Австрійське консульство у Чернівцях
Чернівці, 12 січня 1922 року

Питання міського театру в Чернівцях

Федеральному міністерству у Зовнішніх Справах
(політична секція)
Відень

З не надто значного приводу тут виникла кампанія проти керівництва місцевим театром, яка поставила собі за мету націоналізацію останнього. До цього часу становище було таким, що під керівництвом директора Поппа постійно давалися вистави німецькою мовою, причому театр завжди був відкритим для гастролей румунських труп. Через нижче викладений випадок з великими пристрастями виникла проблема театру в румунсько-націоналістичному контексті, але досі для неї не було знайдено задовільного рішення.

Коротко формулюючи, справа полягає в наступному. Унаслідок непередбачуваних випадків, можливо, також через помилку дирекції театру, 29 грудня минулого року вечірня вистава, в якій давали «Розбійників» із актором-гастролером Моіссі, не закінчилася настільки рано, щоб запланований на цей же вечір захід румунського студентського товариства «Арбороаса» міг би розпочатися вчасно. Румунська публіка, що очікувала (серед неї багато студентів), проникла ще під час вистави «Розбійників» до театру і це спровокувало шум, через що вистава закінчилася передчасно. Упродовж короткої суперечки про запізнену передачу театру для румунського заходу між директором театру Поппом та ректором місцевого університету д-р Гакманом [1] , останнього, як кажуть, Попп образив.

Хоча пізніше директор Попп вибачився, упродовж наступних днів повторно виникали шумні демонстрації румунського студентства, так що врешті-решт театральну виставу перенесли до приміщення музичного об’єднання (де є друга, менша сцена театру). Були сутички між поліцією та студентами, доходило навіть до травм. 1 січня румунські студенти провели в театрі збори, які перетворилися в маніфестацію створення національного театру в Чернівцях. Залишкові німецькі написи в театрі було видалено і на приміщенні театру вивісили румунський триколор. Після завершення зборів студенти окупували театр, так що вистав не було. Також на вулиці проводилися демонстрації і деякі німецькі назви фірм, що ще залишилися в місті, було видалено. Через ці конфліктні ситуації у місті панувало велике занепокоєння, яке зросло ще більше, коли поширилася чутка, що проти цих демонстрацій заплановано велику німецько-єврейську маніфестацію, але до неї справа не дійшла.

Поліцейські та військові служби з огляду на ці події вжили необхідні заходи для збереження спокою. Були проведені перемовини із представниками студентства про вирішення конфлікту. Незадоволення студентства спрямовувалося переважно проти директора поліції та теперішнього ліквідаційного президента Таранґула [2] , якого вони вважали відповідальним за події, що не пройшли без крові, та проти якого вони повторно демонстрували.

2 січня сюди прибули делегати румунського Міністерства внутрішніх справ, які разом із місцевими службами повинні були вивчити ситуацію і знайти вирішення конфлікту. Вони також привезли вказівку, що театр надалі повинен залишатися зачиненим. Це доручення і було виконане. 4 числа у місцевого командира дивізії генерала Мірческо [3] відбулася конференція, в якій взяли участь делегати з Бухареста, представники місцевих служб, дирекція театру та студентство. На цій конференції було прийнято наступні рішення: Міський театр в майбутньому називатиметься «Teatrul National»; бухарестська генеральна дирекція театрального відомства повинна негайно розпочати переговори з міською громадою Чернівців з метою купівлі театру; німецький театр може в подальшому давати вистави у театрі, але директор Попп повинен відійти від виконання посадових обов’язків; місцевий інспектор з культури повинен врегулювати театральні вистави таким чином та встановити таку черговість, щоб однаковою мірою врахувати інтереси обох сторін.

Після цього був наданий дозвіл про продовження діяльности театру, але до цього ще й досі не дійшло.

Згідно з повідомленням з Бухареста від 11 цього місяця, румунська рада міністрів повинен затвердити наступні рішення:

1) Усунення директора Поппа від керівництва театру;
2) Націоналізація театру;
3) Встановлення почерговости для вистав різних національностей.

Це був короткий огляд фактичних подій. Наведені вище рішення ще не втілені в життя. Чимало місцевих мешканців виступає проти такого рішення. Директор Попп дотримується свого договору з міською громадою і, здається, не має бажання відмовлятися від своїх прав згідно з договором. Таким чином, цю справу все ще не завершено.

Питання про театр стало, власне, політичним питанням, яким маніпулюють румунсько-шовіністичні кола. Німецька преса подає кампанію навколо міського театру як акцію Ліберальної партії, в якій вона, використовуючи румунських студентів та націоналістично налаштовані кола, спрямувала населення проти Народної партії, прихильники якої займають керуючі посади, що повинно підготувати ґрунт для омріяного ними ліберального режиму. Німецько-налаштовані кола у жодному разі не відмовляють румунам у їх праві спільного використання міського театру, але вказують на те, що міське населення, яке переважно не є румунським, зробило внесок у будівництво міського театру і тому має право на відповідну до зробленого внеску частину міського театру.

