|
|
|
ZFБілий стілСпільна трапеза, якою, як правило, закінчується регулярна вільномулярська зустріч, має символічну назву Білого столу або Агапи (у Франції – т.зв. Tenue blanche). Білий стіл є частиною масонської Праці, декларується як її продовження і є одночасно завершенням зустрічі. Иноді він буває навіть більш цікавим, ніж виголошений під час Праці вільномулярський Фрагмент (Доповідь), бо, закликаючи до продовження почутої теми, спонукає усіх Братів, принаймні найактивнішу їх частину, до спільної дискусії, поглиблення теми самого Фрагменту і висловлення власної, инколи суперечливої думки. Дехто з Братів у ложі часом не відважуються висловити свою точку зору, аби когось не вразити або не бути невірно потрактованим; під час же проведення Білого столу такі Брати, як правило, позбуваються своїх переживань, сміливо беруть слово і надалі почувають себе у товаристві (зокрема і у «профанному») значно упевненіше та більш розкуто. У час дискусій за Білим столом щодо теми виголошеного Фрагменту часто досягається результат, протилежний тому, що був задуманий Братом, який власне і виголошував свою доповідь, і це призводить до значно глибшого розкриття теми та підсилення значення символічної Праці як такої. Окрім розмов у формі дискусій Білий стіл сприяє також нав’язуванню більш інтенсивних контактів між Братами (особливо це відчувається при відвідуванні Братами инших лож, бо власне саме за Білим столом відбувається «зміцнення Братерського ланцюга»). За Білим столом обговорюють також і певні адміністративні питання діяльности ложі. У різних країнах Білий стіл (нім. – Weisse Tafel) – залежно від обедієнції – проходить по різному: у формі Агапи* чи Братньої трапези (або инакше Застільної ложі) та ин. Застільні ложі не є характерними для більшості европейських лож. Ця ритуальна Братня трапеза, на якій присутні Брати носять біжу (на відміну від Білого столу, на якому Брати присутні без ложевих відзнак) та дотримуються певного ритуалу – горять свічки, урядники сидять на відповідних місцях і под. Ці Застільні ложі виникли у Франції на противагу невимушено-затишним застільним звичаям, що панували в англійських ложах у XVIII-у сторіччі. Найбільш урочисто Білі столи проводяться після святочних вільномулярських Праць – при прийнятті неофіта, при святкуванні Внесення світла, під час Святоіванівської праці та ин. Иноді, навіть у регулярних ложах, до участі у такому урочистому Білому столі запрошуються і Сестри. Про організацію Білого столу, як правило, мусить подбати староста чи його помічник. У деяких ложах брати-учні не мають права брати участі у розмовах, хіба що під час Білого столу, який відбувається після їх прийняття, де вони виголошують свою подяку та сподівання. Тости за Білим Столом, залежно від підпорядкування ложі, також бувають різними. Наприклад, в австрійських, угорських та ин. ложах на Білому столі, що відбувається після Урочистої праці, вони, як правило, ідуть у певній послідовності: – за батьківщину, – за Велику ложу, – за жінок і митців, – за неофіта, і на завершення зустрічі – т.зв. Тайлерівський тост**. Дещо відмінним є перелік тостів у більшості французьких лож: за президента, – за Великого майстра та його Офіцерів, за Майстра престолу ложі та його Урядників, Тайлерівський тост (за всіх братів, які розпорошені по усьому світу і не можуть бути присутніми, за всіх хворих і немічних і за тих, що відійшли до Вічного Сходу). Є і «тихі» Білі столи – як правило, після Скорботних праць (після смерті одного з Братів), і деколи після останньої Праці у році. Цікава традиція панує у деяких німецьких ложах: під час виголошення тостів за Білим столом кожен з Братів особливим чином тримає серветку: Майстри накидають її на ліве плече, Підмайстри обмотують нею ліве передпліччя, а Учні просто кладуть її на передпліччя лівої руки. За Білим столом вільномулярі дотримуються усталених правил: – Майстер престолу повинен подбати, щоби відразу після завершення ритуальної Праці усі Брати посіли місця за Білим столом; – відсутність Брата можлива лише за дуже важливих обставин та завчасного попередження; – Достойний майстер виступає модератором бесіди і надає Братам почергове право до участі у розмові; – усі дотримуються порядку виступів та намагаються завчасно до них зголошуватися; – дискусія ведеться лише на тему, що пов’язана з безпосередньою темою Праці; – не можна перебивати Брата, що говорить; не слід затягувати свого виступу; необхідно уважно слухати виступ иншого, не показуючи при цьому своєю поведінкою, зовнішнім виглядом чи виразом обличчя незгоди з виступаючим Братом; не допускати агресивних висловлювань, не кажучи вже про вчинки; – не слід боятися толерантно висловлювати власну, відмінну від инших, точку зору; – Майстер престолу може (хоча це не є обов’язковим) взяти заключне слово, коли бачить, що тема дискусії вичерпана і увага до неї починає знижуватися. Таким чином, проведення Білого столу є надзвичайно важливою частиною вільномулярського Мистецтва, участь у якому приносить кожному з Братів відчуття приналежности до Ланцюга завдяки спільній розмові – незалежно, чи у малому колі Братів, чи разом з Братами всієї Великої ложі; розмові, у якій кожен з Братів бере символічну участь у поглибленні єдности спільноти не лише своєю безпосередньою участю у ритуальній вільномулярській Праці, а також і з точки зору безпосереднього людського спілкування, що є особливо цінним для кожної особи у наш час загальної комп’ютеризації, глобалізації і т.д., у час, коли всім дуже часто бракує часу і терпіння вислухати одне одного у непростому профанному світі. Мабуть саме тому Брати-масони і називають свій Стіл «білим», бо дискутуючи за братньою трапезою, ставляться один до одного зі всією можливою пошаною і приязню, вони розуміють, що людському самовдосконаленню немає меж. * Агапа (грец. – любов) була спочатку містичною трапезою для плекання відчуття спільноти (тут необхідно зрозуміти, наскільки це поняття є важливим для Братства) і була властивою також для прахристиян, а пізніше трансформувалася в Таїнство Євхаристії або ж Святу Вечерю). ** Тайлер – страж храму, який прикриває ложу, тому Тайлерівський тост є останнім. |
 ч
|
 |
|