Джабдурагман Гойтінський

Уривки з Книги про джигад (питання і відповіді)

Джигад

Питання: Що означає слово “джигад”?

Відповідь: Слово “джигад” означає витрачання сили та енергії у війні проти кафірів, з наміром піднести слово Всевишнього Аллага.

Питання: Яких видів буває джигад?

Відповідь: Джигад буває двох видів: 1) фарз гайн, 2) фарз кіфає.

Питання: Що таке фарз гайн?

Відповідь: Фарз гайн – це дія, виконання якої вимагається від кожного окремо взятого дієздатного мусульманина, тому, хто виконає його, буде нагорода та віддяки, а тому, хто знехтував його, будучи дієздатним, буде гріх та покарання (наприклад, як тому, хто знехтував намаз, уразу, зак’ят, хадж тощо).

Питання: Що таке фарз кіфає?

Відповідь: Фарз кіфає – це дія, виконання якої вимагається від усієї мусульманської умми в цілому, а не від кожного мусульманина окремо. Якщо цю дію виконує достатня кількість людей, то від решти не вимагається її виконання та від них відпадає гріх. Якщо цю дію ніхто не виконає або виконає недостатня кількість осіб, то всі, хто не брав участі в цій дії, будуть грішниками.

Питання: Коли джигад буває фарз кіфає?

Відповідь: Джигад буває фарз кіфає в двох ситуаціях:

а) Коли йде наступальний джигад на території кафірів, за умови, що мусульмани, які ведуть цей джигад, здатні вести його своїми силами. В цьому випадку джигад є фарз кіфає для тих мусульман, що не беруть участі в цьому джигаді.

б) Коли йде захисний джигад, при якому ті, хто захищаються, здатні своїми силами оборонятись. В цьому випадку джигад є фарз кіфає для мусульман, що мешкають віддалено від того місця, де йде цей джигад.

Питання: Коли джигад буває фарз гайн?

Відповідь: Джигад буває фарз гайн в трьох ситуаціях:

1) Коли ворог увійшов на землю мусульман, або пересував своє військо з цією ж метою, або хотів зробити зло частині мешканців, що жили на цій землі.

2) Коли імам проголосив мобілізацію та закликав до джигаду, Пророк (с.1.с.) сказав “Нема гіджри після взяття Мекки, але джигад – намір, якщо вас закликали до виступу в джигаді – то вирушайте”. Цей гьадис наводять ал Бухарі, Муслім та Абу-Давуд.

3) Коли мусульманин, що досягнув повноліття, опиниться на полі бою.

Всевишній Аллаг сказав: “О ті, що увірували, коли ви зустріли рух тих, хто не увірував, то не повертайтесь до них спиною” (ал Анфал: 15).

Питання: Для кого джигад об’язковий, коли він фарз кіфає?

Відповідь: Коли джигад фарз кіфає, то він обов’язковий для мусульманина, що відповідає наступним вимогам:

1) Бути повнолітнім, тому, що ібн Джумар сказав: “Я повстав перед Пророком (с.1.с.) в день Угуда, мені було тринадцять років і він не дозволив мені брати участь в джигаді, я повстав перед ним в день “Гандак’я”, мені було п’ятнадцять років і він дозволив мені брати участь в джигаді”. Цей гьадис наводять ал Бухарі та Муслім.

2) Мати здоровий глузд, тому що Пророк (с.1.с.) сказав: “Перо підняте з трьох (тобто їм не записується гріх): з дитини, поки вона не досягла повноліття, з того що спить, поки він не прокинувся, з розумово відсталого, поки він не прийшов до норми”.

3) Бути чоловічої статі, тому що Джайша (р.1.) сказала: “О, посланник Аллага, чи обов’язковий джигад для жінок”? Він відповів: “Джигад, в якому нема війни – хадж і умра (тобто малий хадж)”. Цей гьадис наводять Агмад, ібн Мажа, ал-Дарактні.

4) Бути вільним від рабства, тому, що раб не зможе брати участь в джигаді без дозволу свого господаря.

