Володимир Притула

Чи гарантує Чорноморський флот Росії безпеку України?

Тема 2017 року і перебування Чорноморського флоту Росії в Криму залишається провідною (звичайно, після газового і натовського питань) в українсько-російських стосунках. Й одним із аргументів на користь того, що російська військова база мусила б залишатися на українській території необмежений термін, є теза, що російський флот «гарантує безпеку України в Чорному морі». Вона звучала і в 90-ті роки, коли тривали дуже важкі переговори щодо розподілу Чорноморського флоту, і цей же аргумент наводять російські та деякі українські політики останнім часом.

Зокрема, кілька місяців тому російський віце-прем’єр Сєргєй Іванов висловив переконання, що «російський флот захищає кордони як Росії, так і України». За якийсь час йому вторили кримські комуністи, які на одному із своїх мітингів у Сімферополі назвали Чорноморський флот Росії «єдиним гарантом миру і спокою» на півострові.

Слід сказати, що і частина українців теж вважає перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на українській території, перш за все, «гарантією миру і стабільности в Україні». В усякому випадку, так стверджує київська газета «Дзеркало тижня» з посиланням на результати телефонного опитування, проведеного експертами центру «Тейлор Нельсон Софрез Україна» 19-22 серпня минулого року. Зокрема, понад 44% з 1200 опитаних мешканців українських міст покладали на російський флот функцію «захисника і гаранта безпеки» України в Чорному морі.

Утім, і результати цього дослідження, і заяви кримських комуністів, і твердження російського віце-прем'єра були зроблені торік. А що ж сьогодні? Як же насправді – чи здатен Чорноморський флот Росії гарантувати безпеку Україні в Чорному морі? Навіть якщо забути про участь російських військових моряків у війні проти дружньої Україні Грузії і припустити, що в всі причорноморські країни, окрім, звичайно, Росії, – вороги України?

З відкритих джерел відомо, що зараз у бойовому складі Чорноморського флоту – лише 13 великих кораблів. Це – флагман, ракетний крейсер «Москва», 2 великих протичовневих кораблі, 3 сторожовика і 7 великих десантних кораблів. Крім того, – ще 13 малих кораблів (ракетні, протичовневі і тральні), 2 підводних човна і 6 ракетних катерів.

Якщо подивитися на «конкурентів» з НАТО, то таке порівняння не на користь росіян. Туреччина, Румунія і Болгарія на трьох мають у Чорному морі понад 90 великих бойових кораблів різного класу, а також близько 4 десятків малих кораблів, 44 ракетних і торпедних катера, півтора десятка підводних човнів.

Експерт проекту «Флот-2017» Леонід Шевченко вважає, що слід взяти до уваги ще 6-7 бойових кораблів Постійного оперативного з’єднання НАТО в Середземному морі, а також 6 флот США у складі як мінімум одного авіаносця в супроводі 1-2 ракетних крейсерів, 3-4 есмінців, 5-7 фрегатів, 3-4 великих десантних кораблів і не менше 2 підводних човнів з крилатими ракетами на борту.

І це лише кількісні показники, що ж до якісних, то відомо, що лише частина кораблів Чорноморського флоту Росії – боєздатні. Решта – перманентно перебувають у ремонті. А днями стало відомо, що російський уряд припинив фінансування ремонту підводного човна Б-380 (колишній «Горьковскій комсомолєц») – одного з двох, що залишилися на Чорноморському флоті Росії. Другий російський підводний човен («Алроса», тип – «Варшав’янка») теж ремонтується у Севастополі і небоєздатний.

Наприкінці 2008 року також припинено фінансування ремонту великого протичовневого корабля «Очаков», якого тепер чекає утилізація. На підході – й инші плавзасоби Чорноморського флоту, на ремонт і модернізацію яких немає коштів.

Те, що Чорноморський флот Російської Федерації у рази поступається за своїми можливостями флотам країн НАТО в Чорному морі. – визнає і заступник голови Комітету Державної думи Росії з конституційного законодавства і державного будівництва Віктор Іллюхін: «Сьогодні Чорноморський флот в чотири рази поступається турецькому флоту. Можна сказати, що він у випадку присутности в Чорному морі американського флоту поступатиметься ще більше, а загалом натовцям ми поступаємося в Чорному морі у 20 разів», – заявив нещодавно російський депутат.

Схоже, Чорноморський флот Росії проти флотів инших причорноморських держав, який вважає «імовірним противником», виглядає як престарілий боксер легкої ваги проти сучасного чемпіона-важковаговика. 

Заступник головного редактора флотської газети «Флаг Родіни» капітан 1 рангу Сєргей Горбачов пише в одному зі своїх матеріалів, що темпи оновлення флоту «близькі до нульових». За його словами, великий сучасний бойовий корабель «за кілька років не збудуєш». За деякими оцінками, такий корабель може з'явитися на російському флоті не раніше, аніж до 2020 року. На той час «наймолодшому» кораблю ЧФ Росії – ракетному крейсеру «Москва» виповниться 37 років... Бойовий корабель без корінної модернізації служить не більше 25 років, – зазначає Сєргей Горбачов.

А за даними Леоніда Шевченка, згідно плану-графіка проведення робіт з продовження термінів експлуатації кораблів і ресурсних показників, з усіх плавзасобів, що перебувають на озброєнні ЧФ Росії, у 80% – нормативний час служби закінчується до 2010 року. З них 2017 року хіба що лише великий десантний корабель «Азов» зможе самостійно покинути Севастопольську бухту.

