Вадим Воловой

«Містраль» примушує задуматися

Останнім часом світова громадськість почала гаряче обговорювати можливу російсько-французьку операцію щодо перлини французького флоту – кораблів класу «Mistral». Так, відомий французький філософ і письменник Андре Глюксман у статті для газети Le Monde вважає це жахливим, відзначаючи, що до цих пір жодна країна, що входить до НАТО, ще не підписувала контракту на озброєння з Росією, порушуючи «табу, що діє з початку існування Атлантичного альянсу».

Париж прийняв ультиматум В. Путіна: «Рено» братиме участь у фінансуванні «Автоваза». Французька компанія «Total» є партнером російського «Газпрому» в освоєнні Штокмановського газового родовища в Баренцовому морі. «Газпром» підписав меморандум з «Electricite de France» про 10% акцій в морській частці газопроводу «Південний потік».

Проте можлива операція щодо «Містралів» – епізод винятковий. «Поставляючи Путіну озброєння для оперативної висадки в Грузії, в Криму або в прибалтійських країнах, ми посилаємо йому ясне повідомлення: вперед!» – обурюється А. Глюксман.

Російський ВМФ має на озброєнні близько 20 універсальних десантних кораблів (проекти 1174, 1171, 775). Вони за своїми техніко-бойовими характеристиками мало чим поступаються «Містралям». Та у «Містралів» широкий профіль. Це, у тому числі, і кораблі управління. Але чому такі не створити в Росії? Адже уміють же там будувати сучасні фрегати, а, до того ж, тамтешній суднобудівельній промисловості замовлення потрібні, як повітря.

За словами віце-прем'єра І. Сєчіна, Росія в змозі будувати універсальні десантні кораблі типу «Містраль». Навіщо ж тоді купувати? Є версія, що росіянам потрібна тільки електроніка «Містралів». Але де гарантія, що при покупці вони отримають стандартну, а не спрощену комплектацію?

Напрошується вивід: намір Росії придбати десантний вертольотоносець «Містраль» мотивовано, швидше, політичними міркуваннями. Пригадаємо допомогу Франції «Автовазу», приєднання до «Південного потоку». А плюс ще стримане відношення до розширення НАТО... В зв'язку з цим російський військовий експерт Р. Пухов роздумує: «Справжні цілі покупки... мені неясні. Передбачаю, що це рішення було санкціоноване вгорі, де шляхом надання Франції вигідного контракту вирішили «віддячити» президентові Ніколя Саркозі за лояльну по відношенню до Росії політику».

Контракт щодо «Містралів» – ще один епізод стратегічного партнерства Росії і Франції? Литві таке зближення не обіцяє нічого хорошого. Як, втім, і всьому Евросоюзу. На прикладі Франції ми маємо зайве підтвердження тому, що провідні країни ЕС стурбовані, головним чином, своїми власними, а не загальноевропейськими інтересами. Згадане зближення укріплює позиції Росії. А пам'ятаючи про те, що Москва не має теплих почуттів до держав Центральної і Східної Европи, ситуація може сприяти внутрішньому розколу ЕС.

До ухвалення рішення по «Містралям» А. Глюксман пропонував «відмовитися від дурної і похмурої ідеї». А перший генеральний секретар Північноатлантичного альянсу Гастінгс Лайонел Ісмей свого часу кинув крилату фразу: «Мета НАТО – вигнати росіян, привести американців і тримати німців в покорі». Думається, фраза залишиться справедливою, якщо німців в ній замінити на французів.