5) Бути в стані вести джигад (тобто бути здоровим), тому що Всевишній Аллаг сказав: “Нема гріху на сліпому, нема гріха на кульгавому та нема гріха на хворому” (ал Нур: 61).

6) Мати такий матеріальний стан, який би забезпечив його родину в його відсутність, тому що Всевишній Аллаг сказав: “Не мають тягаря ні слабі, ні хворі, ні ті, хто не знаходить, що втрачати, якщо вони щирі перед Аллагом та Його посланцем” (ат Товба: 91).

Питання: Для кого джигад є обов’язковим, коли він фарз гайн?

Відповідь: Коли джигад фарз гайн, то він є обов’язковим для всіх мусульман, що проживають на території, де йде джигад. Якщо мусульмани, що живуть на цій території, не можуть відбити ворога, тоді джигад стає фарз гайн для мусульман, що живуть поблизу цієї території. Якщо й вони не зможуть відбити ворога, то джигад стає фарз гайн для мусульман, що живуть поблизу цієї території, і так він розповсюджується, доки не охопить усіх мусульманських теренів.

Питання: Чи є обов’язковою наявність існування мусульманського галіфа для того, щоб виконати джигад?

Відповідь: Наявність мусульманського галіфа не обов’язкова для того, щоб виконати джигад (ал-мугіни: том 10 стор. 374).

Питання: Як вирішується питання про ведення джигада з розпусними амірами та з розпусними муджагідами?

Відповідь: Можна вести джигад з розпусними амірами та розпусними муджагідами, якщо вони не здійснюють ширк, тому, що Пророк (с.а.в.) сказав: “Іноді Аллаг зміцнює цю релігію розпусною людиною”.

В іншому гьадисі написано: “людьми, що не мають долі в релігії”. Цей гьадис наводять ал Бухарі та Муслім.

Питання: Що ми розуміємо під словом “ширк”?

Відповідь: “Ширк” – це залучення товариша до Всевишнього Аллага в атрибутах панування та поклоніння. Ширк є двох видів:

а) Перший вид – це абсолютний, великий ширк, який ставить людину поза мусульманською уммою.

Такий ширк дозволяє поклонятись будь-кому, окрім Всевишнього Аллага, наприклад, звернення з мольбою до кого-небудь, поруч з Всевишнім Аллагом, чи принесення жертв та принесення обітниць похованням святих, джинам та шайтанам, чи страх перед покійними, джинами та шайтанами, які, нібито, можуть нанести шкоду людині чи наслати на неї хворобу, чи звернення до кого-небудь окрім Всевишнього Аллага з проханнями про задоволення своїх потреб, угамування скорботи тощо із того, що може зробити лише Всевишній Аллаг.

Всевишній Аллаг каже: “І поклоняються вони окрім Аллага тому, що не несе їм ані шкоди, ні користи, і кажуть: “Це наші заступники перед Аллагом” (йунус: 18 ).

Всевишній Аллаг не приймає діяння (намаз, уразу, закат, гьядж, джигад, тощо) від того, хто робить ширк, Він мовив: “А якщо би вони надавали Йому товаришів, то марним для них виявилось би те, що вони робили” (ал аніам: 88).

Всевишній Аллаг також сказав: “Відкрито було вже тобі й тим (посланцям), які були до тебе, що якщо ти залучиш (до Аллага) товариша, то пустою виявиться твоя справа, и лишишся ти серед збиткових” (ал зумур: 65).

Всевишній Аллаг не вибачить тих, хто не покається від ширка, Він мовив: “Воістину, Аллаг не вибачає, щоби Йому надавали товаришів, але крім цього вибачає все, кому забажає…” (ан нисаа: 48).

Всякий, хто помре без каяття від великого ширка, буде вічно перебувати в пеклі, тому що Всевишній Аллаг мовив: “Бо тому, хто надає Аллагові товаришів, Аллаг заборонив рай. Місцем для нього є вогонь, і нема для неправедних помічників” (ал маида: 72).

