Андре Векман

Бути поетом у Ельзасі

"Наше завдання полягає в тому, щоб допомогти людині в Ельзасі, яка конфронтує з питанням екзистенції, вижити, допомогти їй врятувати свою субстанцію і віднайти свою ідентичність. Бо лише той, хто знає, хто він є, лише той, хто відновив почуття рівноваги, лише той, хто має глибоке коріння, може вільно розвиватися, він є достатньо сильним, щоб керувати собою і визначати своє культурне та соціяльне майбутнє.

Ми не хочемо перетворитися в допасовані, взаємозамінні, нейтральні схеми. Ми не хочемо поміняти наш Ріслінґ на дешеве пійло.

Але ми також не бажаємо стати еміґрантами музею старовини. Німецькість, отруйні плоди якої ми довго перетравлювали, однозначно викликає у нас відразу.

Ми нарешті хочемо бути тим, вільно і в повній мірі бути тим, про що ми вже давно мріяли: алеманські французи, французькі алемани.

Основною умовою здійснення цієї мрії є - як не парадоксально це звучатиме для спостерігача, який послуговується однією або літературною мовою - щоб діалект залишився фундаментом нашого культурного існування.

Бо без нього, який є найважливішою і найориґінальнішою формою вираження нашої особистості, ми втратимо свою своєрідність . І без нього неможливою буде справжня французько-німецька двомовність. Він не є ворогом обох літературних мов, він є партнером, який як реґіональна мова перебуває у французькому державному просторі і одночасно відчиняє двері навстіж для німецької літературної мови, тобто для загальнонімецького культурного світу. Отже не йдеться про те, аби перетворити Ельзаську землю на капсулу і законсервувати. Треба набагато більше використовувати багатогранні можливості, якими володіє ця провінція, для розширення нашого горизонту. Бо ельзаська двомовність має бути одночасно корінням і відкритістю до світу.

Витяг з промови при врученні баденської премії Геббеля 1976

Переклала Ольга Сидор