Генрик Гальковскі

Рабин Шимон Софер і портрет цісаря

Австрійського цісаря Франца Йозефа I, який донині втішається великою симпатією краків'ян, вважали філосемітом - він і сам, зрештою, з цим погоджувався. Ось що каже легенда про зв'язки цісаря з краківськими євреями:

"Коли в грудні 1848 року вісімнадцятирічний ерцгерцог Франц Йозеф Габсбурґ став цісарем, до нього завітали делегації з усіх куточків Цісарства. Делегати вітали молодого цісаря, зичили довгого та вдалого правління, підносили йому дари.

Краківські євреї також вислали були делегацію до цісаря, до складу якої увійшли, звичайно, тільки прогресивні євреї, котрі добре балакали німецькою та вбиралися "по-европейськи", - а не ті, найбільш благочестиві, котрі балакали на їдиш (і лише зрідка по-польськи) та носили традиційне єврейське вбрання.

Цісар дуже ласкаво прийняв делегацію краківських євреїв, подякував їм за привітання, побажання та дари, а далі й каже, що хотів би дати їм щось натомість. Він наказав принести нещодавно написаний придворним малярем портрет і віддав його посланцям євреїв Кракова. Цісар сказав їм, що портрет той є знаком його зичливості до них і турботи, якою він має намір оточити їх, а далі попрохав їх повісити той портрет в Старій Синагозі на краківському Казімежу, яка (після Старо-Нової Синагоги в Празі) є найстарішою та найбільш шанованою єврейською сакральною спорудою в державі Габсбурґів. Делегати пообіцяли, що саме так і вчинять. Та коли вони повернулися до Кракова і розповіли про результати своєї місії, вибухнула справжнісінька веремія. Побожні ортодоксальні євреї, особливо хасиди, рішуче заперечували проти уміщення портрету цісаря в Старій Синагозі. Вони стверджували, що то було би кричущим порушенням другої заповіді Декалогу: "Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм" (Книга Шмот [Вихід] 20:4-5). Прогресивні євреї аргументували, що годі того уникнути, що порушення даної цісареві обіцянки було б образою величності, а то могло би дуже зле скінчитися для всіх краківських євреїв.

Суперечки та чвари припинив головний рабин Кракова Дов Бер Майзельс. Вислухавши суперечливі точки зору, він запропонував таке:
- Делегати пообіцяли цісареві, що ми повісимо його портрет у Старій Синагозі, - тож ми мусимо повісити його тут. Проте, вони не казали йому, в якій позиції вони його умістять. Тому повісьмо портрет обличчям до стіни. Таким чином, ми дотримаємося даної цісареві обіцянки, і не порушимо заповідей нашої святої Тори.

Більшість пристала на цю пропозицію, і саме так і вчинили.

Багато років по тому, цісар Франц Йозеф прибув із візитом до Кракова, і - на превелике здивування його оточення, - вирішив податися на Казімеж та відвідати Стару Синагогу. Перед будівлею його чекали найзначніші представники юдейської громади Кракова. Щойно цісар переступив поріг старовинної споруди, він одразу ж спитав:
- А де мій портрет, який я подарував вам тоді, коли зійшов на трон, і який повинен був висіти тут?

Єврейські нотаблі спершу недовірливо перезирнулися, - як то можливо, що цісар досі - попри те, що минуло багато років, - пам'ятає про свій портрет? Не інакше, хтось незичливий до краківських євреїв нагадав йому про нього? Відтак вони поглянули на повішений обличчям до стіни портрет монарха і затремтіли від страху. Цісар небавом побачить, що його парсуною знехтували, либонь, це буде визнано образою величності, і навіть якщо цісар на це не зреагує, - адже він вищий за такі дрібниці, - тож прецінь його оточує велике гроно нашіптувачів, чиновного люду й функціонерів, їхнє становище залежить від авторитету правителя, і вони вже, безумовно, скористаються такою чудовою нагодою, щоб покарати євреїв Кракова. Ніхто не знав, як запобігти виниклій небезпеці. Аж ось, поперед іншими виступив головний рабин Кракова Шимон Софер, і мовив таке:
- Ми, юдеї, шість днів на тиждень накладаємо під час ранкової молитви на голову та руку тфілін. Це шкіряні коробочки, які містять написані на пергаменті біблійні цитати. Тфілін є ознакою нашого заповіту з Богом і нагадують нам про Його присутність. Але в суботу вранці тфілін ми не накладаємо. Вони нам у той день не потрібні, бо Шабат є знаком нашого зв'язку із Богом, котрий того дня Сам перебуває поміж нами. Коли цісар перебував далеко від нас, у Відні, його портрет нагадував нам про нього і був знаком його ласки до нас. Та коли цісар сам до нас прибув, тоді жодне нагадування і жоден знак нам не потрібні. Коли цісар особисто перебуває в нашій синагозі, то немає тут місця для його портрета".

Цісар Франц Йозеф I двічі побував у Кракові: 11-13 жовтня 1851 і 1-4 вересня 1880 року. Нічого не відомо про те, щоб під час одного з цих візитів він навідався до Старої Синагоги (натомість, достеменно відомо, що Стару Синагогу в Кракові відвідав у 1887 році єдиний син цісаря Франца Йозефа ерцгерцог Рудольф із дружиною Стефанією). Під час перших відвідин головним рабином Кракова був Дов Бер Майзельс, під час других - Шимон Софер. Як легко зауважити, ця легенда вочевидь пов'язана з другим візитом, хоча, схоже, що так само добре цю історію можна було би получити із першим візитом, - і тоді її героєм був би не рабин Шимон Софер, а рабин Дов Бер Майзельс. Однак, то хасидська легенда, а хасиди недвозначно віддавали перевагу рабинові Соферу, а не рабинові Майзельсові, тож нічого дивного, що оповідь пов'язана із тим першим.

У зв'язку з цією легендою мені пригадався випадок із шинкарем Палівцем із шинку "Під чашею". Коли того спитали, що трапилося з портретом найяснішого цісаря, який колись висів у нього в шинку, той відповів, що зняв портрет, бо монарха запаскудили мухи - і за цю заяву заплатив десятирічним тюремним ув'язненням. Я впевнений, що якби празький шинкар міг би собі дозволити такий блискучий bon mot, як сказаний краківським рабином, то, безумовно, йому би вдалося уникнути в'язниці.

Переклав Андрій Павлишин

Із книги Генрика Гальковського "Єврейський Краків: Легенди та люди"