Федеріко Ґарсіа Лорка

Нью-Йорк

(Контра і звинувачення)

Під множниками
є крапля качиної крові,
під діленим –
крапля матроської крові,
під сумами – теплої крові ріка.
Ріка, голосячи, рине
по спальнях околиць
і стає вітром, цементом чи сріблом
у брехливих світаннях Нью-Йорка.
Гори існують. Я знаю.
І для мудрости окуляри.
Це я знаю. Але я прийшов не для того,
щоб дивитись на небо. Прийшов я,
щоб бачити кров.
Кров, що тягне машини до водоспадів,
а душу – до зміїних язиків.
Щодня умирають в Нью-Йорку
чотири мільйони качок,
п’ять мільйонів свиней,
дві тисячі голубів – до смаку умирущим, –
мільйон корів,
мільйон ягнят,
два мільйони півнів,
що злітають з розбитого неба.
Краще ридати, гострити наваху
чи собак убивати
на ловах примарних,
аніж опиратися вранці
нескінченним обозам молока,
нескінченним обозам крові,
нескінченним обозам троянд –
в’яжуть їх продавці парфумів.
Кабани і качки,
голуби і ягнята
під множники
кров свою ронять по краплях,
і ревіння корів зголоднілих
повнить болем долину,
де Гудзон упивається маслом.
Я звинувачую всіх,
які забули іншу половину,
неспокутувану половину,
всіх, що гори цементу здіймають
там, де б’ються серця
всіх забутих звірят,
і куди ми впадемо усі
на останньому святі свердил.
Я плюю вам в лице.
Та друга половина слухає мене,
мочиться, їсть і злітає у небо,
наче діти швейцарів,
які носять тонкі палички
до тих урвищ,
де іржавіють вуса комах,
Це не пекло – це вулиця.
Це не смерть – це фруктова крамниця.
Є знесилені ріки на світі
і простори безмірні
у лапці кота,
що розчавлений автомобілем;
чую співи чрева дощового
у серцях багатьох дівчаток.
Іржавіння, бродіння, тремтіння землі.
Плинеш, земле, сама
ти крізь числа конторські.
Що робити мені? Дати лад краєвидам?
Лад коханню, яке фотокарткою стане,
чи шматком деревини,
чи згустком крові?
Святий Ігнатій Лойола
забив кроленя маленьке,
і губи його досі стогнуть
на банях соборів.
Ні, й ще раз ні: звинувачую
змову пустельних контор,
що не ронять проміння агоній,
що закреслюють плани сельви:
я себе віддаю на поживу
голодним коровам,
які сповнюють ревом долини,
де Гудзон упивається маслом.

Переклад з іспанської Михайла Москаленка