б) Другий вид – це малий ширк, який не виводить мусульманина з Ісламу, але зменшує чистоту його переконаности у єдинобожжі і може вести до великого багатобожжя; цей вид ширка проявляється в бажаннях та намірах, як, наприклад, демонстративність та потяг до слави.

Пророк (с.1.с.) мовив: “Найстрашніше, чого я боюсь від вас, це малий ширк”. Вони (Асг’яби) спитали його: “А що таке малий ширк?” Він мовив: “Показуха”. Гьадис наводить Агьмад.

Оголошення джигаду

Питання: Чи є оголошення джигаду обов’язковим?

Відповідь: Мусульманські вчені по-різному відповіли на це запитання:

а) Імам має робити датву і попередження кафірам перед війною незалежно, чи дійшов до них раніше чи не дійшов заклик Ісламу.

в) Датва бажана, але не обов’язкова, однаково, чи дійшов до кафірів заклик Ісламу, чи не дійшов. Джабдурагман бен Iавф мовив: “Пророк (с.1.с.) зробив напад на Бану Мусталак, коли вони цього не чекали, їхня худоба була біля води, Пророк (с.1.с.) вбив воїнів та забрав жінок та дітей”.

г) Датва до Ісламу обов’язкова відносно кафірів, до яких не дійшов заклик Ісламу, і датва необов’язкова відносно кафірів, до яких дійшов заклик Ісламу. Це думка більшости талімів.

Питання: Яке рішення відносно доведення датви до кафірів в наші дні?

Відповідь: В наші дні датву вважають доведеною до кафірів, тому що вони розуміють суть Ісламу завдяки ЗМІ та літературі.

Питання: Чи треба доносити датву до кожного кафіра окремо?

Відповідь: Необов’язково, щоби датва дійшла до кожного кафіра окремо, достатньо щоби датва дійшла до їхніх лідерів. Тому що Пророк (с.1.с.) відсилав гінців до правителів арабів і не арабів.

Питання: В якій формі потрібно оголошувати джигад?

Відповідь: Під час оголошення джигаду треба мати на увазі три речі. Бурайда мовив: “Пророк (с.1.с.), коли призначав аміра армії чи загону, радив йому бути особливо богобоязливим і добре ставитись до мусульманських воїнів та казав: “Якщо зустрінешся з ворогом з мушриків, закликай до трьох речей – яку з них приймуть, то погоджуйся і не воюй з ними: закликай їх до Ісламу, якщо приймуть, погоджуйся і не чіпай їх, якщо не приймуть, то вимагай у них джиз’є, якщо дадуть, то прийми від них і не чіпай їх. Якщо відмовляться, то проси допомоги в Аллага та воюй з ними”.

Рішення відносно шпигуна

Питання: Кого ми розуміємо під словом “шпигун”?

Відповідь: Ми розуміємо під словом “шпигун” того, хто знає секрети мусульман та доносить їх до ворогів мусульман.

Питання: Скільки категорій шпигунів?

Відповідь: Шпигуни є трьох категорій:

1) Шпигун кафір, який є підданим тої держави, що знаходиться з нами в стані війни.

2) Шпигуни з кафірів, які живуть в мусульманській державі, підкоряючись законам Ісламу.

3) Шпигун з мусульман, який шпигує проти нас на користь кафірів.

Питання: Як треба чинити зі шпигуном держави, що перебуває з нами в стані війни?

Відповідь: Всі мусульманські вчені відповіли, що його треба вбити (ал-мугіни: том 9 стор.155, найлу ал автгар: том 8 стор.8, шарх муслим: том 12 стор.67).

Питання: Як треба вчинити зі шпигуном з кафірів, який живе в мусульманській державі та шпигує проти мусульман?

Відповідь: Імами Малік бен Анас, ал-Авзаті відповіли, що його треба вбити.

Імам аш-Шафіті сказав, що, якщо була умова з ним, що він не буде шпигувати проти мусульман і він порушив цю умову, то його треба вбити, а якщо не було цієї умови, то треба покарати, але не вбивати (найлу ал автгіар: том 8 стор.8, шарх муслім: том 12 стор. 67).

