Олексій Волович

Шляхи і засоби розв’язання проблеми базування Чорноморського флоту РФ у Севастополі

Проблема базування Чорноморського Флоту (ЧФ) Російської Федерації у Севастополі була і залишається найбільш контраверсійною і складною в українсько-російських відносинах і значною мірою визначає і в найближчій перспективі визначатиме їх характер.

Ряд положень угод України з Російською Федерацією щодо перебування ЧФ РФ на території України не відповідає національним інтересам нашої держави. Це проявляється сьогодні в інцидентах в ході навчання Російських підрозділів на території Криму, в проблемах контролю за діяльністю, чисельністю та озброєнням ЧФ, у нецільовому використанні відповідної інфраструктури і в багатьох випадках відсутності угод про її оренду, і незаконному утриманні гідрографічних об’єктів. Україна також не має можливости гарантувати відсутність ядерної зброї на кораблях ЧФ, що базуються в українських портах та в арсеналах ЧФ, розміщених на українській території.

Присутність Чорноморського флоту РФ у Криму має геополітичний контекст, оскільки спрямована передусім на збереження російського військово-політичного домінування в регіоні. Основними військово-політичними завданнями ЧФ Росії є: контроль над діями НАТО в Чорноморському регіоні, утримання України, Грузії і Молдови в єдиному оборонному просторі СНД, контроль над транспортними та енергетичними коридорами, посилення позицій Росії в зонах нестабільности на Північному Кавказі, Криму та Придністров’ї. Використовуючи базу ЧФ у Севастополі у якості плацдарму, Росія намагається нарощувати свою присутність і в Середземноморському регіоні.

Проблема базування ЧФ в Севастополі по своїй суті є політичною проблемою двосторонніх українсько-російських відносин в геополітичному контексті в Чорноморському регіоні. Упродовж останніх 17 років діяльність ЧФ і його допоміжних структур була джерелом суспільно-політичної напруги на Кримському півострові, що виявлялося в координації дій проросійських радикальних організацій з боку представників командування ЧФ.

Рішення РНБОУ «Про заходи щодо забезпечення розвитку України як морської держави» від 16 травня 2008 р., затверджене Указом Президента України № 463/2008 від 20 травня 2008 року, перевело питання припинення з 2017 року дії міжнародних договорів про тимчасове перебування на території України Чорноморського флоту Російської Федерації у практичну площину.

У цій статті автор виділяє основні негативні аспекти проблеми базування ЧФ РФ в Севастополі. Метою даної аналітичної записки є спроба пошуку оптимальних і ефективних шляхів і засобів реалізації завдання, поставленого в згаданому Рішенні РНБОУ, прогноз розвитку ситуації в ближчій перспективі, представлення відповідних рекомендацій.

Загальна характеристика проблеми

Проблема базування ЧФ Росії була закладена ще при підписанні Угоди про статус ЧФ Росії в Севастополі, яка не містить чітких положень про виведення російського флоту, що залишає Росії можливість для маневру. На початку 90-х років відносно проблеми розподілу Чорноморського Флоту колишнього СССР спостерігалися вагання, нерішучість й непослідовність тодішнього українського керівництва, хоча Україна мала реальні юридичні підстави для підпорядкування принаймні тієї його частки флоту, яка базувалась на нашій території. Користуючись поступливістю українського керівництва, Росія категорично виступила проти такої перспективи, застосовуючи увесь арсенал засобів, включаючи шантаж, економічний тиск і відверті погрози. Всупереч українським національним інтересам українське керівництво погодилося на введення спільного командування Чорноморським флотом та поділ флотських об’єктів між Україною та Росією (50 на 50), яке згодом трансформувалось у співвідношення на користь Росії.

Статус Чорноморського флоту Російської Федерації в Україні, його основні параметри, умови перебування та порядок розрахунків визначаються трьома основними документами: «Угодою між Російською Федерацією та Україною про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» (Угода про статус ЧФ), «Угодою між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту» (Угода про поділ ЧФ), та «Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» (Угода про розрахунки за ЧФ). Крім зазначених рамкових угод існує ще близько 10 окремих угод та низка допоміжних нормативних актів.

