віці людина має розглядатися як Той, хто Виходить з Єгипту... Велич осяє глибокого дослідника історії, який інтуїтивно схоплює величність цього епізоду на самих початках історії Ізраїля...». Підсумовуючи біографію і наукову спадщину Шора, ми з упевненістю можемо говорити про нього як про видатну особистість і відомого історика, людину з широким світоглядом і різнобічними інтересами, чий науковий спадок заслуговує серйозної уваги і вивчення.

Переклала Христина Возняк