Володимир Заполовський

Чернівецький двоголовий орел

(Протокол однієї втрати)

Із завершенням будівництва Чернівецької ратуші у 1848 р. на її вежі архітектори А. Марін і А. фон Мікуліч встановили герб Австро-Угорської імперії – позолоченого мідного двоголового орла. З ним споруда у стилі пізнього класицизму стала символом Чернівців, а площа – улюбленою для його мешканців. Мов вартовий міста, у сонячному сяйві виблискував позолотою гордовитий алегоричний птах. Саме такими є види на усіх старих світлинах та поштівках серії «Gruss aus Czernowitz».

Минали роки, і символ, природно, втратив святковий блиск. Під час ремонту ратуші у 1903 р., коли бурґомістром був ще А. Кохановський, потемнілі орел і куля (її можна бачити і тепер) були демонтовані для реставрації. Втрачену позолоту відновила місцева фірма Александра Канчуцкого за 475 дукатів. Незабаром орел знову засяяв над Чернівцями.

Улітку 1914 р. спалахнула Перша світова війна, а вже на початку осені Чернівці захопили російські війська. Край частково опинився під російською окупацією. Орел на ратуші став для нових господарів ніби скалкою в оці. Чернівецький губернатор С. Євреїнов наказав новопризначеному бурґомістру Т. Боканчі, щоби міські пожежники негайно зняли орла з вежі. Але перша спроба «не вдалася». Це, здавалося би, просте завдання пожежники на чолі з їх комендантом Ладіславом Міцінскім, не виконали. 18 жовтня, у день народження царевича Алєксєя, єдиного сина царя Ніколая ІІ, орла на вежі було загорнуто російською фаною. Через два дні окупаційна влада разом з відступаючими військами поквапом залишили Чернівці.

20 жовтня о 15 год. пожежники звільнили орла з обіймів російського триколора і під бурхливі вигуки і оплески чернівчан прапор скинули униз. Тепер орел на вежі став символом опору. Надвечір 20 жовтня і у ніч на 21 жовтня батальйони буковинської крайової оборони, зорганізовані підполковником жандармерії Е. Фішером, увійшли до міста. Однак, австрійська влада протрималася у Чернівцях лише п’ять тижнів.

27 листопада переважаючі російські війська знову перейшли у наступ і захопили місто. Через три дні до Чернівців повернувся Євреїнов і 2 грудня наказав міському врядуванню звільнити вулиці від австрійських плакатів і державних символів. 5 грудня Боканча знову отримав наказ про демонтаж орла з вежі ратуші. Як і попереднього разу, це мали зробити міські пожежники, однак ті знову чомусь «не впоралася» із дорученням. Пожежники послалися на сильних холод, який скував місто і «унеможливив» виконання наказу росіян.

«Орлина справа» затягнулася б надовго, якби росіяни не відшукали випадково якогось місцевого архітектора, ім’я якого джерела не називають, і не пообіцяли йому високу грошову винагороду. 16 грудня він почав роботи на вежі і, не зважаючи на труднощі, наступного дня демонтував орла. Новий вигляд ратуші тоді глибоко вразив багатьох чернівчан. Були такі, які гірко плакали. Демонтованого орла слухняний архітектор перевіз у будинок Дирекції поліції, що була тоді на площі Фердинанда.

Незабаром російські війська були розбиті на півдні Буковини, і 17 лютого 1915 р. у Чернівці вступили австрійці. Але ще напередодні, коли росіяни ще були у місті, пожежники, ризикуючи життям, переховали орла в надійне місце, врятувавши, таким чином, міську реліквію.

Після відновлення австрійської влади міське представництво очолив професор Рафаїл Кайндль, брат відомого буковинського історика Раймунда Фрідріха Кайндля. 17 лютого на засіданні маґістрату одним із перших було прийняте рішення про повернення на місце орла, знятого росіянами. На сходах ратуші був встановлений портрет цісаря у повний зріст, а о 17 год. почався патріотичний факельний прохід містом з нагоди його визволення. У цей час бої тривали уздовж річки Прут, і лише пізніше, коли фронт відсунувся на північний схід, розпочалися підготовчі роботи для відновлення символа. 17 серпня, з нагоди 85-річчя цісаря Франца Йозефа І тимчасового орла встановили на ратуші, а на вежі майорів чорно-жовтий державний прапор Австро-Угорщини.

18 серпня «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» розмістила звернення радника уряду, гауптмана доктора Антона Норста до тимчасового маґістрату, запропонувавши йому відтворити і встановити копію орла на згадку про російську окупацію і звільнення міста від неї. Маґістрат, на чолі якого перебував вже Максиміліан Краль, одностайно підтримав патріотичну пропозицію Норста. Останній навіть написав вірша під назвою «Державний орел у залізі». Дещо пізніше місцевий композитор Альфред Шлютер поклав цей вірш на музику. Також вірш Норста помістили на поштівку і продавали у книгарнях і навіть у каварнях. Замовлення на виготовлення копії орла отримав віденський скульптор художньої школи Франц Барвіґ. Копія коштувала 400 крон, які пожертвував комерційний радник Макс Ангаух.

На початку жовтня дерев’яна модель орла, матеріалом для якого слугувала липа, вже була у Чернівцях. Її висота становила 1 м 30 см. Корона, скіпетр, меч та держава були позолочені, а усі инші елементи орла – чорні.