Угодою про статус встановлюється, що Чорноморський флот РФ з головною базою, розташованою у Севастополі, перебуватиме в Україні до 2017 року. У разі, якщо жодна із сторін не вийде з Угоди про статус шляхом письмового попередження иншої сторони не пізніше, ніж за рік до закінчення терміну її дії, весь комплекс угод про ЧФ автоматично пролонгується на наступні п'ять років.

В Угоді про статус ЧФ та Угоді про поділ ЧФ на території України встановлюються певні обмеження: особового складу не більше 25 тис, бойових літаків не більше 22, бойових броньованих машин не більше 132 одиниць, артилерії не більше 24 одиниць. Ядерну зброю на території України Чорноморському флоту мати заборонено. В цілому, Росія дотримується зазначених обмежень. На сьогодні ЧФ РФ налічує у Криму близько 15 тис військовослужбовців, і лише частина кораблів є у боєздатному стані. За період з 1992 року корабельний склад бойових одиниць флоту скоротився майже в 10 разів з 373 кораблів до 46.

Иншими словами, за станом на травень 2008 р. бойовий потенціал ЧФ РФ у Криму значно менший визначеного у згаданих Угодах рівня. Проте, через відсутність механізмів верифікації, відповідні служби України не мають можливости перевіряти відповідність кількісного складу і основних озброєнь ЧФ на території України встановленим обмеженням. Україна також не має можливости гарантувати відсутність ядерної зброї на кораблях ЧФ, що базуються в українських портах та в арсеналах ЧФ, розміщених на українській території. Фактично, порушенням міжнародних договорів України є базування на нашій території потенційних носіїв ядерної зброї Росії – крейсера «Москва», сторожових кораблів «Питлівий», «Ладний» та «Смєтлівий», літаків типу Су-24, Бє-12 та вертольотів Ка-27.

Угоди сформульовані таким чином, що будь-який пункт можна тлумачити, як завгодно. В наслідок цього всі фонди, які перебувають в користуванні ЧФ РФ, не взяті на балансовий облік, не оцінена їх вартість і орендна платня, иншими словами, вони документально не передані в оренду Росії і тому вона за них не платить. Через відсутність договорів про оренду об’єктів інфраструктури Україна втратила і продовжує втрачати щорічно мільярди доларів. Не була так само інвентаризована і оцінена земля, що була у розпорядженні ЧФ РФ і підлягала передачі у власність громади Севастополя, Криму і инших областей негайно після підписання угод 28 травня 1997 року.

Спираючись на підтримку адміністрації Севастополя, під виглядом будівництва житла для військовослужбовців, ЧФ за символічну ціну розпродавав багато землі російським комерсантам, чим також грубо порушувались підписані угоди, оскільки землі і майно, передані в оренду ЧФ РФ, мали використовуватись виключно за цільовим призначенням. Лише за офіційними даними МЗС України самовільно захоплені ЧФ ділянки землі, акваторії, майнові комплекси та инші фонди (це – 75 земельних ділянок, площею більше 150 гектарів, 86 об’єктів), використовуються безпідставно на безоплатній основі.

Лише за офіційними даними, Росії в оренду на 20 років передано 18232,62 гектарів земель Криму на березі Чорного моря, з них тільки в Севастополі 3312,49 гектара. Цієї площі було б достатньо для задоволення вимог кримських татар, щодо повернення раніше належних їм земель. Крім того, це не тільки земля, але й об’єкти флотської інфраструктури, а також 4595 споруд, облаштованих відповідним устаткуванням, що знаходилось у функціонально справному стані.