Питання: Як треба вчинити зі шпигуном – мусульманином, що шпигує на користь кафірів?

Відповідь: Імами ал-Шафіті, Агьмад, Абу-Гьаніфа вважають, що його треба покарати, але не можна вбивати. Імам Малік вважає, що його треба вбити (шарк муслим: том 12 стор. 67, ал-мухіаззаб: том 2 стор. 232).

Це все в мирний час, якщо ж він шпигує в військовий час, і є можливість доставити його до шаріатського суду, то треба доставити його туди і покарати за шаріатом. Якщо буде доведено його безсумнівну провину, і нема можливости доставити його до шаріатського суду, то його треба вбити.

Ал-гхудна

Питання: що означає слово “ал-гхудна”?

Відповідь: Слово “ал-гхудна” означає мирний договір з кафірами на певний час.

Питання: Чи можна укладати мирний договір з кафірами?

Відповідь: Так, можна, якщо в цьому є якась користь для мусульман, (наприклад, мусульманська армія слаба, проте армія кафіра є сильною, – тоді можна укласти мирний договір на певний термін. Так само можна укласти мирну угоду, якщо існує надія, що після укладання її з кафірами вони будуть платити джиз’є або приймуть Іслам) (ал-ровдгіа: том 10 стор. 334 бадаиі ал-санаиі: том 7 стор. 108, ал-каванин: 103, ал-мугіни: том 9 стор. 288).

Питання: Хто має право укладати мирний договір з кафіром?

Відповідь: Укладати мирний договір з кафіром має право імам або його наїб (ал ровдгіа: том 10 стор.334, ал каванин: стор.134, ал мугіни: том 9 стор.239, хашийа ібн іабидин: том 2 стор.206).

Питання: Чи є дотримання мирної угоди обов’язковим після її укладання?

Відповідь: Ні, дотримання мирної угоди не є обов’язковим, окрім випадків, коли вона була укладена через слабкість мусульман (ал ровдгіа: том 10 стор.338, бадаиі ал салаиі: том 7 стор.109, ал мугіни: том 9 стор.239).

Питання: Якщо мусульмани є слабими, і кафіри прагнуть розпочати війну, то чи можна мусульманам дати гроші цим кафірам за те, що кафіри укладуть мирну угоду?

Відповідь: Так, можна, якщо є необхідність, як, наприклад, непідготовленість до війни (ал ровдгіа: том 10 стор.335, бадаиі ал санаиі: том 7 стор.239, ал каванин: 103, ал мугіни: том 9 стор.239).

Питання: На який термін можна заключати мирну угоду з кафіром?

Відповідь: Якщо мусульмани сильні, а кафіри слабі, і вони при цьому прагнуть укласти мирну угоду, то можна укласти цю угоду на термін від чотирьох місяців до одного року, але не більше. Якщо ж мусульмани слабі, а кафіри сильні, і мусульмани при цьому прагнуть укласти мирну угоду, то можна укладати угоду на термін до десяти років, але не більше. Якщо по закінченню цього терміну мусульмани не спромоглися зібрати достатньо сил для ведення війни, то потрібно продовжити цю угоду (ал-ровдгіа: том 10 стор.386, ал-каванин ал-мугіни: том 9 стор.238).

Питання: Якщо між мусульманами та кафірами існує мирна угода, і з’явились ознаки, що кафіри збираються порушити цю угоду то як має чинити імам?

Відповідь: Він має оголосити про це кафірам, тому що Всевишній Аллаг сказав: “А якщо ти боїшся від людей зради, то відкинь угоду з ними згідно зі справедливістю, воістину, Аллаг не любить зрадників” (ал анфал: 58) (ал-ровдгіа: том 10 стор.338, бадаиі ал-санаиі: том 7 стор.101, ал-каванин: 104, ал мугіни: том 9 стор.230).

Питання: Якщо імам уклав з кафірами мирну угоду через те що, він не був готовий вести війну, і до закінчення цієї угоди він зміг підготувати сили для ведення війни, то чи можна йому порушити угоду до закінчення терміну?

Відповідь: Ні, не можна (ал-ровдгіа: том 10 стор.339).