Під час Першої світової війни в Австро-Угорщині існувала традиція виготовляти різні дерев’яні моделі, в які забивалися придбані спеціально виготовлені для цього заходу цвяхи з широкими голівками. Фактично після забивання цвяхів модель перетворювалась на «залізну». Загальна виручка від забивання цвяхів поступала у різні фонди допомоги населенню, яке потерпало від війни. У Чернівцях існував, наприклад, фонд допомоги удовам і сиротам. Перша подібна акція в Буковині відбулася наприкінці серпня 1915 р. в с. Бергомет на Сіреті. Кошти, виручені від продажу цвяхів для забивання у дерев’яну модель 30,5 см бомби від мортири, були спрямовані у фонд допомоги вдовам і сиротам Гуцульських стрільців. Загалом тоді було зібрано 1600 крон. Сам цвях коштував 1 крону.

Для проведення подвійного свята державного орла було створено вузький, загальний і робочий комітети, куди увійшли відомі люди міста і краю. Серед них М. Краль, Р. Кайндль, М. Барлеон, А. Кольрус, В. Якубовіч, ректор народної євангельської школи Е.Ф. Маєр, В. Тіттінґер, В. Філіпович, Ґ. Шандру, прелат Й. Шмід, Н. Вендер, А. Норст, А. Гаєвський та багато инших знаних людей міста. Утворився ще й жіночий комітет. Протекторат над здійсненням цього заходу обійняв президент Буковини д-р Р. граф фон Меран.

З 13 листопада розпочалося спорудження риштувань на вежі для монтажу орла, а також спорудження павільйону, де мали би забиватися цвяхи у дерев’яну модель орла. Ця непересічна для Чернівців в умовах війни подія мала відбутися 2 грудня, тобто у день, коли цісар Франц Йозеф І ступив на престол. Спочатку планувалося урочисто відкрити на площі перед ратушею дерев’яну модель державного орла, а потім встановити на вежі ратуші позолоченого орла.

Проте на заваді стала війна. На фронті поступово загострювалася ситуація. Тимчасовий маґістрат і комітети прийняли рішення перенести свято «Державного орла у залізі» на невизначений час. Проте 2 грудня державний орел таки посів своє звичне місце на шпилі ратуші, а сама вежа була прикрашена прапорцями. Окрім того, були вивішені крайовий, державний, союзницький (німецький) прапори.

Свято «Державний орел у залізі» відбулося 4 червня 1916 р. На передодні, 3 червня, у святковій залі Німецького дому відбувся концерт капели одного ц.к. піхотного полку. 4 червня у християнських церквах та синаґозі Темпль відбулися святкові богослужіння. Ратуша була прикрашена, а на балконі, вкритому килимами, були встановлені міський і крайовий герби. Чудова погода сприяла святу.

Саме цього дня на фронті спалахнула чергова запекла битва. Наступ розпочали війська російського Південно-Західного фронту під командуванням генерала від кавалерії О. Брусілова. Гарматна канонада надала специфічному чернівецькому святу характерного звучання. Після офіційних промов голови тимчасового маґістрату М. Краля та крайового президента почалося урочисте забивання цвяхів. Від імені цісаря і принца Гогенлое позолочений і посріблений цвяхи забив крайовий президент Р. граф фон Меран. Від імені цих же високих осіб було внесено відповідно 500 та 100 крон. Від імені армії цвях забив комендант Чернівців полковник А. Обауер. Від буковинської жандармерії – полковник Фішер. Потім символічні цвяхи забивали инші учасники свята. За день було забито 1 золотий, 48 срібних та 628 залізних цвяхів. На 9 червня їх було вже 1171. Срібні цвяхи забивалися у середню частину щита державного герба. На 11 червня сума пожертв становила 5575 крон 20 геллерів. Усі жертводавці вписували свої прізвища у пам’ятну книгу, яка мала зберігатися у ратуші.

У другій половині червня 1916 р. бої вже точилися під Чернівцями. А у ніч на 18 червня ц.к. війська залишили крайову столицю, куди втретє втупили росіяни. Тимчасовий маґістрат перебрався до Праги, прихопивши з собою модель орла, аби вона не потрапила до рук ворога. Наприкінці липня австрійський льотчик, який здійснював розвідувальний політ, повідомив, що росіяни загорнули орла на вежі ратуші у полотно. Незабаром його демонтували. Про те, коли і як це сталося, скупі російські джерела не повідомляють. Деякий час орел зберігався у приміщенні маґістрату по вул. Гімназійній, 4 під контролем відділу контррозвідки 9-ої армії, але далі сліди його остаточно губляться.

3 серпня 1917 р. ц.к. і німецькі війська змусили росіян залишити Чернівці і більшу частину Буковини. Над ратушею замайорів чорно-жовтий прапор. 6 серпня відбувся історичний візит цісаря Карла І до Чернівців. Біля ратуші відбулося урочисте вітання монарха. Вітальний комітет очолював бурґомістр, протоієрей о. Ґ. Шандру. Побачити цісаря зібрався тоді на Ринковій площі величезний натовп людей, прибулих з усіх куточків краю.

Орла на вежі уже так ніхто і не побачив. Цей міський символ, як незабаром і Дунайська монархія, відійшли в історію. Тепер орла на ратуші можна побачити хіба що на чернівецьких поштівках австрійської доби.