Не набагато оптимістичніший російський експерт, провідний аналітик московського Інституту політичного і військового аналізу Алєксандр Храмчіхін. В інтерв’ю УНІАН він заявив, що для виведення Чорноморського флоту Росії з території України буде потрібно не більше 2 років: «Багато кораблів просто списуються, і дедалі менше потрібно буде часу для виведення – флот скорочується, і ніякої заміни не надходить. У Росії катастрофічно маленькі кораблебудівні програми, причому вони розраховані на всі чотири флоти і Каспійську флотилію. Тому Чорноморському флоту, здається, не дістається взагалі нічого», – каже Алєксандр Храмчіхін.

Леонід Шевченко підтверджує: Росія не здатна замінити жодного з пущених «на голки» кораблів Чорноморського флоту, а тим більше – поповнити його склад новими силами і засобами. Хіба що шляхом переведення з инших флотів, як це сталося торік з морським тральником «Віце-адмірал Захар’їн», який замість Північного флоту прибув до Новоросійської військово-морської бази.

Депутат Держдуми Віктор Іллюхін додає, що за останні роки для всього ВМФ Росії було збудовано лише 7 нових військових кораблів. Жоден з них на Чорноморський флот не потрапив. Зараз росіяни мають у Севастополі лише 2 відносно нових бойових корабля, збудованих у 90-ті роки. Навіть на українському флоті, за яким немає нафти і газу, таких кораблів – 4.

Більшість експертів, які описують сучасний стан Чорноморського флоту Росії, сходяться на думці, що він здатний успішно воювати лише з ВМС Грузії. Минулорічний конфлікт показав, що за повної переваги на морі, росіяни примудрилися зазнати серйозних людських і матеріальних втрат. За неофіційними даними, тоді до 20 моряків отримали поранення, від 2 до 8 – загинули. Офіційно Москва це заперечила. Як і пошкодження щонайменше 5 кораблів. Втім, Севастополь, попри все, місто маленьке, і тут можливостей у російської влади обмежити поширення інформації, набагато менше, аніж на території Росії.

Але зараз севастопольців і місцеву владу турбують дві инші проблеми, пов’язані з Чорноморським флотом. Про першу нещодавно на виїзному засіданні Колегії Міністерства оборони Росії у Севастополі говорив командувач ЧФ Росії, який у своїй доповіді висловив побоювання з приводу використання бойових кораблів і катерів, збудованих в 70 – на початку 80 років. Вже зараз більшість з них пересуваються лише Севастопольською бухтою. Леонід Шевченко нагадує: іще з середини 90 років через зношеність корабельних систем і загрозу розриву стволів була заборонена стрільба артилерією великих калібрів, а також пуски крилатих ракет. Тож лише вдруге за останні півтора десятиліття крейсер «Москва» пустив крилату ракету у січні минулого року під час спільних навчань загону кораблів Північного флоту в Атлантиці.

А за тиждень під час супроводу «Москви» у Середземномор’ї зазнала аварії плавмайстерня ЧФ «ПМ-138», ледь не потонувши під час невеликого шторму. А вже цього року там же, у Середземному морі горів середній танкер «Іман», який повернувся до Севастополя на буксирі. За даними Леоніда Шевченка із середини 90 років кораблі Чорноморського флоту випадково вразили «як мінімум два цивільних судна України в результаті помилкового застосування проти корабельної зброї під час навчань і маневрів».

Торік дипломатичний скандал викликав факт втрати авіаційної торпеди ЧФ Росії, яку потім люди знайшли на пляжі. А кілька років тому під час параду і стрільб у Севастополі з нагоди дня ВМФ Росії болванка російського снаряду потрапила у натовп людей. Батько з дочкою отримали поранення, при цьому чоловік залишився інвалідом.

Зрештою, таких історій можна пригадати багато, але до реальних і потенційних небезпек з боку російського флоту додалися ще й соціальні проблеми. На виконання державної програми про перехід Збройних Сил Росії на «новий образ», на Чорноморському флоті Росії розпочалися масові скорочення. Спершу звільнення торкнулися Будівельного управління та судноремонтних заводів і майстерень ЧФ та цивільного персоналу військових частин, а потім і мічманів з офіцерами. За різними даними, з початку року з російського флоту лише у Севастополі вже звільнено близько півтори тисячі осіб. За словами глави Севастопольської міськдержадміністрації Сергія Куніцина, очікується скорочення ще 9 тисяч осіб, з яких 3 тисячі – військовослужбовці.

Загрозлива ситуація виникла і з флотськими боргами за зарплатами, соціальними відрахуваннями і податками. Експерти називають суми у 6 мільйонів гривень. За словами мера міста, це несе серйозні загрози соціально-економічній та громадсько-політичній стабільності регіону. Сергій Куніцин нещодавно заявив: якщо скорочення Чорноморського флоту Росії триватиме такими ж темпами, як зараз, то Севастополь «перетвориться в місто хуліганів і п’яничок».

Експерти кажуть, що насправді зараз за своїм кількісним складом і технічним станом Чорноморський флот Росії не тільки не може бути «гарантом безпеки України», але й сам загрожує їй та її населенню, завдає щодалі, то більше клопотів. І це, якщо не брати політичну складову цієї проблеми та агресивність нинішнього Кремлівського режиму.

2009