Самопожертва

Питання: Чи можна одному мусульманину або групі мусульман напасти на більшого числом ворога, коли зразу видно, що це призведе до явної смерти?

Відповідь: Більшість талімів вважають, що можливо одному мусульманину чи групі мусульман напасти на більшого числом ворога, коли зразу зрозуміло, що це призведе до явної загибелі, якщо ж ця дія наводить страх на кафірів та надихає мусульман. Якщо ж ця дія призводить до падіння морального духу мусульман, то краще цього не робити (ал-джигад вал китал том 2 стор. 1400).

Питання: Чи можна мусульманину підірвати себе серед кафірів на машині, що начинена вибухівкою, чи самого себе обв’язати вибухівкою?

Відповідь: В цьому питанні потрібно звернути увагу, що смерть настає від персональної зброї, і тому на це запитання є дві відповіді:

1)Якщо в цьому є потреба, то можна це зробити.

2)Якщо в цьому нема потреби, то робити цього не можна (ал-джихіад вал китал том 2 стор. 1401).

Питання: Чи можна пораненому мусульманину вбити самого себе, щоби не потрапити до полону в кафірів?

Відповідь: Ні, не можна мусульманину вбивати самого себе, щоби не потрапити в полон до кафірів, тому що в багатьох гьадисах подається, що не можна мусульманину чинити самогубство ні за яких обставин. Він має битися до кінця, доки його не вб’ють (ал-джигад вал кітал том-2 стор. 1403).

Етика ведення джигаду

а) До початку бою:

1) Моральна підготовка (датва). Бурайда мовив: “Пророк (с.1.с.), коли призначав аміра армії чи загону, радив йому бути особливо богобоязливим…” Цей гьадис наводять Муслім та ал Тирмізі.

2) Військова підготовка. Всевишній Аллаг мовив: “І приготуйте для них, скільки можете сили та загонів кінноти. Ними ви злякаєте ворога Аллага та вашого ворога” (ал анфаар: 60).

3) Бажано для імама чи аміра війська, сховати від всіх в який час і в якому напрямі буде йти джигад. Калаб бен Малік мовив: “Пророк (с.1.с.), коли хотів зробити напад (в якомусь напрямі), вказував на інший напрям”. Цей гьадис наводять ал Бухарі та Мусліма. Джабір мовив: “Пророк (с.1.с.) сказав: “Війна це хитрість”. Цей гьадис наводить ал Бухарі.

4) Комплектування загонів. Ібн Джабас мовив: “Пророк (с.1.с.) сказав: Кращі з асг’ябів чотири. Найкращий з загонів – це загін, що досягнув кількости чотириста (воїнів), найкраще військо – це військо, що досягнуло кількости чотири тисячі (воїнів), і не будуть переможені дванадцять тисяч через малу чисельність”. Цей гьадис наводять Абу Дауд, ал Тирмізі та Агьмад.

5) Хоругви та прапори. Ібн Аббас мовив: “Хоругва Пророка (с.1.с.) була чорною, а його прапор білим”. Цей гьадис наводять Абу Дауд, ал Тирмізі та Ібн Маж.

6) Давати загонам девізи. Ал Мугаллаб Софр мовив: “Пророк (с.1.с.) казав, якщо ви нападете на ворога, то кажіть “г’ямім” і вони не отримають допомоги (тобто, нехай вашим девізом буде це). Цей гьадис наводить Абу Дауд, ал Тирмізі та Агьмад.

7) Брати з собою на джигад жінок для допомоги хворим і пораненим муджагідам. Ал Рабіла бен Мутаваз мовила: “Ми виходили на джигад разом з Пророком (с.1.с.), поїли поранених, допомагали їм та перевозили вбитих та поранених до Медини”. Цей гьадис наводять ал Бухарі та Муслім.

8) Вибір часу виходу на джигад. Калаб бен Малік мовив: “Пророк (с.1.с.) вийшов на джигад “Ярмук” в четвер і він любив вирушати (в дорогу) в четвер”. Цей гьадис наводять ал Бухарі та Муслім.