Найбільш складними на даний час є юридичні проблеми, що стосуються оформлення договорів оренди відповідно до вимог внутрішнього законодавства України. Зокрема, своїми постановами № 555-р від 21 грудня 2005 року та № 246 від 3 березня 2006 року Кабінет Міністрів визначив органи державної влади, які уповноважені розпоряджатись майном та землею, що передається в оренду ЧФ РФ, проте Російська Федерація постійно блокує ці зусилля Української сторони.

Статус навігаційно-гідрографічних об'єктів на українській території є иншою гострою проблемою. Відповідно до базових угод 1997 року передбачається лише спільне використання цих об'єктів, що відповідає законодавству України. Проте на практиці ЧФ РФ повністю контролює значну кількість навігаційного-гідрографічних об'єктів на Чорному та Азовському морях. Представники органів Державної влади України не допускаються на ці об'єкти. Підписання окремої угоди щодо спільного використання системи навігаційного-гідрографічного забезпечення теж блокується РФ. У 1998 році маяк «Сарич» і ще близько 10 маяків і 70 инших навігаційно-гідрографічних об’єктів постановою Кабінету міністрів України було передано Міністерству транспорту України. У період 1998-2006 років ціла низка судів визнала незаконним утримування Російськими військовими навігаційно-гідрографічних об’єктів на території України і постановила вилучити їх на користь державного підприємства «Держгідрографія». Однак командування Чорноморського флоту відмовилося виконати ці постанови.

Важливим є міжнародний аспект проблеми перебування ЧФ РФ на території України. У той час, як на офіційному рівні Росія негативно оцінює зростання ролі НАТО в Чорному морі, у своїй практичній діяльності Чорноморський флот Росії активно залучається до діяльності Альянсу, при чому в значно більших масштабах, ніж це роблять Військово-Морські Сили України. Зокрема, Росія першою з країн приєдналась до операції НАТО «Активні зусилля» в Середземному морі для боротьби проти терористичних угрупувань. Для цього Росія відрядила в Середземне море флагман Чорноморського флоту крейсер «Москва» та великий десантний корабель «Азов». На даний час на цих кораблях встановлюються системи зв'язку, сумісні із стандартами НАТО, а на головній базі ЧФ у Севастополі створюються відповідні управлінські структури.

Сам факт перебування ЧФ РФ на Українській території суперечить національному законодавству і, зокрема, положенню про її позаблоковий статус. З території України розвідка Чорноморського флоту виконує завдання щодо Румунії, Болгарії, Туреччини, а це означає, що Україна опосередковано втягується в процес військового протистояння з цими державами, особливо зважаючи на ту обставину, що всі вони є членами НАТО. У разі виникнення напружених відносин між Росією і НАТО Україна автоматично стає союзником Росії та супротивником альянсу.

Угодою про розрахунки було визначено, що до моменту погашення Українського боргу за Російські державні кредити за отримані російські енергоносії плата за використання земельних ділянок і розміщених на них об'єктів берегової інфраструктури та акваторій бухт здійснюється за рахунок щорічного погашення цього боргу рівними частинами у сумі 97,75 млн. дол. 97,75 млн. доларів США призначена без експертизи кількости і якости площ і без визначення ринкової вартости цієї оренди. Вона одержана діленням боргу України за енергоносії, що накопичився на той момент, на узгодженій термін оренди 20 років. Лише після повного погашення боргу сторони мають визначити розміри власне орендної плати, яка має здійснюватися Російською Федерацією прямими платежами (стаття 2). Отже, сума 97,75 млн. дол. – це сума щорічного погашення боргу України, але не орендна плата, і вона ніякого відношення до оцінки вартости орендованої землі та об'єктів не має. 97,75 млн. доларів – це є погашення віртуального боргу України перед Російською Федерацією. Фактичних грошей у бюджет України за перебування ЧФ на території України не надходить. За підрахунками деяких експертів, орендна плата за базування ЧФ РФ у Севастополі має коливатися в межах від 1000 млн. до 1 800 млн. дол. на рік.

