Юрґіта Лауріненайте

Німеччина після виборів: коаліція – нова, правила гри з Росією – старі

Парламентські вибори в Німеччині принесли перемогу блоку християнських партій – ХДС (на чолі з діючим федеральним канцлером Ангелою Меркель) і ХСС (лідер – Хорст Зєєхофер). Правда, разом було «відвойовано» менше голосів, ніж чотири роки тому. Проте успіх Вільної демократичної партії ліберального толку (ВДП) дозволив силам правого центру сформувати нову правлячу коаліцію.

Відсунення в опозицію соціал-демократів – заявка на реформи. У зв'язку з цим говориться в основному про внутрішню політику Німеччини.

Для Литви найбільш актуальним є напрям розвитку стосунків Німеччини з Росією і східноевропейскими країнами. У цій зовнішньополітичній області експерти не розраховують на серйозні зміни. Та можна передбачити, що Німеччина проявить більше вимогливости в оцінці рівня демократії, свободи ЗМІ і прав людини. Голова СВДП Гідо Вестервелле вже заявляв, що зверне увагу на ці гострі для Росії проблеми. Проте на практиці він, швидше за все, піде слідом канцлера А. Меркель, яка, спершу погрозивши пальчиком, у результаті підходила до ситуації прагматично: мовляв, з Росією вигідно дружити, а не сваритися.

Щоб охарактеризувати, наскільки Німеччина і Росія одна одну потребують, досить згадати дві назви – «Nord Stream» і «Opel».

Вигода «Nord Stream» для Німеччини величезна. По-перше, пам'ятаючи про те, що імпорт природного газу з Росії складає порядку 30%, трубопровід, прокладений по дну Балтійського моря, дозволить  країні забезпечити себе блакитним паливом. По-друге, Німеччина – не просто учасник проекту, а транзитер газу до Европи з особливим, винятковим статусом серед европейських країн.

Викуп 55 відсотків акцій компанії «Opel» у  «General Motors», що потерпає від краху, – ще одна точка зіткнення Росії і Німеччини. Адже справі порятунку машинобудування, збереження для німців робочих місць сприяв і російський капітал (канадський концерн «Magna» придбав контрольний пакет «Opel» спільно з російським Ощадбанком). На черзі аналогічна акція порятунку иншої промислової галузі – суднобудування. Не секрет, що влада Німеччини не вважала російські інвестиції найліпшим варіантом, не була в захопленні від нього. Проте обумовлені операції зобов'язали зберігати лояльність до Кремля…

Очевидно, що дружба з Росією збережеться і за відсутності соціал-демократів у правлячій коаліції Німеччини, з приходом до неї лібералів. Хто ж буде критикувати недемократичність Росії, коли відкриваються можливості розвивати проекти, що обіцяють великі прибутки?

Доведеться дружити з російськими політиками. Схоже, це буде нескладно. І вигідно, особливо якщо заручитися ще і дружбою з американцями. Так, Р. Вестервелле, вітаючи рішення США відмовитися від розміщення ПРО в Чехії і Польщі, продемонстрував одночасно і проамериканський, і проросійський настрій. Ось тільки не вдалося догодити Центральній і Східній Европі, але котре лихо менше – те і вибирають.

Мабуть, у майбутнього глави зовнішньополітичного відомства Німеччини не виникне труднощів при здійсненні політики, заснованої на національних інтересах. Р. Вестервелле, скажімо, мав можливість повчитися хитрощам Realpolitik у Сочі, де в серпні А. Меркель зустрічалася з Д. Мєдвєдєвим. Російський керівник не скупився на докори на адресу української влади, з якою, мовляв,  неможливо налагодити нормальні відносини. А пані федеральний канцлер, схоже, пропускала ті докори повз вуха.

Отже, треба бути готовими до того, що з прагматизмом «старого нового» німецького канцлера нам доведеться  жити і  миритися ще чотири роки.