9) Вибір часу для початку бою. Ал Нугман бен Мукрім мовив: “Пророк (с.1.с.), коли він не починав бій на початку дня, відкладав його, поки не почне спускатись сонце, й не почне дути вітер, та прийде перемога”. Це гьадис наводять Абу Дауд та Агьмад.

10) Висилати передові загони в розвідку. Анас мовив: “Пророк (с.1.с.) послав до Басба розвідку, щоби розвідати, що робить караван Абу Суфіяна”. Це гьадис наводять Муслім та Агьмад.

б) Під час бою:

1) Робити заклики під час бою. Пророк (с.1.с.) мовив: “Дві мольби не відкидаються… під час війни, коли одні нападають на інших”. Пророк (с.1.с.) під час бою робив різні заклики:

О Аллаг, воістину, ми закликаємо Тебе допомогти нам знищити їх, й приходимо за порятунком до Тебе, від їхнього зла.

О Аллаг, Ти джерело сили моєї і Ти мій захисник, о Аллаг, бо завдяки Тобі я рухаюсь, завдяки Тобі я нападаю та завдяки Тобі я б’юся.

Нам вистачає Аллага, Він найкращий покровитель.

О Аллаг, що приніс Святе Письмо, ти швидкий в розрахунках, принеси поразку цим людям.

О Аллаг, розбий їх та збентеж їх.

2) Бути стійким. Всевишній Аллаг мовив: “О ті, що увірували, коли ви зустрінете групу, то будьте стійкими” (ал анфал: 45).

3) Не піднімати сильно голос. Кьайс бен Джабад мовив: “Асг’яби Пророка (с.1.с.) не любили піднімати голос під час бою”.

4) Не вбивати жінок, дітей та старих, якщо вони не брали участи у війні. Рабаг’я ібн Рабила мовив: “Якось ми були з Пророком (с.1.с.) разом в одному з боїв. І Пророк (с.1.с.) побачив, що люди зібрались над кимсь, і він послав людину та мовив їй, подивись над ким зібрались люди? Він повернувся та мовив: “Вони зібрались над вбитою жінкою.” І Пророк (с.1.с.) мовив: “Вона не була з тих, що билися”. Оповідач повідомив, що на чолі авангарду був Халід бен Валід, і Пророк (с.1.с.) скерував до Халіда бен Валіда людину і сказав: “Скажи Халіду, щоби він ніколи не вбивав жінок та найманих працівників, які є поза війною”. Цей гьадис наводить Абу Дауд. Анас бен Малік мовив: “Пророк (с.1.с.), коли відправляв військо, казав: “Відправляйтесь в ім’я Аллага й не вбивайте старших людей…” Цей гьадис наводить Абу Дауд.

5) Не нівечити трупів. Софван бен Гассал мовив: “Пророк (с.1.с.) відправив нас із загоном і казав: “Йдіть з іменем Аллага, на шляху Аллага, бийтесь з тим, хто зробив куфр Аллагу, не нівечте (трупів), не чиніть кривоприсяги й не вбивайте дітей”. Цей гьадис наводять Агьмад та ібн Маж.

6) Не спалювати жнив, не вирубувати дерев і не руйнувати побудов, якщо в цьому нема потреби. Яг’я бен Салід мовив: “Абу-Бакр вислав військо до Шаму і вийшов пішки разом з Язидом бен Абу-Суф’яном й мовив: “Я заповідаю тобі: не вбивай жінку, дитину, немічного старого, не вирубуй плодюче дерево, не руйнуй побудов, не бери річ з трофея до її розподілу, не будь боягузом”. Цей гьадис наводить Малік.

в) Після завершення бою:

1) Воздати хвалу Всевишньому Аллагові.

2) Якщо є можливість, провести три дні на місці, де був бій, то бажано це зробити. Абу Талг’я мовив: “Пророк (с.1.с.), коли він перемагав кафірів, залишався на відкритому місці (тобто там, де був бій) три ночі”. Цей гьадис наводить ал Бухарі та Муслім.

Переклав А.Б.