Відсутній механізм реалізації міжурядових угод в частині компенсації місцевим бюджетам Севастополя, инших населених пунктів витрат, пов'язаних з перебуванням на їх території військових формувань ЧФ РФ. Внаслідок чого щорічні видатки на утримання інфраструктури i забезпечення соціальними, комунальними, медичними та иншими послугами військовослужбовців ЧФ РФ, членів їх сімей здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (нині це більше 47 млн.). Щорічні втрати місцевого бюджету Севастополя від використання земельних ділянок Чорноморським флотом РФ без внесення орендної плати становлять 36,4 млн. грн., а від наданих пільг – 24,813 млн. грн. за рік.

За даними голови Севастопольської Міської Ради В. Саратова, особливо великих проблем для економіки Севастополя після виведення ЧФ не буде, оскільки частка податкових надходжень у бюджет міста від Чорноморського флоту з кожним роком зменшується. Якщо сім років тому частка податкових надходжень від Російського флоту становила 25 відсотків, то нині – менш як 15. А через п’ять років ця цифра зменшиться до менш як 10 відсотків.

Велику загрозу для Севастополя та инших населених пунктів Криму становить наявність великих арсеналів застарілих боєприпасів, які до цього часу не були утилізовані. Так, на складі в с. Машино Сакського району утилізації підлягали 85 вагонів ракет та 150,5 вагона міно-торпедного озброєння. На 17-му арсеналі в бухті Сухарна Севастополя зберігалося 3822,9 тони гранат та артилерійських боєприпасів. У селі Кара-Коба на 3413-й технічній ракетній базі зберігалося 150,3 тони списаних ракет, на 2790-й базі торпедного озброєння в бухті Троїцькій Севастополя – значна кількість непридатних ракет та бойових відділень до торпед.

Політична роль ЧФ і підтримка п'ятої колони

ЧФ РФ відіграє в Криму більше політичну роль, ніж військову. Користуючись бездіяльністю місцевої і центральної влади, прогалинами в угодах або порушуючи їх, ЧФ РФ здійснює в Україні надзвичайно активну, ворожу Українській державності, пропагандистську, ідеологічну, культурницьку, освітянську діяльність, спрямовану на громадян України в Криму і Севастополі, координує антиукраїнські дії проросійських радикальних організацій, що призводить до перманентної дестабілізації суспільно-політичної ситуацію в Криму.

У якості прикладу антиукраїнської підривної діяльности ЧФ РФ можна згадати його координуючу роль в проведенні антинатовських демонстрацій з нагоди прибуття в кінці травня 2006 р. у Феодосійський морський порт американського транспортного корабля з обладнанням та інженерною технікою для модернізації Старокримського полігону ВМС України до початку міжнародних навчань «Sea Breeze-2006» на Чорному морі. Штаб по керуванню безчинствами та безпорядками щодо американського корабля був розгорнутий у Феодосійському Будинку офіцерів ЧФ РФ, хоча командування флоту запевняло у непричетності до цих подій. У цьому контексті прикметна така деталь. Коли кораблі НАТО відвідували Севастополь на запрошення ЧФ РФ, їх зустрічали квітами і «патріоти» цим не обурювалися.

Рішення РНБОУ і реакція Росії. 15 квітня 2008 р. міністр закордонних справ України В. Огризко під час візиту в Росію передав главі МЗС РФ Сергію Лаврову проект меморандуму про етапи і порядок виведення до 28 травня 2017 року військових формувань Чорноморського флоту РФ із місць його тимчасової дислокації на території України.

Згідно з Рішенням РНБОУ «Про заходи щодо забезпечення розвитку України як морської держави» від 16 травня 2008 р., затвердженим Указом Президента України № 463/2008 від 20 травня 2008 року, уряд має підготувати у двомісячний строк (до 20 липня ц.р.) законопроект щодо припинення з 2017 року дії міжнародних договорів про тимчасове перебування на території України Чорноморського флоту Російської Федерації та забезпечити внесення його в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України.