Слід зазначити, що місцеві служби по відношенню до студентства, чия безцеремонна тактика досягнення своєї мети була сприйнята більшістю місцевого населення негативно, виявили певну слабкість, яку, можливо, можна пояснити тиском націоналістичних кіл, а також тим, що внутрішньополітичні стосунки в Румунії на цей час не є чітко встановленими. Варто згадати і ту обставину, що при вирішенні театральної афери здавалося, що військові мали визначальний вплив; генерал Мірческо, місцевий командир дивізії, який свого часу служив у австро-угорській армії, а також був військовим аташе у Берліні, вважається особистістю, яка не ставиться упереджено до німецької культури та населення і повинен вміти вирівнювати національні протиріччя.

Занепокоєння в публіці щодо театрального питання є дуже великим і з пожвавленим нетерпінням очікується його остаточне врегулювання. Те, що проблема буде вирішуватися на користь національно-румунських кіл, можна, виходячи з сучасних обставин, припускати з великою вірогідністю.

Про подальший хід справи я буду повідомляти.

Консул:
(Підпис)

Джерело: Österreichisches Staatsarviv. − NPA (1918-1938)/ AA/ADR − Berichte aus Czernowitz 1922. − Karton 8.

---

Австрійське консульство у Чернівцях
Чернівці, 6 лютого 1922 року

Питання міського театру в Чернівцях

Федеральному міністерству у Зовнішніх Справах
(політична секція)
Відень

Спроби взаємного врегулювання театрального конфлікту продовжувалися, але переговори, якими керував генерал Мірческо, малоуспішні. Його намагання привести до мирного порозуміння між румунським та німецьким театральним товариством потерпіли невдачу через негативне ставлення румунського товариства. Нарешті було визначено, що 23 січня можна знову розпочати німецькі вистави в міському театрі, після того, як у два попередніх дні там дав два концерти Ясський румунський симфонічний оркестр. В останній момент генерал Мірческо віддав розпорядження, що вистави німецького театру в міському театрі не можна починати до тих пір, доки не повернеться новопризначений міністр Буковини д-р Ністор, який врегулює це питання. Це обґрунтовувалося тим, що після останніх збройних заворушень існує небезпека, що продовження німецьких вистав у міському театрі може стати приводом до порушення спокою. Міністр Ністор після свого повернення із Бухаресту дійсно продовжив переговори із особами, зацікавленими у німецькому театрі, що нарешті призвело до полагодження театрального питання:

«Чернівецька театральна афера вже вирішена позитивно. Дирекція театральної трупи, що перебуває тут на гастролях, спрямувала у Міністерство культури та мистецтва договір оренди, укладений з громадою Чернівців щодо використання міського театру, так що в майбутньому Чернівецький міський театр буде переданий згаданому Міністерству в оренду. Міністерство культури і мистецтва, власністю якого став театр, оголосив його «Teatrul National» і присвятив його підтримці румунського драматичного мистецтва. До того часу, поки постійна румунська театральна трупа сформується остаточно, Міністерство вважає за хорошу ідею дозволити місцевій театральній трупі грати в національному театрі до завершення сезону. Румунський національний театр буде урочисто відкрито в середу, 1 лютого, трупою Ясського національного театру під керівництвом директора Кодреану».

1 лютого у святковій атмосфері відбулася інаугурація національного театру, на яку на запрошення міністра Ністора з’явилися керівники місцевих служб та представники усіх національностей. Від міністерства культури та мистецтва промову читав інспектор з мистецтва Ротіка, в якій він від імені Міністерства проголосив інаугурацію Teatrul National. Потім слово мали директор Ясського національного театру Кодреану, представник місцевого румунського студентства та представник селянського населення. Після цього прийшов час для вистави румунської історичної драми «Vlaicu Voda».

Упродовж наступних днів знову почалися регулярні покази німецьких вистав у тепер вже національному театрі. Однак, згадане вище вирішення театрального питання зрозумілим чином не знайшло відгук у не-румунських колах; вони з песимізмом очікують наступного театрального сезону.

 Насправді це рішення є у певному сенсі дивним і неможливо позбутися враження, що причиною його виникнення більшою мірою став національний імпульс, ніж розсудлива оцінка існуючих обставин. Згода зацікавлених у міському театрі осіб на врегулювання театрального питання є меншою мірою висловленням їх вільного рішення, а радше покірливою смиренністю перед нездоланними обставинами. Варто зауважити, що місцева німецька преса, яка упродовж театральної афери зайняла енергійну позицію проти націонал-шовіністичних домагань румунів, рішення проблеми сприйняла без критики, за винятком соціал-демократичної «Vorwärts» («Уперед»).

Консул:
(Підпис)

Джерело: Österreichisches Staatsarviv. − NPA (1918-1938)/ AA/ADR − Berichte aus Czernowitz 1922. − Karton 8.

---

[1] Йдеться про доктора юриспруденції Максиміліана Гакмана.

[2] Мається на увазі доктор Ераст Тарангул, шеф поліції на Буковині наприкінці австрійського та на початку румунського володарювання.

[3] Командира румунської VIII дивізії ген. Мірческу.

Підготував та переклав з німецької Сергій Осачук