Марі Луізa Кашніц

1001 ніч

Першого я побачила перед універмаґом ”Некерманн“, другого – поблизу кінотеатру ”Метро“, третього – коло Cтарої Опери, яку тепер, через двадцять п’ять років після війни, почали реставрувати. Перший висів так високо, що можна було подумати, ніби він там миє вікна. Другий погойдувався на вітрі, повертаючись то до стіни, то в бік вулиці, і тоді було чітко видно його висолоплений язик. Третій висів на гарненькому старовинному ліхтарі і так низько, що люди, тупцяючи через сніг до своїх припаркованих машин, мусили втягувати шиї, щоб не зачепитися за його босі ступні. Однак вони робили це мимохіть, розмовляючи та сміючись, і, здавалося, крім мене, ніхто не помічав, що і в нашому місті є повішеники.

Переклала Ольга Сидор

ч
и
с
л
о

12

1998