Реакція російської влади і політичних сил на це рішення була і залишається вкрай негативною. Російська сторона вважає, що наразі передчасно обговорювати питання про терміни виведення ЧФ РФ і ця тема має стати предметом російсько-української домовлености пізніше і розглядатися з урахуванням усього комплексу двосторонніх відносин. Натомість, російська сторона закликає Київ концентруватися на вирішенні практичних питань, пов'язаних із забезпеченням умов, необхідних для повноцінного функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації і його перебуванням на території України.

Близькі до Кремля російські політики (голова Ради Федерації С. Міронов, голова комітету з оборони та безпеки Ради Федерації Росії В. Озеров) заявляють, що у разі ухвалення Україною закону про припинення дії базових договорів щодо Чорноморському флоту РФ із 2017 року, Росія вправі порушити питання про приналежність Криму і статус Севастополя. Ряд російських депутатів Держдуми пов’язують пролонгацію великого політичного договору з подовженням строку перебування ЧФ Росії в Україні. Командувач Чорноморським флотом РФ у 1991-1992 рр. адмірал І. Касатонов виказав упевненість у тому, що Севастополь залишиться головною базою ЧФ після 2017 року. Посол РФ в Україні В. Черномирдін вважає передчасним проведення консультацій з питань виведення ЧФ РФ з території України.

В заяві МЗС Росії від 20 червня стверджується, що «ухвалення згаданого указу, причому з незрозумілою для нас поспішністю, звичайно ж, не сприятиме зміцненню атмосфери довіри між Росією і Україною і може негативно позначитися на переговорному процесі щодо Чорноморського флоту».

Під час зустрічі в Стрельні Ленінградської области президент Росії Д. Медвєдєв закликав президента України В. Ющенка приймати рішення по Чорноморському флоту РФ «на спільній основі, на основі наявних договорів». Зокрема, він відзначив, що останні кроки Української сторони по Чорноморському флоту РФ «не додають стабільности російсько-українським відносинам». Російський президент підкреслив, що «договір припускає, по можливості, продовження перебування Чорноморського флоту і дії, що робляться Києвом, за 9 років до закінчення терміну перебування Чорноморського флоту на Україні, – це не той підхід, який ми б хотіли бачити від близьких партнерів». На цій же зустрічі Д. Медвєдєв нагадав президентові України про зростання ціни на газ з 1 січня 2009г. у два рази, що слід розглядати як елемент економічного і політичного тиску на Київ. Як і на початку 90-х років, проблема базування ЧФ в Криму тісно ув'язується з енергетичним чинником.

Висновки

Складно відстоювати національні інтереси на російському напрямку української політики в умовах перманентної політичної кризи між командами Президента та Прем’єр-міністра. В ситуації, коли в країні діє кілька центрів прийняття рішень, у російської сторони з’являється можливість грати на протистояннях Грушевської та Банкової, використовуючи проросійське лобі як в команді Президента, так і в команді Прем’єр-міністра.

Серед основних негативних наслідків базування Чорноморського флоту Росії на Кримському півострові слід виділити наступні:

щорічні мільярдні збитки України через несплату за оренду землі, майна, баз, забруднення отруйними речовинами воєнного призначення української частини прибережних вод Чорного моря;
незаконне утримання морською піхотою ЧФ навігаційно-гідрографічних об'єктів, маяків та систем забезпечення безпеки мореплавства, самочинне захоплення землі і об'єктів в Криму;
підігрівання суспільного напруження, сепаратистських настроїв, інспірація українофобії, підтримка антиукраїнських організацій на Кримському півострові; поширення в Криму спецпідрозділами пропаганди ЧФ РФ друкованих засобів пропаганди антиукраїнського спрямування;
недотримання Російською стороною базових угод між Україною та Росією щодо статусу ЧФ РФ в Криму;
незаконне перебування на території України російських структур судів, прокуратури та тюрем;
неузгоджене з органами влади в Криму пересування озброєних підрозділів ЧФ РФ з технікою та озброєнням за межами місць постійної дислокації;
неузгоджене з компетентними органами України випробування новітньої морської зброї;
зберігання сотень тисяч тон отруйного ракетного палива, яке загрожує екологічною катастрофою, а також застарілих боєприпасів;
незаконне втручання військовослужбовців ЧФ РФ у діяльність військовослужбовців ЗС України (неузгоджене з командуванням ВМС патрулювання підрозділів ЧФ РФ у місцях дислокації підрозділів ЗС України);
незаконне перебування в українських територіальних водах кораблів ЧФ, озброєних ударними ракетними комплексами, спроможними нести ядерні заряди, що суперечить положенню про без’ядерний статус України, яким передбачено відсутність не лише ядерної зброї, а також її носіїв;
присутність ЧФ РФ в Севастополі і Криму стримує економічний розвиток півострова, зокрема розвиток туристичної інфраструктури на зайнятих Чорноморським флотом РФ прибережних територіях.

Прогнози

Перспектива позитивного розв’язання проблеми виведення ЧФ РФ із території Криму залежатиме від послідовної позиції України в цьому питанні протягом період до 2017 року, незалежно від зміни влади в ній. Значною мірою ця послідовність може бути забезпечена шляхом ухвалення Верховною Радою закону про припинення з 2017 року дії міжнародних договорів про тимчасове перебування ЧФ РФ на території України, який будь-яка наступна влада в Україні буде зобов’язана виконувати. Тому підготовка проекту такого закону і його наступне ухвалення Верховною Радою є основним завданням нинішньої Української влади на 2008-2009 роки.

Здатність нинішнього Уряду виконати доручення РНБОУ щодо розробки повноцінного проекту закону про припинення базування ЧФ в Севастополі після 2017 року у визначений двомісячний термін (до 20 липня 2008) викликає певні сумніви з огляду на наступні чинники:

відсутність на даний час достатнього рівня порозуміння і узгоджености в діях між Урядом, Президентом України та Верховною Радою України;
спроби деяких урядовців використати проблему базування ЧФ РФ в Криму в неофіційних контактах з представниками Російської влади з метою досягнення її поступливости в питанні про поставки газу в Україну.

Українсько-Російські переговори щодо виведення ЧФ з Криму будуть надзвичайно складними і драматичними. Перші коментарі російських високопосадовців, включаючи президента РФ Д. Медвєдєва, на Указ Президента України № 463/2008 від 20 травня 2008 однозначно свідчать про те, що на наступних переговорах щодо статусу, умов перебування і подальшого виведення ЧФ РФ, російська сторона займе вкрай жорстку і безкомпромісну позицію, роблячи все можливе для ухиляння від розгляду план-графіку виведення сил ЧФ з території України.

Слід очікувати, що метою зриву переговорного процесу щодо подальшого статусу ЧФ з Криму або його спрямування у напрямку обговорення питання щодо пролонгації договору про перебування ЧФ в Криму слід очікувати, що російська сторона вдасться до безпрецедентного політичного, дипломатичного та економічного тиску на Україну, паралельно здійснюючи цілий комплекс інформаційно-психологічних операцій з залученням представників так званої «5-ї колони».

Упродовж ближчих років, поряд з питанням можливого вступу України до НАТО, питання подальшого статусу ЧФ РФ в Україні стане об’єктом спекуляцій різних лівих і проросійських політичних сил, партій і громадських організацій, яким Москва опосередковано надаватиме політичну і матеріальну підтримку в їх роботі по здійсненню відповідної інформаційно-психологічної обробки української громадськости.

З метою успішного розв’язання проблеми виведення ЧФ РФ з території Криму українська сторона має вжити наступних заходів:

переговорний процес щодо виведення ЧФ має бути постійним, регулярним, конструктивним і таким, який би унеможливлював ухиляння російської сторони від нього;
українська частина відповідної підкомісії Російсько-Української міждержавної комісії має складатися з високопрофесійних і патріотично налаштованих експертів і дипломатів;
на кожний раунд ведення переговорів Президентом України мають затверджуватися відповідні директиви;
українська делегація на переговорах має суворо дотримуватися директив на ведення переговорів, не піддаватися на можливий шантаж і демарші з боку Російської сторони з метою зриву або припинення переговорного процесу;
перебіг переговорного процесу щодо виведення ЧФ має бути максимально транспарентним, контролюватися українською патріотичною громадськістю і висвітлюватися в українських та иноземних ЗМІ;
Українська влада має здійснювати роз’яснювальну роботу серед населення щодо проблеми виведення РФ з території Криму, проводити відповідні публічні дискусії на радіо і телебаченні, в ЗМІ;
відповідні компетентні органи (СБУ, МВС, представник Президента України в АРК) мають взяти під контроль можливу антидержавну діяльність деяких проросійських організацій Криму, спрямовану на організацію та проведення масових демонстрацій і пікетувань за «довічне» перебування ЧФ РФ в Криму, приєднання Криму до Росії, припинення дії Великого Українсько-Російського договору тощо.

З метою протистояння можливому політичному й економічному тиску Москви, також зважаючи на ту обставину, що стан Українсько-Російських відносин включно з проблемою базування ЧФ в Криму значною мірою впливає на міжнародну безпеку в Південно-Східній Европі необхідно максимально інтернаціоналізувати процес обговорення проблеми тимчасового перебування ЧФ в Криму і питання виведення його з Криму шляхом проведення консультацій з відповідними структурами ОБСЕ, Европейського Союзу і НАТО.

Змінити повідомний характер перетину українського кордону кораблями Чорноморського флоту, що базуються в Криму, на дозвільний. Організувати прикордонну, митну служби держави на рівні організації її роботи на західних кордонах. Посилити контроль за пересуванням моряків ЧФ РФ по українській території і їхнім перебуванням на півострові, зробивши менш ліберальним режим реєстрації офіцерів ЧФ Росії, котрі проживають у Севастополі.

В рамках підкомісії Російсько-Української міждержавної комісії створити робочу групу, яка займатиметься узгодженням плану-графіка виведення ЧФ РФ з території України до 2017 року.

Завершити юридичне оформлення перебування ЧФ РФ на території України, включаючи укладення договорів оренди та всіх додаткових угод, передбачених базовими документами 1997 року.

Задіяти для вирішення проблем навігаційного-гідрографічного забезпечення плавання в територіальних водах України процедури, передбачені Конвенцією ООН з морського права.

Забезпечити повернення до кінця 2008 року боргів за державні кредити Росії, що створить умови для переходу на розрахунки за перебування ЧФ за ринковими цінами.

Розглянути можливість передачі частини земель, які передаються в оренду ЧФ РФ, у комунальну власність АРК.

Провести повну інвентаризацію і оцінку вартости оренди усіх фондів (землі, майна, споруд, баз, складів, містечок тощо) зайнятих підрозділами і частинами ЧФ РФ з боку комісії за участю власника з Української сторони, Міністерства економіки, Міністерства фінансів і Фонду Державного майна України. Далі фонди мають передаватися від Українського власника до ЧФ РФ за актами в тимчасову експлуатацію до 2017 року.

Сприяти громадським організаціям Севастополя здійснювати цивільний демократичний контроль за воєнною організацією та силовими структурами, у тому числі Чорноморським Флотом Російської Федерації.

Висунути вимоги до командування ЧФ РФ щодо відшкодування Україні збитків, завданих використанням військових об'єктів, забрудненням та отруєнням навколишнього середовища у місцях дислокації ЧФ РФ, а також визначитися з сумою збитків, завданих Україні через несплату за оренду ЧФ РФ земель, майна, баз, об'єктів та ресурсів України і виставити рахунок Російській Федерації для сплати.

2008